Кожен робить свій вибір. Часи такі
Мій старий приятель з Канади час від часу надсилає мені посилання на ті чи інші приколи у соцмережах. Цього разу він прислав мені посилання на відео приколу у фейсбуку. Я запустив його і... не зміг додивитися. Ні, там не було нічого огидного. Кілька людей ідуть містом, дуркують, їдять морозиво та щось кажуть. Але мене вивернуло від цього.
На тому відео кілька колишніх одеситів зі своїми колегами йдуть по москві й жартують про щось. Може й дотепно жартують, але я не можу сконцентруватися на їхніх словах.
Тому що замість того, щоб слухати жарти, я уявляю, як ці вулиці москви палають, як вибухають будинки, – саме так, як це було на вулицях Ірпеня, Маріуполя, Бахмута, Лисичанська...
Не слухаю, про що жартують актори з "Квартету І", а візуалізую, як українські бомби руйнують Бальшой театр у москві на Театральній площі. Хочу так само, як зробили рашисти у Маріуполі. І щоб усередині були москвичі. А ми потім скажемо, що вони себе самі бомбили. Тому що це буде бумерангом.
Уявляю як вибухають, руйнуються та палають будинки в Китай-городі, Раменках, Строгіно, Коптево, Свіблово, Перово, Алтуф'єво, Сокольниках, Медведково та інших районах, як це було у Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні. І бажаю щоб російські матері відчували те, що відчули українські мами, після того, як російські ракети прилетіли до наших міст та вбили або скалічили українських дітей.
Бачу, як руйнується ТРЦ Crocus City Hall разом із відвідувачами, як це сталося після прильоту російської ракети в ТРЦ у Кременчуку. І дивлячись те відео, я бачу, як ракети прилітають на Ленінградський, Ярославський чи Казанський вокзали – по аналогії з тим, як це сталося у Краматорську.
Бачу палаючу москву та обличчя росіян, на яких написано "За что?". Я уявляю все це та розумію, що мене таким зробили останній рік та росіяни. Це їхня заслуга.
Але на екрані телефона весело регочуть колишні одесити та їхні російські колеги, які зняли якісь чергові "Про що говорять чоловіки". Я впевнений, що вони зняли непогану комедію, як талановиті люди, але я не зможу її оцінити.
Немає бажання дивитися це, коли гинуть воїни ЗСУ, які захищають Україну від російських окупантів.
І потім не буду дивитися. Тому що цей фільм знімали у росії для розваги росіян, і військових теж, у той час, коли відбувалися Буча, Мощун, Оленівка...
Після 24 лютого у росіян з'явився вибір – підтримати владу або засудити війну. "Квартет І" підтримав мовчки та далі робить вигляд, що все “ок”, та розважає країну, що вбиває українців. До речі, росія сьогодні вбиває й одеситів. Не якихось колишніх, а тих, хто своє життя та майбутнє зв'язав з Україною.
Колись ми бухали разом із хлопцями з "Квартету І". Сміючись, я розбивав їхні уявлення про "Правий сектор" та націоналістів. Розвіював російські фейки та пояснював – що насправді відбувалося на Донбасі. Тоді вони спочатку намагалися мені якось опонувати, але їхні аргументи були шаблонні та банальні. Відчувалося, що вони – чергові жертви пропаганди.
Через півгодини я дивився, як їм немає чим мені опонувати і як витягаються їхні обличчя. Вони з недовірою слухали мене, а потім один з них запитав:
- А звідки ти все це знаєш про ПС, Донбас та інше?
- Тю, так він керував інформаційним відділом у Правому секторі, – сказав Єгор Крутоголов, котрий сидів за тим самим столом.
Бачили б ви їхні обличчя після цього.
А сьогодні я б їм руки не подав. Хоча впевнений, що їм це байдуже. Мені – не байдуже. Часи такі. І кожний робить свій вибір. Вони теж зробили. І я зробив. Часи такі...
Борислав Береза
FB
реклама