Пам’яті вчителя фізичного виховання і ритміки Миколи Кондратюка

Хвилина мовчання

20.03.2023 09:00

Укрінформ

Він любив танці та дітей, мріяв повернути Крим і висадити сотні дерев

Вчитель фізичного виховання і ритміки Микола Кондратюк із Житомира загинув 9 січня 2023 року під час артобстрілу поблизу Бахмута. Він добровільно приєднався до лав ЗСУ із початком повномасштабної війни. Одному зі своїм приятелів, з яким вони раніше любили відпочивати в Криму, Кондратюк сказав, що йде на війну, аби повернути півострів.

Фото: Фейсбук-сторінка Миколи Кондратюка

На своїй сторінці у соцмережах вчитель публікував фото та відео воєнних буднів. В одному з останніх дописів він показав, як разом із побратимами будують фортифікаційні споруди. Те відео Кондратюк закінчив словами: «Ми сильні, ми працюємо і поборемо нашого ворога. Все буде Україна!».

Фото: Фейсбук-сторінка Миколи Кондратюка

Побратим героя Вадим Яницький пригадує, що він був справжнім воїном: «Він пішов захищати нашу рідну землю від навали з перших днів. На жаль, кращі йдуть одразу, війна кращих забирає».

Микола Кондратюк у житті любив вчитися. Він спочатку здобув освіту технолога, згодом вчителя фізкультури і спортивно-бальних танців, а потім – менеджера. До повномасштабної війни він працював учителем фізкультури та ритміки у житомирському ліцеї №23. У навчальному закладі його запам’ятали, як учителя-«обіймашку», адже з ним любили обійматися діти та їхні батьки.

Фото: Надії Полторакіної

«Завжди усміхнений, на позитиві… Професіонал своєї справи, він завжди завзято брався за творчі проєкти та постановки. Його уроки ритміки та крутезні руханки бадьорили всіх і кожного», - написали про Кондратюка у соцмережах від імені його ліцею.

Фото: Фейсбук-сторінка Миколи Кондратюка

Танці були його стихією, хобі та покликанням і цією справою він умів надихати, навчаючи учнів і студентів. Микола Кондратюк неодноразово брав участь у змаганнях із танцювального спорту та отримував на них нагороди. Колеги називають його людиною-святом, а діти – своїм улюбленцем.

«Вчитель мого сина загинув на фронті. Микола Павлович. Останній раз його, усміхненого і спокійного, ми бачили у шкільному укритті, в перші ночі після 24 лютого. Ми сиділи налякані, з півтора десятки людей, які здогадалися, що коли зачинені підвали у всьому нашому кварталі, є підвал школи. Школа — безпечне місце (так ми думали, поки не прилетіло у сусідню школу). Там цілодобово чергують директор і Микола Павлович. Він стоїть при вході у клас ДПЮ… Микола Павлович говорить щось дотепне, щось підтримуюче. Про голубці з їдальні, які накрутили кухарі: «Якщо що – хватить на всіх», - поділилася своїми спогадами Тетяна Гордієнко.

Окрім танців, Микола Кондратюк захоплювався і тривалий час займався йогою.

«Коля був одним із найкращих у нашому йога-клубі. Він завжди багато працював, жартував і час від часу вчив нас ритмічним руханкам. Коля обіцяв, що коли повернеться, посадить сотні дерев і навчить нас танцювати бачату. Як ми на тебе чекали! Як нам тебе не вистачає!..», - пригадує знайома воїна Сніжана Герасимчук.