Пам'яті поліцейського Владислава Кліщука
Життя буковинського спецпризначенця Владислава Кліщука обірвалося 22 травня 2022 року у Запорізькій області. Поранення, які отримав правоохоронець в результаті ракетного обстрілу рф, виявилися несумісними з життям. Йому було 27 років.
Чоловік працював інспектором-снайпером взводу швидкого реагування роти поліції особливого призначення ГУНП у Чернівецькій області. Кліщук присвятив правоохоронній діяльності майже 9 років свого життя.
Владислав народився 10 березня 1995 року у селі Юрківці Вінницької області. Згодом родина переїхала на Буковину, до села Коболчин.
Його матір, Любов Кліщук, сказала, що її син змалку міркував про професію спецпризначенця, був дуже цілеспрямованим, добрим і щирим. А його брат, Денис, уточнив, що Влад з дитинства поважав дисципліну і саморозвиток, був самоорганізованим, завжди тримав у чистоті та порядку свою кімнату і речі.
«Він також був неконфліктним. Я ні разу не чув, щоб вчителі казали про нього, що він на уроках себе погано поводив», - розповів Денис Кліщук.
Він зазначив, що його брат приблизно з 7 років захопився військовою тематикою.
«У нас було кілька відеокасет з воєнними фільмами, які він неодноразово переглядав. Також він захопився читанням книжок, особливо на військову тему і тему спецназу та інших спецпідрозділів. Влад, граючись, ходив на свої перші патрулювання. Поступово дитячі ігри переросли у регулярні заняття спортом», - сказав Денис.
Владислав навчався у Новодністровському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою, після цього проходив строкову військову службу у ЗСУ. Працював у державній службі охорони, а потім – у різних структурах поліції.
Кліщук активно залучав знайомих і друзів до здорового способу життя і неодноразово брав участь у різних змаганнях. Чоловік був інструктором із рукопашного бою, легко міг скласти програму тренувань, пильнував точність виконання вправ та завжди підтримував і підбадьорював інших.
А коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, правоохоронець висловив бажання боронити рідну державу від росіян.
«Він казав мені: «Мамо, якщо ми не підемо, то вони будуть тут. Їх треба зупинити». Він казав: «Як не я, то хто?», - зазначила Любов Кліщук.
Тож у складі зведеного полку Національної поліції «Сафарі» Владислав разом із побратимами виконував бойові завдання у Київській, Харківській, Запорізькій і Сумській областях. Там вони спільно із військовослужбовцями ЗСУ і Національної гвардії щодня залучалися до звільнення і зачищення територій від окупантів.
Владислав брав участь і у обстеженні деокупованих територій для виявлення незаконних збройних формувань, російських військових, їхніх посібників і їхнього роззброєння. Поліцейський разом з колегами відпрацьовував колишні опорні пункти противника, об’єкти інфраструктури і брав участь у фіксації злочинів армії рф.
Він був чуйною людиною - не міг обділити гостинцями місцеву малечу і постійно дбав про безпритульних тварин.
«Влад ніколи не проходив повз дітей – завжди цікавився, чи у них все добре, чи потрібна допомога, які у них мрії та бажання… З крамниці він завжди виходив із солодощами для діток та з їжею для безпритульних собак і котів», – згадує його товариш по службі, старший сержант поліції Руслан Черній.
За словами товариша, підрозділ спецпризначення був мрією Кліщука і його способом життя. «Владислав мав відмінну тактичну, вогневу та фізичну підготовку, був дуже прискіпливим до роботи, наполегливо тренувався», - уточнив Черній.
Колеги загиблого поліцейського зазначили, що він був чесним, добросовісним та дуже відповідальним.
Зі свого боку, дружина Владислава Олена зазначила, що її коханий був справедливою людиною. «Робота у поліції була для нього дуже важлива. Він пишався тим, що він – поліцейський, і я – теж. І зараз ми дуже пишаємося його досягненнями», - сказала Олена.
Влад для неї назавжди залишиться взірцем справжнього чоловіка – мужнього, неймовірно ніжного, надійного і сильного.
Як згадує Олена, Владислав, розповідаючи про те, що побачив на передовій, казав, що насправді війна є набагато страшнішою, ніж показують у новинах. «Ворог – жорстокий і безжальний, для нього немає нічого святого. Але ми не віддамо загарбникам жодного клаптика нашої української землі», - згадує його слова дружина.
За трагічним збігом обставин, день, коли загинув правоохоронець – 22 травня минулого року, - був також і датою знайомства подружжя Кліщуків. Але у 2022 році чоловік не встиг привітати дружину з річницею...
Попрощалися із Владиславом 26 травня 2022 року у Чернівцях. Його загибель начальник Головного управління Нацполіції в Чернівецькій області Руслан Дударець назвав непоправною втратою для їхнього поліцейського колективу.
До своєї смерті поліцейський казав дружині Олені, що він вірить, що Україна переможе. Чоловік запевняв її, що це, нехай і не сьогодні, але обов’язково станеться.
Фото: Денис Кліщук і Національна поліція України
