![Чи бояться танки «грязі»? «Важковаговики», які звільняли Чернігівщину Чи бояться танки «грязі»? «Важковаговики», які звільняли Чернігівщину](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/thumb_files/630_360_1663584739-240.jpg)
Чи бояться танки «грязі»? «Важковаговики», які звільняли Чернігівщину
"Пам'ятайте нашу стійкість. Завдяки нашій стійкості і вашій підтримці ми відстояли Чернігів", - ці слова військовослужбовець контрактної служби танкової бригади на ім'я Дмитро адресує мешканцям Чернігова. Цей населений пункт його танковий підрозділ звільняв від окупантів на початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну.
![Дмитро Дмитро](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584255-482.jpg)
Дмитрові 28 років, до 2015 року він працював у ювенальній поліції. У танковому підрозділі служить уже три роки.
Кореспонденти Укрінформу побували на військових позиціях танкістів.
ЗАТРИМАННЯ РОСІЙСЬКОГО ПІЛОТА, ЯКИЙ ЗАСТРЕЛИВ МЕШКАНЦЯ ЧЕРНІГОВА
"Зустрів війну в смт Гончарівське Чернігівської області. Ми висунулися на знищення російської колони, яка порушила російсько-український кордон. Наша рота знищила бойові машини, ворожу піхоту і відійшла в Чернігів, де зайняли оборону", - згадує перші дні війни військовий.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584991-382.jpg)
Дмитро каже, що ворог проводив атаки авіацією, скидав бомби на Чернігів, де на той момент було багато цивільних людей.
"Ворог не соромився завдавати ударів по місцевих", - каже він.
5 березня українські військові зенітно-ракетним комплексом збили ворожий літак. Як потім стане відомо, ворожа Су-34 несла на своєму борту шість 500-кілограмових некерованих авіабомб. Пілот катапультувався і вижив, але його приземлення побачив місцевий чоловік. Перший почав бігти, чернігівець, узявши вила (бо іншої "зброї" не мав), хотів наздогнати окупанта. Росіянин застрелив чоловіка з пістолета й заховався в одному з приватних будинків.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585141-363.jpg)
У той час Дмитро разом з іншими побратимами вирушили прочісувати населений пункт, аби знайти льотчика.
"Ми побачили, що з підвалу вилазить пілот у російській формі "воєнно-косміческих сил". Ми його затримали, надали медичну допомогу. Він мав при собі пістолет з одним патроном. Це він убив цивільного чоловіка. Коли ми його затримували, то він кричав: "Пацани, не стрєляйтє!" Глянули в його телефон, йому телефонувала дружина і написала: "Любимый, желаю удачи на вылете", - але удача його скінчилась", - згадує танкіст.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585508-622.jpg)
Взятим у полон пілотом виявився майор Олександр Красноярцев.
Дмитро показує ексклюзивні кадри, що зняв на телефон: перший допит Красноярцева.
"Наскільки важко втриматися і не вбити ворога, а саме взяти в полон?" - питаю Дмитра.
«Можна лише розуміючи, що в них (росії - ред.) є твої друзі, які також у полоні, - відповідає він, - сподіваючись, що такі от красноярцеви будуть обміняні на українських полонених».
Згодом Дмитро розповість, що в полоні зараз перебуває його друг - також Дмитро, він захисник "Азовсталі".
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585431-467.jpg)
ЗАВДАТИ ВОГНЕВОГО УДАРУ І ВИЖИТИ
Дмитро зізнається, що до 2015 року навіть не думав, що стане "важковаговиком" (так він називає танкістів, - авт.). А зараз - гордий, що він воїн-танкіст.
Панцирники працюють на доволі малій відстані від ворога. Тож питаю, наскільки складно (психологічно) було колишньому поліціянту налаштуватися на таку близьку "зустріч" із ворогом.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585204-768.jpg)
"Є таке поняття як "пряме наведення". Це коли танк виїздить на пряме наведення противника. Це психологічно важко, але треба перебороти себе. Мій перший раз був під Черніговом. До ворога - 1600 м. Він їхав через посадку, а ми були за залізничним переїздом, і вже коли російські війська почали розгортатися в бойові порядки і почали відстрілювати, коли танк стріляв по мені, але не влучив, тоді я зрозумів, що все… я реально на війні", - розповідає танкіст.
Головні завдання танкістів: завдати вогневого удару і вижити. Проте на війні ці завдання вдається виконати, на жаль, не всім.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585275-964.jpg)
Дмитро згадує, як 27 лютого під час оборони Чернігова на його очах загинув Максим Білоконь.
"Він був першим командиром взводу і командиром, з яким ми зайняли друге місце у танковому біатлоні у 2021 році. Це Герой України, справжній офіцер. Таких офіцерів більше не знаю. Йому було лише 24 роки", - говорить Дмитро.
У самого військовослужбовця вдома залишилася кохана дружина, подружжя чекає народження дитини. Якщо буде хлопчик, назвуть Дмитром - на честь друга, який нині в полоні, якщо дівчинка - буде Катерина.
Дмитро згадує, як після звільнення Чернігова місцеві мешканці виходили їм назустріч.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585370-526.jpg)
"Коли їдеш у танку на місці механіка і люди тебе вітають, бабусі хрестять… танк гарчить, а в тебе сльози на очах. У нас неймовірні люди, вони віддадуть усе заради перемоги", - говорить він.
Прошу його сказати кілька слів побратимам у полоні:
"Хлопці, рідні, тримайтеся і будьте здорові. А головне знайте, що ми вас чекаємо".
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585670-527.jpg)
Прошу сказати щось і росіянам, бо всі знають, що вони дивляться сюжети про українських військових і читають репортажі:
"Уходите… ведь мы все равно вас выгоним".
ЯК СОРОКАТОННА ЛЯЛЯ ДОПОМАГАЄ БИТИ ВОРОГА
Військові розказують, як маскують "танчики" та зізнаються, що машини танками ніколи не називають, а любовно обирають для них імена - "Сонечко", "Краля", "Ляля"...
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584553-957.jpg)
Прибравши маскування, показують свою "Лялю". Буквально за день до війни цю 40-тонну "Лялю" загнали до ремонтного боксу.
"Витягли з неї двигун, новий поставили, залишилось тільки патрубки прикрутити і таке інше. Буквально пів дня роботи. І тут 24 лютого… війна. Так вийшло, що я покинув "Лялю" в боксі, бо вона ще була невиїзна і пересів на іншу машину", - розповідає командир танка Данило.
![Данило Данило](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584325-144.jpg)
Саме на цій машині він два роки працював механіком-водієм.
До війни Данило був агрохіміком, також працював у лісовому господарстві. У 2019 році пішов до військкомату.
"Коли йшов в армію, не думав, що буду танкістом. Прийшов до військкомату, і мені запропонували бути механіком-водієм танка. Я спитав, чи зможу впоратися? Сказали, якщо їздив на машині, то впораєшся. Багато на яких машинах їздив і собі казав, що ще тільки на танку і фурі не пробував. На фурі ще й досі не їздив", - каже Данило.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584413-713.jpg)
Разом із ним залазимо в танк. Місця в ньому, м'яко кажучи, не дуже багато.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584501-484.jpg)
"Улітку тут дуже жарко. Наприклад, коли 35 градусів у тіні, в ньому дуже спекотно. Зимою, поки люки закриті і пічка працює, не холодно", - додає він.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584814-191.jpg)
Танкіст показує, як примудряється спальне місце облаштувати, бо, як він каже, в машині вже не одну добу провів.
Данило згадує, як на Ріпкинській трасі їм вдалося розбити здоровенну колону ворожої бронетехніки.
"Наш командир організував засідку, йшло багато одиниць техніки, і ми її просто знищили".
На Запорізькому напрямку хлопці також стримують ворожу армію. Кажуть, що ті намагаються прорватися, але наші добряче б'ють.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585594-231.jpg)
"Виїжджаємо на рубежі, бачимо цілі - і просто по них працюємо. Завжди машини прогріті, завжди на бойовому ходу, заряджені боєкомплектом. Екіпаж на місці, 5-10 хвилин - і ми готові. От нещодавно виїздили на позиції, і в мене на дальномірі показувало 1 км 270 м до ворога. Вони хотіли прорватися, але виїхали наші підрозділи і завдали їм гарного удару, вони відчули", - каже Данило.
Він також учасник звільнення Чернігівщини. Каже, коли дізналися, що здобули перемогу на Чернігівщині й Сумщині, то одразу не повірили. Мовляв, ще вчора між їхніми й ворожими позиціями було 2-3 км, а тут кажуть, що ворог утік.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585621-786.jpg)
"Але війна ще не скінчилась", - говорить він.
ЧОГО БОЯТЬСЯ ТАНКИ
Військовий каже, що не можна ставити танк задом і боком до противника, адже це найвразливіші місця. Пояснює, якщо преш на противника лобовою бронею, то шансів вижити набагато більше.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584609-352.jpg)
"Танк - це перша ціль. Якщо ворог побачить танк і ще щось, то спершу буде цілити в танк", - говорить Данило.
Питаю, чого ж бояться танки, і жартома згадую вислів: "Танки грязі не бояться".
"От якраз грязі танк боїться, бо він дуже важкий. Якщо сісти на пузо, висота танка 50 см, і от якщо заритися глибоко, тоді його іншим танком витягувати доводиться. Танк грязі дуже боїться… А ще ми боїмося прямого влучання, 152-мм снарядів, "Градів", ракет", - додає танкіст.
Данило родом із самого центру України - село Матусів Черкаської області. Вдома на нього чекають батьки і діти. Він каже, що у відпустці не був від початку війни і мріє про зустріч з рідними.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663585711-684.jpg)
А ще дуже хоче виспатися в тиші… без навушників.
"Тут навушники у вухах завжди, коли спати лягаю. Музику чи ще щось вмикаю. Без них не можу спати. Заснути дуже важко", - пояснює він.
Своїм дітям (дочці й синові) щоразу, коли вдається поговорити, каже: "Вчіться - і все буде добре, а ми подбаємо, щоб було тихо й мирно".
![](https://static.ukrinform.com/photos/2022_09/1663584849-570.jpg)
А кожного разу, коли Данило сідає в танк, у нього є лише одна думка: треба вразити цілі, залишитись неушкодженим і зберегти техніку.
Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка