Кремль повертається до тактики Голодомору

Кремль повертається до тактики Голодомору

Укрінформ
Серед багатьох трактувань кольорів українського прапору існує й таке: верхня синя синя смуга означає небо, а нижня жовта - пшеничне поле. 

І в народі воно набуло популярності недаремно. Адже Україна славиться своїми родючими грунтами, які щороку дарують її людям багаті врожаї.

Україну часто називають “житницею”, маючи на увазі, що її сільськогосподарської продукції вистачає не лише для внутрішнього споживання, але й щоб прогодувати багатьох людей у світі. Донедавна Україна входила до ТОП-3 лідерів із виробництва та експорту зерна. Її продукцію, крім українців, споживали ще 400 млн людей.

Повномасштабне вторгнення в Україну російської армії наприкінці лютого цього року завдало значної шкоди цьому налагодженому механізму глобального ринку.

Руйнування інфраструктури і техніки, втрата запасів продовольства, палива, добрив і посівного матеріалу, дефіцит робочої сили і розрив логістичних ланцюжків - традиційні супутники сучасних воєн. Розв’язавши бойові дії в основних аграрних регіонах півдня України, Путін не міг цього не знати.

Втім, із точки зору іноземних споживачів продовольства, Путіну ще було б можна  пробачити оманливі розрахунки та те, що українці не чинитимуть опору і швидко здадуться на ласку переможця. Однак вже подальші дії росіян межують з найстрашнішими злочинами ХХ століття та не можуть мати жодного виправдання.

Голод - недооцінений міжнародним гуманітарним правом інструмент ведення війн. Злі тирани використовують його для удару по “противнику” як зброю масового ураження. Когось ця зброя вбиває, а решту знесилює, ламає волю до спротиву, приводить до капітуляції і покори.

Україна сповна відчула на собі дію цієї зброї, коли Сталін влаштував штучний голод - Голодомор у 1932-1933 роках. Тоді більшість українців розглядалися комуністичним керівництвом у Москві як подвійні вороги - представники “контрреволюційного” селянського класу і “буржуазні націоналісти”, які прагнуть відірвати свою Батьківщину від Радянського Союзу.

Голодомор був превентивним нападом Сталіна на українських фермерів з метою упокорити їх і перетворити на рабів-колгоспників. У них примусово вилучали їжу, їм забороняли залишати охоплені голодом поселення, їх кулями відганяли від колгоспних полів та складів, доводячи до смерті та канібалізму. За оцінками демографів, внаслідок Голодомору загинули 3,9 мільйони людей.

Сучасна Україна на законодавчому рівні визнала Голодомор геноцидом і таку ж оцінку поділяють ще 18 країн світу (чимало інших засудили Голодомор як злочинний акт, але без кваліфікації його геноцидом). Але до їх числа не належить Російська Федерація, яка називає Голодомор фейком і предметом сучасних політичних спекуляцій.

Схоже, Москва прагне не лише захистити репутацію Сталіна, але й відвести від себе підозри у прихильності до застосування його “секретної зброї” в наш час. Тим часом, схвалюючи Голодомор і шантаж голодом як військову тактику для досягнення перемоги у війні.

Цього разу голодна смерть загрожує не українцям. Принаймні не тим, які перебувають на підконтрольній Києву території (враховуючи спровоковану загарбниками гуманітарну кризу на окупованих територіях оптимістичні оцінки варто притримати). Запаси продовольства покривають внутрішні потреби України на кілька років поспіль, і з цим Росія не здатна нічого вдіяти. Натомість, контролюючи прилеглу до українського узбережжя акваторію Чорного моря, росіяни заблокували український експорт для світу.

До початку повномасштабного російського вторгнення Україна через свої морські порти збувала 90% експорту зернових. Це майже безальтернативний варіант, оскільки сухопутна логістика не має належної пропускної здатності і значно здорожчує вартість продукції (на 100 євро за тонну і більше). Росіяни окупували частину українських портів, але основні з них, в Одеській області, блоковані з моря Чорноморським флотом. Таким чином, українські аграрії не можуть вивезти вже накопичені 20 млн тонн зернових - еквівалент річного споживання усіх найменш розвинутих економік світу.

"Цього літа, по суті, вирішуватиметься доля трьох врожаїв: минулорічного, який не можна повністю експортувати через блокаду; цьогорічного, який не можна повністю зібрати через бойові дії, та майбутнього, оскільки аграрії вже не сіятимуть у звичних обсягах", - зазначає керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей.

Тим часом, за даними генсека ООН Антоніу Гутерреша, високі ціни на їжу вже призвели до збільшення голодуючих із 440 млн до 1,6 млрд людей. Ще 250 млн уже перебувають на межі голоду.

Неможливість вивезення українського зерна морем - не ексцес і не побічний наслідок бойових дій. Це результат свідомого рішення російського керівництва проводити блокаду. Незважаючи на неодноразові звернення світових лідерів і на всі пропозиції щодо організації спільних конвоїв.

Натомість Путін поглиблює світову продовольчу кризу. Він шантажує заможні країни, які допомагають Україні долати російську агресію, голодом у найбідніших регіонах планети. Кремль спонукає Захід розміняти свободу українців на ситість мешканців Північної Африки і Близького Сходу.

Зазнаючи невдач на полі бою, не маючи змоги зламати опір України, Москва вирішила застосувати свою стару перевірену зброю - голод. Але тепер як терорист, погрожуючи стратити невинних заручників глобального протистояння.

Полковник Андрій Білевич, аташе з питань оборони при посольстві України у Республіці Австрія

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-