Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Чергова спроба легалізації загарбницьких дій Московією

Чергова спроба легалізації загарбницьких дій Московією

Укрінформ
Тимчасову окупацію українського Донбасу варто розглядати в значно ширшому контексті нової імперської геополітики Кремля

Москва не полишає спроб з легалізації своїх агресивних загарбницьких дій, не маючи на це ні права, ні підстав. Серед таких спроб – і просування ідеї особливого статусу для тимчасово окупованих українських територій. Протягом останніх років Росія намагається легалізувати на міжнародній арені донбаські псевдореспубліки. Офіційно так звані «ДНР» і «ЛНР» не визнає жодна країна світу, але сепаратисти прагнуть хоча б створити ілюзію їхнього визнання, до того ж роблять це, звичайно ж, за російські гроші. Так, у російській «Програмі прискореного соціально-економічного розвитку територій на 2022-2024 роки» знайшлося місце і для «підтримки» та «інтеграції» тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України. За інформацією експертів, мова йде про суму, що еквівалентна 330 млрд грн, або 12 млрд доларів.

Практично від самого початку терору РФ на сході України та згодом виникнення так званих «ДНР» і «ЛНР» – можна відслідкувати паралельні процеси, які протирічать собі. Бандити, які називають себе «владою» на території самопроголошених республік, орієнтуються і постійно згадують російський фактор перебігу подій. Водночас Росія несе протилежний посил і не визнає своєї присутності на тимчасово окупованих територіях Сходу України. Хоча це вже давно доведено і підтверджено. Так, неодноразово підтверджені на міжнародному рівні докази присутності військ та озброєння РФ.

Зокрема, нещодавно міжнародна неурядова організація «Conflict Armament Research» опублікувала звіт «Зброя війни в Україні. Трирічне дослідження постачань озброєння у Донецькій та Луганській областях». СБУ України повідомляє, що на 230-ти аркушах цього дослідження міститься значний масив фактологічних даних, які є беззаперечним свідченням використання незаконними збройними формуваннями на тимчасово окупованій території України в Донецькій і Луганській областях озброєння та військової техніки саме російського походження. Серед доказів – десятки реальних видів стрілецької зброї та боєприпасів, протипіхотних мін, гранатометів та переносних зенітно-ракетних комплексів.

Варто згадати, що Кремль і цілком відкрито інтегрує Донбас у політичне життя Росії. Так, на останніх виборах до Держдуми, як заявили в РФ, проголосувало близько 200 тисяч жителів окупованих територій. Більше 500 тисяч жителів ОРДЛО вже отримали російські паспорти – про це у квітні 2021 повідомила уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова. Видача російських паспортів мешканцям Донбасу розпочалася ще у червні 2019 року. Безумовно, така паспортизація є незаконною та не визнається в Україні. Це напряму протирічить Мінським угодам і підриває процес врегулювання ситуації. Адже виходить так: Російська Федерація ніби погоджується, що так звані «ДНР» і «ЛНР» є частиною української території – й водночас роздає тут свої паспорти. Такими діями Москва відверто демонструє, що не планує ні врегульовувати, ні завершувати нею ж розв’язаний конфлікт.

Але Кремль продовжує стверджувати, що «іх там нєт» і водночас тиражувати пропагандистські фейки про те, як добре живеться на території «народних республік», а якщо не добре, то «в усьому винна Україна». Саме такі маніпуляційні заяви нещодавно озвучив і кремлівський підлеглий, ватажок терористів Пушилін в інтерв’ю для «Sputnik на русском». Д того ж, робив це, ой, як не переконливо, підглядаючи у заздалегідь заготовлену «шпаргалку», мабуть побоюючись ляпнути щось не те, таке, що не сподобається його патронам із Кремля. Експерти стверджують, що інтерв’ю ватажка терористів «ДНР» Пушиліна, що вийшло на ресурсі «Sputnik на русском», жодним чином не сприятиме суб’єктивізації російських анклавів, хоч саме цього прагне Москва усіма своїми діями, спонукаючи й Київ йти на прямі перемовини з бойовиками, усіляко просуваючи та підтримуючи їх. Європа і світ вже мають чітку позицію в цьому питанні й ніякі «голови, що говорять» не змінять цю думку. Росія – країна-терорист, саме вона розв’язала війну і продовжує спонсорувати бойовиків на сході нашої держави. Так, представник України у Тристоронній контактній групі С.Гармаш, коментуючи інтерв’ю Пушиліна, заявив, що воно є частиною операції російських спецслужб, спрямованої на західну аудиторію задля реалізації стратегії Кремля зняти санкції з РФ. Звикнувши діяти на міжнародній арені з позицій сили та не визнаючи себе стороною конфлікту, Росія намагається, як їй здається, формально залишати собі поле для маневру. Саме тому Москва наполягає на прямому діалозі Києва з бойовиками, щоб представити власну агресію на Донбасі як громадянський конфлікт та мати аргументи для такого бажаного зняття санкцій з РФ, щоправда щоразу така тактика Кремля не має успіху.

Вкотре прозвучала і теза про те, що терористи будуть працювати та йти на контакт лише зі «своїми», обраними персонами. В інтерв’ю Пушиліна знову випливло ім’я кума Путіна Медведчука, а нещодавно подібну заяву зробили й так звані «представники» ДНР у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України. Вони вимагали від української влади замінити чинну представницю України у гуманітарній підгрупі ТКГ Г.Третьякову на лідера проросійської партії «Опозиційна платформа за життя» В.Медведчука. Про це для ЗМІ, що підконтрольні незаконним терористичним формуванням, заявила так звана «омбудсменка» ДНР Дар’я Морозова нібито за результатами чергового раунду перемовин у рамках ТКГ. За її словами, терористи пропонують свої умови, за якими нібито готові передати Медведчуку або його представнику трьох жінок, які відбувають покарання на території ЛДНР. Очевидно, таким чином бойовики вкотре хочуть продемонструвати свою значимість, а заодно і «підтримати» кума Путіна, який зараз переживає не найкращі часи, та показати, що лише за таких умов вони готові йти на контакт та певні поступки. І це далеко не перший випадок, коли представники незаконних збройних формувань намагаються використовувати осіб, які утримуються в заручниках, для шантажу та ось таких політичних торгів. Як відомо, Тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України – уповноважена група представників України, ОБСЄ та Росії. Україна не визнає участі у підгрупі представників «ДНР» та «ЛНР», однак РФ постійно лобіює та долучає їх до перемовин.

З підписанням Мінських домовленостей Росія взяла на себе зобов’язання щодо мирного врегулювання конфлікту, тому її намагання легітимізувати так звані «народні республіки» на Сході України є неконструктивними. Про це йдеться у нещодавній заяві місії Європейського Союзу в ОБСЄ. У ЄС також наголосили, що рішуче відкидають російський наратив про те, що Росія є нібито посередником у «внутрішньоукраїнському конфлікті» та вкотре закликали взяти конструктивну участь у обговореннях Тристоронньої контактної групи й повністю виконувати Мінські угоди.

Тож ні для кого не секрет, що Росія контролює і управляє терористичними угрупованнями «ДНР» і «ЛНР» на Сході нашої країни. Українська влада завжди наголошує на цьому. Окрім легалізації терористів з «ДНР» та «ЛНР», дії РФ спрямовані на повну інтеграцію окупованого Донбасу в російську економіку, яка намагається «вижати» всі соки від і так уже фактично знищеного регіону. Підтвердженням цього можна вважати і заяву Пушиліна про плани створити «єдиний економічний простір» та ліквідувати митні кордони між угрупованнями «ДНР» і «ЛНР».

Сьогодні Україна перебуває в стані протистояння з країною-агресором, яка, без перебільшення, внесла хаос у загальну конструкцію післявоєнної побудови Європи. Російська Федерація застосовує новий формат ведення війни, маючи на меті уникнути відповідальності за завдані руйнування, людські втрати та нанесені збитки країні, яка відмовилася йти у фарватері її імперської політики. Тому тимчасову окупацію українського Донбасу варто розглядати в значно ширшому контексті нової імперської геополітики Кремля, яка є загрозою і викликом не лише Україні, а й Європі та сучасному світовому порядку загалом. І подолати цю загрозу вдасться лише спільними зусиллями.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-