Два порушення «тиші», або Жодних гарантій від РФ, бо ж «ихтамнет»

Два порушення «тиші», або Жодних гарантій від РФ, бо ж «ихтамнет»

Аналітика
Укрінформ
27 липня о 00:01 годин за Києвом вступило в силу чергове «безстрокове» перемир’я на Донбасі. Вступило в силу і...

Упродовж доби зафіксовано два факти порушення режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації. Перший – серед ночі противник з тимчасово непідконтрольної Ужівки відкривав вогонь по позиціях українських воїнів біля селища Водяне. «Наші вогонь у відповідь не відкривали. Втрат, внаслідок ворожого обстрілу, немає», – заявили у прес-центрі штабу ООС.

Ще один обстріл було зафіксовано неподалік Новомихайлівки. «За допомогою протитанкових гранатометів противник здійснив мінування українських позицій трьома протипіхотними мінами ПОМ-2», – додали в ООС.

Старту «перемир’ю» передувала телефонна розмова президентів – Зеленського та Путіна. Чогось конкретного, звісно, в повідомленнях про це нема. Що ж тут коментувати? «Співрозмовники привітали досягнення домовленості щодо повного та всеосяжного режиму припинення вогню на Донбасі, яке починається з 00:01 27 липня 2020 року, президент Російської Федерації підтримав цю домовленість», – повідомили в Офісі президента України.

Уже в іншій тональності розмову (з уже відомим на сьогодні фактом порушення «перемир’я») прокоментували у Кремлі. «Голос» Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що Росія не може гарантувати дотримання режиму припинення вогню на Донбасі. «На рівні «нормандського формату» (закріпити цю домовленість) – це одна справа, а будь-які гарантії з боку Росії, в даному випадку, не думаю, що про це можна говорити, тому що Росія не є учасником конфлікту на південному-сході України», – наголосив Пєсков. Щоправда, додавши, мовлів, «важливо буде, аби обидві сторони повністю дотримувалися своїх зобов'язань і домовленостей».

Не складно догадатися на які «обидві сторони» натякають у Москві. Зрештою, це уже не вперше. Нагадаємо, хто саме кількома днями раніше домовився про режим повного та всеосяжного припинення вогню – Тристороння контактна група, в яку, окрім ОБСЄ, входять ще (і лише) Україна та Росія. Крапка.

Учасник ТКГ з українського боку віце-прем’єр-міністр України Олексій Резніков уже відповів:

– Стара пісня на новий лад. РФ боїться брати на себе відповідальність у будь-якому випадку, тому що вони прекрасно знають, що якраз цю відповідальність несуть. І, зокрема, санкції стосуються їх не лише через окупацію Криму або MH17, а й невиконання Мінських домовленостей, оскільки вони є стороною угод, – сказав він.

Олексій Резніков
Олексій Резніков

Тож про яке припинення вогню мова? Адже сторони конфлікту – Росія та Україна – твердо стоять на своїх позиціях. Принаймні, в публічній площині. Може, це продовження дипломатичних маневрів навколо «Мінська» – кого, зрештою, звинуватити в його остаточному провалі? Не виключено.

Втім, є документ. І він справить вплив на ситуацію. В тому числі, на безпеку військових, які беруть участь в ООС. Як з тим бути? Отже, іще раз про семірку пунктів, які мали б посилити режим припинення вогню. А це, зокрема:

  • заборона на наступальні і розвідувально-диверсійні дії, а також заборона на використання будь-яких видів літальних апаратів сторін;
  • заборона на застосування вогню, включаючи снайперський;
  • заборона на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їх околицях, в першу чергу на об'єктах цивільної інфраструктури, включаючи школи, дитячі садки, лікарні та приміщення, відкриті для громадськості;
  • ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню і повідомлення про них координатора ТКГ, який повідомляє про це всіх її учасників;
  • створення і задіяння координаційного механізму з реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння СЦКК в чинному складі;
  • вогонь у відповідь у разі наступальних дій (будь-які спроби змінити позиційне розміщення військ, яке склалося на момент прийняття даної заяви – ред.) допускається тільки в тому випадку, якщо він відкритий за наказом відповідного керівництва Збройних сил України і керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати вищезгаданий координаційний механізм. Про видання таких наказів буде повідомлена ТКГ;
  • вищезгадані заходи не можуть бути повністю або частково дезавуйовані ніякими іншими наказами, в тому числі секретними.

Окремі пункти уже викликали серйозне занепокоєння в експертному середовищі. Але чи насправді це так загрозливо?

Напередодні головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак устиг запевнити, що українські військові готові дати відсіч противнику у разі порушення домовленостей, для чого створені відповідні додаткові резерви.

Пряма мова: «Заходи повного та всеосяжного припинення вогню не позбавляють військовослужбовців, у разі порушення домовленостей противником, діяти відповідно до норм міжнародного права та національного законодавства України у разі не лише наступальних, але й провокативних дій, проведення диверсійно-розвідувальних операцій та створення загрози життю і здоров’ю військовослужбовців, цивільного населення, пошкодження або знищення інфраструктури».

Будь-яке просування по Донбасу має починатися із припинення вогню

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

«Якщо давати загальну оцінку, то у мене досить стримане ставлення до цієї домовленості. Скажу так: вона – необхідна. Будь-яке просування в переговорному процесі по Донбасу має починатися з припинення вогню. Без цього неможливо врегулювати конфлікт, – коментує політолог Володимир Фесенко. - Запитаєте, у чому відмінність нинішньої угоди від попередніх? Ну, перш за все у тому, що вводиться ціла низка контрольно-профілактичних заходів», – наголошує він.

А й, справді, це те, чого не було раніше. А що було раніше? Раніше був орган, який формально залишається і зараз, але фактично не працює – СЦКК (спеціальний центр контролю і координації, з якого РФ вийшла у 2017 році. – Ред.). «Замість представників РФ у СЦКК зараз сепаратисти. Цей орган не виконує своєї функції. Обидві сторони використовують його скоріше для пропагандистських заяв. А оскільки порушень вогню дуже багато, ба, є також традиційні проблеми, як ото – боротьба за нейтральну смугу, диверсійні дії, мінування, снайперська війна і так далі. Отже, вирішили саме по цих позиціях окремо зафіксувати ряд заборон Приміром, введення дисциплінарної відповідальності…» – каже Фесенко. Однак, як це діло виконуватиметься, чи спрацює, чи буде ефективне – питання. За його словами, це лиш практика покаже. Адже, як зазначено, що сторони повинні інформувати: коли хтось зробив постріли – зафіксувати, а вже потім у ТКГ відзвітувати, що, мовляв, виявили порушника – умовного Іванова Івана – і він понесе таке-то дисциплінарне покарання.

Ще одна заборона стосується снайперської війни. «Це важливо. Це, перш за все, у наших інтересах. Так само, як і заборона на використання літальних апаратів (безпілотників). Для РФ зона конфлікту на Донбасі – це фактично полігон для випробування подібних речей, і тактичного, і технологічного, – наголошує політолог. – Повторюся, ця заборона важлива. Хоча б із точки зору прецеденту, що це теж порушення «мінських угод».

Нарешті, заборона відкривати вогонь у відповідь… «Мабуть, найбільш обговорюваний пункт, який у багатьох експертів викликає обурення. Звучать побоювання, що ворог це використає, що піде у наступ, а наша армія що – навіть не стрілятиме? Будьмо тут реалістами… Активних, масштабних бойових дій не спостерігається уже з 2015 року. Час від часу лише тактичні локальні спалахи. З нещодавнього, приміром – нейтральна смуга, Світлодарська дуга. Раніше – у 2017 році під Авдієвкою. Там навіть батальйонні угрупування використовувалися, причому з обох боків. А іще – в районі Маріуполя, зокрема Широкіне тощо», – згадує політолог. Але усе це поодинокі бої. На словами Фесенка, ризик подібного – обстріли, диверсійні дії – зберігається.

І розвідка – працює, у неї для цього широкі можливості, включно з домовленостями про обмін розвідданими з НАТО. І всі розуміють: якщо ворог планує масштабний наступ, то перед цим спостерігається концентрація як живої сили, так і техніки. А все це, згідно нових домовленостей – заборонено. «Будь-яка спроба фіксуватиметься, зокрема ОБСЄ, і вважатиметься за порушення. А без «концентрації»… Масштабний наступ просто неможливий. Тож узагальнюючи, єдине і найважливіше питання – чи спрацює усе це? Бо те, що виписали ці пункти – добре, але… Питання залишається відкритим. Тільки практика це може підтвердити. На мою думку, це новий іспит і для «мінських угод» зокрема, і для процесу по Донбасу загалом. Адже, нагадаю, що подібних «припинень вогню» було, ну, дуже багато», – наголосив Фесенко.

Як і що буде контролювати СЦКК? Велике питання…

Віталій Мартинюк
Віталій Мартинюк

Між тим, насправді, залишається дуже багато питань, каже військовий експерт Віталій Мартинюк. По-перше, проти української армії воює російська армія, укомплектована, у тому числі, й найманцями з тимчасово окупованих територій, частина з яких (а можливо й всі) вже отримали російське громадянство. «Тому фраза «збройні формування ОРДЛО» не відповідає дійсності і шкодить Україні, оскільки відображає кремлівське бачення «громадянської війни в Україні»», – наголошує Мартинюк.

По-друге, Росія вивела своїх офіцерів з СЦКК, а тому «Спільний центр контролю й координації» складається лише з українських представників. «То хто ж буде координувати механізм реагування? Чи українська сторона визнає «представників ОРДЛО» в складі СЦКК? Ці питання залишаються без відповіді, а отже не є зрозумілим, як діятиме механізм з реагування», – продовжує експерт.

По-третє, вогонь у відповідь у разі порушення режиму припинення вогню можливий лише після використання згаданого механізму з реагування, який є незрозумілим, як і трактування «безуспішної спроби» в домовленостях. «Власне, ми вже бачимо спроби російських сил спровокувати українських військових, коли, за повідомленням Командування операції об’єднаних сил, поблизу Новомихайлівки російські війська дистанційно здійснили мінування українських позицій безпосередньо перед початком припинення вогню. Крім цього, російські війська вже порушили перемир’я, відкривши вогонь поблизу Водяного. Чи зафіксувала це СММ ОБСЄ, побачимо», – додав Мартинюк.

І – про розмову Зеленського та Путіна: які міркування

Віталій Мартинюк каже, що телефонна розмова Зеленського з Путіним – очевидно, була спробою «закріпити» домовленості про припинення вогню. «Однак, історія вже довела, що Путін бреше, а потім попередню брехню покриває новою. Тому, на мій погляд, ця розмова нічого не варта, Кремль може відмовитись від будь-яких домовленостей чи обіцянок, вигадавши якусь нову фантастичну причину», – наголошує Мартинюк.

«Базова мета – вийти з війни. Це зрозуміло, – погоджується з колегою Володимир Фесенко. – Але є суто політичне завдання…»

Президент України хоче, щоб відбулася зустріч лідерів «Норманді». Але для цього треба виконати «паризькі домовленості», хоча би частину. «Перша домовленість якраз про припинення вогню. З цього треба починати. А далі – створення нових КПВВ, розведення військ, обміни полоненими…», – перелічує політолог.

Якщо все вдасться, то, вважає він, на осінь може й плануватимуть зустріч «четвірки». «Гадаю, це – обговорення/планування майбутньої зустрічі – й було головною метою телефонної розмови українського та російського президентів. Але є проблема. І ця проблема – дуже серйозна, – наголошує Фесенко. – З ультимативними нотами РФ нині знову педалює до того, що ще до зустрічі Україна обов’язково має внести зміни до Конституції (закріплення особливого статусу ОРДЛО). Забаганка ця давня, але як і раніше, так і зараз – це абсолютно не можливо реалізувати». Не можливо і процедурно, і політично – голосів немає…

 Нарешті, лукавство РФ, що нібито постанова ВРУ про проведення місцевих виборів 25 жовтня суперечить тексту «Мінська»… «Це брехня. Тому що проведення місцевих виборів – це конституційне право України. І в 2015-му такі проводилися, і зараз… А от провести їх в ОРДЛО не можливо через те, що там бойові дії, а також не узгоджена позиція відносно політичної частини «мінських угод». Більше того, саме РФ порушувала цю частину «Мінська», коли декілька разів проводила на окупованому Донбасі вибори. Але, як бачимо, РФ у черговий раз безпідставно намагається звинувачувати у чомусь Україну. Непримиримі, антагоністичні протиріччя із політичної частини «мінських угод»… Що ж, як не було, так і немає ніякого прогресу», – резюмував політолог.

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-