Нідерландський референдум. Що нас чекає завтра?
Сьогодні, 6 квітня, жителі Нідерландів голосують на референдумі, на якому дадуть відповідь на питання: "Чи виступаєте ви за чи проти Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?”. Голосування, попри досить скептичне ставлення до нього деяких українських та європейських політиків, може відбитися як на євроінтеграційних прагненнях України, так і на самому Євросоюзі.
ПЕРЕДІСТОРІЯ ТА ОСНОВНІ ПОЗИЦІЇ
Сама Угода про асоціацію між Україною та ЄС була ратифікована парламентом Нідерландів ще 7 липня 2015 року. Однак тижнем раніше в країні набули чинності законодавчі зміни, за якими більшість прийнятих законів можуть бути виставлені на консультативний референдум за умови зібрання відповідної кількості підписів (300 тис. голосів по Інтернету).
Випробувати щойно отриманий “інструмент прямої демократії” відразу вирішили сили євроскептиків, які займають достатньо серйозні позиції в країні. Необхідна кількість голосів (понад 420 тис. за 6 необхідних тижнів) була зібрана завдяки інтенсивній онлайн-кампанії сатиричного блогу GeenStijl (“Без стилю”), групи Burgercomite EU (“Комітет громадян ЄС”) і євроскептичного мозкового центру Forum voor Democratie' (“Форум для демократії"). Уряд країни виділив на волевиявлення 30 млн євро.
Оскільки референдум має консультативний характер, то влада Нідерландів не зобов'язана втілювати його результати, однак й ігнорувати волю народу небезпечно через політичні ризики. З варіантом, якщо виборці скажуть “так” Угоді про асоціацію - все зрозуміло: угода набере чинності, й відповідні ратифікаційні документи будуть передані у генеральний секретаріат Ради Європи. Якщо ж більшість нідерландців оберуть варіант “ні”, то Угода про асоціацію має бути розглянута владою ще раз: уряд подає до парламенту законопроект або про денонсацію Угоди, або про її підтвердження. Далі вирішуватимуть парламентарі, на яких менше ніж через рік чекають нові вибори.
Поруч із цим, важливою є сама явка на референдумі, оскільки для того, щоб його результати визнали дійсними, необхідно, щоб проголосуватли не менше 30% виборців. Власне, саме низький відсоток учасників волевиялення й міг би зіграти на користь України. Тим більше, що скупченню на дільницях для голосування аж ніяк не сприятиме голосування посеред робочого тижня. Для прикладу, явка на парламентських виборах у 2012 році склала 74,6%, однак на “менш важливі” для простих нідерландців вибори до Європейського парламенту двома роками пізніше прийшли 37,7% виборців. Ще менша явка, як правило, спостерігається на місцевих виборах.
Хоча останні опитування свідчать про те, що явка все ж може скласти 42%
РЕЗУЛЬТАТИ І ПОЛЕ ДЛЯ МАНЕВРУ
За словами посла з особливих доручень МЗС України Дмитра Кулеби, остаточні результати будуть оголошені до 12 квітня, після аналізу усіх скарг і касацій. Поки ж, за даними різних соцопитуваннь, з незначною перевагою лідирують противники асоціації.
Втім, як стверджують експерти, невелике поле для маневру, навіть у разі негативного голосування, лишається. Значення матиме конкретне співвідношення кількості тих, хто проголосує "за" та "проти". Так, у випадку, якщо ці цифри будуть близькими одна до одної (приміром, різниця в голосах не перевищуватиме 10%), то владі Нідерландів, яка виступає на підтримку “асоціації”, буде значно легше відстояти необхідність залишити Угоду в силі, або пояснити її повторну підтримку в парламенті.
Вочевидь, саме це “поле для маневру” мав на увазі Дмитро Кулеба, коли заявив, що українська сторона вважатиме позитивним результатом перемогу, або програш з мінімальним розривом між прихильниками та опонентами.
Поруч із цим, як переконують експерти, навіть нідерландське “ні” не поховає Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи ЗВТ, тимчасове застосування якої продовжить залишатися чинним.
ЖЕРТВА ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ
Певною мірою Україні просто не пощастило, і Угода про асоціацію опинилася не в той час і не в тому місці, ставши мішенню нідерландських євроскептиків. В низці країн ЄС за останні роки значно зросла популярність правих партій, в пріоритеті яких націоналізм і які критично ставляться до загальноєвропейського проекту - ЄС. Ріст таких настроїв відбувся, зокрема, після економічної кризи 2008 року, а зараз цьому особливо сприяє міграційна криза.
“Нідерланди взагалі відомі своїми сильними євроскептичними почуттями. У тому числі, це продемонстрував референдум по ратифікації Лісабонського договору у 2005 році, який тоді не був підтриманий. Як Нідерланди, так і інші країни Західної Європи ще не переварили останнє розширення ЄС за рахунок країн Центрально-східної Європи”, - прокоментував кореспонденту Укрінформу дослідник праворадикальних рухів у Європі, експерт британського аналітичного центру Legatum і науковий співробітник австрійського Інституту гуманітарних наук Антон Шеховцов. “З самого початку ідея про нинішній референдум сприймалася більше як жартівлива - якийсь сатиричний веб-сайт, якась організація. Але люди подумали, а давайте спробуємо. Слід розуміти, що ініціатива цього референдуму не могла б не відбутися без реальної зацікавленості людей у тому, щоб далі не розширятися”, - додає він.
Він схильний довіряти останнім опитуванням і не виключає, що результати референдуму будуть “негативними для України”, а розрив у голосуванні “може скласти 5-10%” на користь євроскептиків. При цьому, явка буде, скоріш за все, понад 30%.
При цьому, експерт вказує на те, що на тлі активної агітації євроскептиків, агітація з українського боку була дещо “протирічлива”: "З однієї сторони закликають голосувати “за”, а з іншої сторони - закликають взагалі не приходити. Тобто, краще було б зупинитися на чомусь одному і просувати цей варіант”. За його спостереженнями, активна робота представників України з місцевими активістами спостерігалася лише протягом останніх 2 тижнів.
При цьому, пересічні мешканці країни мають лише приблизне уявлення про реальний стан справ в Україні: далеко не кожен розуміє, що українці вмирали на Майдані за європейські цінності, а згодом Росія окупувала Крим та здійснила агресію на Донбасі. Збиття “Боїнга” над Донеччиною, в якому летіли майже 200 громадян Нідерландів, з російського ЗРК “Бук” і російськими військовими також навряд чи матиме вплив під час голосування на користь України. Можливо, навіть навпаки. “Більшість цього просто не знає. Там основна ідея - що він збитий на території України, просто територіальна прив'язка”, - говорить Шеховцов.
“Україна фактично відсутня на ментальній карті Західної (Старої) Європи. Люди просто не цікавляться. Це - як для українців події в Нагірному Карабасі, чи війна турецького уряду з курдами. Так і ті ж голландці, окрім політиків - вони не знають чітко про Україну і, головним чином, цікавляться тим, що відбувається у їхньому місті, максимум у країні”, - стверджує експерт.
Власне, і самі організатори референдуму вже заявили - Україна тут ні до чого, головна ж мета - тиск із метою виходу Нідерландів з ЄС
РОСІЙСЬКІ ТЕЗИ
Окрім офіційних організаторів, активно просували референдум і представники двох невеликих парламентських політичних сил: лівої “Соціалістичної партії” та праворадикальної “Партії свободи”. Обидві політичні сили з симпатією ставляться до Росії, а лідера останньої - Герт Вілдерс - експерти взагалі називають правим популістом з пулу так званих "європейських друзів Путіна"
Москва, яка розглядає вихід України з орбіти її впливу, а її євроатлантичні прагнення, як власну катастрофу, без сумніву не могла не скористатися нідерландським референдумуом. Крім того, плебісцит став ще одним інструментом Кремля у досягненні своєї іншої мети - ослаблення загальноєвропейської єдності, передусім, з питання санкцій та розхитування підвалин самого Євросоюзу. Активне опрацювання “голландців” російська пропаганда розпочала пару місяців тому, витрачаючи величезні гроші на формування громадської думки.
“Очевидно, що Росія підключилася, адже вона проти референдуму. Але це була більше інформаційна підтримка. Хоча й її не треба багато тому, що усі ці ідеї - проти НАТО, проти ЄС - і так тут існують”, - заявляє Антон Шеховцов.
Поруч із цим, він зазначає, що для просування ідеї голосувати проти “асоціації” Росія все ж не використовувала “якусь важку артилерію”: “От якщо взяти кампанію з “дівчиною Лізою”, яку Росія проводила у Німеччині, то “дівчина Ліза” - це вже була важка артилерія. Там підключився навіть Лавров. У Нідерландах цього не було”.
За оцінкою МЗС України, близько 80% аргументів, які використовують нідерландські євроскептики, - просто передруківка російських аргументів проти Угоди про асоціацію, “абсолютно чітке відпрацювання російських тез". При цьому, особливо популярні конспірологічні теорії. "Абсолютно серйозно наводиться аргумент про те, що Вікторія Нуланд не дарма відповідає за українське питання в Держдепі, тому що її чоловік був архітектором війни в Іраку. Тому саме Нуланд поставили на цю посаду, щоб її чоловік перетворив Україну на другий Ірак", - наголосив Дмитро Кулеба.
Популярними “аргументами” були й ті, що асоціація стане першим кроком до вступу України до ЄС, гроші голландських платників податків потечуть до України, а самі українці нібито масово переїдуть у Нідерланди. Крім того, Україна обов'язково “потрапить у повну залежність від Брюсселя”, а це лише посилить напругу у відносинах з РФ.
Негативний результат референдуму буде вигідний саме Росії - про таке офіційно попередив голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. На його переконання, це може взагалі призвести "до континентальної кризи".
Про те, чиє “рильце в пушку”, чітко заявив і президент України Петро Порошенко. “Мені неприємна ідея, що голландці можуть бути заручниками політичної гри. Цей референдум, свідомо чи несвідомо, ллє воду на млин Путіна", - заявив він
КРЕМЛЬ І ПРАВОРАДИКАЛИ
“Західні політики та активісти - передусім праворадикального спрямування, - які за визначенням критичні до США, НАТО, ЄС, Єврозони, ліберальної демократії, мультикультуралізму та прав людини, перестали бути простими ньюсмейкерами для російських ЗМІ в 2008 році. Натомість вони стали коментаторами і джерелами впливу, які активно сприяють зусиллям російської пропаганди на Заході”, - говорить у своєму дослідженні експерт з європейських праворадикальних рухів Антон Шеховцов
З 2008 до другої половини 2013 року російські пропагандистські ЗМІ в Європі активно залучали політиків від крайніх правих партій, щоб дозволити їм висловлювати своє невдоволення з приводу "бюрократичного монстра" ЄС, єврозони, імміграції тощо. Меседж, що надсилався, був чітким: Захід знаходиться в стані занепаду і розпадається, традиціоналістична Росія є стабільною та безпечною. З початком Революції Гідності в Україні та анексії Криму попит російської пропагандистської машини на теорії змови, антиамериканські заяви лише зріс, поруч з провокуванням недовіри населення до власних урядів.
Власне, ведення інформаційної війни в Європі росіяни вже і не приховують. Нещодавно прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков чітко заявив, що Росія знаходиться “у стані інформаційної війни із законодавцями моди в інформаційній сфері, передусім з англосаксами”.
Втім, у багатьох країнах Європи поки цього не розуміють. Як наголошує Шеховцов у коментарі кореспонденту Укрінформу, Росію як загрозу досі не розглядає переважна частина населення у країнах Західної та Північної Європи, які історично не постраждали від окупації з боку тоталітарного режиму Радянського Союзу, на відміну від тієї ж Східної Європи, включно з Україною. “Просто різне бачення загроз. Існує й таке: Росія веде інформаційну війну проти нас, тоді давайте дружити з Росією, щоб вона не вела цю війну”.
На сполох починають бити, коли “дівчинка Ліза” вже стукає безпосередньо комусь у вікно. Як це показав німецький приклад.
А поки Європа пробуджується, росіяни намагаються використати європейських праворадикалів не лише як “спікерів” у своїх ЗМІ. Провівши рік тому в Петербурзі “Міжнародний російський консервативний форум” - насправді фашистський, куди була запрошені європейські праворадикали, включно з грецькою неонацистською “Золотою Зорею” - наразі відбуваються потуги розбудувати міжнародний (передусім європейський) альянс з екстремістських праворадикальних рухів. Офіційно він називається “Світовий національно-консервативний рух”. В його основі стоять санкт-петербурзьке відділення праворадикальної російської партії “Родіна” (співзасновник - нинішній віце-прем'єр РФ Дмитро Рогозін) та фашистське парамілітарне утворення “Російський імперський рух” (активно постачало бойовиків на Донбас для війни з “київською хунтою”).
“Основний момент, який викликає побоювання - це те, що у цього руху, на відміну від різних попередніх аналогічних спроб, буде парамілітарна складова. Туди запросили невеликі групи людей, які воювали на Донбасі. Це люди з реальним бойовим досвідом. Цей рух, таким чином, міг би функціонувати як організація для рекрутингу добровольців у різні “гарячі точки”, - наголошує Антон Шеховцов.
Поруч із цим, він радить не переоцінювати вплив праворадикалів у Європі хоча б тому, що інструментарію для його виміру немає, а політичний мейнстрім наразі розуміє, що “міжнародний правопорядок був порушений”. Крім того, запасу міцності у загальноєвропейського проекту наразі достатньо.
Експерт вказує на те, що ця напіввійськова складова побудованого Росією “європейського альянсу” являє собою “досить обмежений контингент” - “можливо, десятки людей”, які навряд чи “самі щось почнуть”. Хоча ведення підривної діяльності, “коктейлі Молотова”, наприклад, у тих же біженців - цілком можлива річ. “Я можу уявити ситуацію, коли є якийсь безлад в якійсь із європейських країн. Ці люди можуть бути для посилення цього безладу, для посилення конфлікту в суспільстві. Це я можу собі уявити. Але навряд чи вони самі почнуть. Адже якщо почнуть - то відразу попадуть у поле зору”, - говорить дослідник праворадикалів.
РОЗДМУХУВАННЯ ПОЛУМ`Я
“Росія не створює проблеми, а їх посилює. Ось у Європі є праві радикали, але вони не є породженням Росії, вони просто існують. Однак, з боку РФ можна побачити зацікавленість у рості цих партій, рості їх електоральної підтримки і поширенні вже цих ідей. Ось це Росія може”, - підсумовує Шеховцов.
* * *
Таким чином, незалежно від того, як сьогодні проголосують громадяни Нідерландів на своєму першому консультативному референдумі (сподіваємось, що робоча середа все ж завадить прийти третині виборців на дільниці), можна зробити пару висновків. По-перше, влада України має активніше надавати інформаційний супровід своїм інтересам у країнах Європи, передусім, у конкретних локальних випадках. Внутрішньополітичні “розбірки”, прем'єріада, генпрокурорство не мають стояти цьому на заваді.
З іншого боку, референдум у Нідерландах має стати ще одним дзвінком для європейського політичного естеблішменту - як в окремих країнах, так і на рівні ЄС - праві сили, використовуючи наявні проблеми та завдяки популістичній риториці, набирають сили. І їх голос, який стає все більш значущим, може стати руйнівним для всього загальноєвропейського проекту. Тим більше, якщо їх патроном виступає путінська Росія, млин якої перемелює міжнародний правопорядок і загальнолюдські цінності.
Василь Короткий, Київ.
