Сепаратизм у Великій Британії: чому внутрішня криза Лондона стає загрозою для НАТО та України

Можлива політична нестабільність у Британії може зіграти на руку Москві та послабити Захід

14 вересня у Кардіффі керівники Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії підписали меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки референдуму за самовизначення та можливий вихід зі складу Британії. Три регіональні уряди, очолювані прихильниками незалежності, фактично синхронізують політичний тиск на Вестмінстер.

На перший погляд, це внутрішня британська політика. Однак потенційна дестабілізація Великої Британії зачіпає європейську систему ядерного стримування НАТО і безпосередньо інтереси України.

МОСКВА НЕ ОМИНЕ НАГОДУ ВИКОРИСТАТИ СИТУАЦІЮ У ВЛАСНИХ ІНТЕРЕСАХ

Для Росії нинішня ситуація надзвичайно вигідна.

Шотландський націоналізм, валлійський рух за незалежність та ірландське питання мають власну історію і політичну базу. Кремлю не потрібно створювати їх з нуля. Завдання російських спецслужб за таких умов може бути іншим: експлуатувати існуючі суперечності, посилювати їх у цифровому просторі, радикалізувати позиції сторін і перетворювати конституційну дискусію на кризу британської державності.

Публічних доказів прямої участі РФ у підготовці зустрічі в Кардіффі немає. Немає й підстав стверджувати, що Москва контролює британські партії, які виступають за незалежність. Але виключати російські операції впливу навколо цієї теми було би помилкою.

Британія вже стикалася з цим. Парламентський комітет з розвідки та безпеки у звіті Russia Report звертав увагу на достовірні повідомлення у відкритих джерелах щодо російського впливу навколо шотландського референдуму 2014 року. Сьогодні MI5 фіксує російське шпигунство, диверсійну діяльність, підпали, використання посередників та інші форми державної загрози.

Російським спецслужбам не обов’язково мати прямий контакт із політиками. Значно ефективніше масштабувати автентичні внутрішньобританські наративи та поглиблювати протистояння між регіонами і Лондоном.

ШОТЛАНДІЯ: ЯДЕРНИЙ ВУЗОЛ БРИТАНІЇ

Саме тут сепаратизм переходить із політичної площини у військово-стратегічну.

У Шотландії розташована HMNB Clyde, комплекс Фаслейн-Коулпорт, центральна база британського атомного підводного флоту.

Королівський флот має 9 атомних підводних човнів: 5 багатоцільових і 4 стратегічні ракетоносці класу Vanguard. Усі чотири SSBN базуються на HMNB Clyde.

Фаслейн забезпечує базування атомних субмарин. Приблизно за 13 км розташований Коулпорт, спеціалізований об’єкт, пов’язаний зі зберіганням, обслуговуванням і завантаженням ядерних боєголовок для балістичних ракет Trident II D5. Охорону комплексу забезпечують, зокрема, військовослужбовці 43 Commando Royal Marines.

Це основа британської системи безперервного морського ядерного стримування.

Паралельно Велика Британія замінює чотири Vanguard новими стратегічними ракетоносцями класу Dreadnought, які мають почати входити до складу флоту на початку 2030-х.

На шотландську та північноірландську частину Defence Nuclear Enterprise припадає близько 5 000 робочих місць, понад 800 підприємств ланцюга постачання та £438 млн щорічних закупівель.

Тому потенційна незалежність Шотландії поставить перед Лондоном стратегічне питання: де базувати атомні ракетоносці та пов’язану з ними ядерну інфраструктуру?

Перенесення такого комплексу потребуватиме відтворення базування субмарин, спеціальних сховищ, систем обслуговування ядерної зброї, логістики, фізичної охорони та ядерної безпеки. Це роки роботи і значні бюджетні ресурси.

Стратегічний ланцюг очевидний: дестабілізація Шотландії → проблема HMNB Clyde → ускладнення функціонування Trident → послаблення британської складової європейського ядерного стримування НАТО.

ЧОМУ ЦЕ ВИГІДНО РОСІЇ

Велика Британія є ядерною державою, постійним членом Ради Безпеки ООН, однією з ключових військових держав НАТО та одним із головних європейських противників російської агресії.

За умов менш передбачуваної ролі США в європейській безпеці значення британсько-французького військового та ядерного тандему зростає.

Саме тому, за оцінкою Інформаційно-аналітичного центру «Андромеда», головною метою потенційної російської операції впливу може бути навіть не розпад Сполученого Королівства. Для Москви достатнім результатом стане тривала внутрішня криза, яка змусить Лондон витрачати політичний, фінансовий та контррозвідувальний ресурс на збереження власної державної конструкції.

Уельс і Північна Ірландія посилюють політичний тиск на Вестмінстер, але саме Шотландія має найбільше військово-стратегічне значення через розміщення британського ядерного підводного флоту.

СЦЕНАРІЙ НА 5-10 РОКІВ

Швидкий розпад Великої Британії малоймовірний. Вестмінстер зберігає потужні юридичні, економічні та політичні важелі.

Небезпечніший сценарій – 5-10 років конституційної боротьби: кампанії з проведення референдумів, судові процеси, вибори, протести та протистояння регіональних урядів із Лондоном.

Для Кремля навіть відсутність реального розпаду може бути бажаним результатом. Одна з найпотужніших держав Європи буде змушена концентруватися не на Україні, Балтії та стримуванні РФ, а на власній внутрішній стабільності.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ

Для України це вже не далека британська внутрішня проблема.

Загальний обсяг британських зобов’язань щодо підтримки України сягнув £25 млрд, із них £16 млрд – військова допомога. Лондон зобов’язався забезпечувати військову підтримку на рівні щонайменше £3 млрд щороку до 2030/31 року і надалі, доки це буде необхідно.

У 2026 році передбачено £3,75 млрд військової підтримки, понад £600 млн на ППО, близько 150 000 безпілотників та 350 ракет ППО. У межах операції INTERFLEX у Великій Британії підготовлено понад 63 000 українських військовослужбовців.

Британія разом із Францією залишається одним із головних центрів європейської військової підтримки України та формування майбутніх гарантій безпеки.

У разі виникнення, внутрішня криза у Сполученому Королівстві потенційно загрожує Україні трьома ризиками: відволікання політичної уваги Лондона від протидії агресії Росії, конкуренція за оборонні ресурси та послаблення європейського стримування РФ.

Особливо небезпечним це стає за умов можливої зміни ролі США у європейській безпеці. Тоді значення британського військового і ядерного потенціалу для східного флангу НАТО та України лише зростатиме.

За цих умов російським спецслужбам навіть не потрібно підживлювати британський сепаратизм або контролювати його лідерів. Їм достатньо використовувати та посилювати існуючі суперечності та сприяти створенню умов, за яких одна з ключових держав Заходу буде змушена витрачати сили на внутрішню боротьбу.

Для України стабільність Великої Британії є певною мірою питанням власної національної безпеки. Ослаблення Лондона означатиме одночасне послаблення європейського стримування Росії, НАТО та одного з ключових військових партнерів України.

Саме тому можна вважати, що британський внутрішній фронт може бути використаний Росією для посилення великого протистояння РФ із Заходом.

Микола Зенцев, експерт з міжнародної безпеки, генерал-майор запасу ЗСУ