Конституційний клінч у Чехії

Після рішення суду уряд змушений включити президента країни до делегації на саміт НАТО

Навіть ті, хто уважно не слідкує за внутрішньою політикою Чехії, напевно, чули про багатомісячну публічну суперечку між урядом і президентом щодо права представляти державу на саміті НАТО в Анкарі 7-8 липня. Трипартійний коаліційний уряд Андрея Бабіша, для якого цей саміт стане першим, наполягає, що зовнішня політика є суто його прерогативою і тому саме прем’єр має очолювати делегацію. Президент Петр Павел натомість резонно аргументував, що після вступу Чехії в Альянс у 1999 році делегації на самітах очолював глава держави. При цьому Павел навіть не дуже акцентував увагу на тому, що він є верховним головнокомандувачем і взагалі з 2015 до 2018 року очолював Військовий комітет НАТО. Павел став першим представником східноєвропейської держави, який очолив цей орган, ставши другою особою у структурі Альянсу після генерального секретаря.

Уперше президент порушив цю тему приватно на зустрічі з прем'єром у січні. Пізніше глава уряду та деякі його міністри через ЗМІ почали говорити, що «не очікують участі президента», на що Павел пригрозив зверненням до Конституційного суду. Уряд почав тягнути час з ухваленням офіційного рішення, дочекавшись аж 22 червня з очевидним розрахунком, що суд, якщо президент і вдасться до такого радикального кроку, просто фізично не встигне ухвалити рішення.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ВСТИГ

Рішення оголосили після обіду в середу – наступного дня після подачі позову.

Судді цілком погодилися з логікою та аргументацією президента, а безпрецедентно швидке ухвалення рішення пояснили тим, що строки акредитації на саміт спливають у п’ятницю. Тож КС зобов’язав уряд негайно включити главу держави до офіційної делегації.

Петр Павел таке рішення привітав через соцмережу Х, зауваживши, що таким чином забезпечується безперервність представництва країни на саміті НАТО.

Прем’єр і лідер політичного руху ANO Андрей Бабіш у тій же мережі лаконічно написав: «Я поважаю надзвичайно швидке рішення Конституційного Суду».

РОЗДРАТОВАНА КОАЛІЦІЯ

На стрімкості рішення вибудовують свою критику колеги прем’єра по владній коаліції, які точно не очікували такого розвитку подій. Глава ультраправої «Свободи та прямої демократії», голова нижньої палати парламенту Томіо Окамура, якого журналісти спіймали в кулуарах, виглядав спантеличеним. Він закинув Конституційному суду те, що пересічні громадяни чекають на його рішення чи не роками, а ось для пана президента зробив експрес-послугу. Самого ж Павела Окамура залічив у «лідери опозиції», і він робить це не вперше, метою чого є бажання відвернути від президента тих виборців, які не схильні підтримувати нинішню демократичну опозицію на президентських виборах на початку 2028 року. Очільник парламенту також звинуватив президента в тому, що той, мовляв, неодноразово робив публічні заяви, які «прямо суперечать нинішній політиці урядової коаліції і шкодять їй». В якості прикладу Окамура пригадав бажання Петра Павела передати Україні кілька чеських літаків L-159, які допомогли б нашим оборонцям краще захищати українців від російських дронів, але так і не були передані через заборону нинішнього уряду Чехії.

Глава правопопулістської партії «Автомобілісти за себе», віцепрем’єр, міністр закордонних справ Петр Мацінка був ще більш радикальним.

«Дозвольте мені висловитися щодо цієї спроби конституційного перевороту… Я сприймаю всю цю ситуацію так, що президент просто оголосив війну уряду», – драматично розпочав Мацінка свою пресконференцію, також згадавши «найшвидший судовий процес в історії людства».

Він визнав, що постанову Конституційного суду слід сприймати серйозно, тож у четвер президента «доакредитують» як члена делегації, яку очолюватиме голова уряду та до якої входять сам Мацінка та міністр оборони. Із самим президентом, за його словами, до саміту зустрічатися і нічого обговорюватимуть вони не збираються.

На зауваження, що є традиція, звичай, що країну представляє на самітах власне президент, дипломат не зовсім, як здається, логічно та влучно намагався переконати, що саме Петр Павел зараз, мовляв, і намагається змінити конституційний лад чи не насильницьким шляхом.

Для Мацінки особисто рішення суду мало бути особливо неприємним. Відносини з главою держави у нього не склалися від самого початку, коли президент відмовився (причому кілька разів) призначати міністром одного з висуванців його партії. Апогеєм став інцидент, коли Петр Павел заявив, що глава МЗС його шантажує та закликав компетентні органи дати оцінку діям урядовця. Глава «Автомобілістів» при цьому категорично відкидає, що саме його партія винна у протистоянні.

ПИТАННЯ ВИРІШЕНЕ, ПРОБЛЕМА – НІ

Мацінка також повідомив, що уряд вирішить у понеділок на своєму черговому засіданні, яку саме роль матиме Петр Павел в Анкарі, але він виходить із того, що на неформальну вечерю президента запрошено не буде. Проте саме це й було тим компромісом, який президент пропонував уряду: він бере участь у неформальній частині, представники уряду – в робочій.

Павел тижнями та навіть місяцями намагався уникнути конфлікту, вирішити це питання з прем’єром. І, скоріше за все, сам прем’єр готовий був би досягти «мирового рішення». Але ж партнери по коаліції, невеликі ультраправа та правопопулістська партії, не вперше (і, напевно, не востаннє) буквально викручують руки главі уряду, який чудово розуміє, що без цих партнерів владу він не утримає, хіба що зможе очолити уряд меншості.

До речі, чому взагалі уряд так уперто намагався не допустити верховного головнокомандувача на саміт? Павел і справді може озвучити там позицію, яка суперечить курсу чинного уряду. Йдеться про збільшення витрат республіки на оборону. Наразі Чехія не виконує навіть вимогу в 2% ВВП, не кажучи вже про більші показники. Колишній генерал Павел вимагає збільшення військового бюджету, тоді як коаліціонери-популісти розповідають населенню про те, що вони хочуть подбати насамперед про нього, народ, а не готуватися до війни. Уряд, який уже вислухав чимало критики з боку керівництва НАТО та американських партнерів, сподівається якось «потиху» вирішити цю проблему.

Однак у суперечці щодо юрисдикції між Празьким градом і урядом крапку ще не поставлено. У середу Конституційний суд задовольнив лише частину позову президента, а саме стосовно його участі в липневому саміті НАТО, застосувавши такий інструмент як «тимчасовий захід», що досить рідко зустрічається у практиці цього органу. Проте у позові Павел також попросив визначити, хто може загалом вирішувати питання участі президента у самітах, зобов'язати уряд не створювати адміністративних чи інших перешкод для глави держави у здійсненні ним його конституційних повноважень та зобов'язати уряд співпрацювати з президентом. Це питання КС почне розглядати не раніше осені, без часового цейтноту, на кількох засіданнях. І невідомо, яким буде рішення, адже тоді буде запрошено позицію уряду, численні документи тощо. Уряд, звісно, стане говорити, що жодних перешкод не робить, схвалив же він, наприклад, днями участь Петра Павела у ГА ООН пізніше цього року.

Уже зараз Конституційний суд намагається упередити спекуляції, підкреслюючи свою повну незаангажованість. Глава КС Йозеф Бакса на пресконференції запевнив, що судді не ухвалюють рішень на користь жодної зі сторін. «Своєю діяльністю ми демонструємо, що ми незалежні та неупереджені, і що Конституційний суд ні з ким, ні проти кого, що він не належить нікому, окрім громадян цієї країни, і таким він залишатиметься», – сказав він.

Якщо підсумувати, то йдеться не про суперечку через одну поїздку за кордон, а про з'ясування загалом взаємовідносин між президентом та цим урядом у питанні представництва держави у зовнішніх відносинах. І це почалося не вчора: ще на початку січня Павел запрошував прем'єр-міністра на новорічний обід, однією з тем обговорення під час якого стала тісніша координація в питаннях зовнішньої та безпекової політики, а також необхідність узгодження публічних заяв уряду, «зокрема щодо війни в Україні». Тоді президент і прем'єр-міністр «домовилися налагодити координацію та взаємне інформування у зовнішній та безпековій політиці, а також координувати закордонні поїздки». Потреба обговорювати це питання взагалі виникла після скандальних антиукраїнських новорічних заяв згаданого голови нижньої палати парламенту Томіо Окамури.

Замість розв’язки та деескалації, рішення Конституційного суду спровокувало вже відкриту «війну» між Празьким градом та урядовою коаліцією. У короткостроковій перспективі це зашкодить міжнародному іміджу Чехії прямо на саміті НАТО в Анкарі, де керівники держави, можливо, будуть нездатні говорити одним голосом та демонструватимуть персональну антипатію.

Ольга Танасійчук, Прага
Фото: Tomáš Fongus, Kancelář prezidenta republiky, Millenium187, wiki, NATO, Укрінформ