Чи є перспектива стратегічного партнерства України та Польщі в умовах російсько-української війни

Аналізуємо бажання України й Польщі розв’язувати гострі проблеми на засадах взаємоповаги та будувати стратегічне партнерство двох центральноєвропейських держав

У переддень візиту президента України В.Зеленського до Польщі у Варшаві на базі столичного університету пройшла презентація аналітичної доповіді «Стратегічне партнерство Польщі та України в умовах повномасштабної агресії Росії проти України». Експертний документ підготовлено польськими (Університет Марії Кюрі-Склодовської у Любліні) та українськими (Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка) науковцями за редакцією професорів Марека Пєтрася, Валентина Балюка та Григорія Перепелиці. У рамка презентації відбулася дискусія. В обговоренні взяли участь: народний депутат України Микола Княжицький, відомий польський аналітик Адам Еберхардт, експерт Академічного центру стратегічного аналізу Томаш Стемпнєвський та Олександра Іванюк з Фонду «Український дім».

Документ подає погляди польських та українських академічних кіл на стратегічне партнерство двох держав з урахуванням динаміки змін геополітичного простору, аналізу царини стратегічного партнерства та перспектив розвитку взаємин у контексті інтеграції України до ЄС та НАТО. Тут знаходимо прогноз за кількома векторами – політика розширення ЄС, економіка, суспільний розвиток, європейська безпека, публічна дипломатії та стратегічна комунікація – відносин між Польщею та Україною в хаотичному геополітичному контексті зі спробою окреслити наслідки цих змін для відносин між країнами у майбутньому. Окремо розглянуто перспективи формули «стратегічного партнерства». Загалом, з академічною точністю поставлено питання про майбутнє цього наративу як багаторічної ідеологічної рамки двосторонніх взаємин.

Константа, що повномасштабна агресія Росії проти України змінила геополітичний простір відносин між Польщею та Україною і запустила процес подальших змін. Питання: яких та які їх наслідки для країн-сусідів? Чи залишають вони партнерами? Якщо так, то чи рівноправними? А якщо конкурентами, то куди може привести ця конкуренція? Російська агресія вивільнила раніше невідомі загрози, але й можливості, вимагаючи адаптації стратегічного мислення обох держав, перш за все політичних класів, і адекватної політичної практики на рівні міжнародного середовища, зовнішньої політики, а також дій, спрямованих на внутрішню політику держав та суспільні ініціативи.

Аналітики та експерти згодні, що в перший рік війни Польща надала Україні безпрецедентну гуманітарну та військову допомогу, яка зіграла значну роль у руйнуванні планів Росії на швидке захоплення України. У цей період динаміка стратегічного партнерства нагадувала синусоїду: швидке і динамічне зростання, а потім (починаючи з другої половини 2023 року) несподіване падіння і виникнення напруженості. До цього спричинила зернова та транспортна кризи, блокада кордону, конфлікти на ґрунті історичної пам’яті, різке навантаження соціальної системи Польщі, пов’язане з прийомом великої кількості українських біженців. При цьому не слід забувати про специфіку виборчого процесу у Польщі та складні умови політичного і економічного життя в Україні під час війни.

Проте сторонам вдалося зберегти фундамент взаємовідносин. У доповіді вказано на необхідність укладення нового двостороннього договору та формування польсько-українського тандему регіональних лідерів у Центрально-Східній Європі. Стратегічні інтереси двох держав базується не лише на загрозі з боку неоімперської Росії, але й на завданнях більш глибокої співпраці у сферах енергетики, військово-промислового комплексу, новітніх технологій та розбудови інфраструктури, зокрема транспортних коридорів.

Війна наочно показала, що для Української держави Польща становить природнє продовження стратегічної глибини у європейському поступі. Натомість Україна для Польщі має стратегічне значення – захисника її східних кордонів. Експерти зійшлись на думці, що Польща повинна брати активну участь у переговорах щодо нової архітектури безпеки у Центрально-Східної Європи. Польща незмінно підтримує Україну у протистоянні з Росією та на шляху до Європейського Союзу і Північноатлантичного альянсу.

Однак, беручи до уваги мінливість міжнародного порядку, серед рекомендацій з’являються пропозиції формування у Центрально-Східній Європі комплексу регіональної безпеки та поглибленої військової співпраці України та Польщі. Натомість історичні суперечки не повинні визначати відносин стратегічних партнерів та негативно впливати на системну і прагматичну співпрацю. Взаємоповага до історичної пам'яті та розпочатий процес ексгумації тіл загиблих жертв «волинської трагедії» має шанс для формування виваженої позиції обох сторін, мінімізувати наслідки конфліктів пам'яті та запобігти їхньому використанню російською пропагандою.

Не лише аналітична доповідь, але й зустріч президентів Володимира Зеленського та Кароля Навроцького підтвердила бажання України та Польщі розв’язувати гострі проблеми на засадах взаємоповаги та будувати стратегічне партнерство двох центральноєвропейських держав. Політики, експерти та представники неурядових кіл, які взяли участь в обговоренні аналітичної доповіді, одностайно підтвердили високий професійний рівень роботи та її експертну роль у формуванні стратегічної культури та політики прийняття рішень у царині україно-польських відносин у регіональному та глобальному контекстах.

Сергій Даниленко, доктор політичних наук, доцент кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка