Ейрік Крістоферссен, головнокомандувач збройних сил Норвегії

Днями Норвегія виділила близько 270 млн євро на черговий пакет військової допомоги Україні, що включатиме засоби для ППО та F-16, учергове демонструючи солідарність і рішучість у підтримці Сил оборони України, а на 2026 рік Норвегія пообіцяла майже 8,5 млрд доларів підтримки. Окрім цього, країна долучилася до ініціативи PURL, у рамках якої оплачувала американську зброю, критично необхідну для збереження життів та захисту інфраструктури. Водночас норвезькі інструктори продовжують тренувати українських військових на території кількох європейських країн.

Укрінформ поспілкувався з головнокомандувачем збройних сил Норвегії генералом Ейріком Крістоферссеном. У військовій вертикалі він займає найвищу посаду після короля Норвегії, доповідаючи напряму міністру оборони країни. Також він є головним радником уряду у військових питаннях та представляє країну у Військовому комітеті НАТО.

У розмові генерал розповів про значення підтримки України для безпеки усього континенту, напрями допомоги Силам оборони, корисні уроки зусиль України з відбиття російської воєнної агресії для Норвегії, відверті розмови із суспільством для забезпечення стійкості та оборонної готовності, а також про бачення цілей Росії.

США АДАПТУВАЛИ ПАКЕТИ PURL НА ПРОХАННЯ УКРАЇНИ ТА ЗА СПРИЯННЯ НОРВЕГІЇ

- Ми знаємо, що загальне фінансування Норвегією пакетів підтримки PURL (Перелік пріоритетних потреб України, ініціатива США та НАТО, яка дозволяє союзникам фінансувати закупівлю озброєння та техніки для потреб України, – ред.), за словами міністра закордонних справ Еспена Барта Ейде, зараз становить майже 835 мільйонів, а міністр оборони Торе О. Сандвік заявив, що зміцнення бойової спроможності України підвищує безпеку всього європейського континенту. Як ви, на вашій посаді, оцінюєте важливість PURL?

- PURL є джерелом підтримки України, який ми заохочуємо використовувати і наших політичних лідерів, і решту Європи. Але формат PURL – це лише частина підтримки, яку надає Норвегія. З лютого 2022 року ми надаємо зброю з наших власних запасів, співпрацювали спочатку з норвезькою промисловістю, а тепер все більше й більше – з українським ВПК. Працюємо також над підготовкою та навчаннями, які проводяться для України за її межами, щоб підтримати нарощування українських сил оборони. Ми зробили багато, щоб Україна одержувала підтримку, якої вона потребує та на яку заслуговує. Отже, PURL є лише одним із джерел допомоги.

З моєї точки зору, PURL працює. Він базується на потребах України. Ми змогли оплатити пакети зброї зі Сполучених Штатів, тож я цим задоволений. Я також обговорював з американською владою вміст пакетів PURL, і вони адаптували їх відповідно до того, про що мене просив генерал Сирський і чого ми не змогли надати самі. І тому пакети PURL були доповненням до нашої власної допомоги.

ПРІОРИТЕТ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ – ПІДТРИМКА УКРАЇНИ

- Оскільки геополітична і безпекова ситуація в Європі змінюється, як і фокус стратегії національної безпеки США, які основні виклики, на думку Норвегії, стоять перед європейськими союзниками та Європою загалом, і чи вважаєте ви, що Європа готова їх подолати?

- Перш за все, головним пріоритетом європейської безпеки є підтримка України, тому що війна в Україні визначає, в тому числі, і майбутнє Європи. Я бачу, що політичні лідери по всьому європейському континенту сприймають це так само, тож я спокійний.

Наступне – це, звичайно, виконання вимог НАТО відповідно до цілей, встановлених на Вашингтонському саміті, а саме, що кожна країна має витрачати 3,5 відсотка свого ВВП на свої сили оборони та 1,5 відсотка на стійкість. Добре, що це, серед іншого, узгоджується з уроками, винесеними з війни в Україні. Справа не тільки у військових можливостях, а й у загальній стійкості суспільства.

Якщо Європа зробить те, що нам кажуть зробити, я впевнений, що вона стане сильнішою в рамках НАТО. Для мене структура НАТО є найважливішою. Тому що немає іншої структури, ніж НАТО, із системами командування та управління, інфраструктурою та процесами, необхідними для ведення більш масштабної війни. Тож для Європи стримувати Росію означає більше інвестувати в НАТО.

Я ЗГОДЕН ІЗ РЮТТЕ, ЩО НАТО ЗАРАЗ СИЛЬНІШЕ

- Ви згадали про уроки війни, і ми обов’язково це також обговоримо. Але скажіть, будь ласка, ви поділяєте думку генерального секретаря НАТО Марка Рютте, що НАТО зараз сильніше, ніж будь-коли? Чи дійсно безпечний східний фланг?

- На посаді командувача сил оборони Норвегії, де я працюю вже п’ять з половиною років, я побачив значний розвиток НАТО. Передусім, дуже важливо, що ми разом підтримуємо Україну. Це свідчить про силу НАТО та відданість один одному. І зустрічі, які ми мали з партнерами, включно з Україною, також дають мені змогу вірити, що разом ми можемо стримати будь-якого агресора від будь-яких дій.

Коли я був у Брюсселі в січні, там були також представники 32 країн НАТО і 35 країн-партнерів. Разом це 67 країн із сильною економікою та більш узгодженими цінностями, ніж можна побачити в авторитарних режимах. Це одна з речей, що, на мою думку, підкріплює ідею, що НАТО стало сильнішим. По-друге, у моїй частині Європи важливо, що Фінляндія та Швеція приєдналися до НАТО. Вони забезпечують додаткову безпеку для Альянсу та Норвегії, і є дуже здібними союзниками. Крім того, у них дуже боєздатні армії, які зміцнять безпеку не лише у Північної, а й всієї Європи.

І останнє: звичайно, ми бачимо збільшення витрат і фінансування на оборону. Отже, вважаю, що ми всі поділяємо розуміння, що повинні засвоїти уроки, отримані від України, і будувати нову оборону на завтра, спираючись на цей досвід, щоб бути ще сильнішими для стримування Росії. Тому я згоден з генеральним секретарем, що НАТО є сильнішим та більш підготовленим у 2025 році та напередодні 2026 року, ніж ми були у 2020 році, коли я прийшов на посаду.

ЄС І НАТО НЕ КОНКУРУЮТЬ, А КООРДИНОВАНО ПРАЦЮЮТЬ НАД ПОСИЛЕННЯМ ОБОРОНИ

- ЄС зараз докладає величезних зусиль для розбудови оборони, збільшуючи виробництво, покращуючи військові логістичні коридори, працюючи над дослідженнями та інноваціями і загалом «прокидаючись». Деякі посадовці ЄС закликають до більш структурованої, інституціоналізованої організації оборони. Чи вважаєте ви, що ця робота добре скоординована та узгоджена з цілями та завданнями НАТО щодо зміцнення європейських союзників? Очевидно, що Норвегія не є членом ЄС, але з точки зору НАТО, чи вважаєте ви, що ЄС на правильному шляху?

- Як ви сказали, Норвегія не є членом Європейського Союзу, але ми активно беремо участь у європейських оборонних ініціативах, а також у європейській економічній співпраці на основі наших угод з Європейським Союзом. Я вважаю, що ми можемо зробити більше, коли мова йде про узгодження нашої оборонної промисловості, коли справа стосується стандартизації, а також інших вимог, щоб сприяти більшій кількості інновацій у галузі. Тому зараз частіше обговорюється, яких результатів ми хочемо досягти в майбутньому, замість того, щоб обговорювати, які існуючі платформи слід замінити новішою версією цих платформ.

Отже, з точки зору інновацій і стандартизації, ми рухаємося в правильному напрямі, але процес все ще повільний. Тому занепокоєння всіх моїх партнерів, колег, керівників оборонних відомств по всій Європі, звісно, полягає в тому, що зараз у нас є багато грошей через збільшення витрат на оборону, але промисловість має працювати ще швидше – щоб задовольнити потреби України, а також для заміни всього того, що ми пожертвували Україні, і, нарешті, для того, щоб відповісти на виклики більших оборонних витрат у Європі.

Таким чином, потрібно вирішити більше ніж одну проблему. Насправді є щонайменше три вимоги, які має виконати оборонна промисловість. Я брав участь у деяких зустрічах керівників оборонних відомств Євросоюзу, де побачив, що ЄС став набагато більше узгодженим з НАТО і не конкурує з ним, а об’єднує зусилля. Також ЄС відіграє особливу роль в Європі у сприянні як промисловому виробництву, так і покращенню транскордонної військовій мобільності, про яку ви згадали, – усьому, що ми маємо покращити, включно з нашою підтримкою України. Отже, попереду ще багато роботи, але ми на правильному шляху.

НОРВЕГІЯ РОЗШИРЮЄ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ У ПОЛЬЩІ

- Цієї осені Норвегія розпочала роботу з навчання українських солдатів на польській землі, на базі Йомсборг, щоб допомогти їм краще захищатися від російських атак. Фактично, це найбільший норвезький військовий табір, розгорнутий за кордоном. Можете розповісти нам детальніше про цю роботу?

- Це свідома спроба Норвегії проводити з українцями навчання ближче до кордону з Україною. Ми навчаємо їх у багатьох локаціях, зокрема в Норвегії, Литві, Великій Британії, Німеччині, Румунії та в інших країнах. Проте зараз ми намагаємося зібрати більше годин навчання в Польщі, і тому ми також створили у Польщі логістичний центр. Причина в тому, що ми досі не готові, точніше, не маємо можливості навчати ваших військових в Україні. Але тим часом ми готуємо українців якомога ближче до кордону.

Отже, навчання в Польщі є початком співпраці між країнами Північної Європи, країн Балтії та Польщі щодо розбудови спроможностей для української армії. Але зараз я бачу можливість перемістити навчання в Польщу та розвинути їх там краще, ніж ми робимо деінде. Ми розширюємо навчання на території Польщі сьогодні, щоб мати можливість перемістити їх в Україну, як тільки обстановка дозволить нам це зробити.

РОЗВІДКА, МОБІЛІЗАЦІЯ, ДРОНИ, СИТУАТИВНА ОБІЗНАНІСТЬ – УРОКИ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДЛЯ НОРВЕГІЇ

- Давайте повернемося до уроків війни. Очевидно, що НАТО багато чого вчиться з війни, що триває в Україні, зокрема через JATEC. Які б ви виділили найцінніші уроки для покращення оборонної готовності Норвегії, тактики бою та, можливо, навіть внесення змін до деяких існуючих протоколів, які можуть не спрацювати у потенційній конфронтації з Росією?

- Є дуже багато уроків, засвоєних з України, від тактичного до стратегічного рівня. Але якщо взяти лише три-чотири з них, по-перше, це потреба мати єдину розвідувальну картину. Потрібно більше інвестувати в засоби спостереження та більше інвестувати у спільне бачення між країнами Європи, щоби бути впевненими, що ми однаково оцінюємо Росію.

Якщо повернутися до часів нарощування російського військового угруповання восени 2021 року, ми всі тоді отримали цю інформацію, але не обов’язково однаково розуміли, що вона означає. У грудні 2021 року Норвегія підвищила свою оборонну готовність – ми розуміли, що потрібно щось робити, якщо Росія знову нападе на Україну. Тому, щоб спиратися на цю національну розвідку, щоб переконатися, що ми маємо достатньо ресурсів для чіткого уявлення про поточну ситуацію, дуже важливо робити це разом з іншими європейськими партнерами та союзниками по НАТО.

Друге – це здатність мобілізувати суспільство та сили оборони. Це те, що мене справді вразило у війні в Україні, – здатність України мобілізувати не лише сили оборони, а й усе суспільство. Така концепція існувала в Норвегії під час Холодної війни. Вона й досі існує, але нам потрібно вдосконалити її на майбутнє, спираючись на уроки, засвоєні в Україні.

Справа в тому, що мова йде не лише про стійкість армії, а й про промислову стійкість. Йдеться про здатність регенерувати як обладнання, так і особовий склад. Ці уроки є надзвичайно цінними для всіх європейських країн.

Останнє – використання безпілотних або автономних систем. Нам потрібно більше інвестувати в безпілотні системи, такі як дрони. І саме зараз українська промисловість фактично лідирує у виконанні цього завдання, тому нам потрібно навчитися в української військової промисловості здатності впроваджувати інновації та розробляти нове обладнання на основі потреб з передової.

Можна засвоїти багато уроків, коли йдеться про використання нових платформ і аналіз ефективності замість вибору старіших платформ, які матимуть меншу результативність на кожний витрачений долар, ніж безпілотні системи.

І останнє: я бачив, як швидко розвивається в Україні цифровий стовп боротьби – як ви об’єднуєте в єдину систему датчики, зброю та командирів. Це робиться для пришвидшення процесу прийняття рішень і впливу на поле бою. Норвегія зараз проходить етап величезної цифрової трансформації, яка триватиме протягом наступних років, і ця трансформація базується в тому числі на уроках, засвоєних в Україні.

ВІДКРИТА ДИСКУСІЯ ПРО ЗАГРОЗИ СПРИЯЄ ОБОРОННІЙ ГОТОВНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

- Ви щойно згадали про суспільство, можливо, це щось на кшталт концепції тотальної оборони, де всі працюють заради єдиної мети – бути готовими та захищеними. Норвегія відома як перша країна НАТО, яка запровадила гендерно-нейтральний військовий призов, отже багато молодих норвежців і норвежок отримують базові навички військової підготовки. Очевидно, що ті, хто проходить призов, вчаться служити своїй країні зі зброєю в руках. Але як пересічні норвежці сприймають загрозу війни на території НАТО? Чи тривають публічні дебати щодо подібних потенційних перспектив?

- Норвегія дуже відкрита, коли йдеться про нашу армію, а також про ситуацію у світі навколо. Щороку з’являються відкриті оцінки розвідки щодо загроз, з якими ми стикаємося. Росія є однією з них, а також тероризм і загрози трохи нижче рівня безпосередньої війни, як-от кібератаки та інше – все, з чим ми можемо стикнутися.

Тож ця відкритість викликає в Норвегії дискусію. Ми бачимо, що відкритий підхід наших військових, нашої поліції, наших розвідувальних служб також сприяє суспільній довірі. Але, звичайно, вони хвилюються, тому що світ такий, яким він є зараз. Зараз світ навколо нас незахищений і нестабільний.

Ми проводимо опитування, щоб зрозуміти, скільки людей насправді готові воювати за свою країну, і бачимо, що у нас, в Норвегії, високі цифри – 9 із 10 кажуть, що готові воювати за свою країну. Отже, це засвідчує позитивну статистику, а також надійну підтримку збільшення витрат на оборону.

А ще ми вимірюємо ставлення до підтримки України. Мій досвід показує, що в Норвегії зберігається велика підтримка як збільшення оборонного бюджету, так і допомоги Україні. Це відбувається завдяки суспільним дебатам, які ми підтримуємо, і через нашу відкритість.

Що стосується гендерного питання, то я також бачив в Україні, як під час війни Збройні Сили України розвинулися не лише в гендерному аспекті, а й у питанні загального розмаїття. Це лише демонструє важливість цього розмаїття в армії, адже це дає можливість для кожного члена суспільства брати участь у боротьбі на основі своєї кваліфікації та навичок. Отже, ми також вчимося в України, коли йдеться про гендерну перспективу в армії. Багато ваших уроків ми також врахували для власних сил оборони.

У Норвегії всі парламентські партії підтримують Україну, а також збільшення витрат на оборону та Білу книгу довгострокового розвитку наших Збройних Сил. Це свідчить про те, що у важкі часи наші політики, а також наші люди діють разом і підтримують нашу роботу.

Тож я задоволений, оскільки це дає мені певний мандат для розвитку наших сил оборони, а також тому що я відчуваю важливість своєї роботи завдяки всій цій підтримці.

ЦІЛІ ПУТІНА НЕ ЗМІНИЛИСЯ

- Ви на цій посаді вже більше 5 років, і ви бачили динаміку, еволюцію російської війни, в той час як, на мою думку, їхні цілі не змінилися. Як ви вважаєте, яка кінцева мета Росії? Дивлячись за межі туману триваючої війни, плутанину, яку Росія створює на мирних переговорах, ставлячи максималістські цілі та відкидаючи ідею будь-яких поступок зі свого боку, чи вважаєте ви, що Росія готова до миру?

- Я не думаю, що цілі Путіна змінилися з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року: він хоче мати більший шматок України як частину Росії, мати дружній до Росії режим у Києві та припинити будь-яке зближення України із західними безпековими структурами.

Отже, якщо подивитися на ситуацію зараз, то він не досяг своїх цілей, а це означає, що Україна все ще відбиває російські атаки, Президент Зеленський залишається на посаді, Україна підтримує свого президента, а Фінляндія та Швеція приєдналися до НАТО. Таким чином, НАТО розширилося порівняно з лютим 2022 року.

Тому я не думаю, що його цілі взагалі змінилися. Навіть зіткнувшись з реальністю на полі бою, він продовжуватиме йти до своїх цілей. При цьому різними методами. Тож зараз, наприкінці 2025 року, найважливіше, що ми можемо робити, – це підтримувати Україну в боротьбі, що триває. Адже я не бачу ознак того, що Росія відступила від своїх амбіцій. Звичайно, ми всі хочемо миру, але він має настати на умовах України, інакше це не міцний мир.

- Пам’ятаю, що ваш нинішній міністр фінансів, колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг у своїй книзі виступив із критикою на адресу НАТО за недостатню підтримку України. Чи поділяєте ви цю думку? Допомога була недостатньою?

- Нам потрібно робити більше для України, безумовно. І я роками наполягаю на цьому: давайте робити все, що в наших силах, щоб підтримувати Україну, тому що ця боротьба – це набагато більше, ніж просто про вас. Це також стосується майбутнього Європи. Якщо росіяни після нападу на Україну отримають перемогу в тому чи іншому вигляді, вони доведуть, що в наші дні використання сили працює. А ми не хочемо цього допустити. Тож найкращим способом стримування майбутніх конфліктів є продовження підтримки України.

Євген Матюшенко, Брюссель

Фото: Facebook/Eirik Kristoffersen