Саміт у Сан-Франциско: результати вище очікуваних, розбіжності без рішень і фото Сі з середини 80-х

Зустріч, яка дала світові сигнал про важливість нового глобального порядку й діалогу, замість протистояння, та неважливість такого “гравця”, як Росія

Саміт лідерів США і Китаю Джо Байдена та Сі Цзіньпіна, який пройшов у середу в американському Сан-Франциско, став чи не найважливішою дипломатичною подією року. Ця зустріч вселила обережний оптимізм стосовно того, що дві найбільші країни світу, попри розбіжності, можуть впоратися з емоціями і цивілізовано конкурувати.

ПІДГОТОВКА І КИТАЙСЬКА ІНТРИГА

Якщо сьогодні подивитися на траєкторію відносин Сполучених Штатів і Китаю впродовж цього року, складається стійке враження їх кореляції з природними циклами похолодання й потепління. Взимку, точніше в лютому, вони «замерзли», щоправда не внаслідок сезонного зниження температури, а через китайську повітряну кулю, яка з досі не встановлених точно причин з’явилася над територією Штатів.

Фото: DOUG MILLS / THE NEW YORK TIMES

В адміністрації Байдена її назвали шпигунською, закинули Китаю незаконне стеження і збили ракетою, а держсекретар Блінкен скасував заплановану поїздку до КНР. У Пекіні, традиційно, рішуче відкинули всі звинувачення, сказали, що це був метеорологічний аеростат, який заблукав, і дуже образилися.

Упродовж весни між Вашингтоном і Пекіном намітилося потепління, активізувались контакти між дипломатами й урядовими відомствами, і врешті-решт сторони вийшли на предметні домовленості про відновлення комунікації. У двох столицях обережно заговорили про відлигу, а світ із надією став очікувати позитивних новин.

Найгарячішим періодом року в американо-китайських відносинах, як і в Північній півкулі загалом, стало літо, яке цьогоріч видалося надзвичайно спекотним. Держсекретар Ентоні Блінкен, міністри фінансів Джанет Єллен і торгівлі Джина Раймондо, посланник президента США з клімату Джон Керрі, колишній держсекретар Штатів і визнаний гуру міжнародних справ Генрі Кіссінджер один за одним відвідували Пекін із єдиною метою – переконати піти назустріч Вашингтону (детальніше про ці візити – в аналітиці Укрінформу).

Натомість у Піднебесній не поспішали виявляти взаємність. Погоджувалися, що для подальшої стабілізації двосторонніх відносин потрібна зустріч лідерів країн, проте через розходження в багатьох питаннях поводились дуже обережно. Хоча, точно не сиділи склавши руки, бо лише однієї поїздки головного китайського дипломата Ван Ї до Вашингтона виявилось достатньо, аби відбувся візит лідера Китаю до США, підготовка якого разюче відрізняється від поїздок його західних колег і передбачає тривале прорахування й узгодження сотень дрібниць етикету.

Китайська сторона тримала інтригу, до останнього відмовляючись підтверджувати візит Сі до Сполучених Штатів. Якщо в адміністрації Байдена вже за кілька тижнів до зустрічі сигналізували про принципову згоду китайців і навіть називали точну дату, то в Пекіні грали в мовчанку. Минулої п’ятниці, коли МЗС Китаю наприкінці дня одним коротким реченням таки анонсувало поїздку Сі до Америки та його переговори з Байденом, ще за кілька годин до того на брифінгу речник дипвідомства Ван Веньбін продовжував стверджувати, що дві сторони лише погодилися спільно працювати для проведення такої зустрічі.

І нарешті восени, коли в природі дозрівають плоди, визрів і результат кількамісячних зусиль та копіткої роботи американських і китайських дипломатів. Довгоочікуваний саміт Байдена і Сі, двох найвпливовіших світових лідерів, таки відбувся у Сан-Франциско, символічному місті для двох країн, куди понад 150 років тому приїхали перші китайці, які побудували тут найстаріший чайна-таун (китайський квартал) у Західній півкулі. Із цим містом пов’язана ще одна символічна подія, про яку – трохи нижче.

Фото: White House

ЗАНИЖЕНІ ОЧІКУВАННЯ І ПЕРЕВЕРШЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Переговори пройшли в доволі люб’язній атмосфері, як і належить двом знайомим понад 12 років статечним респектабельним лідерам. Китайські ЗМІ приділили особливу увагу цьому аспекту, демонструючи численними відео й фото прояви товариських стосунків між Байденом і Сі та розповідаючи про їхні теплі вітання й дружні посмішки.

Проте за столом переговорів відбувались доволі серйозні й, вочевидь, жорсткі дискусії, справжній характер яких прихований за дипломатичними фразами пресрелізів на кшталт «президент Сі виклав принципову позицію Китаю щодо тайванського питання; …зазначив, що дії США проти Китаю щодо експортного контролю та односторонніх санкцій серйозно шкодять законним інтересам КНР; …заявив, що розвиток і зростання Китаю керовані його власною логікою і не будуть зупинені зовнішніми силами». Президенти, власне, для того й збиралися, щоб максимально відверто поговорити про позиції своїх країн та спробувати домовитись, як уникнути сутичок, а не щоб за один раз вирішити всі спірні питання.

Загалом, очікування від цього саміту, на який проєктувалися невиправдані сподівання від попередньої зустрічі Байдена з Сі минулого листопада на Балі, були дуже низькими. Однак після його завершення більшість аналітиків, які відслідковують американо-китайські відносини, визнали, що результати перевершили прогнозовані скромні досягнення, і з цим важко не погодитися.

Найважливіші домовленості були досягнуті в безпекових питаннях. Сполучені Штати і Китай домовились поновити зв’язки між військовими двох країн, перервані більше року, в тому числі діалог на високому рівні між главами оборонних відомств. Такий механізм управління кризами й запобігання переростанню непередбачуваних ситуацій у сутички між військовими став украй потрібним останнім часом зі збільшенням кількості інцидентів, коли китайські бойові літаки чи кораблі небезпечно наближаються до американських, провокуючи зіткнення.

До безпекової сфери можна віднести й домовленості співпрацювати у боротьбі з ризиками штучного інтелекту (ШІ), зокрема, його використання військовими. Дві країни будуть працювати над тим, аби обмежити застосування технологій ШІ в автономних бойових комплексах, у першу чергу дронах, та запобігти їх впровадженню в системи управління й контролю ядерною зброєю.

Китайська сторона пішла назустріч у принциповому для Вашингтона питанні боротьби з незаконною торгівлею та джерелами виробництва фентанілу, опіоїдного наркотичного засобу, що виробляється у великих кількостях у Китаї, незаконно потрапляє до США й стрімко поширюється серед американців. Упродовж року США тримали це питання в центрі своєї взаємодії з КНР, і тепер двоє лідерів погодилися створити робочу групу з перевірки китайських лабораторій, де виготовляються прекурсори фентанілу.

Достатньо перелічити домовленості, аби зрозуміти масштаб прогресу. Лідери США і Китаю домовилися налагодити міжурядовий діалог щодо ШІ, створити робочу групу зі співробітництва у боротьбі з наркотиками, відновити регулярні робочі зустрічі на рівні міністрів закордонних справ і науково-технічну співпрацю, поновити роботу консультаційного механізму військової безпеки на морі та лінії зв’язку між командуванням дотичних військових округів, а також значно збільшити кількість авіарейсів і розширити освітні, культурні, спортивні та ділові обміни.

У питанні глобальних викликів досягнуто згоди прискорити зусилля Сполучених Штатів і Китаю з реагування на кліматичну кризу та впровадження конкретних заходів боротьби зі змінами клімату. Доволі об’ємний пакет важливих для обох країн домовленостей, який дозволяє і Байдену, й Сі говорити про власний дипломатичний успіх.

Трохи пізніше, після саміту з Байденом, на вітальному бенкеті груп дружби США–Китай Сі пообіцяв, що його країна запросить 50 тисяч американських підлітків до себе на навчання і поверне великих панд до американських зоопарків.

ПРИНЦИПОВІ ПОЗИЦІЇ І РОЗБІЖНОСТІ

Водночас, у найбільш суперечливих питаннях Вашингтон і Пекін, передбачувано, не дійшли порозуміння й залишилися на своїх позиціях. У першу чергу, це стосується дотримання прав людини в Китаї, а також Сіньцзяну, Гонконгу, Тибету і Тайваню, підвищену увагу Вашингтона до яких Пекін вважає втручанням у його внутрішні справи й не бажає навіть згадувати у двосторонньому діалозі.

Найбільш критичним для американо-китайських відносин залишається тайванське питання. Байден у ході переговорів учергове підкреслив, що США категорично проти односторонньої зміни статусу-кво в Тайванській протоці, вочевидь сподіваючись, що це переконає Пекін в опозиції Вашингтона до спроб Тайваню проголосити незалежність.

Проте китайську сторону може задовольнити лише повна відмова Штатів від політичної комунікації з островом та припинення військової взаємодії з ним, чого адміністрація Байдена навіть пообіцяти не може. Тому, як ідеться в повідомленні МЗС КНР, Сі «виклав Байдену принципову позицію Китаю стосовно тайванського питання» та заявив, що возз’єднання Тайваню з Китаєм неминуче відбудеться, і зупинити його неможливо.

Ця коротка фраза, в якій проглядаються і попередження, і погроза, якнайповніше відображає бачення Пекіном майбутнього тайванського питання. Можна не сумніватися, що за відсутності прийнятного компромісу, й бажано в якомога ближчій перспективі, – уникнути великої війни в Азії не вдасться. Це розуміють і на Тайвані, й у Сполучених Штатах, і, в принципі, в усьому світі, тільки користі від того небагато, рішення немає навіть в ескізах.

США і Китай залишилися при своїх і в ставленні до міжнародних криз та баченні шляхів їх врегулювання, зокрема стосовно війни Росії проти України. Безумовно, Байден пропонував Сі долучитись до підтримки нашої країни, яка бореться за свою свободу, намагався переконати вплинути на російського диктатора й схилити Москву до припинення агресії, але вочевидь безуспішно.

У Піднебесної своє бачення й свої розрахунки. Для Китаю зараз найвдаліший час для користування природними багатствами сусідньої великої території під назвою «Росія», правителі якої самі, без примусу, тягнуться до Пекіна на уклін із проханням купити їхні ресурси і пропонують ціну, від якої неможливо відмовитися. Втрачати такий момент було б нерозумно для прагматичних китайців.

Про те, що переговори в Сан-Франциско не матимуть наслідків для «нейтралітету» Китаю в російсько-українській війні, прямо заявила речниця китайського дипвідомства Мао Нін. У принципі, дива ніхто й не очікував.

З іншого боку, позитивним для нас можна вважати подальше утримання китайського керівництва від рішення про військову допомогу Москві. Попри побоювання, до цього часу немає свідчень того, що Китай передавав Росії безпосередньо чи через треті країни якесь озброєння.

Так, підприємливі китайці користаються ізоляцією країни-агресорки від цивілізованого світу й мають із того чималий зиск. Проте про зброю чи бойові машини, які можна кинути на передову й додати ударних можливостей окупантам, не йдеться.

Натомість, зроблені американською стороною попередження про застосування вторинних санкцій до китайських компаній-порушниць антиросійських обмежень – можуть виявитися дієвими і закрити лазівки. Врешті-решт, попри критику введених західними країнами проти Росії санкцій великі китайські компанії дотримуються їх і уникають мати справи з росіянами.

І ще один досить важливий для майбутнього світу і втішний для українців підсумок саміту Байдена та Сі підмітив радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк. За його словами, ця зустріч дала світові сигнал про важливість нового глобального порядку і діалогу замість протистояння, а Росію нарешті викреслили зі списку тих, хто впливає на світові процеси.

ОБНАДІЙЛИВІ СИГНАЛИ

Аналіз результатів саміту лідерів США і Китаю в експертному середовищі ще триває, проте вже зараз фахівці одностайні в тому, що він пройшов успішно і його результати стануть відчутними найближчим часом. Сама зустріч стала значним досягненням і надіслала обнадійливі для Азійсько-Тихоокеанського регіону та світу сигнали про більш стабільні американо-китайські відносини.

Зрозуміло, що навіть таким досвідченим дипломатам, як Байден і Сі, та їх командам не під силу розв’язати всі розбіжності між двома країнами, витоки яких заховані глибоко в історії, культурі й власних шляхах розвитку. Однак останні домовленості засвідчили, що у Вашингтоні й Пекіні бачать цінність стабілізації відносин і мають намір, попри триваючу конкуренцію, підтримувати діалоги на високому рівні й говорити один з одним, аби не перетнути межу.

З іншого боку, атмосфера люб’язності й товариськості, що супроводжувала саміт, не має вводити в оману – ці великі суперники не відступляться від своїх принципових позицій, конкуренція наростатиме, а самі їх відносини залишаться вразливими для випадковостей. Далеко не треба й ходити, бо вже за годину після того, як Байден назвав переговори з Сі найбільш конструктивними, він заявив, що продовжує вважати китайського лідера диктатором на чолі комуністичної країни.

Фото: Hua Chunying’s X account

На завершення варто знову згадати дружню атмосферу зустрічі та розповісти епізод, про який особливо тепло написали китайські ЗМІ. Після переговорів їх учасники вирушили до бенкетної зали. На вході Байден раптом зупинився, почав щось шукати в своєму мобільному телефоні, а потім повернув екран до Сі і запитав: «Ви знаєте цього юнака?».

Фото: Hua Chunying’s X account

«Так, це був я 38 років тому», – відповів китайський лідер. Зображення на телефоні Байдена було фотографією, яку Сі зробив у 1985 році в Сан-Франциско, коли вперше приїхав до Сполучених Штатів.

«Ти анітрохи не змінився!», – сказав Байден, засміявшись і викликавши вибух веселого сміху в присутніх.

Хочеться вірити, що «консенсус Сан-Франциско» допоможе столицям по обидва боки Тихого океану стримати свої емоції в рамках цивілізованого діалогу, аби наступна зима разом зі зниженням температури не принесла нової заморозки. Збіг періодів похолодання й потепління в американо-китайських відносинах зі змінами пір року все ж таки навіяний спостереженнями, а не є природним явищем.

Володимир Сидоренко, Пекін

Перше фото: Doug Mills/The New York Times