Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України

Росія – найбільший порушник міжнародного права в сучасному світі

У Міжнародному суді ООН відбулися публічні слухання у справі щодо порушення Росією конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про заборону всіх форм расової дискримінації.

6 та 12 червня виступала юридична команда України, 8 та 14 червня – Росії.

Важливо, що ці слухання були присвячені розгляду справи по суті, а це означає, що після почутого Суд має оголосити своє рішення.

Позов проти Росії щодо порушення двох конвенцій Україна подала до Міжнародного суду ООН 16 січня 2017 року. Звинувачення, висунуті Росії, включають: надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням; збиття літака “Малайзійських авіаліній” рейсу MH-17; обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська; знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік Волновахи; вибух під час мирних зборів у Харкові; дискримінацію щодо української та кримськотатарської громад; заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу; хвилі зникнень, вбивства, самовільні обшуки, затримання; обмеження на викладання української й кримськотатарської мов.

До Міжнародного суду ООН українські юристи доправили цілий автобус доказів російської агресії. Йдеться про меморандум, головний документ, який Україна передала до Суду 12 червня 2018 року. Він важить близько 90 кілограмів, складається з понад 17 500 сторінок тексту, міститься в 29 томах і має 75 примірників. Символічно, що через п’ять років, у день передачі меморандуму, 12 червня 2023 року Україна мала слово у Суді.

Однак, окрім вищеперерахованих звинувачень у справі, за ці роки додалися нові злочини Росії в Україні, які українська сторона під час своїх виступів озвучила Суду, зокрема, що сьогодні Росія відкрито обрушує на українців тисячі ракетних ударів, підрив Росією Каховської ГЕС, що стався 6 червня 2023 року, у перший день слухань в Міжнародному суді ООН.

Отже, про що говорить присутність РФ на слуханнях в Міжнародному суді ООН? Коли Суд може оголосити рішення? На яких стадіях наразі інші справи проти Росії?

Про це в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Укрінформу в Гаазі розповів посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон Кориневич, Агент України у суді.

СПОДІВАЮСЯ НА ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ НА ЮРИДИЧНОМУ ФРОНТІ

- Слухання по суті в Міжнародному суді ООН у справі щодо порушення Росією двох конвенцій – 6 червня відкрилися вашою промовою. Як воно, виступати за трибуною в Міжнародному суді ООН?

- Це велика честь – представляти свою державу як Агент в Міжнародному суді ООН. Також це одна з тих речей, які є дуже важливими для професійного юриста-міжнародника. Тобто, це те, власне, заради чого ти працюєш: представляти свою державу за допомогою тих інструментів, якими ти вмієш користуватися – міжнародним правом. Тож, по-перше, це дуже велика честь і важлива професійна історія. Другий момент – це розуміння того, що сьогодні, у ситуації повномасштабного збройного вторгнення Росії в Україну, ми як українські юристи маємо робити все для того, щоб підтримати наші збройні сили, наших захисників на юридичному фронті. Безумовно, головні герої – це збройні сили, це наші захисники, їхні перемоги на фронті, але ми як юристи маємо працювати щодня для того, щоб забезпечувати наші перемоги і в судах, зокрема, у міжнародних судових установах, Міжнародному суді ООН, щоб показати на весь світ і довести весь той масив порушень РФ, які вона вчиняє. На моє переконання, Росія – найбільший порушник міжнародного права у сучасному світі.

Я гадаю, що настане момент, коли кожен з нас буде відповідати на запитання: що ти робив під час великої війни? І мені хочеться, щоб перед своєю державою, перед громадянами, перед рідними, перед самим собою я мав змогу сказати: я робив те, що я мав робити, і те, що я вмію робити, ми забезпечували цей процес. Тож я сподіваюся на перемогу України на юридичному фронті.

- На мою думку, деякі представники Росії, які виступали в Суді після представлення аргументів українською стороною, мали не надто впевнений вигляд. Чи ви хвилювалися перед своїм виступом у Міжнародному суді ООН?

- Звісно, у будь-якої людини є хвилювання перед такими подіями, але я думаю, що вся наша команда показала: ми завжди діємо передусім як професіонали. Ми представляємо позицію, належним чином використовуючи всі наявні дані, факти, керуючись усіма нормами міжнародного права, які можна застосувати до даної конкретної ситуації. І я думаю, що й у моїй промові, якою відкривалися ці слухання, можна побачити всі елементи такої позиції. Тож максимальна концентрація, максимальна мобілізація – це ключові складові. І я думаю, що всі наші представники – Ко-Агент, юридичні радники – всі безумовно показали високий професіоналізм під час усних слухань наших раундів 6 та 12 червня.

- Чи зустрічалися ви поглядами з представниками РФ? Чи бачили реакцію на ваші виступи?

- Мене не дуже цікавить реакція Росії. У нас є наша робота, яку ми маємо зробити максимально якісно, кваліфіковано, фахово представити позицію України та зрештою надати Міжнародному суду ООН всі ті аргументи, які йому будуть необхідні для ухвалення відповідного рішення. Я думаю, що з цим завданням ми впоралися. Ми зробили максимально все, що було можна зробити. Російська сторона, її аргументи, їх якість мене абсолютно не цікавлять, мені важлива перемога України.

ПЕРША СПРАВА УКРАЇНИ ПРОТИ РФ, ЩО СЛУХАЄТЬСЯ ПО СУТІ

- Щодо аргументів РФ, у кімнаті для преси можна було побачити, м’яко кажучи, подив іноземних колег, надто щодо сказаного про непричетність Росії до знищення літака рейсу МН17, тоді як про це свідчать представлені докази, рішення Окружного суду Гааги, ба більше – оголошений у лютому цього року висновок Спільної слідчої групи (JIT) з розслідування щодо збиття МН17, що «є вагомі ознаки того, що президент Росії приймав рішення щодо постачання важкого озброєння бойовикам “ДНР”».

Російська сторона заперечувала також, що так звані “ДНР” та “ЛНР” є терористичними організаціями, які фінансуються Росією. Часом почуті нісенітниці Росії навіть викликали сміх серед журналістів. Чи може РФ у майбутньому бути покарана за свідоме спотворення істини, фактів, ігнорування доказів, фактично брехню в Міжнародному суді ООН?

- Я би сказав, що не це є ключовим – притягнення до відповідальності за брехню в Суді. Ключове є те, щоб таку ж реакцію, як ваші колеги в кімнаті для преси, мали б судді Міжнародного суду ООН, – це головне. Я думаю, коли ми оцінюємо якість юридичних аргументів, тут немає про що говорити. Для нас важливо фахово представити позицію України. Росіяни та їхні позиції, я думаю, всі зможуть побачити та зрозуміти для себе, проаналізувати все. Ви знаєте, ми починали свої промови 6 червня з того, що РФ зневажає міжнародне право, вона вважає, що сила є визначальним фактором. Ми ж говорили про те, що міжнародне право має значення. І ми безумовно чекаємо відповідних рішень Міжнародного суду ООН, які будуть встановлювати ці порушення міжнародного права з боку РФ. Я думаю, що у виступі 12 червня Ко-Агента України було дуже чітко показано – що робить РФ під час усних слухань: це побудова “потьомкінських сіл” – фасад, картонка, яка націлена на те, щоб світ у неї повірив. Але це неправда, це абсолютна брехня.

- Уявімо, що після таких потужних аргументів України Суд виніс рішення на користь України. Що це означає для нас? І які нові інструменти в нас з’являються?

- По-перше, це буде дуже важливо, адже це перша справа України проти РФ у міжнародних судових установах, яка слухається по суті. Тому дійсно будемо сподіватися, що це буде перше рішення по суті, й що це буде перше рішення по суті, звісно, на нашу користь. Ще раз скажу, що українська юридична команда МЗС України, юридичні радники, члени делегації та експерти максимально відпрацювали, щоб усі наявні аргументи надати суду для ухвалення відповідного рішення. Для нас це рішення важливе, бо воно, ми сподіваємося, зафіксує порушення РФ двох конвенцій: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Також воно зафіксує, що РФ повинна понести відповідальність за ці порушення. Це рішення вочевидь зафіксує, що РФ повинна вчинити дії, аби не допустити повторення відповідних порушень, і також що РФ повинна сплатити відповідні компенсації за свої порушення. Об’єм компенсацій вирішується в окремому провадженні, коли є рішення справи по суті, тобто рішення справи по суті відкриє шлях до того, щоб Міжнародний суд ООН почав встановлювати масштаб необхідних компенсацій з боку РФ.

- Чи може РФ проігнорувати рішення Міжнародного суду ООН? Вона вже проігнорувала два Накази Міжнародного суду ООН. Перший – у справі щодо порушення Росією двох конвенцій, коли 19 квітня 2017 року було оголошено наказ про тимчасові заходи. Міжнародний суд ООН постановив, що Росія має поновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, забезпечити доступність освіти у Криму українською мовою. Другий Наказ – у справі проти Росії щодо “звинувачень у геноциді”. Міжнародний суд ООН зобов’язав РФ негайно припинити вторгнення в Україну. Такий наказ було озвучено 16 березня 2022 року. Чи зрештою РФ виконає всі рішення, щоб повернутися з ізоляції, та виплачуватиме компенсації?

- По-перше, нам – українській юридичній команді, команді МЗС, юридичним радникам – важливо, щоб ця справа завершилася належним чином, оскільки нам потрібні рішення міжнародних судових установ про порушення міжнародного права з боку РФ. Одна річ, коли про ці порушення говоримо ми з вами як громадяни України, і це важливо: громадянська позиція, політична позиція. Але ми розуміємо, що підставами для відповідальності на міжнародному рівні є рішення міжнародних судів. Тому нам потрібні ці рішення, нам потрібне портфоліо таких рішень. І я впевнений, що обов’язково настане день, коли ці рішення будуть виконані. Нас не дуже цікавить – що РФ про це думає. Рішення Міжнародного суду ООН є обов’язковими до виконання. Держава не може не виконувати рішення Міжнародного суду, невиконання рішень Міжнародного суду є порушенням з боку держави, на чому ми, зокрема, й акцентували, коли виступали: невиконання Наказів про тимчасові заходи є порушенням обов’язкових Наказів про тимчасові заходи Міжнародного суду ООН. РФ у суді, РФ у процесі – ви це бачите. Я думаю, що настане день, коли все, що міжнародні судові органи вирішать про порушення РФ міжнародного права, вона все виконає. Тож нам необхідно ці рішення мати, бо нам потрібно, зокрема, мати базу таких рішень і говорити про те, що це не тільки позиція України, держави - жертви агресії, а це є рішення міжнародних судових установ.

ДОНОСИТИ СВІТУ ПОЗИЦІЮ УКРАЇНИ ВАЖЛИВО, АЛЕ ТАКОЖ ВАЖЛИВО МАТИ РІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ

- Так. І ще важливо, що рішення міжнародних судів впливають на громадську думку, адже серед людей, які проживають у ЄС, також є жертви російської пропаганди. Зокрема, 17 березня 2023 року стало відомо, що Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової, яких підозрюють у вчиненні воєнних злочинів: депортації та незаконному переміщенні дітей з окупованої території України.

- Безумовно, рішення міжнародних судів або рішення, які мають міжнародний резонанс, як, скажімо, рішення Окружного суду Гааги щодо МН17, – це дуже важливі речі. Позиція України голосна, ми її доносимо, її чують у світі, але є судові установи, які неупереджено, безсторонньо розглядають справу та виносять відповідні рішення, тож це вкрай важливо. Важливо доносити світу позицію України, але також важливо мати рішення міжнародних судів, бо рішення цих судів вважаються неупередженими, безсторонніми та дійсно винесеними нейтральними суддями. Знову ж таки, аргументи щодо МН17, які представила інша сторона, ви все чули самі: глобальна теорія змови проти РФ за участі всіх. Ми сподіваємося, що всьому цьому буде надана належна правова оцінка.

- На яких стадіях наразі інші справи проти Росії, зокрема, позов проти РФ до Міжнародного суду ООН з вимогою притягнути агресора до відповідальності за спотворення поняття геноциду.

- У нас дійсно є справа в Міжнародному суді ООН про звинувачення у геноциді. Нагадаю, що цей позов ми подали 26 лютого 2022 року, через два дні після початку повномасштабного вторгнення. Її суть якраз полягає в тому, що Росія використала, зманіпулювала положенням Конвенції про геноцид, звинувачуючи нашу країну в нібито геноциді, який Україна нібито чинила на Донбасі, починаючи з 2014 року. Тож РФ використала це як претекст для введення військ і вчинення вже повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Зазначу, що до цієї справи долучилися зі своїми інтервенціями багато держав, а саме 33 долучилися, і вже 5 червня 2023 року Міжнародний суд ООН прийняв Наказ про те, що інтервенції 32 держав є прийнятними, і це по суті стає справою “Цивілізований світ проти РФ”. Це безпрецедентна кількість учасників, і вочевидь у недалекому майбутньому можна розраховувати на те, що відбудуться слухання також по цій справі. Позиція країн уже зазначена в їхніх зверненнях, це важливо, і вони також уже доступні на сайті Суду, з ними можна ознайомитися. Це велика кількість держав, які здійснили інтервенції і приєдналися до нас у цій справі. І, так, це говорить на користь України та нашої позиції в Міжнародному суді ООН.

- Чи може долучитися до цієї справи ще більше країн?

- Можуть на інших стадіях, але вже те, що ми маємо зараз, – більше тридцяти держав – це є дуже-дуже суттєво. Кількість, знову ж таки, безпрецедентна.

- Яка ситуація щодо справ по морю? Справа “Україна проти Росії” щодо затримання в листопаді 2018 року українських військових кораблів і моряків у Керченській протоці. Також арбітраж під егідою Постійної палати третейського суду в Гаазі розглядає справу за позовом щодо порушення Росією Конвенції ООН з морського права у Чорному та Азовському морях і в Керченській протоці.

- Все в роботі. Кожній справі приділяється належна увага, кожна справа – в постійному прогресі, тож рано чи пізно будуть новини щодо і цих справ.

МИ ЗРОБИЛИ ВСЕ, ЩОБ МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН УХВАЛИВ ВІДПОВІДНЕ РІШЕННЯ

- Справа “Україна проти Росії” щодо двох Конвенцій в Міжнародному суді ООН – це перша справа, яка дійшла до слухань по суті?

- Так, справа про порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації – це перша справа “Україна проти Росії” в міжнародних судових інстанціях, яка слухається по суті.

- Символічно, що 12 червня 2018 року Україна передала до Міжнародного суду ООН меморандум, і через п’ять років, вже 12 червня 2023 року Україна мала слово у Суді. Чи відчуваєте ви щось особливе через те, що все так збіглося?

- Є, безумовно, приємність і розуміння того, що це все нас привело туди, де ми є: вже етап розгляду справи по суті, ми дійшли до цього, ми виграли юрисдикцію. Це важливий рух уперед, який ми показуємо. Ми зробили все можливе, щоб фахово представити нашу позицію, і всі аргументи – на нашому боці.

- П‘ять років тому до Міжнародного суду ООН Україна передала меморандум, який важить близько 90 кілограмів, складається з понад 17 500 сторінок тексту, міститься в 29 томах і має 75 примірників.

- Недостачі в матеріалах немає. Ми зробили все для того, щоб Суд мав усе необхідне для ухвалення відповідного рішення.

ЦІ СПРАВИ ДОСЛІДЖУВАТИМУТЬ СТУДЕНТИ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

- Що ці слухання по суті щодо двох Конвенцій в Міжнародному суді ООН означають для історії? В залі Cуду, на балконі дуже багато студентів, які стежать за процесом. Фактично на їхніх очах твориться історія. Як Україна увійде в цю історію? Чи вивчатимуть студенти в майбутньому, що РФ – країна агресор, а Україна цивілізовано від самого початку після тимчасової окупації Криму звернулася до Суду?

- Ви знаєте, як юрист-міжнародник, я продовжую викладати в Університеті Шевченка, в Інституті міжнародних відносин. І це, безумовно, важливо, бо всі ці кейси дійсно стають матеріалом аналізу та дослідження для студентів, які вивчають міжнародне право. Є класичні кейси, які йдуть з 1940-х, 50-х років, але, безумовно, важливо до них додавати й сучасні. Цей кейс, про який ми зараз говоримо, є важливим та символічним тому, що це системне порушення Конвенції про заборону всіх форм расової дискримінації проти двох етнічних спільнот: кримськотатарського народу та етнічних українців у Криму. І що також важливо – це перша справа по суті за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму. Тобто, за цією Конвенцією ніколи ще Міжнародний суд ООН не слухав справи, тож це вперше. Ну і загалом, розуміючи, що все відбувається під час найбільшої агресивної війни в Європі після 1945 року, я думаю, що це підігріває інтерес до цієї справи з боку професійної спільноти юристів.

- Як ваші студенти реагують на ваші виступи в Міжнародному суді ООН?

- Зараз навчання – здебільшого онлайн. Я вже звик виходити в мережу з будь-якої точки, де я перебуваю, зазвичай це відбувається в Києві о 8-й ранку, якщо з відрядження в ЄС, то це 7 година, коли інший континент, то інший час. І я намагаюся використовувати кожну можливість, щоб поспілкуватися зі студентами, говорити про теорію, але також розповідаю, як усе відбувається на практиці. Я намагаюся наситити ці всі речі практичними елементами.

- Спецтрибунал. Здається, Гаага не проти, щоб Спецтрибунал щодо злочину агресії був тут. Яким він має бути? Можливо, судовий процес на кшталт Нюрнберзького?

- Питання створення нового судового органу – це питання серйозне, на вирішення якого потрібен час, необхідні відповідні консультації з партнерами. Я особисто думаю, що розташування трибуналу в Гаазі, незалежно від його формату, – це логічний крок. Гаага – столиця міжнародного правосуддя, і все, що стосується міжнародного права, так чи інакше знаходиться тут, не залежно від форми. Це було б символічно, правильно і логічно. Звісно, що це не простий процес, але важливо, що до Коаліції (Core Group) щодо створення Спецтрибуналу наразі вже входять 37 держав та кілька міжнародних організацій. Ми показуємо, що є єдність принципу і мети: судовий механізм щодо злочину агресії проти України має бути створено, бо цей злочин агресії не може бути залишеним без уваги. Я сподіваюся, що ми знайдемо відповіді на всі питання.

Вже на початку липня в Гаазі почне працювати Міжнародний центр з кримінального переслідування за злочин агресії проти України (ICPA). Тож рух уперед є: якщо створений орган, який займається розслідуванням, то має бути й суд. Це перший випадок створення ініціативи з розслідування злочину агресії за міжнародної підтримки після Другої світової війни. Злочин агресії дозволяє засудити війну як таку, тобто засудити всю цю російську війну як агресивну, через індивідуальну кримінальну відповідальність, через злочин агресії. Я думаю, саме тому так важливо обов’язково створити Спецтрибунал.

Ірина Драбок, Гаага

Фото автора