Три події світу. Ультиматум у ТКГ, злам у Білорусі та пасивність колективного Заходу

Росія відзначила дебют дуету Кравчук – Фокін у ТКГ ультиматумом щодо зміни правил проведення в Україні місцевих виборів

Лукашенко пішов у контратаку під прикриттям Росії. Колективний Захід погодився на посередництво Путіна у врегулюванні політичної кризи в Білорусі.

Хоча Україну віднедавна представляє у Мінській ТКГ «парочка професійних дипломатів» (за визначенням Володимира Зеленського), представники Росії та їхні маріонетки з ОРДЛО не стали з повагою ставитися до їхньої сивини та значного життєвого досвіду. Натомість висунули ультиматум про внесення змін до постанови про проведення місцевих виборів, який Леонід Кравчук вже передав до Верховної Ради. У Кремлі добре бачать, що припинення вогню для команди Зеленського стає чутливим питанням, і будуть на цьому активно грати. Зміна будь-якого рішення законодавчої чи виконавчої влади України під зовнішнім тиском – небезпечний прецедент.

Тим часом у Білорусі протести тривають на тлі помітного медійного пожвавлення Олександра Лукашенка. Той публічними заявами та невербальними діями демонструє, що вважає пошук шляхів до компромісу проявом слабкості, а координаційну раду опозиції – людьми, з якими не буде вести жодних розмов. Поява біля Палацу незалежності Лукашенка минулої неділі з автоматом в руках засвідчила, що він остаточно увійшов до властивої Кремлю матриці сприйняття ситуації на пострадянському просторі. І хоча інтенсивність телефонного спілкування Лукашенка та Путіна суттєво зменшилася, присутність не лише російських журналістів на білоруському державному телебаченні, але і вплив  російських політтехнологів на суспільно-політичні процеси у Білорусі стають все більш очевидними.

Проте колективний Захід не обмежився відмовою визнавати результат президентських виборів у Білорусі та обіцянкою запровадити санкції проти фальсифікаторів виборів та тих, хто чинив сваволю проти протестувальників. Голова Європейської Ради Шарль Мішель та шеф дипломатії ЄС Жозеп Боррель, як і Ангела Меркель та Еммануель Макрон, дали зрозуміти Путіну, що сприймають його як цілком адекватного переговорника для обговорення шляхів виходу з політичної кризи у Білорусі. Тим самим статус «останнього диктатора Європи» за замовчуванням закріплений за Лукашенком, що Кремль невдовзі використає у власних інтересах. Показово, що навіть вірогідне отруєння Олексія Навального, евакуйованого для лікування до Німеччини, тональність заяв колективного Заходу не змінило.

Євген Магда, Інститут світової політики