Ксенія Смирнова, президентка Української асоціації європейського права

Україна не лише потребує підтримки європейських університетів, а й сама має науковий та інноваційний потенціал, важливий для Європи. Розвиток партнерств між закладами вищої освіти може допомогти реалізувати ці можливості, зміцнити наукові зв’язки та наблизити Україну до європейського освітнього простору. Саме перспективи такої співпраці обговорювали минулого тижня у Брюсселі на заході мережі провідних дослідницьких університетів Європи The Guild. Україну представляла докторка юридичних наук Ксенія Смирнова, президентка Української асоціації європейського права та колишня проректорка КНУ імені Тараса Шевченка.

В інтерв’ю Укрінформу пані Смирнова розповіла, як розвиваються зв’язки між українськими та європейськими науковцями, які можливості для українських університетів відкриває підтримка ЄС, і що заважає повною мірою використати наявний потенціал. Також ішлося про відплив молодих фахівців, фінансові проблеми української освіти й науки та внесок, який українські інноватори вже роблять у розвиток Європи.

УНІВЕРСИТЕТИ – ОДНА З РУШІЙНИХ СИЛ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

- Як українські університети використовують платформи провідних європейських університетських мереж (зокрема, The Guild) для поглиблення інституційної інтеграції в європейський дослідницький простір та простір вищої освіти?

- Університети є однією з рушійних сил, які багато працюють у контексті євроінтеграції. Вони здатні показувати європейським інституціям потенціал української науки й освіти. З початку повномасштабного вторгнення я активно лобіюю інтереси українських університетів, не тільки КНУ, де раніше працювала, щодо приєднання до альянсів європейських університетів. Це ініціатива, яку започаткував президент Франції Еммануель Макрон ще у 2017 році, щоб наголосити на конкурентоспроможності європейської науки й освіти. Тепер таких альянсів уже понад 60.

У 2022 році КНУ став першим асоційованим партнером альянсу EUniWell – European Universities for Wellbeing – з України, тому що wellbeing, добробут, у контексті академічної спільноти має тепер для України ключове значення.

Насправді платформи, подібні до цієї, надають нашим університетам голос.

Ще однією такою мережею є Європейська асоціація університетів, до якої входить понад 400 вищих навчальних закладів. The Guild, на заході якої виступала, створена 10 років тому та об’єднує університети, сфокусовані на глибоких наукових дослідженнях. Я використала цю нагоду, щоб показати досвід, якого Україна набула у забезпеченні стійкості університетів, і потенціал наших досліджень, які Європа може використати.

Сьогодні на порядку денному таких платформ стоїть декілька питань: як навчитися в України вибудовувати стійкість і готовність до криз, як ефективно розбудувати інноваційні технології подвійного використання – і саме тут проривний досвід України є для них безцінним, – і як забезпечити стабільне європейське фінансування спільних проєктів.

The Guild офіційно звернулася до Європейської ради щодо збільшення такого фінансування, зокрема для вивчення українського досвіду за визначеними пріоритетами.

Я вже п’ять років розповідаю європейцям про цю «дорогу з двостороннім рухом», про те, що потрібно нам і що ми можемо дати їм. І я бачу, що нас чують.

ФІНАНСУВАННЯ ЄС ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ОСВІТЯН ЗА ОСТАННІ РОКИ ЗБІЛЬШЕНО

- У чому це проявляється?

- По-перше, фінансування для України було збільшено, зокрема в рамках програм Horizon Europe (Горизонт Європа) та Erasmus, а українські університети отримали конкретні проєкти.

Коли я прийшла у КНУ у 2021 році, там завершувалися три проєкти. А на момент завершення моєї каденції університет уже мав 47 великих проєктів у рамках Erasmus. Коротко про один із них – найбільший в історії України, який КНУ отримав у 2023 році. Це Digital University Open Ukrainian Initiative, цифровий університет.

Його ідея зародилася 25 лютого 2022 року, наступного дня після початку великої війни, і я лобіювала цей проєкт протягом року. Тоді треба було швидко зрозуміти, які кроки ми маємо зробити разом з європейськими партнерами, щоб серед хаосу війни зберегти освіту й науку в Україні. Щоб замість лише відпливу мізків ми мали циркуляцію науки між ЄС і Україною. І ось на цій цифровій платформі було задумано об’єднати українські університети, а згодом і європейські, щоб створити екосистему обміну у сфері науки й освіти. Отже, цей проєкт активно функціонує, об’єднавши 27 партнерів. До речі, він має не тільки цифровий складник, а й потенціал підготувати українські університети до того, щоб вони могли ставати членами альянсів європейських університетів.

АСОЦІЙОВАНЕ ПАРТНЕРСТВО У ПРОГРАМІ ERASMUS БУДЕ ПЕРЕЛОМНИМ МОМЕНТОМ

- А яка тепер ситуація з програмою «Горизонт Європа»?

- В Україні вже відкрито офіс «Горизонту Європи» – координаційний центр, який допомагає шукати грантові пропозиції та створювати проєктні й консультаційні команди. І в цього офісу є також представник у Брюсселі. Для наших академіків і вчених просто немає іншого виходу, ніж активно залучатися до пропозицій цієї та інших європейських програм. Адже рівень нашого національного фінансування наукових програм порівняно з європейським мізерний.

Усі це розуміють, але для ефективної співпраці також важливі знання і досвід у формуванні команд, написанні заявок та безпосередній реалізації проєктів.

Також гострою потребою є підготовка законодавчої бази й українських університетів до входження у програму Erasmus як асоційованого партнера, що стане переломним моментом для виходу на проєкти вже зовсім іншого масштабу.

Попередньо планується, що Україна може отримати цей статус у 2028 році, коли буде сформовано новий семирічний бюджет ЄС і будуть визначені кошториси на освіту та науку.

Тепер якраз точаться активні переговори й консультації, щоб не допустити урізання цього елементу бюджету, адже є ризики скорочення витрат у цій сфері. І у зверненні The Guild, про яке я згадувала, йдеться саме про це. Цей заклик пролунав за результатами наших плідних дискусій про те, як об’єднати дві архітектури безпеки в одну, зокрема через розвиток наукових проєктів.

ЗАМІСТЬ ВІДПЛИВУ МІЗКІВ – ЦИРКУЛЯЦІЯ

- Ви згадували про проблему відпливу мізків. Розкажіть про механізми співпраці з ЄС, які могли б допомогти нам забезпечити перспективу роботи в інтересах України для молоді, яка отримує знання в Європі?

- Це справді болюче питання, тому що, з одного боку, ми не можемо стримати цей процес, який очевидний. Літо 2026 року – перше, коли КНУ «просів» у кількості абітурієнтів. Отже, відплив треба перетворити на циркуляцію.

Ми повинні показати молодим українцям, що навчаються в Європі, як саме вони можуть бути корисними нашій державі й наскільки це для них перспективно.

Уже зараз необхідно створювати сертифікатні програми, де молодь бачитиме, що її знання у сферах фізики, хімії, права, економіки, статистики, аудиту, європейського права, комунікацій можуть стати в пригоді.

Україна рухається до повноцінного членства в ЄС, і на момент вступу вже мають бути підготовлені українські спеціалісти, експерти зі знаннями про європейські стандарти й законодавство, які будуть долучені до роботи управлінської машини в Україні – або в тій же Єврокомісії.

- А самі європейці розуміють це?

- У європейців таке розуміння є. Скажу більше: у Єврокомісії вже не вистачає спеціалістів для аналізу юридичного процесу виконання Україною вимог Євросоюзу.

Але Україна також має це розуміти. Випускникам європейських університетів необов’язково повертатися в Україну, щоб приносити користь. Якщо їм вдасться отримати роботу в євроінституціях і працювати над «українськими питаннями», це також допомога Україні.

Звісно, після завершення війни, після вступу України в ЄС такі спеціалісти будуть критично важливі для реалізації проєктів відбудови. І вже зараз треба доносити цю інформацію нашим студентам за кордоном, щоб у них не втрачався зв’язок із батьківщиною.

- Як щодо формування освітніх політик? Нам є що запропонувати ЄС?

- Тепер обмаль певних стратегічних документів у сфері освіти, але треба будувати цей трек. Скажу лише про університетську політику, яку я формувала протягом останніх років. Вона була спрямована не просто на внесення європейських цінностей та механізмів ЄС в Україну, але й на додавання потенціалу з України в ЄС.

Наприклад, українознавчі студії. Це не тільки про мову, історію та культуру України, а й про вивчення української науки, про те, що українська наука може дати європейським дослідницьким центрам.

І ось ми повертаємося до головного питання. Українська наука є складником національної архітектури безпеки. На неї працюють усі, адже це – пріоритет.

Ця безпека стосується як питань гуманітарного спрямування – боротьби з дезінформацією, аналізу геополітичних змін, прогностики, – так і природничих наук. Зокрема, вироблення нових систем оборони, нових технологій використання штучного інтелекту в дронових та протидронових системах. Це одна зі сильних карт України.

ДРОНОВА ЕКОСИСТЕМА, ЯКУ ЄС ХОЧЕ ЗАПОЗИЧИТИ В НАС, МІСТИТЬ І НАУКУ

- Андрюс Кубілюс, єврокомісар з питань оборони і космосу, регулярно закликає європейців не просто переймати в України досвід у розробленні таких технологій, а й досвід цілої екосистеми, яка передбачає застосування дронів, зворотний зв’язок від кінцевих користувачів та координацію з виробниками і дослідниками…

- Якраз про це ми й ведемо розмови з європейськими партнерами. Європейський Союз за ініціативи Кубілюса створив Дроновий альянс з Україною, і його формування переходить у практичну складову частину. Але поки що вона не стосується саме дослідницьких центрів. Тож наступне завдання – доповнити альянс знаннями з погляду наукового аналізу. Це справді ціла екосистема. Ми розвиваємо знання, наприклад, щодо впливу РЕБ-систем на людський організм, розбудовуємо інновації у ранньому запобіганні дронових атак… Ці технології мають лягти в основу конкретних технологічних продуктів, що будуть вигідними для науковців. Тому майбутнє українських університетів передбачатиме ефективне поєднання освіти, науки та індустрії. І тепер якраз для українських науковців відкрилося вікно для втілення цієї концепції в життя.

Розуміння європейців важливості допомагати нам у цьому є. А ми продовжуємо лобіювати наші інтереси. Один із моїх ключових меседжів – No research about Ukraine without Ukrainian researchers («Жодного дослідження про Україну без українських дослідників»), перефразовуючи тезу Президента Зеленського «Жодних переговорів про Україну без України». Коли хтось аналізує чи прагне застосувати наукові дослідження з України, це не можна робити без українських дослідників.

Українська наука важлива для формування європейської архітектури безпеки, отже, вона зробить ЄС сильнішим, і я активно працюю, щоб доносити цю думку до партнерів.

- А що має бути зроблено для цього з нашого боку?

- Для цього необхідні готові проєктні команди, потрібне лідерство, щоб бачити траєкторію і розуміти, як рухати цей процес. Разом з ученими, які займаються дослідженнями і розробленнями, одночасно мають створюватися групи, які супроводжують грантову діяльність університетів. Є досвід реалізації цих координаційних центрів, грантових супровідних сервісів. В університетах треба взятися за бюрократичну дерегуляцію, яка спонукатиме до більш мотивованої участі науковців у міжнародних грантових конкурсах.

Євген Матюшенко, Брюссель

Фото автора