Пішов із життя перший керівник пресслужби Міноборони Олександр Клубань

Пішов із життя заслужений журналіст України, перший керівник пресслужби Міноборони Олександр Клубань.

Як передає Укрінформ, Клубань був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, учасником бойових дій, першим керівником пресслужби Міноборони України, згодом – очільником департаменту преси та зв’язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України, головним редактором журналу "Військо України".

Клубань народився 30 січня 1960 року у Тиврові Вінницької області. Згодом сім’я переїхала у Вінницю. Після школи вступив на факультет журналістики Львівського вищого військо-політичного училища. Службу розпочав з посади кореспондента дивізійної газети у Київському військовому окрузі, далі працював в окружній газеті.

Клубань був членом команди першого міністра оборони України Костянтина Морозова, яка розпочинала розбудову українського війська, створював комунікації із цивільною пресою та організовував інформаційну структуру Збройних сил України. За ініціативи Клубаня у видах ЗСУ і військових округах були створені пресцентри, а у з’єднаннях – посади пресофіцерів, розвивалася інформаційна структура військового відомства.

В 90-ті роки, в період розподілу Чорноморського флоту СРСР, пресслужба Міноборони України зіткнулася з антиукраїнською діяльністю пресцентру ЧФ. Українським військовим інформаційникам довелося протидіяти російським диверсіям в інформпросторі. Згодом цей досвід ліг в основу багатьох документів Міноборони, які передбачали інформаційну протидію ворогу.

Коли Клубань очолював Департамент преси та зв’язків із ЗМІ Міноборони, у функціоналі підрозділу з’явилася функція протидії реальним інформаційним загрозам національній безпеці.

У 2014 році, на початку агресії РФ проти України, Клубань активно долучився до підготовки пресофіцерів для з’єднань ЗСУ, а згодом – до створення кафедри військової журналістики у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тривалий час був професором кафедри. За його активної участі відбулася низка міжнародних конференцій, виходили підручники й посібники для курсантів.

В останній період працював науковим співробітником науково-дослідного центру Військового інституту КНУ імені Шевченка. Сфера його наукових інтересів торкалася журналістики, розвитку комунікацій. До останнього часу він працював над науковими доробками.

Фото з сімейного архіву