Зміни клімату – це більше, ніж спека
Як Європа і Україна відчувають на собі наслідки швидкого потепління та екстремальних явищ
Цьогорічне літо в Україні стало ще одним приводом для дискусій про клімат. У соцмережах і навіть у новинних сюжетах знову з’явилися знайомі фрази про глобальне потепління як міф, адже цього року в травні ми ще в куртках ходили. Справді, весна видалася прохолодною, а початок літа в центрі та на півночі країни більше нагадував осінь – з дощами, вітром і температурою, що вперто не хотіла підніматися до літніх позначок.
Однак відчуття одних перекривають точні дані фахівців. Саме цього літа, за прогнозами експертів, середня температура може бути вищою за норму – приблизно на 1–2,5°C – особливо в липні та серпні, де спекотні періоди можуть досягати +35–40°C, а дефіцит опадів загрожує посухами, особливо у східних та південних регіонах України. Це підтверджує, що навіть якщо окремі дні чи тижні прохолодні, – загальний кліматичний тренд залишається у бік потепління.
Але чи справді так? Чи означає кілька холодних тижнів, що світ більше не нагрівається? І чи ми взагалі правильно розуміємо, про що йде мова, коли говоримо «глобальне потепління» чи «зміни клімату»?
Тут і починається плутанина. Бо хоча ці два вирази часто вживають як взаємозамінні, насправді вони про різне.
ГЛОБАЛЬНІ, АЛЕ ЗМІНИ ГЛОБАЛЬНІШІ ЗА ПОТЕПЛІННЯ…
Глобальне потепління – це довготривалий підйом середньої температури поверхні Землі. Найбільше воно пов’язане з викидами парникових газів, які утримують тепло в атмосфері. Це і є той самий тренд, який ми бачимо у графіках наукових установ чи звітах науковців: температура на планеті поступово зростає.
Глобальні кліматичні зміни – це ширша історія. Вона включає не лише потепління, а й те, що з ним приходить: інші режими опадів, зсуви сезонів, зміни у напрямках вітрів і течій, частіші та сильніші шторми, періоди посух, танення льодовиків і підйом рівня моря. NASA пояснює це просто: глобальне потепління – це лише частина великої картини, яку ми називаємо зміною клімату.
Британська енциклопедія додає: якщо глобальне потепління – це сам факт зростання середньої температури, то зміни клімату – це всі процеси й наслідки, які відбуваються через це зростання. А за даними американського Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), у цей «ширший пакет» входять і танення льодів, і сильні зливи, і тривалі бездощові періоди.
Тож, коли ми говоримо про холодну весну чи прохолодний початок літа, варто пам’ятати: це не скасовує глобальні тенденції. Адже клімат – це не те, що відчувається у вівторок чи навіть упродовж одного сезону, а довга історія, яка пишеться роками та десятиліттями.
Якщо глобальні зміни це те, що ми відчуватимемо лише через десятиліття, то чи можемо ми зрозуміти, що відбувається, прямо зараз? Саме ця невидимість у короткій перспективі і підживлює теорії змови – мовляв, зміни клімату вигадали якісь «екологічні фанатики» для політики чи грошей.
Але погляньмо уважніше на факти. Вже сьогодні на європейському континенті клімат змінюється так, що це відчуває кожен – просто не завжди пов’язує зі словами «глобальні зміни клімату».
Світова метеорологічна організація (WMO) та програма Copernicus («Копернікус» – це частина космічної програми ЄС, що займається спостереженням за Землею та досліджує нашу планету та її довкілля. – Ред.) фіксують чітку тенденцію: у містах Південної та Центральної Європи стає більше днів із небезпечним тепловим стресом. Це ті дні, коли температура і вологість роблять перебування на вулиці небезпечним для здоров’я, особливо для літніх людей і дітей. А ще – частішають так звані «тропічні ночі», коли температура не опускається нижче 20°C і організм просто не отримує нічного «перепочинку» від спеки.
Європейське агентство з довкілля (EEA) та Міжурядова група експертів з питань зміни клімату (IPCC) додають ще одну деталь: опади стають різкішими і контрастнішими. Північ і Захід Європи отримують сильні локальні зливи, що викликають раптові паводки, тоді як Південь – навпаки, страждає від затяжної відсутності дощу, що призводить до обмежень водопостачання.
Зміни торкаються навіть тих, хто ніколи не стежив за прогнозами погоди. Тепліші весни й довший вегетаційний період означають, що сезон алергенного пилку тепер триває довше. У містах зростає ефект так званих «теплових куполів» – коли будівлі та асфальт утримують тепло, перетворюючи мегаполіси на пастки спеки.
І, мабуть, найнебезпечніше – це «комбіновані події», про які попереджає IPCC. Це ситуації, коли кілька екстремальних явищ збігаються в часі: спека + посуха, або шторм + зливи + повінь. Такі поєднання різко збільшують людські та економічні втрати.
Тож «зміни клімату» – це не абстракція, а сьогоднішня реальність, яку можна побачити у вигляді теплової хвилі, що накрила місто, чи паводку, який за кілька годин перетворив місто на бурхливий потік.
УКРАЇНА – ВЖЕ НЕ КРАЇНА ПОМІРНОГО КОНТИНЕНТАЛЬНОГО КЛІМАТУ
Зміни клімату – це не лише статистика зі звітів міжнародних організацій. Їх можна відчути й у нашій щоденній реальності, каже фахівчиня відділу клімату ГО «Екодія» та кліматологиня Анастасія Івашина.
«Глобальне потепління – це радше науковий термін, який описує механіку змін у кліматі. Його основа проста: через діяльність людини – енергетику, промисловість, транспорт – в атмосферу потрапляють парникові гази. Вони створюють додатковий парниковий ефект і підвищують температуру на поверхні планети», – пояснює Анастасія.
Але, додає вона, це не лише про те, що стає тепліше. Змінюється сама «система», до якої ми звикли ще з уроків географії. Україна традиційно вважалася країною з помірно континентальним кліматом, але сьогодні цей баланс руйнується, і погодні патерни стають непередбачуваними.
2025-й став для цього наочним прикладом. «На півдні – Миколаївщина, Херсонщина, Одещина – було неймовірно спекотно. Мої рідні в окупованій частині Запорізької області, біля Бердянська, казали, що спека цього літа була навіть гірша, ніж торік. Дощу не було взагалі, врожаю теж», – розповідає кліматологиня.
На півночі країни проблеми були іншими. Повторні і пізні приморозки наприкінці весни знищували врожай, а влітку кияни стикалися з «вибуховими зливами». «Два тижні тому в Києві за один день випала півмісячна норма опадів. Це не просто дощ – це удар по дренажних системах. Вода стояла на вулицях, і місто буквально плавало», – згадує Анастасія.
Вона наголошує: висока температура впливає не лише на спеку як таку. «Кожен градус за Цельсієм підвищує вміст вологи в повітрі приблизно на сім відсотків. А більше вологи – це сильніші опади, які часто супроводжуються грозами, буревіями, різкими поривами вітру. І це знову пов’язано зі зростанням температури. Тут усе взаємопов’язане, і це не завжди про просто +35 у тіні», – пояснює кліматологиня.
Прояви змін клімату можуть бути дуже різними – від тривалих хвиль спеки, коли навіть уночі температура не дає організму відпочити, до різких злив чи несподіваних заморозків. І головна проблема в тому, що вони стають все менш передбачуваними. «Кліматологи аналізують і нинішні, і минулі явища, атрибуючи їх до змін клімату. І розрахунки показують: більшість екстремальних подій сьогодні так чи інакше пов’язані з тим самим додатковим парниковим ефектом, який ми називаємо глобальним потеплінням. А ширше – це зміни клімату», – підсумовує експертка.
ЄВРОПА – «ГАРЯЧИЙ» ЕПІЦЕНТР ЗМІН КЛІМАТУ
Якщо ж поглянути глобальніше, то Європа, включно з Україною, переживає зміни клімату значно швидше, ніж решта світу. Анастасія Івашина пояснює: «Європа нагрівається приблизно вдвічі швидше за інші континенти. Якщо глобально ми говоримо про зростання температури на 1,4–1,5°C порівняно з доіндустріальним часом, то для Європи ця цифра ближча до трьох градусів».
Причин кілька. Насамперед – стрімке танення льодовиків в Арктиці. «Коли зникає сніговий покрив, який відбиває сонячне проміння, його місце займає темна поверхня землі або води, яка поглинає тепло. Це пришвидшує нагрівання. Крім того, зі снігу та льоду вивільняються гази, які були там «законсервовані» тисячоліттями», – каже експертка.
Відчуття цього прискореного нагрівання – зовсім не теоретичне. Західна та Південна Європа цього року стикнулися з аномальними температурами. «Червень у цих регіонах став найспекотнішим за всю історію спостережень, перевищивши навіть рекорди 2024 року. А липень 2025-го був третім найспекотнішим у світі за останні десятиліття – після 2023 та 2024 років», – зазначає Івашина.
Погода в Європі цього літа була контрастною: від рекордної спеки на півдні до потужних злив у північних широтах. «У Фінляндії та Швеції у червні температура понад +30°C трималася тижнями. Для них це так само незвично, як для нас – п’ятдесят градусів», – наводить приклад кліматологиня.
Але екстремальні прояви змін клімату були не лише в Європі. У багатьох регіонах світу, від Індії та Пакистану до Китаю і Південної Кореї, відбулися руйнівні повені, які змушували евакуйовувати людей і завдавали удару по інфраструктурі. Схожі погодні катастрофи фіксували і в США – зокрема у Техасі та Нью-Мексико.
Європейський континент у цій глобальній картині виглядає особливо вразливим. І хоча аномалії проявляються по-різному в різних регіонах, загальна тенденція одна – рекорди температур, інтенсивні зливи та руйнівні буревії стають новою нормою.
ПОДВІЙНИЙ ВИКЛИК ВІЙНИ ТА КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН - ЧИМ ОСОБЛИВА УКРАЇНА
Україна перебуває в унікально складному становищі – країна одночасно стикається з наслідками повномасштабної війни та вже відчутними змінами клімату. Про те, як війна впливає на довкілля, читайте у матеріалі Укрінформу.
Але й без воєнних чинників Україна мала потужний «кліматичний багаж», сформований ще радянською індустріалізацією. Масштабні промислові гіганти, побудовані у ХХ столітті, викидали в атмосферу значні обсяги парникових газів, закладаючи основу нинішніх змін.
Кліматологиня Анастасія Івашина наголошує: «Крім підвищення температур, ми вже бачимо й інші прояви глобальних змін в Україні. Це – посухи, особливо у південних регіонах, зменшення запасів ґрунтових вод, висихання річок і ставків. Доступ до води суттєво погіршується».
Інший характерний симптом – зростання кількості екстремальних явищ: буревії, руйнівні грози та потужні зливи, які особливо вражають Західну Україну, а також різкі заморозки вже після початку весняного цвітіння. «Ці перепади – від екстремальної спеки до різкого холоду, від сильної зливи до тривалої посухи – стають новою реальністю», – зазначає експертка.
Волога, яка накопичується у нагрітому повітрі, випадає нерівномірно. «Ми можемо мати норму опадів за три місяці, яка випаде за тиждень, а потім знову – тривала сухість», – пояснює Івашина. Це руйнує природні цикли, на які орієнтувалися і рослинний світ, і аграрний сектор.
Зміни особливо боляче б’ють по біорізноманіттю. «Природні екосистеми не встигають адаптуватися. Механізми, які закладені природою, просто не встигають за темпами антропогенних змін», – каже кліматологиня. Дикі види рослин і тварин втрачають здатність виживати у нових умовах.
Промислові культури ще можна частково адаптувати селекційними методами, але дика природа такої можливості не має. Як підсумовує Івашина, майбутнє українського клімату – це зростання температур, дефіцит води, часті буревії, пилові бурі та зими без снігу.
ПРИРОДНІ ЦИКЛИ ЧИ ЛЮДСЬКИЙ ВПЛИВ?
Коли говоримо про зміну клімату, часто звучить знайоме виправдання, що природа сама все відрегулює. Справді, клімат на Землі змінювався неодноразово. В історії України та Європи добре відомий Малий льодовиковий період (приблизно XVI–XIX століття), коли середні температури у Північній півкулі знизилися на 0,5–1°C, а найхолодніші відрізки припадали на 1650-ті, 1770-ті та 1850-ті роки. Зими були суворішими, ріки замерзали, врожаї зменшувались. Це були природні коливання, викликані комбінацією змін сонячної активності, вулканічних вивержень та океанічних течій.
Але є ключова відмінність між тим, що було тоді, і тим, що ми переживаємо зараз: темп змін. Як пояснює кліматологиня Анастасія Івашина, природні коливання відбувалися повільно, даючи природі та живим організмам час адаптуватися. Саме ці цикли створили умови, у яких з’явилася й розвинулася людська цивілізація. Проте сьогодні ми маємо справу з абсолютно іншим процесом – зміни відбуваються в десятки разів швидше, ніж у природних сценаріях.
Цей процес триває трохи більше ніж півтора століття, але вже встиг порушити крихкий баланс кліматичної системи. Природа, за словами Івашиної, «ще намагається балансувати – наприклад, іноді ми бачимо «лайтовіші» літа чи теплі зими як результат цих компенсаторних механізмів, – але можливості цього балансу не безмежні».
Також зміна клімату сприяє тому, що антициклони і циклони «завмирають» на одному місці. Тобто, якщо антициклон накрив пів країни – він може тримати спеку і сухість дуже довго, а циклон на заході – дощі, – каже співрозмовниця. Корінь проблеми ще глибше: глобальне потепління змінює струменеві потоки, сильні повітряні течії, які визначають, куди рухаються фронти».
Науковці наголошують: ми вже наближаємося до так званих переломних моментів – станів, коли окремі зміни стають незворотними, навіть якщо викиди різко скоротити. Це може означати тривалі періоди екстремальних погодних явищ, втрату біорізноманіття, деградацію ґрунтів і зникнення цілих екосистем.
І тут варто згадати ще один унікальний для України чинник – війна. Російська агресія не лише завдає колосальних людських і економічних втрат, а й діє як каталізатор екологічної кризи. Руйнування промислових об’єктів, підпали лісів, забруднення води та ґрунтів, мільйони тонн додаткових викидів від бойових дій – усе це посилює вже існуючі кліматичні проблеми. Адаптаційні заходи, які могли б уповільнити негативні наслідки, часто відкладаються «на потім» через нагальні питання виживання та оборони.
У результаті, навіть якщо сьогодні більшість українців зосереджена на війні, наслідки кліматичних змін, підсилених війною, відчуватимуть уже наступні покоління. І якщо природні льодовикові та теплі періоди тривали століттями, даючи шанс на поступову адаптацію, то тепер часу майже немає.
«Ще не все втрачено, – наголошує Івашина. – Але потрібно змінювати економічну систему, політику, підходи до безпеки та довкілля вже зараз. Бо йдеться не лише про якість життя, а й про саме життя».
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото: freerangestock.com