Ірина Верещук, віцепрем'єр-міністр

росія відмовляється відкривати гумкоридори, бо хоче зламати людей та змусити їх жити за правилами рф

російська федерація 119 днів тому розпочала новий етап війни проти України – повномасштабне вторгнення. Увесь цей час ворог обстрілює та бомбардує  міста й села, катує, вбиває й примусово вивозить на свою територію мирне населення. Як зазначає віцепрем'єр-міністр - міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, з перших же днів очолюване нею відомство переформатувало свою роботу та разом з міжнародними організаціями намагається якнайшвидше реагувати всі ці виклики.

Про ситуацію на тимчасово окупованих територіях, примусову депортацію українців росіянами, гуманітарні коридори та повернення цивільних на Батьківщину Укрінформ поговорив з главою Мінреінтеграції.

ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

- Ірино Андріївно, одним із важливих завдань, яке нині стоїть перед Україною, є фіксація порушень прав людини на окупованих територіях. Чи долучається до цієї роботи Міністерство? Які порушення, на вашу думку, є найбільш кричущими?

- Так, ми долучаємося до цієї роботи. Маємо часті зустрічі з експертами, з представниками громадських організацій, міжнародних організацій, а також зі слідчими. Я вже декілька разів зустрічалася зі слідчими та давала покази про ті кричущі порушення.

Зокрема, ми сьогодні можемо говорити про примусову паспортизацію. Це порушення, яке виведено окремим рядком у Женевських конвенціях, це пряма заборона. Ми зараз у Міністерстві працюємо над тим, щоб можна було покарати через посилення відповідальності у Кримінальному кодексі тих, хто створює умови для цього. Тобто, там кажуть, що людина, наприклад, не може звернутися ані в лікарню, ані в інші заклади, які є необхідними для її життєдіяльності, SIM-картку не може купити, не може переїхати з одного населеного пункту в інший, бо навіть в електропоїзд не пустять, якщо людина не має заяви про те, що хоче отримати російський паспорт. Це кричуще порушення!

Також є величезна проблема із доступом до медичного забезпечення. Вони (російські загарбники – ред.) не пускають навіть Червоний Хрест з ліками. Тобто, гемодіаліз, інсулінозалежні, онкохворі дуже страждають. На жаль, ми не можемо нічого зробити. Я до всіх звертаюся, до кожного, хто приїжджає сюди, хто тут працює (представники міжнародних організацій – ред.), закликаю разом тиснути, щоб був доступ хоча б до ліків.

Вони (ворог – ред.) не хочуть показувати, що є немічними. Бідосі, які не можуть забезпечити себе, не те щоб наших громадян, здійснювати ефективне управління. Це ж так і є. Вони не можуть нічого зробити, ані завоювати, а вміють лише шкодити, бути варварами та цинічними покидьками, які змушують людей брати їхні паспорти, брати їхні подачки наче гуманітарну допомогу, яка і була вирощена в Україні. Очевидно ж, що це все крадене.

Крім того, зникнення та викрадення українців. Якщо у людини є якась позиція, і навіть якщо вона її не висловлює, а просто дотримується, її можуть викрасти. Особливо це стосується органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад. Ті, хто залишився, перебувають у прямій небезпеці. Я завжди закликаю в таких випадках виїхати, бо знаю, що далі може бути гірше. Вони (загарбники-ред.) будуть більше їх захоплювати, забирати у полон.

 ПЕНСІЇ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

- Яка зараз ситуація із виплатами пенсій та інших соцвиплат на окупованих територіях? Чи вдається якось передати людям гроші?

- Там є величезна проблема. Я знаю, що пенсії дуже важко виплатити. Уже десь є заборгованість по два місяці. Ми схвалили постанову, якою дозволити Укрпошті везти готівку. Бо я знаю, що, наприклад, на Херсонщині бідні люди стають у чергу до ПриватБанку десь із другої години ночі, стоять, але через декілька годин можуть хоча б 3 тисячі гривень або якусь копійчину отримати. А з Ощадбанком ще гірше. Ми зараз розбираємося з причинами, чому один банк має доступ, а інший – ні.

Тому у нас Укрпошта отримала повноваження привезти людям та забезпечити пенсією.

У будь-якому випадку, якщо людина не отримувала два місяці пенсію, ці гроші нікуди не дінуться, ніхто ці виплати не заморозить. Кошти будуть залишатися на картці до тих пір, поки людина не отримає можливість їх використати.

Тобто, ми знаємо про те, що з пенсіями там (на окупованих територіях - ред) дуже важко. Зараз може Укрпошта хоч трішки допоможе фізично завозити туди гроші.

ЖИТЛО ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

- Скільки, за вашими даними, нині в Україні внутрішньо переміщених осіб?

- Офіційно звернулося 3,5 мільйони, а неофіційно їх п’ять мільйонів.

- Очевидно, що ці люди зіштовхуються із проблемою, пов’язаною із житлом. Який варіант її розв’язання Ви бачите? Чи можна зробити це комплексно?

- Комплексно це зробити можна, але не зараз. Нині ми не можемо точно спрогнозувати те, як розвиватимуться військові події. Ми ж розуміємо, що вони можуть бути різними. Намагаємося розосередити людей так, щоб не навантажувати західну частину країни або Закарпаття, десь тут ближче Полтава, Житомир. Але поки що не розуміємо те, як саме буде відбуватися деокупація, як буде рухатися фронт, тому намагаємося розв'язувати питання із житлом тимчасово. Але навіть за такої умови ми не виключаємо, що це житло може знадобитися узимку. Тому не можуть бути побудовані якісь неутеплені халабуди із щілинами, а ми потім не зможемо взимку людям допомогти.

ГУМАНІТАРНІ КОРИДОРИ

- Раніше ви офіційно оголошували про гуманітарні коридори, по яких проводитиметься евакуація. А як зараз вдається евакуйовувати мирне населення?

- Евакуація проводиться. Але нам дуже важко відкрити офіційні гуманітарні коридори. росія не відкриває їх, відмовляє і Міжнародному Комітету Червоного Хреста, і нам де-факто. Ми зараз намагаємося із Сєвєродонецька, із заводу «Азот» відкрити. Працюємо, але так, як було раніше, коли, наприклад, з Сумщини виходило 100 тисяч людей, то зараз такого немає. росія просто не йде на переговори.

Це пов’язано із геополітикою, як ви розумієте. Вони програють, тому зляться. Хочуть показати, що з Херсонської області, як вони нам відповідають, немає охочих виїхати. Я запитувала, чи пробували вони відкрити коридор, аби подивитися, чи є охочі чи їх немає. Звичайно, що вони є.

Так само й Запорізька область: Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Пологи, Оріхів. Люди дуже хочуть виїхати. Вони всі дзвонять, але росія розуміє, що її не приймають, не сприймають на цих територіях, тому якщо люди ще й виїдуть, то їй взагалі нічого буде робити. Вони спеціально утримують людей та намагаються їх зламати, схилити на колаборантство, щоб нав’язати свої правила, змусити жити за їхніми правилами. І величезна честь людям, особливо на Херсонщині та у Мелітопол,і я знаю, що стільки спротиву, настільки люди цього не хочуть. І тому ви не бачите зараз ніяких оцих «референдумів», бо вони не можуть цього зробити. Вони б вже давно його провели, якби там принаймні 5% підтримувало, а декільком покидькам  в особі усяких Сальдо (колаборант ексмер Херсона Володимир Сальдо – ред.) та решти, я думаю, партизани допоможуть дуже швидко зрозуміти, що такі колаборанти не довго житимуть на нашій землі.

ПОВЕРНЕННЯ НА БАТЬКІВЩИНУ

- Скільки українців росія примусово вивезла на свою територію, за вашими даними?

- Депортовано 1 мільйон 200 тисяч осіб. Я дуже сподіваюся на те, що ми усіх зможемо повернути. Ми працюємо із Міжнародною організацією з міграції, з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, з UNICEF, коли це стосується дітей. Усі міжнародні організації, які представлені в росії, мають свої представництва, ми зі всіма ними працюємо, не говорячи вже про МЗС, коли ми домовляємося про те, щоб була третя країна, яка б виконувала функції консульського органу. Я щиро сподіваюся, що це вдасться, хоча нині цього немає.

Водночас мені ставили питання про те, що деякі люди хочуть виїхати на територію рф. Завжди говорю представникам міжнародних організацій про те, що ми не проти. Якщо люди хочуть виїхати і їм здається, що територія росії є більш безпечною для їхнього життя та здоров’я, то будь ласка. Але ми категорично проти, коли українців, які не хочуть туди їхати й про це заявляють, насильно вивозять.

- Раніше ви повідомили про те, що росія незаконно утримує у в’язницях понад 1500 цивільних українців, серед яких є волонтери, активісти, журналісти, священники, депутати місцевих рад, старости. За вашими словами, вони сидять як військовополонені, хоча не мають бути полоненими. Чи є якийсь механізм їх повернення? Скількох вдалося повернути на Батьківщину?

- Нам вдалося повернутися 103 людини тільки під час обмінів, які ми проводили. Їх було 14 за останні три місяці. Тобто, у березні, квітні та травні. Зараз вже обмінами я не займаюся. Тому не знаю, якою буде концепція роботи. Можливо вона буде іншою. Але поки я керувала координаційним штабом, ми відмовлялися проводити обміни військовополоненими, якщо у переліку не було цивільних, яких нам просто віддавали. Якщо у переліку серед цих цивільних не було хоча б однієї або двох жінок. Тобто, це було обов’язковою вимогою.

Зараз я знаю, що відбувалися обміни цивільними. Так, їх невелика кількість, але повертали. Мушу зазначити, що це величезна проблема, бо механізму їхнього повернення немає. Тобто, формально тиснути через, наприклад, Женевські конвенції неможливо, бо ми не обмінюємо цивільних. Немає такого формату, як обмін цивільними.  Росія їх захопила, як терорист, з метою утримування, аби щось виторгувати. Ми їм одразу пояснили, що це неможливо.

Водночас я вдячна усім тим, хто займався поверненням українського парамедика Тайри (Юлії Паєвської) з російського полону. Тобто, бачимо, що якийсь все ж таки механізм є. Їх може бути багато різних, тому по кожному випадку може бути окремий варіант. Є випадки, коли люди самотужки виходять у якийсь спосіб. Є дуже різні випадки, життя бере своє.

Формально ми тиснемо на Міжнародний Комітет Червоного Хреста. До речі, МКЧХ свого часу звернувся до росії з вимогою дати перелік цивільних людей, які перебувають у полоні в російській федерації. І нам надали такий перелік. 120 осіб визнала росія як таких, що перебувають у них в полоні з-поміж цивільних. Серед них нібито немає жодної жінки, але це неправда. Там точно є жінки. Але це 120 чоловіків, цивільних людей, яких рф визнала. Тепер ми всі разом маємо сфокусувати свою увагу, щоб вона визнала інших цивільних та відпустила їх, передала українській стороні у спосіб, який буде вважати за потрібне. Але обмін як такий виключено. Женевські конвенції цього не дозволяють.

Олена Собко

Фото: Руслан Канюка