Укрінформ назвав Журналіста року

Журналістами року в Українському національному інформаційному агентстві "Укрінформ" стала власний кореспондент у Німеччині Ольга Танасійчук та фотокореспондент Сергій Гудак.

Переможців конкурсу на День журналіста оголосив генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко.

"Тексти Ольги Танасійчук завжди фахові, але при цьому живі, експресивні, так би мовити, “з нотками” репортажу. У час, коли світ рухається до автоматизації у підготовці новин, це ковток свіжого повітря. Водночас її матеріали і дуже сучасні, значна частина із них – мультимедійні, з великою кількістю фотознімків ( в цій “номінації” Ольга є чемпіоном серед агентських «пишучих» журналістів) та відео», - зазначив Харченко.

За його словами, мобільність та оперативність, які так важливі для інформагентств, загальна установка "бачу ціль – не бачу перешкод" - це про роботу Ольги Танасійчук на таких значимих для України подіях, як переговори у Нормандському форматі чи Мюнхенський безпековий форум. “Щоб отримати ексклюзивні коментарі або інтерв’ю для агентства, для неї не проблема "зловити-наполягти дати інтерв’ю" (найрейтинговіші ньюзмейкери ж бо завжди поспішають!), а потім “дотиснути” питаннями, на які ньюзмейкеру не дуже хочеться відповідати ( “і на біса я погодився на це інтерв’ю?”)”, - додав гендиректор Укрінформу.

Ольга Танасійчук – заслужений журналіст України, володіє кількома європейськими іноземними мовами та розмовною китайською. У корпункті Укрінформу в Берліні працює вже 5 років. До цього понад 10 років була власним кореспондентом Укрінформу в Пекіні (КНР). А її загальний стаж роботи в Укрінформі - понад чверть століття, від 1993 року.

Сергій Гудак — один з провідних репортерів фотовідеослужби агентства, власкор у Закарпатській області.

Як відзначив гендиректор Укрінформу, "Сергій — неймовірний трудоголік, має феноменальну націленість на подію і завжди опиняється там, де відбувається найголовніше. Знімає невтомно, невідомо, як техніка витримує цей темп. Його репортажі з лікарні, де лікують людей, уражених коронавірусом, певне, бачив кожен в Україні. Для нього не виникало питання, чи має він знімати там. І він знімав, працював як ювелір, тонко, витончено, зберігаючи абсолютну документальність, примудрявся насичувати знімок багатою образністю і символізмом. А після цього продовжував, як завжди, робити свою роботу в повсякденному напружено-творчому режимі".

Своєю чергою керівник фотовідеослужби Укрінформу, відомий в Україні фотомайстер Олександр Ляпін, оцінюючи роботу свого підлеглого, зазначив, що "коли в руках у Сергія Гудака фотоапарат, здається, він стає всесильним". "Йому підкоряються час, краса, ситуація. Гудак стає володарем світла і тіні. З банального сюжету він може зробити шедевр, як, наприклад, зробив, фотографуючи звичайного перехожого на ужгородській бруківці. Естет. Він фотографує людей і отримує дивовижний результат, такий виходить у талановитих скульпторів. Фотографії поєднують в собі монументальність і майже інтимну крихкість, засновану на розумінні моменту і психології. Ось так узяв просто і заглянув в душу. І не має значення, чиновник це чи пастух з гірського села. І пейзаж знімає як буд-то робить портрет. Жива картина виходить, дивишся на гори і квіти і чуєш як вони розповідають важливі історії. Для фотожурналіста відмінні якості: бачити невидиме, відчувати глибоко заховане, ловити невловиме, проникати в недоступне…", - підкреслив Ляпін.