В'ячеслав Аброськін, начальник ГУ Нацполіції у Донецькій області
Якби вилучена нами зброя потрапила у мирні області, такі теракти, як у Брюсселі, могли б траплятися щодня
- Але при цьому люди все одно обурюються: чому мене зупинили, перевіряють? Це все робиться для забезпечення безпеки людей, які проживають тут, на Донеччині, і на решті частини України. Тому не треба створювати конфлікти, ображати співробітників поліції, висловлювати своє негативне ставлення в інтернеті, на телебаченні. Якщо співробітник поліції цей смертоносний вантаж вчасно не зупинить, він потрапить у мирне місто, і ніхто не застрахований від того, що може статися у майбутньому.
- Це, звичайно, дуже важлива робота, але іноді повідомляють і про зловживання поліцейських на блокпостах.
- Найчастіше конфлікти трапляються з вашими колегами-журналістами. Тому й було прийнято рішення про необхідність фіксування всіх ситуацій. Щоб потім не говорили: а от мені підкинули, а ось неправильно оформили, а ось оглядають машину з порушеннями...
Нами придбані відеореєстратори. Це специфічна, досить серйозна техніка. Співробітник поліції не має доступу до інформації, яка накопичується в пам'яті цього реєстратора. Спеціальне обладнання встановлено у головному управлінні. Співробітники, які чергували на блокпосту, здають реєстратори, інформація звідти скачується і зберігається тривалий час. За необхідності ми можемо нею скористатися. Це, по-перше, дисциплінує самих поліцейських. По-друге, дозволяє розібратися у конфліктних ситуаціях. І, звичайно, задокументувати факти вилучення зброї, боєприпасів, вибухових засобів, так і взагалі все, що може статися під час несенні служби.
ВИЛУЧЕНОЇ ЗБРОЇ ТАК БАГАТО, ЩО НАМ ПОТРІБЕН СКЛАД
- А чи багато вилучається зброї та боєприпасів?
- Так багато, що у нас виникла необхідність будувати спеціальний склад та обладнати його, тому що до рішення суду вилучену зброю, вибухові речовини, боєприпаси є речовими доказами. А за рік тільки автоматів вилучено більш як двісті! Понад 400 тисяч різних боєприпасів, понад 300 гранатометів. Якщо говорити про два місяці 2016 року, вилучено 4 кулеметів, 12 автоматів, 5 гвинтівок, 14 пістолетів, 121 гранатомет, 1750 гранат, 422 тисячі патронів, 424 тисячі боєприпасів, 22 кг вибухівки. Якби все це потрапило у мирні області, то такі теракти, як у Брюсселі, можна було б влаштовувати кожного дня протягом року!
- І кого затримують із цим добром?
- Наприклад, вчора зупинили чоловіка на легковому автомобілі. І за заднім склом у машині лежав гранатомет! Толком пояснити, звідки він взявся, чоловік не міг, тому що був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Ви уявляєте, що може бути, якщо цей гранатомет буде приведено в дію і відбудеться пуск у першому ж місті, наприклад, у Бахмуті?
- Так і невідомо, звідки цей чоловік взяв гранатомет?
- Проводяться слідчі дії, цей громадянин притягується до кримінальної відповідальності. Але найчастіше відповіді - знайшов, поміняв, набув для особистої самооборони.
- А якщо "знайшли" та "поміняли", то не настає кримінальна відповідальність?
- Всі, у кого вилучаються зброя, боєприпаси, притягуються до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання цих предметів. Я вам ще випадок розповім. У нас минулого року у Бахмутському, тоді ще Артемівському районі сусід образився на сусіда. Жили поруч багато років, підтримували стосунки. А потім стався конфлікт - і один узяв гранатомет і здійснив пуск у житловий будинок свого сусіда.
- Звідки ж це зброя у такій кількості береться?
- По-перше, багато що було вкрадено у підрозділах поліції (тоді ще міліції), у військових частинах, захоплених і розграбованих у 2014 році. Тоді злочинці її виносили і ховали, робили схованки. Тепер вона випливає. По-друге, це зброя, яка залишилася в ході бойових зіткнень з терористами. Не забуваймо, що у нас йде війна, і досить багато схронів зроблено бойовиками на території області. І, звичайно, доводиться говорити про те, що є зброя наших військовослужбовців. Нам довелося буквально на кожне з 73 відділень "Нової пошти" в області виділити співробітника, тому що масово відправляли боєприпаси, зброю. Або недавній факт - вилучили понад півтора кілограма спресованої марихуани, яку надіслали сюди.
- А як перевіряються ці посилки?
- Коли у 2014-2015 роках масово стали використовувати "Нову пошту" для заборонених для пересилання предметів, я запросив представників оператора з головного офісу. Ми прийняли спільне рішення про те, щоб по можливості у всіх військовослужбовців, людей у форменому одязі, у тих, хто викликає якусь підозру, будь-які відправлення приймати у відкритому вигляді.
- А як з видачею посилок?
- З тими поштовими відправленнями, які приходять сюди, трохи складніше. Але це як у випадку з марихуаною: людина здалася підозрілою, на виході з будівлі "Нової пошти" її попросили відкрити посилку, зазирнули - а там наркотичні засоби у великій кількості. Це вже питання рівня підготовки співробітників поліції.
МИ ВИКОРИСТОВУЄМО ВСІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
- Наскільки мені відомо, ви розслідуєте злочини не тільки на контрольованій українською владою території, а й у "сірій зоні", і на окупованих землях. Як це відбувається?
- Багатьох дивує, як таке можливо. Наведу приклад. У цьому місяці, моніторячи Інтернет-видання, ми отримали інформацію про те, що у Горлівці виявлено труп молодої дівчини. Даний факт був внесений у Єдиний реєстр досудових рішень за статею 115 - умисне вбивство. Ми почали збирати інформацію. У телефонному режимі опитали мати постраждалої, визначили коло зв'язків і навіть встановили свідків, які бачили загиблу у полоні у терористів, які знущались над нею.
- Це були свідки з нашої території чи з ними ви теж зв'язувалися по телефону?
- Були і з нашої території, і ті, що живуть у Донецьку. Серед них є ті, хто виїжджає сюди за продуктами харчування, до родичів. Тобто що ми використовуємо будь-яку можливість і проводимо всі необхідні слідчі дії, наскільки це в наших силах.
- А які ще бували випадки?
- Ще ми розслідували вбивство Володимира Черепні. Він підполковник, багато років працював у службі МНС. 27 грудня 2015 року він виїхав до Водяного, яке тоді було у "сірій зоні", щоб оглянути свою дачу. При цьому він перетнув блокпост військовослужбовців України. 28 числа до нас звернулася його дружина із заявою про зникнення, а в перших числах січня ми спочатку знайшли в Маріуполі його спалену машину. Потім був виявлений труп самого Черепні - застреленого, зі зв'язаними руками і ногами, з каменем на ногах - в одній з річок в районі села Гнутове. Знову ж складна ситуація: поліція не має доступу туди, не може проїхати на цю територію та по крихтах збирає необхідну інформацію, щоб встановити осіб, причетних до вбивства.
- Поліцейські так і не змогли побувати у Водяному?
- На даний момент ми там вже були, потрапили у будинок Черепні, зібрали доказову базу. Можна говорити про те, що окреслено коло підозрюваних, триває робота, злочинця буде встановлено і притягнуто до кримінальної відповідальності.
ОБИВАТЕЛЬ ВВАЖАЄ: ПОКАЗАЛИ ТЕРОРИСТА ПО ТЕЛЕВІЗОРУ - ПОЛІЦІЯ МАЄ ОГОЛОСИТИ ЙОГО В РОЗШУК
- А як ведеться робота зі збирання доказів, документування злочинів, пов'язаних з тероризмом? Ви озвучували цифри, що за два роки поліція викрила понад 1200 бойовиків, заарештувала 220, та 79 з них засуджені до позбавлення волі з відстрочкою покарання. З чим пов'язана така різниця в цифрах?
- Обивателі часто не розуміють: чому не оголосили в розшук терориста такого-то, як же ж так, чому він ще не в розшуку, чому не затриманий? Ось за 2015 рік ми виявили, встановили і висунули підозру 1101 учаснику незаконних військових формувань та їхнім поплічникам.
- Висунули особисто чи заочно?
- І заочно в тому числі. Було встановлено місцезнаходження та затримано 292 людини, 220 було обрано запобіжний захід утримання під вартою, і сімдесяти двом суд не обрав запобіжний захід утримання під вартою.
- А з чим це пов'язано? Не вистачило доказів?
- Тому що всі вважають: ось показали по телевізору терориста Пушиліна - і ми повинні його тут же оголосити в розшук. Але ні, так не виходить, ми повинні на нього зібрати доказову базу, яка б дозволила прокурору підтримати слідчого, звернутися в суд і попросити обрати запобіжний захід.
Уявіть: Пушилін знаходиться у Донецьку, слідчий підрозділ - тут, всі свідки, які можуть дати якісь пояснення, - на окупованій території. Нам доводиться по крихтах встановлювати факти, шукати людей, які можуть дати свідчення про те, що, так, такий собі Пушилін брав участь у таких злочинах, ніс службу на блокпосту такому-то зі зброєю, був членом терористичної організації, так, ми у нього бачили зброю, так, він стріляв, так, він катував військовослужбовців Збройних Сил України, Нацполіції... Тільки після збирання доказової бази ми можемо заочно вийти і пред'явити підозру цій людині, по-іншому просто неможливо.
- Тобто, образно кажучи, якщо хтось схопить Пушиліна і потайки привезе його вам, то швидше за людину можна буде судити за викрадення, ніж Пушиліна за його злочини?
- Ми Пушиліна взяли як збірний образ.
- Так що буде з цим умовним терористом?
- Ми говорили, що 1101 правопорушнику висунуто підозру - а тих, на кого є матеріали, але поки що недостатні, напевно, удвічи більше. Якщо людину, на яку вже зібрано інформацію, буде затримано, ми зможемо заповнити порожні "чарунки". І тоді її поведуть до суду для обрання запобіжного заходу, а в подальшому та притягнення до кримінальної відповідальності.
- Тобто, вже можна буде спиратися на певні його зізнання?
- Так, на його показання зркрема.
ПОЛІЦЕЙСЬКІ НЕ МОЖУТЬ ЇЗДИТИ НА ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ - НАВІТЬ НА ПОХОРОН БАТЬКІВ
- Голови обласних військово-державних адміністрацій Луганської та Донецької областей держслужбовцям заборонили виїжджати на окуповані території. А поліцейські туди їздять? Чи дозволено це правилами та чи безпечно?
- Усі співробітники поліції є носіями державної таємниці. Коли у листопаді 2014-го я був призначений начальником головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, були численні випадки, коли співробітники виїжджали на окуповані території, якийсь час перебували там. Я одразу узгодив це питання з Міністром внутрішніх справ, і був підписаний наказ про заборону виїзду працівників міліції на окуповану територію.
- І чи дотримуються цього наказу ? Чи не буває порушень?
- Не приховую, порушення бували. Особливо це стосується співробітників жіночої статі, у яких там залишилися батьки, родичі, близькі. Тобто у перший час спроби, звичайно, були. Але потім люди приймали рішення і більше туди не виїжджали.
Бувають страшні випадки, коли син тут, а мати вмирає на окупованій території, і він не може навіть виїхати її поховати
Зараз з 4700 осіб особового складу у мене практично 2000 виїхали з окупованої території. Але бувають страшні випадки, коли син тут, а мати вмирає на окупованій території, і він не може навіть виїхати її поховати. У нас було кілька таких трагічних випадків, тому що у багатьох батьки похилого віку, кому 80, кому 90, і вони не можуть виїхати, покинути свої будинки. А тут співробітникам поліції нема куди їх забрати.
- Тобто цим правоохоронцям, які переїхали сюди, не стали співпрацювати з бойовиками, фактично не надані умови для служби на території України? Вони повертаються назад, як це роблить багато звичайних громадян?
- Ви дуже серйозне питання задали, це дійсно велика проблема. Я вам скажу, що на листопад 2014 року, коли я зайшов в училище міліції у Маріуполі, там у казармі, де раніше проживали курсанти, розселили наших співробітниць різного віку, з різностатевими дітьми, на двоярусних ліжках. Вирішенням цієї проблеми ми зайнялися у першу чергу. Нам допомогли влада Маріуполя: надали готелі, гуртожитки, - але остаточно ця проблема не вирішена. За два роки з усієї області тільки Маріуполь виділив дві службові квартири - фактично, на дві тисячі сімей. Але при цьому випадки повернення на окуповану територію - поодинокі. У більшості своїй люди, які приймають рішення звільнитися, виїжджають у Київ або в інші області України: Київську, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську... На жаль, тут вони не бачать перспектив отримання житла, благоустрою своєї сім'ї, дитячих закладів, шкільних.
- Можливо, з цим пов'язана і проблема того, що з інших областей до вас не їдуть поліцейські, які не пройшли переатестацію. Хоча, як відомо, їм пропонують.
- Так, у нас дійсно є труднощі з формуванням штату. Наразі у нас некомплект близько двох тисяч осіб. А якщо говорити про окремі населені пункти, наприклад, про ту ж Авдіївку, то там 70% некомплект. Там замість потрібних ста осіб несуть службу 37, з них 17 жінок.
Тому, обговоривши питання з моїм луганським колегою Юрієм Покиньбородою, у якого та ж проблема, ми звернулися до міністра з пропозицією: поліцейських, які не пройшли атестацію, переводити з інших областей до нас. Не йдеться, звісно, про поганих працівників або тих, хто скомпрометував себе. Йдеться про тих, хто за якихось обставин на переатестації недобрав 2-3 бали. Вони могли б разом зі співробітниками донецької поліції знову спробувати пройти тестування і, звичайно, співбесіду. Міністр пішов нам назустріч. Але на сьогоднішній день - а минуло вже більш як місяць - немає жодної людини, яка виявила би бажання проходити службу.
- Їм пропонується приїхати на якийсь фіксований термін?
- Ні, вони будуть зараховуватися у тимчасовий штат поліції Донецької області і виконувати свої обов'язки.
- І вибір для них полягає у тому, щоб бути звільненими або переїхати до вас, але вони все одно не хочуть?
- Деякі висловлюють бажання приїхати, але досі нікого немає ні у нас, ні у Луганській області. І це дуже серйозна проблема. Якби у нас був повний комплект, ми б самі могли впоратися із завданнями, які зараз виконують придані сили - підрозділи поліції, які прибувають сюди з інших областей. Зараз це близько тисячі людей на Донецьку область. В основному вони несуть службу на блокпостах, охороняють стратегічно важливі об'єкти: мости, насосні, водонапірні станції, електростанції - комунікації, необхідні для забезпечення життєдіяльності великих населених пунктів.
- З патрульної поліцією теж складності? У Маріуполі планували набрати 460 осіб, а набрали всього 180. З чим це пов'язано?
- Відбором займаються представники патрульної поліції, які спеціально для цього сюди відряджені. Куратор проекту на території Донецької області - народний депутат України Мустафа Найєм. Ми надавали організаційну допомогу: надали приміщення, комп'ютерну техніку, а також людей, які брали участь суто у прийомі документів.
На сьогоднішній день приступило до навчання 184 майбутніх патрульних. Наскільки мені відомо, двоє вже подали заяву про звільнення, тому що вони планували нести службу зі зброєю в руках на лінії розмежування, брати участь у військових операціях, а тут їх змусили вчитися. Але заявки подавали близько 5 тисяч осіб, просто був серйозний відбір. Адже у нас особливі вимоги - ці люди проходитимуть службу на території Донецької області, а тут велика кількість зброї, боєприпасів, військових з різних підрозділів. Тому, напевно, робили ставку на людей, які мають певні специфічні знання, пов'язані з військовою службою, на учасників АТО. До речі, і навчаються маріупольські патрульні не 3 місяці, як в інших містах, а чотири - у них посилена вогнева підготовка, як і для патрульних Слов'янська та Краматорська. Але, думаю, поетапно патрульна поліція Маріуполя буде укомплектована.
- Якого результату ви очікуєте від того, що маріупольські патрульні вийдуть на вулиці?
Маріупольські патрульні мають приступити до несення служби орієнтовно через 4 місяці
- Вони мають приступити до несення служби орієнтовно через 4 місяці. Це, звичайно, буде важливо для городян: люди побачать ще більше співробітників поліції, зменшиться кількість вуличних злочинів. А у нас звільниться особовий склад, який має нести службу по інших напрямках. Зараз наші співробітники кримінальної поліції (по-старому - кримінального розшуку) та дільничні інспектори спільно з колишніми співробітниками ДАІ несуть службу у складі груп швидкого реагування. А з появою патрульних ці люди повернуться до виконання своїх функціональних обов'язків: дільничного стануть частіше бачити на дільниці обслуговування, а співробітник кримінального розшуку розкриватиме злочини.
ЩОБ ВИВЕЗТИ ДІТЕЙ, СПІВРОБІТНИКИ ОБХОДИЛИ БУДИНКИ ПІД "ГРАДАМИ"
- Як поліція взаємодіє з людьми у населених пунктах, особливо прифронтових? Наскільки там сильні проросійські настрої? Чи є довіра до поліції? Які настрої в особового складу обласної поліції?
- Багато хто стверджує, що у нас тут суцільно сепаратисти. Є таке упереджене ставлення. Але я, як начальник поліції, такого сказати не можу. Люди не хочуть війни, люди хочуть миру. Вони перебувають у дуже важких умовах. І поліція вже два роки займає найактивнішу позицію щодо роботи з населенням на лінії розмежування. Коли Дебальцеве обстрілювали цілодобово, ми возили туди продукти, польові кухні, встановлювали дизель-генератори, допомагали. Вивезли звідти 80 дітей і фактично півроку ними опікувалися. Тоді, у перших числах січня 2015 року, це було дуже складно. Співробітники поліції ночами, під вибухами "Градів", обходили квартири, де жили діти, і повідомляли, куди і в який час прибуде автобус, щоб їх забрати. Далі ми так само займалися вивезенням дітей у Красногорівці.
Допомагати людям, як це роблять співробітники поліції на лінії розмежування, можна тільки щиро і з відкритим серцем. Війна і обстріли не терплять показухи і обману. Більшість наших співробітників вірять у зміни на краще і служать в ім'я України.
- А зараз як йдуть справи?
- У Красногорівці всього кілька місяців тому з'явилося світло. Немає постійної роботи у людей. Завод вогнетривкий не працює. Газ не надходить. Обласна військово-цивільна адміністрація намагається провести газову трубу під землею й підключити, але з окупованої території снайпер постійно обстрілює обслуговуючий персонал, який проводить ремонтно-будівельні роботи.
Наші співробітники там перебувають постійно: допомагають, вникають у проблеми людей. Щоб їх морально підтримати, наш оркестр постійно виїжджає практично у всі населені пункти на лінії розмежування. Але й самі жителі - героїчні люди. Наприклад, вчителі у Мар'їнці та Красногорівці. Там школи постійно працювали, незважаючи на те, що від вибухів скло вилітало. Ми їм привозили плівку, закривали ці вікна - і вчителі продовжували навчати дітей. Наші співробітники навчали дітей, як діяти під час обстрілів, та практично постійно там перебували.
- А в інших місцях?
- Активно допомагаємо і в Гранітному. Там у 2015 році у школі під час артобстрілу були вибиті всі шибки. Директор попросила допомогти. Ми звернулися до містоутворюючих підприємств Маріуполя. Нам пішли назустріч, виділили скло: 6 тонн тільки на Гранітне! Машини поліції відвезли скло, і наші співробітники разом з місцевими жителями склили вікна в цій школі. В результаті школа запрацювала.
- Так, навіть просто завантажити-розвантажити шість тонн скла - велика робота!
- Ось тому у нас прекрасні стосунки з місцевими жителями практично по всій лінії розмежування. Звичайно, є місця, де ми поки не так часто буваємо: Бахмутовський район, який зараз постійно піддається артобстрілам, Зайцеве - чи не єдиний населений пункт, де ми поки що себе не проявили. Але, думаю, найближчим часом доберемося й туди, тому що там люди у жахливих умовах. І, звичайно, дуже шкода дітей.
- А що сталося з дітьми, яких вивезли з Дебальцевого?
- Нам тоді допомогло керівництво Дніпропетровської області, дітей поселили у санаторії "Солоний Лиман". З ними жили наші співробітники, які займалися навчанням. Ми приїжджали, привозили туди і оркестр, люди виступали, займалися вихованням цих дітей. Ми тоді не думали, що нашим військам доведеться залишити Дебальцеве. А в підсумку батьки цих дітей залишилися там, а діти у нас. Півроку велика частина батьків не могла їх забрати, і ми їх не могли передати. Довелося хвилюватися. Більшість дітей хотіли залишитися, але все-таки тим батькам, які побажали, дітей передали назад у Дебальцеве. Хоча ось дві дівчинки відмовилися повертатися. Завдяки підтримці Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова їх вдалося відправити в Київ, і зараз вони навчаються у ліцеї Ярослава Кондратьєва (юридичний ліцей інтернатного типу. - Ред.).
МИ НІКОГО НЕ АГІТУЄМО, АЛЕ ДІТИ ХОЧУТЬ СТАТИ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ
- А з чим пов'язана ваша ініціатива з установлення у маріупольських школах "тривожних кнопок" термінового виклику поліції? Чому б їм просто не зателефонувати?
- Коли район Східний в Маріуполі піддався артобстрілу з "Градів", у нас не було такої системи, щоб у разі якоїсь біди отримати інформацію, кому необхідно терміново виїхати і надати допомогу. У жодній зі шкіл міста Маріуполя не виявилося тривожної кнопки. Хоча наші міста недалеко від лінії розмежування. І тут у нас досить багато людей, які мають на руках зброю, отриману законним, а то й незаконним шляхом. Звичайно, життя дітей, перш за все, повинно бути під захистом. Тому ми провели конференцію у нас, на проспекті Нахімова, запросили директорів усіх шкіл, і в результаті вирішили: а давайте все-таки спробуємо і, почавши з Маріуполя, по всій області в школах встановимо тривожні кнопки.
- Тобто ви побоюєтеся, що люди зі зброєю можуть прийти в школу і нашкодити дітям?
- Так. Ми хочемо, щоб нашим дітям було забезпечено безпеку.
- А якщо дитину ображає хтось у школі, старшокласники чи якісь місцеві хулігани, - він може викликати поліцію?
- Звичайно.
- І така необхідність виникає?
- Звичайно, цим передусім займається викладацький склад. Але у крайніх випадках, якщо трапляються правопорушення щодо дітей у школах, поліція буде реагувати, будуть виїжджати співробітники відділів превентивної діяльності підрозділів поліції.
- Раз вже ми заговорили про дітей, розкажіть, будь ласка, про ініціативи "Схід і Захід разом" і "Ліга майбутніх поліцейських".
- Знаєте, цю ділянку, яку зараз грубувато, по-військовому називають "сектор Маріуполь": Гранітне, Красногорівка, Мар'їнка, Авдіївка та Волноваський район - там минулої зими дуже важко було. Електрики немає, опалення немає, вугілля у людей немає... І ми з Сергієм Князєвим, начальником міліції Закарпатської області, вирішили зібрати підлітків, особливо з тих сімей, яким доводилося найважче. Князєв раніше у Донецькій області очолював кримінальну міліцію, знає тутешні проблеми, і він запропонував цих дітей відправити до нього, у Закарпаття. І от старшокласники з цих сіл, з цих нещасних міст, які постійно страждали від артобстрілів, опинилися в Карпатах. Їх розселили у пансіонаті (дуже серйозну допомогу надав голова обласної державної адміністрації Геннадій Москаль), і місяць вони ходили у звичайну закарпатську школу і вчилися з тамтешніми підлітками. Коли вони звідти повернулися - це вже були зовсім інші діти. Вони всі плакали, коли розлучалися з новими друзями. Вони тепер спілкуються, електронні листи пишуть. Через якийсь час ми провели телеміст. І вирішили створити організацію, яка б об'єднувала наших дітей та дітей Закарпаття. Так з'явилася "Ліга майбутніх поліцейських".
- Готуєте собі зміну?
- Це не означає, що всі школярі, які потрапляють у цю лігу, мають обов'язково стати поліцейськими. Просто саме співробітники поліції допомагають їм спілкуватися, а крім того, надають їм підтримку, організовують виїзди, знайомлять зі своєю роботою, проводять конкурси, опікуються дітьми з неблагополучних і малозабезпечених сімей.
- І багато підлітків вступило у цю лігу?
- Вже зареєстровано 500 осіб. І бажаючих дуже багато. Першим містом був Маріуполь, потім приєдналися Краматорськ, Бахмут, і в підсумку ми залучаємо старшокласників з усієї області. І ми помічаємо, що діти змінюють ставлення до поліції. Якщо раніше мріяли стати хто ким, то зараз вперлися - ні, ми хочемо бути поліцейськими. Хоча ніхто їх до цього не закликає.
- А з батьками конфліктів не було?
- Ні, абсолютно.
- Тобто авторитет поліції серед місцевого населення зростає.
- Так, але крім того це патріотичне виховання. Школярі тепер прекрасно знають Гімн України, розуміють, що їх люблять і в Закарпатській області, і у Львівській, і в Рівненській, ніхто до них негативно не ставиться. Думаю, що цим ми й далі займатимемося, і дуже активно.
Ольга Опанасенко, Київ.
Фото: facebook