Прогулянка Харковом, що розвінчує міфи про мімозу та акацію
Викладач Юрій Бенгус проводить безплатні екскурсії для школярів і дорослих та консультує комунальників-озеленювачів
Як клен ясенелистий «із вихилясами» захопив усі наші узбіччя, чому ароматна робінія, відома нам як «акація», насправді шкідлива, які дерева висаджувати у місті, щоб вони швидко приживалися, і нарешті майже «сакральне» – косити чи ні траву на прибудинкових територіях, – про все це в репортажі Укрінформу з ботанічної прогулянки Харковом.
АКАЦІЯ СРІБЛЯСТА – ЦЕ ТА РОСЛИНА, ЯКУ НАМ ДАРУЮТЬ ЯК МІМОЗУ
Старший викладач кафедри ботаніки Харківського національного університету імені Григорія Сковороди Юрій Бенгус популяризує місцеві види рослин та дбайливе ставлення до природи. Це лекції на ходу, сповнені цікавими та маловідомими фактами, також фахівець розвінчує деякі міфи й може дати суто практичні поради.
Екскурсія починається відразу біля виходу зі станції метро. Викладач вказує на клен ясенелистий, який проліз біля квітучих кущів. Звісно, його не висаджували спеціально.
Як розповідає Бенгус, ще на початку XIX століття цього «американця» намагався інтродукувати в своєму парку (нині відомому нам як Краснокутський дендропарк у Богодухівському районі) брат засновника Харківського університету Василя Каразіна – Іван.
«Завезли насіння, виростили в оранжереї, пересадили у відкритий ґрунт – і він загинув. Привезли повторно насіння, кілька років доглядали за деревцями в оранжереї, висадили – і от він виріс та розмножився до такого рівня, що тепер це найпоширеніший і найдокучливіший придорожній "бур’ян". Мільйони гривень витрачаються на те, щоб зарості клена ясенелистого вирубати вздовж шосе. Це рослина, яка так захоплює узбіччя, що не можна з’їхати й з асфальту. Це проблема», – говорить пан Юрій.
Прямуємо далі – до одного з улюблених місць відпочинку харківців – Саржиного яру (на жаль, ця локація нещодавно знову постраждала внаслідок масованого обстрілу). Дорогою викладач звертає увагу на ялину колючу, верхівка якої починає всихати.
«Дуже стійка рослина, хороша для озеленення, але на дамбі не витримує і вона, дуже не вистачає вологи», – каже Бенгус.
На схилі яру – багато робінії, рослини, яку ми чомусь звикли називати «білою акацією». Більшість полюбляє це дерево за аромат та мед із неї.
«Чому її так називають – не дуже зрозуміло. Бо акація срібляста – це та рослина, яку колись дарували на 8 Березня й називали "мімозою". А мімоза насправді має рожеві квіточки і живе в оранжереях. Все дуже заплутано», – сміється викладач.
Робінія – інвазійна рослина, вона шкодить місцевим біоценозам – сукупності рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які населяють певну ділянку та взаємодіють між собою, пояснює Бенгус.
«Це дерево насичує ґрунт нітрогеном, тому під робініями завжди багато чистотілу й кропиви, які його люблять, інші рослини не витримують цієї конкуренції і, на жаль, зникають», – каже фахівець.
Тож садити це дерево він радить, приміром, на супісках, а не на чорноземі.
…А ПИРІЙ ЗВЕТЬСЯ БУР’ЯНОМ ЛИШЕ НА ГОРОДІ
«Якщо ви поглянете, довкола нас усюди є їстівні рослини. Але є й отруйні. Тому треба вчити біологію – це дуже корисна штука, – звертається Бенгус до школярів, коли група спускається до яру. – Про будь-яку рослину, яку побачите, запитуйте. Зірвати можна і показати, але тільки якщо їх багато. Якщо вона одна, не чіпайте».
Та в цю «гру» швидше поринають дорослі: «А це що? А це?».
«Гостриця лежача – вона їстівна, але така колюча, що пробувати не хочеться! – усміхається викладач. – А це анізанта покрівельна. Вона може рости там, де майже немає ґрунту. Це пирій звичайний. На городі він сприймається як бур’ян, а взагалі-то це лучна рослина, цікава, кореневище можна їсти – воно містить крохмаль, але майте на увазі – не смачно».
Пан Юрій розповідає про лободу, подорожник, кульбабу, полин і ще багато малих і великих рослин:
- Запитання для дітей: чому в’яз так називається? – звертається викладач.
- Бо ним можна щось зв’язати!
- Так. У його кори дуже довгі волокна, з яких можна зробити доволі міцну мотузку. Саме цей в’яз, який перед нами, теж інвазійний, родом із Середньої Азії. Але в нас є і місцеві. В них розмір листя більший, – розповідає Бенгус.
Далі на стовбурах дерев у яру показує лишайники.
«У мене часто запитують, як їх знищити? Але ж вони ніякої шкоди дереву не завдають. Мені кажуть: так там можуть ховатися шкідники! Можуть. А можуть бути і корисні комахи. Якщо лишайників багато, це означає, що у вас непогана екологічна ситуація. Час від часу їх масово з’їдає гусінь метелика-лишайниці, а потім ці метелики з неї здаються людям якоюсь "навалою". У мене були такі запити: що робити – у лісі повно гусені, а потім метеликів? Вони також, буває, кружляють вечорами під ліхтарями. І через те їх прагнуть якось потруїти. Нічого не треба робити. Непотрібно їх чіпати», – наголошує Бенгус.
ПРАКТИЧНА БОТАНІКА ДЛЯ ВСІХ
Послухати розповідь викладача суботнього ранку прийшло понад 30 людей. Студентка Вікторія Кабанова – майбутня геодезистка. На екскурсію її привела подруга.
«Це зовсім не моя тема (ботаніка, – ред.), тільки задля загального інтересу прийшла. Виявилося, дуже цікаво. І класно, що це такі прикладні знання. Якщо в тебе своя ділянка, то ти розумієш, що рослину, умовно, "А" не треба саджати з рослиною "Б". Відчувається, що люди отримують актуальні знання – навіть якщо тієї ділянки у вас поки що нема, – усміхається дівчина. – Єдиний мінус – здається, не завадить мегафон, бо дуже багато людей прийшло».
Вчителька біології Анна Божко час від часу і сама ходить на екскурсії Бенгуса, і приводить своїх учнів.
«Під час навчання в ХНПУ ім. Сковороди Юрій Володимирович був моїм науковим керівником. Ті теми, які він порушує, ми беремо в роботу зі школярами. Це і питання збереження біорізноманіття, і проблеми озеленення. Це дуже актуально тепер», – говорить Анна.
Вже давно Юрій Бенгус закликає міських комунальників не скошувати траву на прибудинкових територіях – принаймні до кінця весни. Дослухаються до цього поки що не дуже, бо частині жителів такий «благоустрій» до вподоби. Та саме через раннє скошування потім буяє амброзія, наголошує фахівець, вона росте на місці нешкідливих трав, які знищують під корінь.
Ще пан Юрій називає себе фанатом місцевих видів рослин, зокрема дуба черешчатого та сосни звичайної. На його думку, найбільша та багаторічна помилка у міському озелененні – висадження видів, у яких просто немає шансів на життя за наявних умов. Наприклад, комунальники кілька разів садили липи на площі Свободи, та це занадто спекотна для них локація. Тепер там посадили дуби, і Бенгус сподівається, що вони приживуться. Також малесенькі дубочки у травні висадили на схилах Кітлярчиного яру – це на понівеченій обстрілами Північній Салтівці.
ОЗЕЛЕНЕННЯ НА КОНТРАСТАХ – У ПРЯМОМУ ТА ПЕРЕНОСНОМУ СЕНСАХ
На Журавлівці, де колись був сосновий бір (спершу його знищувала коренева губка, а у 2022-му там сталася пожежа внаслідок російського обстрілу), біолог пропонує садити дуб черешчатий, клен польовий, черемху, шовковицю, абрикоси та різні кущі. А від сосен, які почали висаджувати для відновлення бору у 2023-му, закликає відмовитися.
«Коли ці сосни підростуть, років за десять, їх також знищить коренева губка», – каже біолог.
Загалом озеленення у Харкові нагадує гойдалку: коливається то в бік дуже дорогої «екзотики», то з усіх сил намагається демонструвати поміркованість.
Нещодавно міськрада повідомила, що у саду ім. Шевченка, біля каскаду озер, створюють новий квітник – з багаторічних рослин і декоративних злаків. Там висадять приблизно 50 видів рослин, серед яких – ірга, гортензія, форзиція, костриця, ехінацея, лаванда та міскантус.
«Флора підібрана за принципом безперервного цвітіння з квітня до листопада, що дасть змогу локації постійно змінювати барви. А в зимовий період естетична привабливість зони зберігатиметься завдяки фактурним чагарникам і злаковим культурам. Перехід від класичних однорічних клумб до стійких багаторічних композицій є екологічно та економічно раціональним. Такі квітники потребують значно менше ресурсів для щорічного оновлення, краще адаптуються до змін клімату, підтримують біорізноманіття та дають змогу створювати наближені до природи міські екосистеми», – розповіли у мерії.
Водночас комунальне підприємство «Харківзеленбуд» продовжує закуповувати дуже дорогі великі дерева для облаштування локацій у центрі.
Наприклад, чотири сосни звичайних, крони яких сформовані під пінію, тобто сосну італійську, коштували аж 3,8 млн грн. За інформацією громадської організації «Харківський антикорупційний центр», яка моніторить тендери на «Прозорро», таких дорогих дерев Харків не купував навіть до 2022 року. У ГО вважають, що місто переплатило втричі.
Можна втішитися тим, що справжня пінія у Харкові, імовірно, занедужала б – для «італійки» в нас узимку холоднувато…
Юлія Байрачна, Харків
Фото авторки