Інша Опішня: Нові грані керамічної столиці

У громаді є ініціативи, які впроваджують уперше в Україні

На саму згадку про Опішню на Полтавщині одразу виникає в пам’яті знаменита кераміка. Але кореспондентка Укрінформу, завітавши до цього затишного селища, довідалася про інші його цікавинки, пов'язані не лиш із мистецтвом.

«ТАЄМНИЦІ СЛИВОВОГО САДУ»

Раніше в громаді проводили гастрономічний фестиваль «Опішня СливаФест», який із року в рік відвідували понад 10 тисяч гостей із Полтавщини та інших регіонів. Після повномасштабного нападу Росії фестиваль не організовують задля безпеки. Але сьогодні в Опішні відбувається теж дещо особливе ‒ свято, тематикою якого стали ті самі опішнянські сливи, та заїзд на велосипедах під назвою «Таємниці сливового саду».

- Ми їхали зі сливового саду, який посадили в 2021 році. Вирішили зробити такий велоквест, щоб помилуватися краєвидами Опішні, зібрати сливи, інгредієнти для соління. І ось на фініші щойно їх засолили у справжню опішнянську макітру, за старовинним опішнянським рецептом, ‒ розповідає організаторка велопроїзду від Центру культури, дозвілля, туризму та спорту Опішнянської селищної ради Валентина Павленко.

Прошу здати секрет рецепта соління слив. І виявляється, для цього використовують секретний інгредієнт ‒ чебрець.

У велозаїзді взяли участь школярі. Їх розділили на дві команди: «Жовта слива» та «Сливопад», для яких влаштували квест. А із зібраних слив, крім соління, одразу приготували ще й варення та компот, чим дітей і частували.

- Школярі також отримають невеличкі сувеніри у вигляді слив і пригощатимуться смачною кашею, ‒ додає Павленко.

Діти спілкуються, фотографуються на невеличкій фотозоні та розбирають кашу, ‒ після велозаїзду в них розгулявся добрячий апетит.

«КЕРАМІЧНЕ» ГЕНДЕР-ПАТІ

Я тим часом вирушаю до села Малі Будища Опішнянської селищної громади. Адже саме тут працює «Опішнянська Артіль» ‒ комунальне підприємство з виготовлення кераміки. На подвір'ї «Артілі» ‒ гончарні вироби, але увагу привертають чорнобривці всіх можливих відтінків, що нібито утворюють яскравий килим. Біля входу зустрічає директорка підприємства Ольга Плоха.

- Тут ми зберігаємо опішнянські традиції. Для відвідувачів є чотири види майстер-класів: гончарування, виготовлення традиційної іграшки-свистунця, кахельної плитки і традиційний опішнянський розпис, ‒ розповідає очільниця закладу.

Завітати до «Опішнянської Артілі» може кожен охочий. Окрім зали, де проводять майстер-класи чи продають кераміку, є майстерні, де працюють гончарі.

- Є й кімнати, де ми сушимо й випалюємо вироби. Власне, тому артіллю і називається, бо це спільний простір для роботи гончарів, ‒ додає пані Ольга.

Отже, заклад хоч комунальний, але прибутковий. Тож кошти залишаються у громаді та йдуть на її розвиток. Зокрема, саме власним коштом тут побудували дров'яне горно, яке використовують у періоди частих відключень світла. Адже випал може тривати 12 годин, і відсутність електрики в цей час неприпустима.

Ольга Плоха розповідає, що це місце наповнене не лиш теплом майстрів, а й відвідувачів ‒ сюди приходять й іменинники, і молодята, і пари, які хочуть в особливий спосіб дізнатися стать своєї дитини. Для цього влаштовують гендер-паті.

- Приїжджають майбутні батьки, дають нам листівочку, і там написано ‒ хлопчик чи дівчинка. У нас є спринцівки, в яких міститься ангоб ‒ фарба, якою розписують глиняні вироби. Майстер гончарує велику миску й одночасно видавлює ангоб. Усі бачать, який там колір, і, відповідно, стать дитини. На виробі залишають підписи, і з’являється така родинна реліквія. Потім випалюємо миску й надсилаємо майбутнім батькам, ‒ говорить пані Ольга.

ЯК СМАКУЮТЬ ОГІРКИ ВІД «ОПІШНЯ-АГРО»

Одна із цікавих ініціатив, реалізованих у громаді, ‒ аграрна. Тут функціонує комунальне аграрне підприємство «Опішня-Агро». Його створили у 2021 році, ідею запропонував очільник громади ‒ Микола Різник, а мешканці підтримали. Підприємство обробляє землі, які не були у використанні.

- Це перше таке комунальне підприємство в Україні. Тепер у нас є 150 гектарів під зернові культури: сою, соняшник, кукурудзу, пшеницю. Чотири гектари ‒ під овочеві. У нас є перець солодкий та гострий, помідори, баклажани, капуста рання і пізня, цибуля, морква. А ще ‒ кавуни та дині. І це тільки поля. У теплицях вирощуємо огірки й помідори. Також у підприємства є сливовий сад на два гектари, ‒ розповідає агроном Максим Хоменко.

Повноцінну роботу тепличного комплексу в громаді розгорнули вже під час повномасштабного вторгнення Росії. Продукцію реалізують на Полтавщині, а також передають волонтерам.

Теплиці, які облаштували на місці розвалених ферм, працюють майже весь рік. Тут є крапельний полив та обігрів. Роботи починаються з березня.

- До кінця жовтня точно ми ще будемо працювати. А ще потім у грудні можна висадити цибулю на зелень, ‒ додає Хоменко.

Я не втрималася, огірків із опішнянської теплиці скуштувала: такі, як треба, хрумкі й соковиті.

МОЛОДІЖНИЙ ЦЕНТР: МИСТЕЦТВО, ВОЛОНТЕРСТВО І ЙОГА

У цей день погода тішила теплом, і на березі мальовничого ставка в Опішні проходило заняття з йоги.

- Поки тепло, кожні два тижні більше ніж 30 дівчат можуть приєднатися до спортивних занять на цій локації. А взимку займаємось у приміщенні, ‒ розповіла працівниця комунального закладу «Молодіжний центр» Опішнянської селищної ради Анастасія Правденко.

Окрім занять із йоги, уцентрі організовують творчі, культурні заходи. Працюють не лиш із молоддю, а з людьми різного віку.

Звісно ж, у центрі популяризують і місцеві мистецькі скарби. Для цього створили окремий цикл майстер-класів «Опішнянські традиції», де навчають ліпки глиняної іграшки, писанкарства тощо. А ще ‒ підтримують волонтерську діяльність, зокрема плетуть маскувальні костюми для військових.

Приміщення ж, у якому працює центр, тепер ремонтують у рамках проєкту «Рух без бар'єрів», тож скоро воно стане ще доступнішим.

Біля тихого ставочка дуже спокійно ‒ дійсно ідеальне місце для йоги. Але прогулянка добігає кінця, і на її завершення розмовляю з начальницею проєктно-інвестиційного відділу Опішнянської селищної ради Марією Волошиною.

- Мені здається, останніми роками Опішня ожила. Поступово почали з'являтися нові туристичні локації. Відкрилася «Опішнянська артіль», з'явився туристичний об'єкт «Сторожова вежа» (реконструйована вежа козацької фортеці, ‒ ред.). У цьому році в нас ще відкрилася «Стежка здоров'я» з аудіогідом, де можна не тільки пробігтися, проїхати велосипедом чи просто прогулятися, а й за QR-кодом дізнатись про цікаві місця, які в нас є, їхню історію, ‒ ділиться Волошина.

Додає, що хоч у повному обсязі наразі неможливо проводити культурні заходи через війну, але локальні все ж стараються організовувати, особливо для молоді. Цікаво тут і туристам ‒ крім усього, чим культурно та історично багата Опішня, збільшується кількість садиб зеленого туризму.

Справді хотілося б залишитися у такій садибі на кілька днів. Але мушу повертатися, тож прощаємося з пані Марією та Опішнею і мрію про наступний репортаж звідси.

Мирослава Липа, Кропивницький
Фото авторки