Наталія Сенчук, голова об'єднання «Полтавський пасічник»

Цьогорічний сезон для бджолярів Полтавщини видався непростим. Весняне тепло, що вселяло надію на вдалий медозбір, змінилося різким похолоданням і заморозками. Разом зі скромною кормовою базою та наслідками війни це створило низку викликів для пасічників: від збереження бджолосімей до пошуку нових медоносів. Попри труднощі, у регіоні знаходять способи підтримати галузь і дивитися у наступний сезон з обережним оптимізмом.

Про те, як зараз працюють бджолярі Полтавщини, та з якими складнощами зіштовхуються, розповіла в інтерв'ю кореспонденту Укрінформу голова громадської спілки “Обласне об'єднання “Полтавський пасічник”” Наталія Сенчук.

ЧЕРЕЗ ПОГОДНІ УМОВИ ЗБІР МЕДУ ВПАВ НА ЧВЕРТЬ

– Пані Наталю, літо добігає кінця. Як проходить збір меду цього року, що на нього вплинуло?

– У цьому році збір меду дуже малий – на 25–35% зменшилася урожайність. Весна почалася добре, вийшли з зимівлі нормально. Але потім знову повернулися холоди. Це стало проблемою. Такі коливання щороку бувають, але настільки, як цього року, – чи не вперше.

Пасічники, маючи запаси минулого року, були змушені годувати бджіл  медовою ситою, щоб вони розвивалися та від голоду не витягали розплід, бо це призводить до зменшення бджолиної сім'ї.

Всі зусилля прикладали, щоб вберегти бджолині сім'ї до медозбору, зокрема,  білої акації. Але, на жаль, вона підмерзла. Тому такого медозбору, як чекали бджолярі з білої акації, не було.

Для прикладу: один з наших колег з Кременчука, який постійно виїжджає на акацію зі своєю командою, щороку десь по 20 кг з сім'ї бере. То цього року, якщо по 5–7 кг з сім'ї взяли, то й добре.

Деякі пасічники трохи взяли меду з ріпака. Останніми роками через обробку ріпака отрутохімікатами пасічники просто уникають цієї культури. Але цієї весни він навпаки став у нагоді для тих бджолярів, у кого не було, наприклад, запасу меду, щоб підгодовувати бджіл.

Якщо брати загальну кількість за сезон, то цього року з сім'ї взяли десь по 15–20 кг меду, десь по 50–70 кг, ну, можливо, хтось – 80 кг з бджолосім'ї. В минулі  роки в основному бралося 100–120–150 кг з бджолиної сім'ї. І на великих пасіках зі 100-200 сімей люди тоннами отримували мед. Цього року такого немає.

Треба враховувати, що кожна культура пристосована до кліматичних та погодних умов. Якщо, наприклад, прохолодно вночі, буде десь +10 градусів, то це для рослини може бути мала температура, і вона не виділяє нектару. Взяти за приклад липу: гарно вона квітувала, гарно її відвідували бджоли, але меду з неї майже немає. Мед із липи пішов у суміші з іншим медом, я, наприклад, не чула, щоб хтось чистий мед липовий у нас в області продавав. Продають з іншими культурами.

– Скільки загалом на Полтавщині виробляється меду щорічно?

– Загалом у нашій області виробляється щорічно понад 3 000 тонн меду, але цей рік конкретно підсумуємо на завершенні – коли вже соняшник повністю відцвіте, тоді будуть проводитися точні підрахунки.

– Як вплинула на галузь війна?

– На сьогодні у нас кількість бджолиних сімей, звичайно, зменшилася. До війни, за даними статистичного управління, в області було 145 000 бджолиних сімей. То зараз ми приблизно так підрахували – орієнтовно 130 000, а можливо, і трішки менше. І на зменшення кількості бджолиних сімей вплинула, звичайно, війна.

Зокрема, багато бджолярів пішли захищати нашу країну, а пасіки залишили на дружин або на батьків, але багато хто з них були лише помічниками на пасіці і основної роботи не знають, дещо неправильно робили. Тож бджолині сім'ї або пороїлися, або власники просто самі їх зменшили, поєднали, щоб було менше. І от остаточно кількість сімей також вже рахуватимемо після завершення війни.

– Як через ці фактори змінюється ціна?

– Цінова політика змінилася. Якщо в минулому році, наприклад, на соняшниковий мед була ціна за літр 150 грн, то в цьому році вже за пів літра – 150 грн. Якщо брати коріандровий мед, то ціна на нього – від 300 до 350 грн. Це залежить від бджолярів, звісно.

Через неврожай акацієвий мед цьогоріч на Святі меду реалізовувався по 700 грн літрова банка, а відповідно 350 грн – півлітрова.

КОРІАНДР – ПЕРСПЕКТИВНА КУЛЬТУРА І ДЛЯ АГРАРІЇВ, І ДЛЯ БДЖОЛЯРІВ

– Які культури вирощують аграрії та як це впливає на бджільництво наразі?

– Наші пасічники мають дуже збіднілу кормову, медоносну базу. Не в кожному районі області є достатнє заліснення. Переважно це степові частини. Висівається в основному кукурудза, соя, зернові, десь – горох. Звичайно, всім нам потрібно хліб їсти. Але це впливає на якість меду, на той мед, який ми могли б отримати з дикоростучого різнотрав'я – це був унікальний мед. Причина в тому, що більшість аграріїв перейшли на рослинництво, тваринництво майже не розвивається. Землі майже всі переорані, немає луків.  І гречки зараз висівають дуже мало. До того ж, вона в основному гібридна, мало виділяє нектару. Нещодавно ми про це спілкувалися з бджолярами у Полтаві на Святі меду, обговорювали ці питання, які є проблемними для нас усіх.

- Ну а якісь позитивні тенденції є?

- Так. Я, наприклад, зараз дуже вдячна нашим аграріям, які звертають увагу на коріандр, і хочеться, щоб вони більше почали висівати цю культуру.

Коріандр майже не потребує для себе хімічних препаратів і майже нічим не обробляється. З цієї культури виходить дуже унікальний сорт меду. І він не гірший за гречаний: хто полюбляє темні меди, саме цей коріандровий їм сподобається. Він дуже ароматний, має оздоровчі й лікувальні властивості. Головне, пасічники повинні знати, що з коріандру мед відкачується, коли повністю запечатана рамка воском: від верхнього брусочка до нижнього брусочка. Якщо викачати не зовсім запечатану рамку, то залишиться запах трави коріандру, тобто тієї частини, з якої роблять приправу – кінзу.

Для бджолярів добре, що в нас висівається багато масивів соняшника. Соняшник нам допоміг: він перекрив трохи недоотримані весняно-літні меди. Соняшник цього року непогано давав нектар – якраз погодні умови для цього сприяли. І ми цього меду взяли.

Ми й людей привчаємо до того, що соняшниковий мед – не найгірший у бджільництві. Так, він специфічний, трошки на смак відчувається, що це соняшник. Але цей мед унікальний тим, що його можуть вживати люди, які хворіють на діабет. У ньому найменше цукрів і загалом він дуже корисний для людського організму.

– Чим, крім смакових властивостей та вмісту цукру, відрізняються різні види меду? Яку користь мають?

– Сорти меду дійсно різняться відповідно до виду нектару, який збирає бджола. Надходячи в медовий зобик, нектар збагачується ензимами (ферментами). Ферменти, які входять до складу меду, дуже важливі й для бджіл, і для життєдіяльності людини, яка споживає мед. Кількість ферментів в меді визначає його біологічну активність.

Розрізняють меди за визначенням: якщо бджоли виробляють мед з нектару квіток багатьох видів рослин – поліфлорний, коли у вулик надходить нектар лише з однієї медоносної рослини, його називають монофлорним.

Щодо різниці у сортах: прикладом, липовий мед характеризується приємним ароматом, різким специфічним смаком, світло-жовтого або світло-бурштинового кольору. В рідкому вигляді він прозоро-водянистий, при кристалізації має крупнозернисту форму, стає майже білим. Це найкращий мед при простудних захворюваннях, бронхітах, запаленнях легень.

Гречаний мед відрізняється від інших сортів світло-коричневим кольором з червонуватим відтінком, сильним приємним ароматом і особливим смаком. Хороший при лікуванні атеросклерозу.

Лучний мед відрізняється світло-жовтим або світло-коричневим кольором, ніжним приємним смаком і ароматом, який нагадує запах букета дикоростучих квітів. Цей мед ефективний при гастритах, захворюваннях кишкового тракту.

Лісовий мед має світло-жовтий або світло-коричневий колір, володіє високими ароматичними і смаковими якостями. Має терпкий аромат і присмак. Ефективне вживання при безсонні, деяких серцево-судинних захворюваннях.

З будь-якого меду можна готувати давній аюрведичний напій з протизапальними та заспокійливими властивостями. Для приготування знадобиться: 1 стакан молока (коров'ячого або рослинного), 1 чайна ложка куркуми, 1/2 чайної ложки кориці, щіпка чорного перцю, 1 столова ложка меду. Підігрійте молоко, додайте куркуму, корицю і чорний перець, перемішайте, доведіть до кипіння, зніміть з вогню, дайте трохи охолонути і додайте мед. Пийте теплим перед сном для покращення сну та загального самопочуття.

КООПЕРАТИВИ ЯК ШАНС ДЛЯ МЕДОВОЇ ГАЛУЗІ

– Наскільки успішно наразі відбувається комунікація з аграріями щодо протруювання посівів від шкідників? Свого часу били тривогу, що бджоли гинуть через обробку полів.

 – Загалом наша співпраця із аграріями напрацьована. Нас дуже добре підтримує у цьому напрямку Департамент агропромислового розвитку в Полтавській області. Також підтримує Держпродспоживслужба. У нас створена комісія, яка працює щодо фактів отруєння бджіл. Вона постійно діюча, і я також є членом цієї комісії. Є й обласна комісія, але в кожній громаді також створені. Але, треба бути чесними, є такі старостати, які відмовляються створювати комісію.

Були в цьому році випадки, що потруїлися бджоли, звернувся пасічник до старостату – і там відмовилися збирати комісію. Ну і, звичайно, є такі питання, коли аграрії подають заявку на сайт громади про те, що буде проводитися обробіток якоїсь культури, а старостати не звертають на це увагу і не повідомляють на своїй території бджолярів.

А ще буває, що аграрії подають оголошення і не вказують точні дати. Наприклад, вказують, що з 1 липня по 5 серпня будуть проводитися обробітки. Але на місяць ніхто не може закривати бджіл. На три дні навіть це зробити непросто, а на місяць – тим більше. Бджоли – живий організм, потрібно це враховувати.

У цьому році, на щастя, не було масових отруєнь, але я звернула увагу на те, що в деяких районах аграрії виїжджають зі своїми оприскувачами чи добривами на поле, а поряд терен квітує, наприклад, чи ще щось інше, і, не враховуючи вітрів, вони серед білого дня проводять обробітки. Хоча за законом необхідно повідомляти за три дні і дотримуватися годин роботи, та не всі до цього прислухаються.

А загалом динаміка позитивна: якщо у 2014 році і десь приблизно до початку часів коронавірусу ми налічували такі випадки у 12–15 громадах області, то зараз це 3–4 громади. І це, вважаю, велике досягнення завдяки постійно діючій комісії при Департаменті агропромислового розвитку. Також ми постійно проводимо конференції, наради, зустрічі з фермерами, громадами, пасічниками. Це все дає позитивні результати.

– Які є плани, вектор розвитку галузі на Полтавщині?

 – У нас є консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Анна Бурка. Вона дуже конкретно контролює роботу у цьому напрямку. І це її слова, я вам просто повторю: 2025 рік став одним із найскладніших для медової галузі за останнє десятиліття.

Насамперед у нас йде війна. Зараз багато пасічників опустили руки через те, що немає нормального ринку збуту. Роботи багато, бджільництво вимагає чимало зусиль. Гуртові ціни в цьому році зросли майже на 50%, але ж меду мало. І промислові пасічники вже дивляться на це по-іншому, бо всім набридло здавати мед сирцем. Хочеться, щоб він мав товарний вигляд, фасований, і це, звичайно, впливатиме на ціну для пасічника.

Тому зараз в області дуже підтримують створення кооперативів. У нас, наприклад, є у Полтавському районі жіночий кооператив “Свій до свого”. Є кооператив у Кобеляцькому районі – “Медовий край”. І в Семенівці – “Меди Межиріччя”. Треба нам об'єднуватися і спільно проводити переробку своїх продуктів бджільництва, виходити на експорт зі своєю новою продукцією.

ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНЕ З БДЖОЛАМИ 

- До речі, як ви самі прийшли в медову галузь? Наче не жіноча це справа…

— У нашій родині завжди з великою повагою ставилися до бджіл. Завдяки пасіці моя мама з багатодітною родиною вижила у голодному 1933-му — запаси меду врятували не лише їх, а й сусідську дівчинку. Ця пам'ять про силу й цінність бджіл завжди була поруч.

Хоча я у дитинстві бджіл боялася. Наш дім у Супрунівці стояв біля колгоспної пасіки, і я часто тікала від золотистих трудівниць. Але все змінилося, коли на пасіці почали працювати дві молоді дівчини — Галина Діденко й Галина Щербина. Ми подружилися, я почала спостерігати за їхньою роботою. Мене вразило, як упевнено вони працювали серед бджіл, і тоді я вперше захотіла перебороти свій страх.

Так поступово я захопилася бджільництвом, а в 16 років вступила до Гадяцького аграрного училища й отримала фах бджоляра. Відтоді моє життя назавжди пов’язане з бджолами. 

Працювала у радгоспі ім. Шевченка протягом 24 років пасічником. А з 2003 року  - викладачем у Гадяцькій однорічній с/г школі, з 2010 року призначена директором вже ДНЗ "Гадяцьке аграрне училище " і одночасно очолюю ГС "Обласне об'єднання "Полтавський пасічник".

Надіюся, і, мабуть, усі бджолярі також, що наступного року буде покращення у нашій галузі. Найголовніше – щоб ми пережили цю війну, щоб отримали перемогу, щоб менше загинуло наших хлопців. І тоді вже буде відновлення. Наприклад, я знаю, що наші два пасічники з Кобеляцького району повернулися з війни й зараз відновлюють свої пасіки. Звісно, вони після поранень. Але відновлюють кооператив, згуртували навколо себе інших і починають розвивати цю галузь.

Я думаю, що коли війна закінчиться, ми знову займемо чільне місце в Україні, а можливо, вже й будемо самі від нашої області виходити на експорт. Хотілося б, щоб так і було.

Мирослава Липа, Полтава

Фото: надані Наталією Сенчук