Фінал вінницької зими: «закопати» Пирогова, війни пам'ятників, НЛО і урочисте відкриття туалету

Як захочете навчитися робити піар на рівному місці, приїжджайте на Вінниччину

Завершення зими у Вінниці видалося гарячим: чи не щотижня місто потрапляло в поле зору вітчизняних і зарубіжних ЗМІ, причому – все, що тут відбувалося, виглядало дуже суперечливим. У місті ставили і прибирали на майдані Небесної Сотні погруддя Шевченка, замало не «закопали» набальзамоване тіло видатного хірурга Миколи Пирогова, а насамкінець насмішили всю країну «упійманим» НЛО та помпезним відкриттям шкільного туалету.  

ШЕВЧЕНКО ЧИ НЕБЕСНА СОТНЯ?

Під кінець мирного, загалом святкового з нетривалими перервами на роботу січня, в обласному центрі почалися роботи зі встановлення на майдані Небесної Сотні «Дерева свободи» – пам'ятника загиблим майданівцям. Міська рада тоді повідомила,  що «…його ініціатори хочуть відкрити 20 лютого на четверті роковини кривавих розстрілів на Майдані у столиці. Сьогодні вранці на площі розпочались підготовчі роботи. На те, щоб устигнути встановити скульптурну композицію «Дерево Свободи» на честь загиблих українських патріотів, залишилось менше місяця». У ході робіт підрядники мали змонтувати 5,5-метровий бронзовий пам'ятник у вигляді вишневого дерева, з якого опадає цвіт, та його підніжжя – карту України, з якої воно «виростає». 

Рішення про встановлення пам'ятника Вінницька міськрада ухвалила 2017 року після звернення представників місцевих громадських організацій, вона ж погодила розташування скульптурної композиції Героям Небесної Сотні на однойменному майдані. Це було сприйнято неоднозначно низкою націонал-патріотичних організацій, позаяк 2014 року на цій же площі громадські активісти встановили гіпсове погруддя Тараса Шевченка на тимчасовій конструкції, облицьованій керамічною плиткою. Що ж стосується «офіційного» пам'ятника Шевченку, то його 2014 року у Вінниці встановили на пл. Музейній, згодом перейменованій на честь Кобзаря.

Старт робіт спричинив неабиякий скандал, позаяк уночі перед початком будівництва погруддя таємничо зникло, а будмайданчик обгородили бетонними плитами, за якими його стерегли правоохоронці з собакою.

Ці події страшенно збурили активну спільноту, у соцмережах здійнявся справжній рейвах, аж до звинувачень, що міська влада вкрала погруддя, і що у Вінниці вперше у світовій історії знесли пам'ятник Шевченку. Насправді ж зниклий бюст того ж дня віднайшовся. З'ясувалося, що за згодою депутата міської ради Володимира Базелюка, коштом якого 2014 року погруддя було придбане, його передали в музей Революції Гідності та АТО, що у вінницькій загальноосвітній школі №22.

Кілька днів на майдані Небесної Сотні збиралися захисники погруддя Шевченка, періодично їхня кількість змінювалася – від 20 до близько 80 осіб. Кілька людей свою незгоду з діями міської влади висловлювали й уночі – влаштували цілодобове чергування.

Протистояння між міською владою і «захисниками Шевченка» набувало форм не дуже привабливих. Зокрема, була розіграна так звана «антисемітська карта»: з обох боків лунали звинувачення у ксенофобії. «Шевченківцям» закидали транслювання антиюдейських гасел, а дружні до них ЗМІ поширили відомості, що одна з депутаток міськради «зазіхнула» на давнє-предавнє єврейське кладовище, яке колись було в межах міста.

За кілька днів опоненти демонтажу погруддя провели прес-конференцію в одному зі столичних інформагентств, де закликали стати на захист Шевченка на майдані Небесної Сотні світове українство.

Утім, не закликами єдиними: 4 лютого під час щотижневого віча громадські активісти знову встановили погруддя Тараса Шевченка замість раніше демонтованого! Його придбав власним коштом і приїхав до Вінниці встановлювати разом із активістами позафракційний народний депутат Павло Кишкар. Погруддя активісти назвали тимчасовим і заявили про намір встановити тут незабаром постійний повноцінний пам'ятник Тарасові Шевченку. Цього разу погруддя вже було з пластику, а його «постамент» закріпили мішками зі щебенем. Простояло воно до 23 лютого, – десь під ранок так званий «народний бюст Тараса Шевченка» демонтували, бо того дня було заплановане відкриття пам'ятника Героям Небесної Сотні – вже згаданого «Дерева Свободи».

На цей раз погруддя зникло невідомо куди. У соцмережах писали, що його начебто прибрали «провладні «тітушки». Ситуацію перед відкриттям пам'ятника загиблим майданівцям усяко нагнітали, – аж до ймовірного самоспалення противників демонтажу бюста Шевченка та розлиття трилітрової банки ртуті, щоб завадити урочистостям.

Утім, «Дерево Свободи» 23 лютого – чотири роки по тому, як зі згаданого майдану проводжали в останню путь розстріляного в Києві силовиками режиму Януковича вінничанина Максима Шимка, – таки відкрили. Відкрили за участі родин понад 30 Героїв Небесної Сотні, без промов можновладців, майже без протестів, за присутності кількох десятків правоохоронців.

І знову думки вінничан розділилися. Одні побачили в «Дереві Свободи» сучасне креативне художнє рішення, – його автор Борис Данилюк пояснив, що вишня – сакральний український символ, покручені стовбур та гілля – як доля України. До того ж, майданівцям і волонтерам воно нагадало ту яблуню, під якою вкладали розстріляних людей. Їхні ж опоненти натомість побачили у композиції прохромлену металевими штирями (на них закріплені квіти, що символізують душі загиблих) карту України і дерево-покруч, які, мовляв, нічого спільного з Майданом не мають.

Наразі пристрасті вгамувалися. Є надія, що далі не буде.

Цікаво, що інший патріотичний тренд – встановлення за рішенням міської ради пам'ятника Степанові Бандері у центрі Могилева-Подільського – був містянами сприйнятий спокійно. Чи, можливо, все ще попереду?

ПИРОГОВ ЧИ ХВОРІ ДІТИ?

Топ-темою січня-лютого була у Вінниці й історія з тілом Миколи Пирогова.

Нагадаємо, в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун відкрила у соцмережі опитування з приводу доцільності виділення на ребальзамування тіла видатного хірурга бюджетних коштів, за які можна було б придбати препарати для онкохворих.

«Комісія Національного музею-садиби М.І. Пирогова звернулася до Уряду з проханням надати дозвіл на ребальзамування тіла вченого. Ціна питання – 199 034 грн. На ці кошти можна придбати, наприклад, більше сотні упаковок препарату для лікування гострого лейкозу. Часто маємо запит від регіонів на цей препарат. Або інших ліків чи медичних засобів, що могли б допомогти багатьом пацієнтам. Чи Микола Пирогов захотів би, щоб гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому? Чи в Україні у ХХІ столітті бюджетні кошти повинні витрачатись на подібні процедури? Як гадаєте?» – написала Супрун.

Участь в опитуванні тоді взяли тисячі читачів, левова частка яких вважала, що бюджетні кошти мають піти на лікування. У коментарях до опитування користувачі висловлювали різні міркування, які можна було поділити на чотири категорії. Частина коментаторів вважала таку постановку питання спекулятивною, мовляв, очільниця міністерства перекладає відповідальність за ухвалення рішень на громадськість. Інші вважали, що зазначена сума в масштабах країни незначна, її можна було б виділити на збереження тіла великого вченого і хірурга, і сумнівалися, що кошти, яких вартує ребальзамація, насправді підуть на ліки для хворих.

Третя категорія користувачів соцмережі вважала, що такі маніпуляції з тілом Пирогова мають бути здійснені коштом меценатів, або ж ці гроші треба зібрати шляхом краудфандингу. Четверті казали, що тіло Пирогова за християнським звичаєм треба поховати.

Тим часом, набальзамоване тіло Миколи Пирогова понад 137 років зберігається в Миколаївській церкві-усипальниці, яка є складовою частиною Національного музею-садиби М.І. Пирогова у Вінниці. Останні два його ребальзамування відбулися вже в часи незалежності – разом із москвичами участь у цих роботах брали вчені Вінницького медичного університету і співробітники музею. Для періодичних ребальзамувань у музеї Пирогова навіть обладнали спеціальну лабораторію – такі процедури тут виконувались у 1994 і 2000 роках. Наразі строки чергової ребальзамації минули.

Через агресію Російської Федерації на сході України профільне міністерство тривалий час не рекомендувало музею співпрацювати з науково-дослідним і навчально-методичним центром біомедичних технологій Всеросійського інституту лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР). Але саме його фахівці володіють сучасними технологіями ребальзамації і підтримують у належному стані тіла комуністичних лідерів – Кім Ір Сена, Кім Чен Іра, Хо Ши Міна і, звісно ж, Володимира Леніна. Допоки ж музейники разом із науковцями вінницького медуніверситету проводять підтримувальні процедури, так звану підбальзамацію.

У Вінниці ситуація з Пироговим справила вибуховий ефект. Мер міста Сергій Моргунов та голова ОДА Валерій Коровій навіть висловили готовність прийняти музей у комунальну власність і, вже маючи законні підстави, знайти кошти на ребальзамацію на місці. Утім, така перспектива не потішила керівництво музею: як тільки він втратить статус національного – прощавайте надбавки до зарплат співробітників. А головне – під загрозою опиняться близько 20 га дорогої землі на території музею. Мовляв, нинішнім очільникам міста вони довіряють, а чи не покладуть око на цю ділянку їхні наступники – невідомо.

Врешті-решт, питання вирішилося: за збереження тіла Миколи Пирогова візьмуться вітчизняні науковці, – спробують розгадати хімічний склад рідини для бальзамування, застосованої російськими колегами. А в Держбюджеті кошти на цю процедуру таки знайшлися, щоправда, після втручання прем'єра.

ЩО ТО БУЛО? МАБУТЬ, НЛО

На відміну від вінницьких пристрастей, у районах області життя було набагато спокійнішим. Хоча, не менш цікавим. Наприклад, жителі с. Зозів Липовецького району сприйняли метеозонд, який приземлився біля сільради, за НЛО. 

Про це на своїй сторінці у Facebook розповів начальник відділу агітаційно-пропагандистської роботи Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у Вінницькій області Олександр Кутовий.

«Курйозна і майже детективна історія мала місце у перший день лютого у с. Зозів Липовецького району. Прямо біля сільської ради «приземлився НЛО». Про це повідомив голова села у Службу порятунку. Предмет, дійсно, був обладнаний антенами, мікросхемами та іншими «коробочками», – написав Кутовий.

Фахівці ідентифікували літальний апарат як метеозонд. Утім, пильність сільського голови заслуговує на повагу, позаяк встановити – чий то був агрегат – вдалося не одразу, а в умовах бойових дій на сході країни бути уважним не завадить.

Та хітом національного масштабу стала «витівка» чиновників із Вінницького району, які 8 лютого влаштували з відкриття внутрішнього туалету в Медвежо-Вушківській СЗШ І-ІІІ помпезний захід. Були повітряні кульки та урочисте перерізання стрічки за участю голови РДА, депутатів та голови районної ради. Про цю подію повідомили на сайті райдержадміністрації, але після того, як пафосну публікацію висміяли у соціальних мережах, вона з офіційної сторінки РДА зникла.

Замість резюме. Двісті тисяч на Пирогова, триста тисяч на туалет, – як бачимо, навіть малі суми в українському вимірі можуть стати приводом для скандалу чи глуму національного рівня. Словом, як захочете навчитися «піару» – приїжджайте на Вінниччину.

Антоніна Мніх, Вінниця