Наталія Гусак, голова Національної служби здоровʼя

Національна служба здоровʼя не тільки здійснює оплати за лікування українців, а й контроль того, як медичні заклади ці послуги надають. Реформа медичної сфери розпочалася у 2017 році й тепер, як наголошують у НСЗУ, дійшла до етапу, коли Нацслужба здоровʼя запроваджує контроль за тим, що саме вона оплачує. Філософія і логіка реформи зі самого початку полягала в тому, щоб ввести в життя українців таку опцію, як профілактика захворювань. І ця профілактика починається саме на первинній ланці. Що саме Національна служба здоровʼя вимагає від медзакладів «первинки», з якими уклала договір, чому лікарі «первинки» мають бути проактивними, і як керівники медзакладів можуть вплинути на завантаженість лікаря – про це Укрінформ поспілкувався з головою Національної служби здоровʼя України Наталією Гусак.

ЩЕ ЗІ СТАРТУ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ БУЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО СПЛАЧУВАТИ НСЗУ БУДЕ ТІЛЬКИ ЗА РЕАЛЬНИХ ПАЦІЄНТІВ

- Пані Наталіє, ви не раз наголошували у своїх інтерв'ю, що профілактика захворювань – головне на первинній ланці. Що змінилося для лікарів «первинки» із початку року?

- У 2025 році НСЗУ застосувала декілька нових підходів у взаємовідносинах із надавачами первинної медичної допомоги. Хочу зауважити, що всі ці підходи не є якоюсь новацією у наших договірних відносинах. Наприклад, такі нові процеси, як верифікація, автентифікація, оцінювання ефективності роботи первинної медичної ланки, костинг тарифу (оцінювання витрат) на первинній медичній ланці – усе це мало відображення на самому старті медичної реформи.

Якщо казати про верифікацію пацієнтів, то я б хотіла зауважити, що цей процес врегульовується базовою постановою КМУ № 411, яка була ухвалена одразу після постанови КМУ №410, що врегульовує договірні відносини між НСЗУ. У цій постанові чітко було вказано, як формуються реєстри пацієнтів і лікарів, яка інформація там має бути, і визначено, що буде здійснюватися верифікація даних про пацієнтів з іншими реєстрами державних органів.

Інше питання – що багато років поспіль у повному обсязі цей процес автоматично не впроваджували. На це є об’єктивні причини, тому що процес потребував розроблення.

Ще від початку медичної реформи було чітко зрозуміло: Національна служба здоров’я буде сплачувати тільки за реальних пацієнтів. І також було відомо, що НСЗУ чітко контролює, за які саме послуги здійснюється оплата, яку ефективність демонструє заклад, і наскільки повно виконується стандарт надання медичної допомоги.

Тому з 2024 року одночасно почали впроваджувати всі ті процеси, які передбачалися на старті реформи, НСЗУ довелося публічно, також через ЗМІ, комунікувати, що так званий квітково-цукерковий, перехідний період завершується. І що НСЗУ як інституція буде оцінювати, як виконується договір з надавачем на користь пацієнта.

І впродовж усіх років закупівлі медичних послуг пацієнт завжди в центрі уваги. Це ті базові речі, від яких НСЗУ ніколи не відходила і не відходитиме.

У 2024 році ми запропонували закладам первинної медичної допомоги доплачувати за те, що вони будуть більш уважними до пацієнтів з групи ризику за віком. Зокрема, щодо оцінювання ризиків розвитку серцево-судинних захворювань та діабету. І це було визначено в Порядку реалізації програми медичних гарантій. Таке оцінювання ми здійснюємо раз на рік, і тим медзакладам, які досягли відповідного показника, НСЗУ готова доплатити кошти.

Одночасно із цим у 2024 році ми вперше надали можливість первинній ланці мати зворотній зв'язок від нас у вигляді аналітичних звітів, дуже детальних розшифровок, як виглядає кожен заклад первинної медичної допомоги порівняно з іншими закладами стосовно виконання показників ефективності.

Таких показників було декілька, наприклад, моніторинг розвитку дитини протягом першого року життя, вакцинація, повне оцінювання серцево-судинного ризику, оцінювання гіпертонії, скринінги на виявлення цукрового діабету, онкозахворювань.

Ми чітко описали методику, як розраховуємо ці показники за даними електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ), перевіряли клінічно. Міністерство охорони здоров'я їх визначило у своєму наказі від 17.04.2023 № 716 «Про затвердження Примірного переліку Індикаторів якості надання первинної медичної допомоги» як показники оцінювання якості медичної допомоги.

І первинна ланка на основі цих аналітичних звітів може зробити самооцінювання своєї роботи. Також ми дали можливість пацієнтам побачити, наскільки проактивний той чи інший заклад саме в роботі з групами ризику. Ці показники, як і аналітичні звіти в розрізі кожного надавача медпослуг, виведені на офіційний дашборд Національної служби здоров'я.

Минулого року ми об'їздили всі регіони, презентували ці показники і попросили медзаклади бути більш уважними до їх виконання.

- І наскільки, за вашими спостереженнями, первинна ланка виконує ці показники?

- У нормативних документах чітко визначено, як має відбуватися, наприклад, оцінювання серцево-судинного ризику в пацієнтів. Слід враховувати і вік, і шкідливі звички, і спадкові хвороби, і ті захворювання, які є в пацієнта і зафіксовані в електронній системі охорони здоров`я. І ми бачимо, що в середньому лише 22% українців з групи ризику це оцінювання проходять.

Заради справедливості скажу, що залежно від регіону ці цифри різні. Наприклад, у Сумській області у 2024 році 24% пацієнтів із груп ризику пройшли обов’язкові огляди, у Чернівецькій – 29%, у Київській – 23%. А от в таких областях, як Запорізька, Херсонська, то об’єктивно цей показник значно нижчий, ніж середній по країні – близько 6%.

НСЗУ так само оцінює ці показники у кожному медзакладі в регіоні. Навіть у самих областях є заклади первинної меддопомоги, які проактивно працюють зі своїми пацієнтами і виконують договірні умови. А є такі, які не дотягують. Приміром, у Київській області Миронівський центр первинної медико-санітарної допомоги досяг того, що 65% їх пацієнтів із ризиком серцево-судинних захворювань проходять відповідні огляди, у Богуславському ЦПСМД – 70%.

А от у Білоцерківському центрі первинної медико-санітарної допомоги тільки 19% пацієнтів були на таких медоглядах, у Переяславському – 11%. Тобто, за даними ЕСОЗ, там 11350 пацієнтів із ризиком ССЗ, а огляди пройшли тільки 1294.

Водночас найвищий показник ефективності ми спостерігаємо в моніторингу розвитку дитини протягом першого року життя – 84%.

Зрозуміло, що дітей, особливо першого року життя, сімейні лікарі мають бачити з більшою частотою, ніж, скажімо, людей віком від 25 до 40. І відповідно це відображається на оплатах.

За такими показниками, як, наприклад, онкоскриніг, ми не можемо оцінити кінцевий результат, а тільки кількість направлень. Тому що ми не в змозі передбачити, чи піде людина за скеруванням на мамографію або УЗД, – це вже рішення самого пацієнта. Але ми розуміємо, що сімейний лікар зробив зусилля, що між ним і пацієнтом є довіра.

Хтось цю цінність проніс через сім років реформи, і ми бачимо дуже гарні приклади взаємодії між лікарем «первинки» і пацієнтом, коли лікарі чітко знають кожного свого пацієнта й те, як мотивувати його подбати про своє здоров'я, організовують спільно з громадами зручні маршрути пацієнта, і людина не просто отримує направлення, а усвідомлює необхідність дослідження і проходить його.

І можу сказати, що таку довіру все ж таки легше вибудувати в невеликих містах, у селах, де всі одне одного знають.

А от коли мова про такі великі міста, як Київ, Дніпро, то тут складніше. Тому, напевно, у великих містах для пацієнтів із груп ризику варто подбати про кампанії важливості профілактики.

- Як це можливо зробити?

- Думаю, що це невдовзі з`явиться, тому що запускатимемо Кабінет пацієнта, де буде така можливість. Але неважливо, чи буде пацієнтові телефонувати сімейний лікар, чи прийде сповіщення в Кабінет пацієнта. Головне – довіра між лікарем і пацієнтом. І коли ми говоримо про профілактику захворювань, то це та цінність, яку мала принести сімейна медицина в оновлену систему охорони здоров`я.

І сімейний лікар є не просто точкою входу пацієнта в медичну систему, не просто має виконувати свій обсяг медичних послуг. Це та людина, яка не тільки лікує, а допомагає пацієнтові дбати про якість свого здоров’я та життя. Мова і про те, що сімейний лікар допомагає пацієнтові працювати зі шкідливими звичками, взаємодіє зі соціальними працівниками або фахівцями, які дбають про епідеміологію в регіоні, тобто запобігає інфекційним захворюванням. Усе це передбачалося зі самого початку, і, безумовно, уся ця робота має принести видимі результати загалом для системи.

- Ви можете оцінити, чи є ці результати?

- Насправді об’єктивно оцінити ще важко, оскільки ми пережили пандемію ковіду. Фактично два роки багато людей відкладали турботу про своє здоров’я, навіть звичайний візит до лікаря, щоб поміряти тиск, через страх захворіти на ковід.

Так само під час повномасштабної війни. Хоча доступ до сімейних лікарів залишився, у деяких регіонах він значно ускладнений. І відповідно оцінити вплив роботи сімейних лікарів наразі ще складно. Аналіз даних електронної системи охорони здоров’я показує зростання випадків хронічних неінфекційних захворювань. Наприклад, за 2022 році в ЕСОЗ зафіксовано 156662 інфарктів та інсультів, а у 2024 році – уже 168702. До того ж відсоток пацієнтів віком понад 56 років серед тих, хто переніс інфаркт або інсульт, залишається високим – 84–85%, що підтверджує: ці захворювання є великою загрозою для людей старшого віку. Також фіксується збільшення онкозахворювань: із 147371 пацієнта у 2022 році до 153487 у 2024 році. Частка людей віком понад 56 років становила 75%. Спостерігається зростання кількості пацієнтів із діабетом: із 224134 у 2022-му до 242744 у 2024 році. Водночас відносна частка людей віком понад 56 років зменшилася із 74% до 70%. Це означає, що зростання припало на людей молодшого віку.

Минулого року ми також оцінювали два напрями: рак молочної залози і колоректальний рак. Станом на кінець 2023 року в ЕСОЗ зафіксовано 122684 випадки раку молочної залози, а на кінець 2024-го – 141883. Щодо колоректального раку: у 2023 році – 72020 пацієнтів, у 2024-му – 83921 пацієнт. Хочу зауважити, що в цю статистику потрапили також випадки рецидивів, тобто один пацієнт двічі може потрапити в статистику.

Що важливо – значно скоротився термін від першого звернення для лікування цих онкозахворювань до смерті. Ми спілкувалися з онкологами, і вони вказують, що багато таких звернень – уже на третій-четвертій стадії.

КЛЮЧОВИМ ІНСТРУМЕНТОМ ВПЛИВУ НСЗУ НА МЕДИЧНУ СФЕРУ Є ФІНАНСОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ

- Які можливості вплинути на це?

- Для Національної служби здоровʼя України головним інструментом впливу є фінансове стимулювання. Ми застосовуємо коригувальний коефіцієнт до виплат за договором у межах ПМГ – як додаткову оплату тим закладам, що демонструють ефективність у роботі з групами ризику. Це стосується, зокрема, проведення профілактичних оглядів пацієнтів віком 40–64 роки та 65+, які мають хронічні захворювання: гіпертонію, серцево-судинні хвороби або цукровий діабет.

Минулого року ми вперше провели оцінювання досягнення надавачами ПМД індикаторів виконання умов договору щодо рівня охоплення оглядами осіб зазначених вікових груп. Побачили, що не всі надавачі змогли досягти встановленого рівня індикатора 95%. Це дало нам підстави переглянути цільове значення індикатора – не в сенсі зниження вимог до якості, а для підвищення реалістичності та мотивації медичних працівників. Ми адаптували механізм і зробили його більш досяжним: залишили комплексне оцінювання, але зменшили цільовий поріг для нарахування доплати.

Уже бачимо, що близько 500 надавачів первинної медичної допомоги потенційно зможуть отримати додаткове фінансування за результатами річного оцінювання. Це свідчить про позитивну динаміку. І саме через такі механізми – фінансову мотивацію, чітко визначені показники та прозору оцінку – ми впливаємо на системну зміну ефективності допомоги та результатів лікування.

- Що ще НСЗУ оцінює в роботі «первинки»?

- Цього року Порядком реалізації програми медичних гарантій передбачено, що ми будемо оцінювати додатковий показник – профілактування раку шийки матки. Також раз на рік проводимо оцінювання досягнутих індикаторів щодо  охоплення оглядом осіб віком від 40 до 64 років та 65+ із гіпертонією, іншими серцево-судинними захворюваннями та із цукровим діабетом.

Лікар «первинки» має дуже чіткий орієнтир, визначені групи пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку захворювань. Наприклад, якщо ми говоримо про серцево-судинні захворювання, то в групу ризику входять: чоловіки 40 років і старші, жінки 50 років і старші. І кожних два роки для таких пацієнтів має здійснюватися ряд обстежень: вимірювання артеріального тиску, оцінювання за відповідною шкалою загального серцево-судинного ризику, вимірювання індексу маси тіла, вимірювання загального холестерину.

Якщо ж у людини підвищений артеріальний тиск, надлишкова вага, цукровий діабет, вона курить, то сімейний лікар кожні два роки має запросити її до себе на такий огляд. Це – робота з групою ризику.

Безумовно є люди, які турбуються про своє здоров'я і самостійно приходять до сімейного лікаря. Але є і обов'язок сімейного лікаря. Він має знати своїх пацієнтів за групами ризику і розуміти, з якою періодичністю має проводити їх огляди.

- Ви сказали, що в невеликих населених пунктах краще вибудовується взаємодія між лікарем «первинки» і пацієнтом. І водночас твердите, що, наприклад, стосовно серцево-судинних захворювань охоплення пацієнтів на первинці за оглядами не високе. Яка причина цього – на первинній ланці не вистачає лікарів і на інших припадає більше навантаження?

- Це не історія про навантаження. У 2023 році ми провели костинг, облік витрат первинної медичної допомоги, і оцінювали також навантаження. Мова про проактивність у роботі, про організацію роботи. Як можна порівняти, чому в одних виходить, а в інших – ні?

Ми багато чуємо від первинної ланки на свій захист, що це відбувається через те, що НСЗУ не доплачує, навантаження величезне. І це найлегший спосіб пояснення. Але якщо ми хочемо бачити результат і повну картину, то треба зважати на те, що, по-перше, мінімальна кількість декларацій, за яку визначена оплата, недаремно підібрана саме так і окремо визначена і для сімейних лікарів, і для терапевтів, і для педіатрів. Вона визначена так, щоб оцінити те навантаження, яке має сімейний лікар загалом.

Тепер дуже часто можна почути, що лікар має лікувати, але в нього з'явилося дуже багато адміністративної роботи.

Для нас це питання також у тому, як керівники медзакладів організовують роботу, зокрема адміністративну: чи правильно сформований робочий графік, чи є адміністратор. Необов'язково сімейному лікареві особисто телефонувати до своїх пацієнтів, щоб запросити на огляд.

Це означає, як загалом організована робота, як працює команда, як орган місцевого самоврядування проводить роботу в громаді, чи має значення здоров'я людей в громаді для самої громади.

Ми бачимо, що там, де кращі показники, загалом ставлення до здоров’я мешканців є стратегією розвитку громади. Тому що багато хто зрозумів, що запобігання захворюванням – це не просто гарні слова, а можливість розвивати громаду. Бо коли люди здорові, коли людей в громаді багато, вони працюють, платять податки і наповнюють бюджет громади, а не скорочують його коштом різних матеріальних допомог на лікування.

Тому ця історія «зменшити навантаження», можливо, і виглядає як просте рішення. Але в нас багато прикладів кращих практик, коли за такого самого навантаження, але за правильної організації роботи заклад первинної медико-санітарної допомоги виконує договір із НСЗУ в повному обсязі.

ЯКЩО НА ЛІКАРЯ ЗРОСТАЄ НАВАНТАЖЕННЯ, КЕРІВНИК МЕДЗАКЛАДУ МАЄ ЗАМИСЛИТИСЯ, ЯК ЗВІЛЬНИТИ ЛІКАРЯ ВІД ДОДАТКОВОЇ РОБОТИ

- Якщо ми кажемо про організацію роботи на «первинці», чи не розглядає НСЗУ можливість додати у вимоги до медзакладів не тільки досягнення різних показників, а й вимоги до наявності адміністративного персоналу, якщо це впливає на роботу лікарів?

- Це слушне питання – і я дедалі частіше чую його під час професійних обговорень та дискусій. Починаючи з 2024 року, Національна служба здоровʼя України вперше закріпила вимогу щодо наявності медичної сестри як обов’язкову умову для надавачів первинної медичної допомоги. Фінансова модель, зокрема методологія костингу та структура тарифів, уже передбачає витрати на оплату праці медичної сестри. Інакше кажучи, у розрахунках тарифу такі витрати враховано.

Однак ми бачимо, що оскільки вимога про наявність медсестри чітко не регулювалася нормативно, то і вся ця історія дещо «розмилася» ще на рівні дискусії.

Коли ми почали вводити цю вимогу як обов’язкову, то почули від медичної спільноти конструктивні зауваження, що, мовляв, занадто регулюємо фінансово-господарську діяльність медзакладів, що робота в умовах ринку формує певні вимоги.

Але коли зростає адміністративне навантаження, то напевно, перше, про що мав би подумати керівник медзакладу, – що він втрачає кошти через те, що не може налагодити цей процес. І якщо він замислиться на тим, як налагодити процес, як звільнити лікарів від додаткової роботи, не втративши фінансування, то взяти на роботу адміністратора буде правильним управлінським рішенням.

Але до такого рішення не завжди приходять, і як зворотний зв'язок ми чуємо: «врегулюйте нам у вимогах наявність такого адміністратора». Ці дискусії стосовно наших повноважень і втручання в ринок надавачів медичних послуг тривають постійно.

Наприклад, про наявність медсестри в команді сімейного лікаря більше говорив комунальний сектор, і він залишився з більшою кількістю медсестер. Були дискусії про те, що навантаження на лікаря «первинки» у 1800 деклараціях не зрозуміле. Але це навантаження розраховано на команду сімейного лікаря. Неможливо тільки одному лікарю адмініструвати всю свою роботу, телефонувати пацієнтам, формувати історію, списки пацієнтів із групами ризиків. Це не лікар має робити, це може зробити медсестра.

До того ж Міністерство охорони здоров’я ухвалило стратегічні напрями розвитку медсестринства. Це означає, що медсестри матимуть більше повноважень і будуть справжньою частиною команди сімейного лікаря.

І коли ми кажемо надавачам, що незручності не тільки для пацієнта, а й для лікарів виникають через те, що не врегульовано адміністративні питання, то чуємо у відповідь: «Ви починаєте врегульовувати ринок. Ви переходите знову до втраченого колись 33-го наказу» (наказ МОЗ № 33 від 23.02.2000 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», – ред.).

Тому про адміністратора, мені здається, мають подумати саме управлінці на місцях.

На старті реформи міжнародні партнери, напевно, найбільше вклали інвестицій саме в те, щоб на первинній ланці зміцнити управлінські якості. Ви пам'ятаєте, скільки було різних навчань, тренінгів, курсів, щоб правильно організувати цю роботу.

Дуже прикро, що саме пацієнт страждає від того, що в певних закладах не можуть організувати цю роботу. Безумовно, страждає і лікар.

Усі знають, що пацієнт може змінити сімейного лікаря. Але насправді трансформація принесла й інший складник, про який забуваємо: сімейний лікар теж може дуже швидко змінити своє місце роботи, піти в приватну практику.

Хочу зазначити, що 2024 рік був переломним для ринку первинної медичної допомоги, ми вперше уклали більше контрактів саме з медзакладами приватної власності. Так, декларацій там ще небагато, але кількість договорів із приватними медзакладами зростає. З ЕСОЗ ми бачимо, що тільки за 2025 рік 989 лікарів «первинки» звільнились. Зокрема, 418 із них, а це 42% зі звільнених, повернулися в медичну систему, але вже в інший заклад або в приватну практику. До речі, кількість лікарів, які відкривають ФОП, зростає. З 2021 року цей показник був завжди на рівні більше 45%. Тепер приватний сектор становить понад 50,5% усіх надавачів ПМД, які уклали договори з НСЗУ у 2025 році. Якщо, наприклад, у 2018 році договір із НСЗУ по «первинці» мали 104 приватних медзаклади та 100 ФОП, у 2021-му – уже 266 приватних медзакладів та 594 ФОП, то у 2025 році договір із НСЗУ на медичні послуги первинної ланки мають 436 приватних медзакладів, 901 – ФОП. І контрактування за пакетом триває.

- Ви сказали, що звільнилося 989 лікарів «первинки», а повернулося в систему 418. Тобто загалом кількість сімейних лікарів зменшилася?

- Поясню, чому це відбулося. На початку цього року ми озвучили, що будемо перевіряти через систему «Аркан» лікарів на виїзд за кордон. Ми уже маємо перші офіційні результати. За результатами першої верифікації було виявлено, що 587 лікарів «первинки» упродовж 2024 і початку 2025 року перебували на території України менш ніж  270 днів. Коли ми оголосили, що розпочнемо перевірки за такими випадками, надавачі медичних послуг (медзаклади, – ред.) почали звільняти саме таких лікарів.

Упродовж 2024 року медзаклади отримували кошти за ті декларації, які пацієнти уклали із цими лікарями. І тепер ми розпочинаємо моніторинг виконання умов договору з цими лікарями. Є випадки, коли лікарі перебували весь рік за кордоном, при цьому вносили в електронну систему охорони здоров'я дані, що вони надають медичні послуги в Україні. Тому ця історія матиме продовження. Зрозуміло, що ці лікарі виїхали не з доброї волі, але водночас НСЗУ як інституція має розуміти, що отримував пацієнт, який не мав фізичного доступу до свого лікаря.

- Що саме перевірятимете? Ви згадували, що сімейний лікар має знати свого пацієнта. Якщо він онлайн спілкується з пацієнтом, виписує йому рецепти на ліки, скерування на аналізи, обстеження, до профільних фахівців у той медзаклад, де працює, то що в цьому не так? Чи мова про ті історії, коли в електронних картках пацієнта з’являлися фіктивні записи про візити до лікаря, тоді як пацієнт за рік жодного разу до нього не звернувся?

- Якщо говорити про надання медичної послуги телекомунікаційним способом, то так – в Україні є стратегія розвитку телемедицини. Але телекомунікаційні послуги – це коли лікар перебуває за своїм місцем надання медичної послуги, яка входить в його ліцензійні умови, тому що медична практика – ліцензійна діяльність в Україні.

І тоді пацієнт, який виїхав чи тимчасово перебуває в іншому місці в межах країни, може звернутися до лікаря онлайн. Але лікар вирішує, чи готовий він консультувати пацієнта телекомунікаційно.

Неможливо провести фізичний огляд онлайн, і пацієнт в цьому випадку не може вимагати електронного рецепта, скажімо, на антибіотик, якщо захворів на інфекційне захворювання. Це рішення ухвалює тільки лікар, це його повноваження. Але якщо мова, наприклад, про профілактичну консультацію, як виправити порушення сну, і стосується загальних рекомендацій, то так, сімейні лікарі можуть зробити це онлайн.

Але тоді лікар має перебувати за місцем надання медичних послуг, тому що середня кількість декларацій на лікаря тепер – більш ніж тисяча, і точно будуть пацієнти, які потребують фізичного огляду. Держава це гарантує.

Річ у тому, що в електронній системі охорони здоров’я фіксується все, і немає можливості щось виправити чи переписати. І якщо лікар весь рік був за кордоном, але при цьому вносив записи, що надає послуги за місцем своєї роботи, а навіть не телекомунікаційно, то це спричинює щонайменше подив.

ЗА ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ САМОЛІКУВАННЯ СІМЕЙНИЙ ЛІКАР НЕ ВИКОНУВАТИМЕ ТІЛЬКИ ПОБАЖАННЯ ПАЦІЄНТА

- Повернімося до пацієнтів. Що тепер на первинній ланці може отримати пацієнт? І які повноваження лікаря первинної ланки, якщо ви кажете, що він не має діяти за бажанням пацієнта, наприклад, виписувати рецепт на ті ліки, які хоче пацієнт, чи направлення на обстеження, яке хоче пройти пацієнт?

- НСЗУ завжди працює в інтересах пацієнта. Але одночасно, зазначу, що за такого високого відсотка культури самолікування ми не можемо гарантувати пацієнту, що сімейний чи персональний лікар має безумовно виконувати лише побажання пацієнта, його бачення, як треба лікуватися, або погоджуватися з рекомендаціями ChatGPT чи Google.

Тому історія про те, що «пацієнт хоче», – це не історія медичної системи. Медична система – це правила, стандарти і протоколи. І відповідно лише в цій системі ми дещо врегулювали. У системі правил, стандартів і протоколів ще є історія клінічних маршрутів пацієнтів.

З даних ЕСОЗ відомо, що 88% констультацій сімейна медицина надає без скерувань до інших спеціалістів. Це оцінюється в рамках показників ефективності.

Ми розуміємо, які в межах протоколів для первинної ланки потрібні додаткові обстеження, як лабораторні, так і діагностичні, оплата яких не входить до обсягу послуг «первинки». За певними хронічними захворюваннями має бути консультація з лікарем спеціалізованої ланки.

Навіть за програмою «Доступні ліки» за деякими напрямами маршрути пацієнта побудовані так, що спочатку план лікування формує лікар спеціалізованої ланки, а далі пацієнт повертається до первинної ланки, і супровід пацієнта з хронічним захворюванням здійснює сімейний лікар.

Ми зафіксували кілька чинників зростання невиправданих скерувань на лабораторні, діагностичні дослідження, і дослідили, який відсоток клінічної ваги мають ті чи інші дослідження, наприклад, КТ для первинної ланки.

Потім, дослідивши міжнародні гайди стосовно тих протоколів, яких у нас з тих чи інших причин ще немає, маршрути пацієнтів, ми побачили, що у нас пацієнт між ланками медичної допомоги рухається хаотично. Це затягує час того чи іншого дослідження і висновку лікаря. І в цей проміжок часу ми теж втрачаємо людей. Також ми побачили, що зростає обсяг фінансування на невиправдані дослідження, тоді як ми могли його направити на підкріплення тієї ж первинної ланки.

Водночас у нас зростає невиправдане навантаження на, наприклад, рентген, КТ. Спеціалізована ланка теж нам каже: «Ми не проти робити КТ-дослідження за електронним направленням, але оцінюємо окремі скерування як такі, що не мають клінічної ваги загалом. І якщо ви врегулюєте цю ситуацію, матимемо більш реальне навантаження».

Тому ми вирішили врегулювати ці речі певними правилами. На сьогодні сімейний лікар може скеровувати на рентген, УЗД, холтерський моніторинг, біохімічний аналіз, гематологічні дослідження.

Ми ще впроваджуємо деталізовану систему кодів лабораторних досліджень, щоб відслідковувати результати на кожному етапі.

Думаю, результати нововведень ми оцінимо місяців за три й розумітимемо, як ці процеси вплинули на надання меддопомоги. Але ми чуємо відгуки і від первинної ланки, і від спеціалізованої, що це було правильне рішення. І ми готові працювати над його удосконаленням. Наприклад, з експертами зі сімейної медицини ми обговорювали можливість п'ятирічного стратегічного плану, що кожного року на первинну ланку ми можемо передавати певні дослідження зі спеціалізованої ланки. Тоді це вже не просто процес урегулювання маршрутів пацієнта, а додаткові можливості для первинної ланки меддопомоги.

Ми активно працюємо зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, щоб у вимогах для первинної ланки з'явилися описи декількох маршрутів по повних хронічних захворюваннях. І вже відповідно до цих маршрутів буде врегульовано кількість послуг, наприклад, консультації спеціалістів спеціалізованої ланки, скільки їх допустимо і коли всі наступні консультації мають перейти саме до сімейного лікаря. Це має розвантажити амбулаторну систему.

Так само з різними лабораторними аналізами і діагностичними обстеженнями відповідно до тих чи інших хронічних станів. Найімовірніше, почнемо із серцево-судинних захворювань, діабету, бронхіальної астми.

- Говоримо про обов’язки лікарів, а чи є в цій історії обов’язок пацієнта турбуватися про своє здоров’я?

- Ми поки що не перейшли до історії з обов'язками, як це є в інших країнах. Там навіть наявна система певних мотивацій чи санкцій для пацієнтів.

З обов'язків пацієнтів у нас – вакцинація. Наприклад, без вакцинації дитина не може перебувати в дитячому колективі. Все інше у нас нормативно не врегульовано.

Це означає, що орієнтувати пацієнта на турботу про своє здоров’я, спонукати проходити профілактичні огляди має саме лікар первинної ланки. Але я впевнена, що ми на шляху пошуку балансу між відповідальністю лікаря і пацієнта.

Наталія Молчанова

Фото Володимир Тарасов