Здається, Києву вже досить слухати погрози Будапешта – час щось зробити

Аналітика

Настав час для української відповіді з позицій власних інтересів, тим більше, що у протидії угорському тиску ми не одні – в нас є союзники

Скандал з угорськими паспортами на Закарпатті. Ця тема вже другий тиждень поспіль залишається топовою у вітчизняному інформаційному просторі. Нині маємо черговий «артефакт» шантажу від МЗС Угорщини. Петер Сіярто заявив, що його країна "заступиться за права кожного члена угорської громади на Закарпатті" та знову пригрозив "заходами" за видворення консула Угорщини з України. "Якщо українська сторона вишле консула (Угорщини), це не залишиться без відповідних (дзеркальних, мовою дипломатії) заходів”. Він також повторив, що подвійне громадянство поширене в Європі, і якщо Україна "справді хоче рухатися в бік Європейського Союзу, то не може ставити під сумнів таку інституцію".

Очевидно, що загострення у відносинах між Україною та Угорщиною зайшло вже надто далеко. Остання блокує програми зближення України і НАТО, відверто заграє з Кремлем, домагається пом'якшення і навіть скасування антиросійських санкцій. І що Україні робити? Або під страхом численних погроз відмовчатися і відступити (тоді не виключено, що наступним їх кроком буде ще якась вимога), або таки вислати їх консула, який переступив дозволені межі дипломатії. І якщо Україна, зрештою, не побоїться, і піде другим, жорсткішим шляхом, то дасть угорцям зрозуміти, що ми адекватно оцінюємо ситуацію, підтримуємо добросусідські і партнерські відносини з іншими країнами, але коли хтось намагається втрутитися у наші внутрішні справи, створюючи при цьому загрози національній безпеці, особливо, нині, під час війни з Росією – будемо змушені виходити з позицій власних інтересів.

Варто пам’ятати, що Угорщина шантажує і висуває претензії не лише Україні, а й до Румунії, і до Словаччини, де проживають угорські меншини набагато чисельніші за українську. Тобто, в питанні протидії брутальному тиску з боку Угорщини, вони – найближчі наші прямі союзники. Крім того, Україні треба шукати підтримки в гравців “вищої ліги” Євросоюзу, зокрема, в Німеччини та Франції. Обидві, до речі, вкрай роздратовані Угорщиною, її небажанням підтримувати загальноєвропейську політику щодо мігрантів. Ну і, власне, останній аргумент – гіршими відносини між Україною та Угорщиною вже не будуть, далі просто нікуди – тільки покращувати. З часом, звісно.

До речі, щодо вже згаданої заяви Петера Сіярто про «суцільне» подвійне громадянство в ЄС. Певна тенденція країн ЄС щодо узаконення подвійного громадянства існує, але вона точно не “повсюдна” практика. Наприклад, ініціатор та співзасновник мережі Global Ukraine Віолета Москалу у своєму блозі, опублікованому на “Українській правді”, пише, що сьогодні країни Європи в питанні подвійного громадянства неодностайні. “Вони поділяються на чотири групи. Найчисленніша з них (18 країн) дозволяє подвійне громадянство всім, друга і третя групи (разом це 13 країн) дозволяють з певними обмеженнями. І ще три країни ЄС забороняють подвійне громадянство в будь-яких його проявах – це Австрія, Литва і Естонія”. До речі, щодо Литви та Естонії – там чудово усвідомлюють можливі загрози з боку Росії внаслідок лібералізації питання подвійного громадянства. Достатньо лише згадати естонську Нарва. Отже, тут пан Сіярто дещо прибрехав…

Питаємо в дипломатів: як має реагувати Україна?

Глава МЗС України в 2007-2009 роках Володимир Огризко вважає, що правильною реакцією щодо людей, котрі прямо причетні до видачі угорських паспортів на Закарпатті – оголошення їх персонами нон-грата та висилка за межі України.

Володимир Огризко

“Пану Сіярто варто було б запам’ятати, що на Закарпатті живуть не просто "угорці", а українські громадяни угорського походження. Що Угорщина, порушує нашу Конституцію, видавши їм близько 100 тисяч своїх паспортів. Що Україна, а не Угорщина визначатиме, які закони нам приймати. І якщо в Україні діє єдине громадянство, то угорці не можуть нав’язувати нам своє бачення цих законів, – заявив пан Огризко. – Про цей випадок українська сторона повинна дуже голосно говорити на найвищих політичних рівнях, зокрема, у НАТО та в Євросоюзі. Тобто, ми повинні донести до керівництва країн-членів Альянсу та ЄС, що один з їх союзників нахабним чином порушує українське законодавство, що це загрожує нашій національній безпеці, і що подібні речі для нас неприйнятні. Вважаю, що недостатньо вести розмову на рівні міністрів закордонних справ, адже з реакції Петера Сіярто видно, що він не просто розуміє про що говорить, а й робить це з наміром подальшого загострення відносин між Україною та Угорщиною. Аби остаточно показати, що ми не жартуємо, треба натякнути угорським колегам щодо можливого закриттям їх консульств на Закарпатті, і на тому поставити крапку”.

Подібну думку висловив і колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний:

Роман Безсмертний

“Довго думати не треба, на висилку – декілька годин”.

Натомість, колишній консул Україні в Стамбулі (Туреччина), голова благодійного фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко переконує, що видворення угорського консула за межі України практично нічого не дасть, бо на його місце приїде новий. Щодо паспортів, то, можливо, їх припинять видавати на території України, але не виключено, що продовжуватимуть це робити в Угорщині.

Богдан Яременко

“Років за два до нинішнього українсько-угорського роздраю я публічно зауважив, що заява керівника розвідки Угорщини в їхньому парламенті про те, що на території України Угорщина буде робити, що вважатиме за потрібне незалежно від думки української влади, свідчить лише про одне – там давно не бояться висилки кількох своїх співробітників. Щось робити, звісно, потрібно. Але що? – запитує дипломат. – Після можливого вислання з України угорського консула в консульстві в Берегово станеться лише дві зміни: приїде новий консул і ніхто ніколи більше не зможе увійти на територію цієї дипустанови з прихованою камерою. Готовий об заклад битися, що бажаючих отримати угорське громадянство на Закарпатті від того менше не стане.”

Закарпатці з двома паспортами: скільки їх та як це може “агукнутися”?

Угорськомовна спільнота Закарпаття сягає 150 тис. осіб – навряд чи ми сильно помилимося, припустивши, що переважна більшість з них до українського додала ще й угорський паспорт. Але ж це усього лише 10% населення регіону. Тож чому наявність подвійного громадянства у закарпатців загрожує цілісності України? Нагадаємо, що свого часу за схожим сценарієм діяла Росія у тій же Південній Осетії. Та навряд нещодавні події в містечку Берегове можна вважати початком угорської експансії в Закарпаття. Незаконна та таємна роздача Угорщиною своїх паспортів громадянам України насправді триває вже досить давно. Власне, давно ведуться розмови й про “автономію” регіону.

Із нещодавнього – у березні цього року в інтерв'ю "Українським новинам" посол Угорщини в Україні Ерно Кешкень заявив, що в автономії угорців на Закарпатті нічого поганого немає, але “враховуючи сформовану на сході ситуацію, зараз цього ніхто не вимагає”.

На що заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар, коротко і в доступній формі відповів: “Автономії в Закарпатті не буде. І не порушуйте це питання”. Український дипломат підтвердив, що на Закарпатті угорських паспортів справді більше від 100 тисяч видано, але є одне “але”. “Ці паспорти видавалися в основному до моменту отримання Україною безвізового режиму. Привабливість цього паспорта була практичною – можна було безпроблемно перетинати кордон, влаштовуватися на роботу в Угорщині або й дальше, приміром, в Австрію чи Німеччину, – каже В.Боднар. – Нині ж вага угорського паспорта знижується. Є український паспорт, з яким можна вільно поїхати без жодної візи". Тобто, якщо вірити пану Боднару, реальних загроз, зокрема, в питанні автономії або проведення референдуму про вихід зі складу України – нема. Утім це ще не означає, що про ймовірність подібних сценаріїв у майбутньому не варто узагалі говорити.

Закарпаттю потрібно більше конкурентної України

Ми також запитали в дипломатів, що потрібно зробити, аби уникнути неприємностей у майбутньому? Богдан Яременко вважає, що Україна повинна стати конкурентнішою.

Богдан Яременко: “Мусимо, на жаль, визнати, що не всі вбачають в Україні привабливу для життя державу. Саме тому люди шукають кращого по закордонах. А наявність в кишені, приміром, угорського паспорта дає можливість працевлаштування в Європейському союзі, де рівень життя зовсім інший, і зарплати високі... ”.

Приєднується до слів колеги і Володимир Огризко. Утім він акцентує увагу на мовному питанні.

Володимир Огризко: “Проблема не лише в паспортах. Приміром, якщо українські громадяни не можуть скласти екзамен українською, то це вказує на одне: державна політика в цьому регіоні зазнала краху. Тому потрібно робити висновки. І робити це все, незважаючи ні на які зойки з боку всіляких “сіяртів” чи “орбанів”. Етнічні угорці це наші, українські громадяни, і вони повинні добре володіти державною мовою. Закарпаття треба поступово переводити на українську ментальність”.

Свою думку висловив і постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба. За його словами, Україна сама створила собі проблему, коли за останні десятиріччя усунулася із Закарпаття і дозволила Угорщині заповнити там вакуум влади.

Дмитро Кулеба: “Як і багато інших помилок нашої держави, цю доведеться виправляти терміново і болісно. Але альтернативи немає. Україна має повернутися на Закарпаття. В усіх сенсах – від туризму і студентських обмінів до бізнесу і безпеки. З того, що знаю, бачу, в Києві є політична воля зробити це. При повній повазі до прав українських угорців як представників національної меншини”.

Мирослав Ліскович. Київ