Саакашвілі: він для України уже все, чи ще?
Що буде з “Міхомайданом” і що з депортацією Саакашвілі зміниться для тієї української опозиції, яка не «Опоблок» — розбирався Укрінформ
12 лютого сталася подія, про необхідність якої дехто говорив ще з липня — пана Саакашвілі “видворили” з України. Втім, сподіватись на те, що Саакашвілі ми більше не почуємо і не побачимо — марно. Принаймні, найближчі кілька тижнів його ім’я, голос, а деколи й відео з ним не загубляться на просторах інтернету.
Чому це сталось саме зараз? Можливо, усім стала зрозуміла не лише токсичність, а й безперспективність Саакашвілі для української політики. Зрештою, він виявився нікому не потрібним, а деяким політсилам – не лише провладним - почав відверто шкодити. Отже, “ікона реформ і боротьби з корупцією”, як деколи його називають, Україні виявилась не потрібною.
Депортація Саакашвілі так чи інакше матиме наслідки для українського політикуму. Яке майбутнє очікує на його партію “Рух нових сил”? Чим депортація Саакашвілі обернеться для опозиції, яка поза «Опоблоком»? Що зрештою буде з «Міхомайданом» - наметовим містечком, яке мало чим схоже на справжній Майдан, але проблеми у центрі столиці створює?
Кінець чи пауза в “проекті Саакашвілі”?
Найголовніше питання — чи означає депортація кінець “проекту Саакашвілі”, кінець політичної кар’єри екс-президента Грузії в Україні. Або ж він ще має бодай якісь перспективи? Відповіді експертів на це запитання різняться діаметрально.
Наприклад, експерт Реанімаційного пакету реформ Віктор Таран в коментарі Укрінформу переконує, що Саакашвілі — фігура, яка може грати одночасно на кількох політичних шахівницях і досі вигідна дуже багатьом гравцям — від української влади чи опозиції до Америки чи навіть Росії. Мовляв, він не може зникнути просто так, перебуваючи на перетині інтересів різних сторін. Але, що найголовніше, в найближчому майбутньому Саакашвілі буде тим, ким грають, а не самостійним гравцем.
Натомість політтехнолог Дмитро Бачевський, коментуючи Укрінформу, вбачає в депортації Саакашвілі остаточний кінець його “української” політичної кар’єри. “Зараз ми спостерігаємо агонію проекту, який останні місяці повільно вмирав через відсутність народної підтримки та низку вчинків, які викликали нерозуміння в активної частини населення. І влада внесла свою лепту - поступово звужувала простір для Саакашвілі і, як наслідок, загнала його в кут. Зрештою, сталося те, що мало статись” - вважає експерт.
Чи повернеться Саакашвілі в Україну? “Він може ще зробити кілька таких спроб, але він і сам розуміє, що тепер це виглядатиме як фарс. При новій спробі перетину кордону, якщо уявити, що вона буде, тріумфу, подібного до липневого, вже точно не буде” - прогнозує Дмитро Бачевський.
Натомість політолог Віктор Таран прогнозує Саакашвілі зовсім несподівану роль. “Не виключено, що він співпрацюватиме з тою-таки Аль-Джазірою, яка цікавиться Україною, але не має джерел інформації такого рівня. Схема тут проста: йому зливатимуть компромат, а він буде його озвучувати. Фактично, Саакашвілі перетвориться на блогера, який постійно і жорстко критикуватиме українську владу. Втім, переважна більшість українців слухатимуть його день-два, але потім, враховуючи наш менталітет, їм знову набриднуть постійні розмови про бариг та імпічмент”, – сказав Укрінформу політолог.
“Міхомайдану” сумно без Саакашвілі... і без людей взагалі
Кореспондент Укрінформу зранку у вівторок спробував знайти прихильників Саакашвілі на Печерських пагорбах, але так і не знайшов. Під Адміністрацією Президента, куди, згідно повідомлень ЗМІ, ще вчора 200 людей вийшли на протест, вже нікого немає. А на площі Конституції під Верховною Радою, де розташований “Міхомайдан” — людей зовсім мало, кореспондент нарахував до 10 осіб. Кількість наметів з осені не зменшилась — близько 40, більшість з яких порожні. Також в наметовому містечку лишилась одна польова кухня. Натомість охоронців перед будівлею парламенту не видно взагалі.
Всередину містечка журналістів не пускають, чому — охоронці пояснити не змогли. Втім, відповісти на питання, які нас цікавили — були раді. Зокрема, активіст, який назвався Сервером Абдулаєвим, пояснює, що не бачить іншого виходу, окрім як бути тут і домагатись імпічменту Порошенка. А Саакашвілі підтримує в першу чергу через те, що він обіцяє “скинути” чинного Президента виключно мирним шляхом. Мовляв, скільки можна крові. Натомість його “колеги”, що сидять з Сервером поряд, ставляться до його слів про мирний процес скептично, і навіть просять дати їм рушницю. Втім, складається враження, що це говориться так, так – аби журналіст почув. А загалом, атмосфера на Міхомайдані нагадує Майдан середини літа 2014 року, а точніше те, що від нього на той час залишилось... Протест остаточно, маргіналізувався і шанси на його реанімацію без потужного поштовху (фінансового, скоріше за все) — мінімальні.
Інша справа, що далеко не всі учасники “Маршів за імпічмент”, організованих Саакашвілі, є палкими прихильниками Міхо. Вони об’єднувались не навколо лідера, а навколо задекларованих ним вимог — створення антикорупційного суду, ухвалення закону про імпічмент та інших. Серед прикладів — Рух Визволення, організований Єгором Соболєвим та Семеном Семенченком. Їх вимоги майже стовідсотково збігаються, але, зі свідчень вашого кореспондента, всередині табору Руху визволення (він теж окремо розташований під Радою) свого союзника називають не інакше, як клоуном.
Втім партія “Рух нових сил” має регіональні осередки. Їх небагато, вони не надто потужні, але вони є. Тому прогнози від соціологів щодо 1,7% підтримки Саакашвілі, може бути реальними. Небагато, але все ж…
Від депортації Саакашвілі переможе... “Батьківщина”!
Разом з депортацією Саакашвілі постало кілька питань: по-перше, яке майбутнє очікує партію “Рух нових сил” і по-друге, хто ж стане публічним лідером для тієї частини суспільства, яке досі переконане, що Майдан в Україні збирається, якщо хтось того захоче і накаже?
“Прихильники Саакашвілі — це люди, що потребують харизматичного лідера, який виступає проти чинної влади. Їм потрібен яскравий вождь, адреналін, відчуття приналежності до грандіозних перетворень. У суспільстві завжди є певний відсоток таких людей, і вони весь час перебувають у пошуку гідної кандидатури на роль «месії». Наразі нової свіжої кандидатури немає, тому їм доведеться обирати між існуючими”, - переконує Дмитро Бачевський.
Експерти сходяться на думці, що попит на публічного лідера залишиться. “Місце Саакашвілі міг би зайняти тільки сам Саакашвілі, бо жодних персон такого рівня і темпераменту в Україні сьогодні немає”, - розповів Дмитро Бачевський. На його думку, електорат Саакашвілі, який не є, розпорошиться між “Батьківщиною”, “Радикальною партією Ляшка”, “Самопоміччю” та “Свободою”. Ідеологічно найближчими для них є “Батьківщина” та “Самопоміч”, і саме до них перетече більшість голосів Саакашвілі після закриття його проекту. Таку ж думку висловлює і Віктор Таран.
А перспективи самого “Руху нових сил” виглядають дуже туманними, якщо вони взагалі є. Віктор Таран не дає таких прогнозів, пояснюючи це тим, що все визначиться в наступні кілька тижнів. “Вони оголосили новий “Марш за імпічмент”, розпочали мобілізацію в регіонах, будуть збирати людей під обласними та міськими адміністраціями. Якщо вони за цей час “народять” лідера, схожого на Саакашвілі — певні перспективи матимуть. Але якщо найближчим часом не буде жодних активних дій на кшталт зростання наметового містечка, або якщо люди не виходитимуть на вулицю масово, це означатиме, що все поступово зійде нанівець”, - вважає політолог.
Дмитро Бачевський прогнозує, що за відсутності яскравого лідера та відповідного фінансування під нього — цей політичний проект дуже швидко розвалиться. “Українське суспільство ще не дозріло до системних ідеологічних політичних рухів, тому будь-яка політична сила сьогодні здатна утворитися лише навколо яскравого лідера. Немає лідера — немає сили”, - доповнює політтехнолог.
Саме тому експерти вважають, що депортація Саакашвілі абсолютно нічого не змінить всередині опозиції. “Українська опозиція зараз роз’єднана, адже за останні два роки вони так і не змогли створити будь-який союз. Це означає, що всі об’єднання і домовленості — також попереду. Саакашвілі як не був учасником цього процесу, так ним і не стане. Можливо, якась сила спробує заручитись його підтримкою, пообіцявши місце в уряді або щось подібне, але жодних гарантій йому ніхто дати не зможе”, - вважає Віктор Таран.
Отже, найближчим часом в Україні Саакашвілі ми не побачимо, але позбутись його віртуальної присутності остаточно, схоже, вийде не скоро.
Микола Романюк, Київ