Кремлівська мобілізаційна «качка» пливе по новому колу

Путінський вир закопує російське суспільство все глибше

Є правдива ознака: якщо в Росії з усіх можливих трибун стверджують, що чогось не станеться, це обов’язково відбудеться. Так було з підвищенням пенсійного віку, податковим тиском, запереченням планів повномасштабного вторгнення в Україну, а згодом — і з так званою «частковою» мобілізацією.

Тепер та сама схема повторюється довкола нового мобілізаційного циклу. 27 серпня про те, що Путін планує мобілізувати по 300 тисяч людей у 2026-му та 2027 роках заявили Головне управління розвідки МО та Служба зовнішньої розвідки України.

Але речник Кремля Дмитро Пєсков називає новини про неприховану підготовку до нової мобілізації черговою «інформаційною качкою». До цього її заперечували експрезидент РФ Дмитро Медведєв, постійний представник РФ при ООН Василь Небензя, депутати оборонного комітету Держдуми. І саме синхронність цих заперечень і свідчить, що диму без вогню не буває.

«Добровольчий» мобресурс вичерпується

Нагадаємо, формально мобілізація в Росії триває й досі. Указ Путіна № 647 від 21 вересня 2022 року чинний. Кремль тоді заявив про набір 300 тисяч осіб, але нового документа про припинення мобілізаційного режиму так і не з’явилося. Це створює зручну сіру зону в правовому полі: влада може не оголошувати нової хвилі, а використовувати стару схему для постійного поповнення армії.

Причина проста: «добровольчий» ресурс виснажується. Німецький економіст і аналітик Яніс Клюге, посилаючись на дані російського бюджету, оцінює, що в першому кварталі року федеральну виплату отримали 71 216 нових контрактників. Це орієнтовно на 20 % менше, ніж за аналогічний період 2025 року, і є найнижчим показником за останні три роки.

Регіональні витрати демонструють таку  саму тенденцію: у другому кварталі 2025 року контракти підписали близько 102 тисячі осіб, а за аналогічний період цього року — 93 тисячі. Перший квартал 2026-го виявився ще слабшим: приблизно 79 тисяч, тобто на 12 % менше ніж роком раніше.

Мобілізація як примусова контрактизація

Математика війни невблаганна. Гроші вже не працюють так ефективно, як раніше, а резерв ув’язнених і соціально вразливих верств населення — не безмежний. Тому мобілізація дедалі частіше набуває іншої форми — примусової контрактизації.

До кінця серпня зафіксовано численні випадки тиску на чоловіків щонайменше в 17 регіонах РФ. Людей затримують на вулицях, біля магазинів, на робочому місці, під час рейдів у гуртожитках, на ринках, будівництвах та в транспорті. Після адміністративних затримань (іноді з побутових приводів) їх доправляють до поліції чи військкоматів, де схиляють до підписання контракту.

У Пензенській області поліція, військові слідчі та Росгвардія за десять днів червня провели понад 450 відповідних перевірок. Більшості затриманих пропонували «тилову службу», а в разі відмови погрожували відправленням до штурмових підрозділів. Важлива зміна полягає в тому, що мішенню стають уже не лише бездомні чи асоціальні люди: скарги дедалі частіше надходять від працівників підприємств і звичайних перехожих.

Окремий рівень тиску — регіональні квоти. Губернатор Рязанської області Павло Малков ще в березні запровадив рознарядки для місцевого бізнесу: під загрозою санкцій опинилися підприємства зі штатом у 150–300 осіб, вони зобов'язані надати до 20 вересня по два контрактники, а великі компанії (понад 500 співробітників) — по п'ять. Крім того, обласна влада виділила 6,7 млн рублів на створення «мобілізаційного бота», який надаватиме консультації щодо військового обліку, зокрема, про наслідки неявки за повісткою.

Рекрутчина в підземці та вишах

Інші серії мобілізаційного серіалу крутять уже не лише у ЗМІ, а й у метро. У московській підземці обіцяють 2,3 млн рублів, графік служби «п’ять через два», пільги та невідправлення в зону бойових дій. Проте за привабливою обгорткою криється звичайний загальновійськовий контракт, розірвати який в умовах чинного указу № 647 неможливо.

До прихованого рекрутингу залучають і систему освіти. Міністр науки і вищої освіти РФ Валерій Фальков надіслав ректорам мобілізаційний норматив щонайменше для 2 % студентів. На практиці це означає використання академічних заборгованостей, погроз відрахування та адміністративного тиску як інструментів вербування.

Особливий акцент зроблено на військах безпілотних систем. До цільового набору залучено щонайменше 246 вищих і середніх спеціальних навчальних закладів РФ, а також 23 заклади на тимчасово окупованих територіях України. План набору в цей сектор становить 78,8 тисячі осіб на рік, із яких 58 тисяч мають становити студенти. Однак до середини цього року вдалося залучити лише близько 8 тисяч. Саме цей провал підштовхує владу до жорсткішого тиску: обіцянки виплат у 3–4 млн рублів, академічних відпусток і «тилової служби» поєднуються з прямим шантажем.

Правова пастка тут очевидна. Обіцянки студентам безпечної роботи операторами БпЛА та повернення до навчання через рік не мають жодної юридичної сили, якщо людина підписує стандартний безстроковий контракт із Міноборони РФ — адже іншого просто не існує. Це не програма «за обміном» і не студентська практика, а вхід у систему без права виходу.

Той самий механізм давно застосовують до строковиків, яких масово змушують укладати довгострокові угоди. Проте навіть цього вже бракує.

Через це Міноборони РФ дедалі активніше використовує замасковані вакансії на комерційних платформах на кшталт «Авіто»: обіцяють «роботу в тилу», охорону, складання чи тестування БпЛА, об’єкти в Білорусі чи Китаї. Ключову умову — підписання стандартного армійського контракту — зазвичай приховують до останнього.

Вербування перетворюється на ринок. Кадрові агентства отримують пропозиції заробляти на залученні громадян до контракту з Міноборони РФ, одержуючи відсоток від виплат майбутньому «контингенту». Тобто людина стає товаром, а мобілізація — бізнесом.

Усе почнеться після «гри в демократію»

Паралельно влада готує законодавчу основу для розширення тиску. У серпні уряд РФ уніс до Держдуми законопроєкт про штрафи за невиконання рішень голів регіонів та оперативних штабів, пов’язаних із проведенням мобілізації та забезпеченням потреб армії під час «СВО». Розглядатиме цей та інші мобілізаційні документи Держдума вже нового скликання, з якої про всяк випадок прибрали антивоєнне «Яблуко».

Часовий фактор також є показовим. Гра в «демократію» під назвою «вибори» у РФ запланована на 18–20 вересня, і до її завершення Кремль офіційно нічого не робитиме. Проте після голосування цей стримувальний мотив зникне. Всі випробувані протягом літа регіональні практики отримають значно ширше застосування вже на федеральному рівні.

Отже, нова хвиля мобілізації в Росії може й не матиме вигляду чергового гучного путінського указу. Натомість вона вже діє як гібридна система: незакритий мобілізаційний режим, регіональні квоти, рейди, тиск на студентів, маскування контрактів під «віддалену роботу» та подальше законодавче «закручування гайок».

Кремль, звісно, може й надалі називати це «інформаційною качкою». Але якщо явище на вигляд як мобілізація та працює як мобілізація, то проблема не в назві. (Зрештою, і війну в Україні в РФ називають «СВО»). Російська мобілізаційна «качка» тепер не просто крякає — вона впевнено (нехай і трохи новим курсом), пливе старим колом, дедалі глибше затягуючи покірне російське суспільство у вир путінського кривавого божевілля.

Макс Мельцер