Заклепати гаманець: як Кремль утаємничує відсутність грошей

Чи оголосить Путін після виборів нову «часткову» податкову мобілізацію

17 серпня у РФ проігнорували чергову, 28-му, річницю дефолту. І це зрозуміло, бо в історії найскладнішого для Росії місяця подібні події — як і путч ДКНС 35-річної давнини — зараз воліють просто замовчувати. Але повністю закрити очі на традиційні серпневі проблеми Кремлеві не вдалося.

Андрій Клепач (один із найвідоміших російських макроекономістів і багаторічний головний економіст держкорпорації ВЕБ.РФ), ще навесні на майданчику Нікітського клубу сказав те, що в путінській Росії дедалі важче вимовляти вголос: «Ми програємо технологічну й економічну конкуренцію. Не лише США чи Китаю, а в окремих речах навіть Україні — країні, економіка якої живе під ударами війни, але не обвалилася».

Клепач також звернув увагу на те, що втрати від ударів ЗСУ по нафтогазовій, портовій та логістичній інфраструктурі Росії — це не просто військові дії, а «помітний макроекономічний бар’єр для зростання її економіки». Він сказав це ще навесні, а до Кремля це дійшло тільки в серпні. Тому зараз його звільнили. Ця історія стала черговим маркером того, що в путінській Росії погані новини терпіти ще можна, а публічно говорити про них — ні.

Самостійна аналітична діяльність

«Звільнення Клепача пов’язане з його особистими різкими оцінками економічного та політичного розвитку країни, які аж ніяк не можуть збігатися з позицією держкорпорації ВЕБ», — пояснило прокремлівське видання «Ведомости», уточнюючи, що «він фактично вже давно вів самостійну аналітичну діяльність, у якій ВЕБ не виступав замовником».

Але не Клепачем єдиним ще жевріє «самостійна аналітична діяльність» у Росії. У вересні 2025-го (коли в РФ знизили ключову ставку до 17 %) голова «Сбербанку» Герман Греф заявляв, що для «оживлення економіки» ставка має бути не вищою за 12 %, охарактеризувавши ситуацію в економіці як «технічну стагнацію». Однак у тодішньому пресрелізі Центробанку РФ це назвали евфемістичним «збалансованим зростанням».

До цього, в листопаді 2024 року, голова Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін попередив про скорочення інвестицій під впливом високої ключової ставки. Але найпохмуріші прогнози тоді пролунали з вуст гендиректора Челябінського ковальсько-пресового заводу Андрія Гартунга, який заявив: «Жоден конкурентний бізнес не може працювати з кредитами під 27 % річних, коли наші конкуренти — китайці — отримують їх дешевше ніж під 5 %».

Проте цих та інших численних сигналів від власних фінансистів, економістів і промисловців Кремль чути, звісно, не хотів. І обрав звичний метод: не змінювати реальності, а звужувати доступ до неї.

«Заначка» зникала з бюджетної вітрини

Федеральне казначейство РФ прибрало з відкритого доступу оперативний розділ, де раніше щодня можна було бачити дані про розміщення рублевих залишків у банках і на грошовому ринку. Це фактична «заначка» Мінфіну — гроші, які отримані, зокрема, від платників податків і зберігаються в банківській системі РФ «на чорний день». Тепер її приховали.

З початку цього року для стабілізації грошового ринку Мінфін РФ вилучив зі своїх резервів 3,5 трлн рублів, підрахував Сергій Алексашенко (у минулому — заступник міністра фінансів та заступник голови Центробанку). Це, за його словами, покрило лише близько половини бюджетного дефіциту, який до кінця липня вже сягнув 6,5 трлн рублів. З Фонду національного добробуту (який роками накопичували завдяки надприбуткам від нафти), з лютого 2022-го було витрачено вже 2/3 ліквідних активів.

Дефіцит бюджету можна маскувати поки є резерви. Але коли вони тануть, він неодмінно повертається до своїх базових налаштувань: або позичати, підвищувати податки та скорочувати витрати, або друкувати гроші, закладаючи ризики майбутньої інфляції.

«Без підвищення податків Мінфіну буде складно підтримувати поточний рівень видатків. Додаткові податки — це головна інтрига бюджету на найближчі три роки», — прогнозує Алексашенко.

Кінець путінської магії «стабільності»

Наявність бюджетної проблеми визнає і міністр фінансів Антон Силуанов, який попередив, що дефіцит держбюджету цього року перевищить заплановані 3,8 трлн рублів. (Центробанк поготів заклав у свій прогноз 8 трлн рублів).

Кремль, звісно, запевняє, що більше не чіпатиме податків. Але ці обіцянки (як і багато інших: не підвищувати пенсійного віку, «проводити СВО виключно силами професіоналів» тощо) — усім відомі цяцянки. Наприклад, у лютому 2024 року у посланні до Федеральних зборів Путін вимагав «зафіксувати основні податкові параметри до 2030 року», але вже з 2025-го податок на прибуток було підвищено з 20 % до 25 %.

Торік Силуанов заявляв, що «попри складну ситуацію з бюджетом, у влади немає планів підвищувати податки». Однак із цього року було підвищено ПДВ: його ставка зросла з 20 % до 22 %. У підсумку це призвело до того, що прибутки великих компаній падають, а кожен третій малий і середній російський підприємець (крім нестачі пального чи наслідків атак на різноманітні «wildberries») звинувачує у зниженні рентабельності свого бізнесу саме зростання податків.

Насправді це вже траєкторія падіння. Війна дорожчає, санкції зменшують простір для маневру, удари по інфраструктурі додають витрат, а внутрішній грошовий ринок вже не може безболісно вгамовувати нові апетити Путіна. Тому їх можуть задовільнити лише нова податкова (нехай і «часткова») мобілізація.

18 серпня стало відомо, що Кремль протягом найближчих років бажає отримати 136 млрд рублів від виробників та імпортерів електроніки у вигляді нового «технологічного збору». Щороку вони повинні перераховувати до держскарбниці 22,7 млрд рублів. Новий збір запрацює вже з 1 грудня.

Також на путінській кухні вже давно готується страва під назвою «Forbes по-кремлівськи». Станом на середину серпня надходження до держбюджету від мільярдерів становили 383,69 млрд рублів. Цікава швидкість приготування цієї «страви»: до зустрічі Путіна зі своїми нуворишами (в березні) внески до від них становили 15,6 млрд рублів. За квітень сума пожертв зросла в 10 разів — до 159,7 млрд рублів. У травні — на 45,5 %, у червні — на 27 %, а за липень і першу половину серпня — ще на 30 %. Але й цього, з огляду на все, не вистачає.

Проте важливо визнати: про жодний дефолт-2026 у Росії не йдеться. Її економіка та фінанси не стоять на межі миттєвого обвалу. Вони достатньо великі, інерційні й, головне, вже насильницьки мобілізовані, щоб ще довго тягнути війну. Проте вони дедалі більше платять за це своїм майбутнім: інвестиціями, технологічним відставанням тощо.

Ось саме так буквально на очах і закінчується магія сумнозвісної путінської «стабільності». Звільнення Клепача показало нервовість цієї системи, а видалення даних про «гроші на чорний день» — що вже й оприлюднення таких цифр стають для неї небезпечними. 

Тому путінський гаманець зараз судомно заклепують. Зокрема ймовірною подальшою податковою мобілізацією тих, кому ще є чим платити. Але ці та інші заклепки показують лише одне: власник гаманця просто боїться його відкрити та показати реальний вміст.

Макс Мельцер