Нетривожна тривога: як Кремль «нормалізує» війну в Росії

Сирени мовчать, люди також

Війна дедалі гучніше повертається в ті місця, які Кремль роками позиціонував як «зону нормального життя»: московські ресторани, чорноморські пляжі тощо. Але замість розмови про причини цього повернення, він пропонує телевізійну «стійкість».

Нещодавня смерть чергового путінського генерала в московському ресторані, а також загибель людей на пляжі в Архіпо-Осиповці під Геленджиком, куди врізався дрон після «роботи найуспішнішої ППО у світі» (бо, як відомо зі щоденних доповідей МО РФ та губернаторів, «усі цілі збито»), підсвітила нову тенденцію в російському інформполі — замовчення наслідків і створення нової «нормальності».

ФСБ відкриває «консервний завод»

Спочатку про генерала Єрусалимова, який так невдало завітав привітати з днем народження іншого генерала — головкома ПКС ЗС РФ Чайко в італійський ресторан у центрі Москви. Ще у травні минулого року Путін присвоїв йому звання генерал-лейтенанта, а вже в серпні 2026-го Єрусалимова спочатку підірвали, а потім у режимі військової таємниці поховали.

Це не перший замах на путінських генералів. У грудні 2024-го було підірвано начальника військ РХБЗ Кирилова. У квітні 2025 року до нього приєднався заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу Ярослав Москалик. У лютому вже цього року було скоєно замах на куратора «Вагнера», першого заступника начальника ГРУ Володимира Алекєєва, після якого він ледве вижив. А в серпні жертвою став Єрусалимов.

Останній випадок дуже дивний. Попередні випадки «генералопаду» пропаганда озвучувала виключно через призму сумнозвісного «українського сліду». А тут лише МЗС РФ заявило, що замах скоїли українці, щоб дошкулити (увага!) італійцям. Після цього про генерала негайно забули. Чому? Бо вбили його лише за 2 км від Червоної площі. А це вже справді кремленебезпечно.

Натомість російські телеекрани негайно заполонили сюжети про «глибоко законспірованих терористів», яких розкрила ФСБ. Це означає, що Луб'янка відкрила новий запас «консервів» (медійною мовою це заздалегідь підготовлені матеріали). Одразу ж на ТБ вийшов сюжет про диверсанта «Сергуша», який нібито перетворив свою квартиру в окупованому Криму на цех із виробництва дронів.

Інший шедевр серпневого виробництва ФСБшного «консервного заводу» — це весняні кадри з того ж таки Криму. На росТБ показали двох «агентів ГУР України», які мали (увага!) замінити вивіску «Симферополь» на «Сімферополь». А в перервах між перетворенням літери «О» на літеру «І» вони нібито планували замах на одного з місцевих керівників. ФСБ можна зрозуміти, коли гримить вже за 2 км від Кремля, треба негайно звітувати бодай про щось «переможне».

Оповіщення про повітряну небезпеку — «абсурдне»

Не менш болісний для Росії епізод — удар безпілотника по району пляжу в Архіпо-Осиповці під Геленджиком. Загинуло семеро людей, десятки дістали поранення. Але на головних «телекнопках» РФ про них ані пари з вуст. Хоча раніше вони неодмінно волали б про «черговий злочин київського режиму».

Пояснення цьому просте: необхідно й надалі вдавати, що «все нормально». Офіційна мова висвітлення «інциденту» не змінилася: «атака на цивільну інфраструктуру», «усі служби працюють» тощо.

До речі, після трагедії під Геленджиком окупаційна влада Анапи розмістила на місцевих пляжах дрібні повідомлення про те, де розміщені найближчі укриття… і на цьому все.

Насправді на південному дроно- (та вже й ракетно-) найнебезпечнішому для Росії напрямку й досі не можуть вирішити, чи варто вмикати сирени. Наприклад, зрадник України, колишній «голова Новоросії», а нині недобитий кримський блогер Царьов пише таке: «Мешканець Сочі залив монтажною піною сирену тривоги. Не хочу нікого виправдовувати. Але в цьому місті сирена працює практично безперервно. Люди до неї звикають і не реагують. Вона не викликає нічого, крім роздратування. Більш розумно вчинили в Криму. Тут замість сирен розсилають повідомлення на телефон. Це місцеве керівництво взяло на себе відповідальність і не стало вводити абсурдних заходів. А могли б, виходячи з принципу "а раптом щось трапиться", піти второваним шляхом, як у Краснодарському краї». Отже, Царьов вважає ввімкнення сирен «абсурдним заходом». І не тільки він.

Наприклад, очільник Башкортостану (2420 км від України) Радій Хабіров на запитання «чому вже за десяток повітряних атак у регіоні сирени не вмикалися?», відповів просто: «щоб не нервувати людей», — і пояснює своє рішення загальною атмосферою тривоги в Росії, яка, зокрема, вилилася в зростання споживання антидепресантів.

У цьому поясненні Хабірова випадково сказано головне: російська влада боїться не стільки українських дронів, скільки сирени. Саме вона змушує людину фізично відчути небезпеку, а тому для влади її звук — самовбивчий.

У підсумку для росіян виникає страшна ситуація: загроз усе більше, повідомлень про них — усе менше. Система (і не тільки оповіщення) працює за принципом «менше знаєш — міцніше спиш». Ось за ним і живуть росіяни, й насамперед у політичному сенсі. Бо замість того, щоб вимагати усунення причини тривоги (завершити війну, вийти на угоду про припинення вогню або принаймні на повітряне перемир’я), вони воліють просто ковтати антидепресанти.

Телевізійна монтажна «піна»

З’явився й інший «антидепресант», який зараз активно просуває пропаганда. Телеканал «Россия 1» видав репортаж з окупованого Криму. У ньому кореспондентка каже, що через те, що тижнями немає світла, «люди варять макарони про запас». Не працюють ресторани з грилем, але нічого страшного — ось приїхала польова кухня, привезла «кашу з димком». Це нічого, що електроплити не працюють, бо гарячу воду також привезли й розливають по термосах. «А увечері буде чай», — обіцяє в сюжеті «Россия 1».

«Це не шум прибою, це симфонія дизельних генераторів, яка видає електрику, як ліки. Це не стільки зарядка акумуляторів, скільки нервової системи. Зв'язок зі світом відновлюється по краплині», — натхненно пояснює авторка сюжету на іншій локації, де дроти від генераторів тягнуться на верхні поверхи будинків.

А потім вона спускається до підвалу, «який був ущент захаращений, тепер прибраний під бомбосховище, і це добре», — коментує їй військовий у балаклаві. «Тепер черга за місцевими чиновниками, щоб ця добра ініціатива не померла, бо таких занедбаних підвалів у Ялті ще багато», — закликає кореспондентка.

Також вона знаходить місцевих жителів, будинки яких знеструмлені. Їх запрошує погостити готель, який у часи СРСР працював виключно для інтуристів. Місцеві «за символічну плату» можуть у ньому зарядити телефони, помитися в душі. «Тепер ми почуваємося інтуристами», — кажуть місцеві, бо, мовляв, ніколи й не мріяли пожити в такому готелі. «Ось так, із часточок світла, жителі Криму зараз і збирають своє життя», — каже «Россия 1».

Путінські попи на чолі з місцевим митрополитом закликають кримчан та гостей півострова терпіти, бо, мовляв, «бог дає по силах наших». Справжнім апофеозом цієї «благості» стала розмова з дітлахами, які в перервах між торгівлею саморобною біжутерією ласують гречаною кашею з польової кухні й запевняють, що «це нічого, що світла немає, головне, що життя гарне».

Ось такою телевізійною монтажною піною московські кореспонденти заливають щілини реальності. Замість запитання, «чому люди мають помирати на пляжах і в ресторанах?», російське телебачення пропонує глядачеві емоцію: «дивіться, як кримчани пристосувалися». І те, що вони заряджають телефони та миються за «символічну плату» в «Інтуристі» та носять гарячу воду в термосах, подається не як деградація безпеки, а як своєрідна курортна пригода.

Насправді окупований український півострів давно став лабораторією цієї нової «нормальності». І Москва вже поступово будує свій внутрішній інформаційний «Кримський міст» до Башкортостану й далі на схід. Він переносить на всю Росію головний кримський досвід останніх років: байдуже, що реальність ламається, важливо правильно її озвучити.

Так, об’єктивно Кремль уже не може повністю приховати війну від власного населення. Але може навчати його жити так, ніби війна — це природне середовище. Ця система не усуває небезпеки, а лише привчає до неї. І саме тому вона така небезпечна для самих росіян, бо їм уже пропонують побутову «інструкцію з виживання».

Проте сирени в Росії лунатимуть дедалі гучніше. Навіть тоді, коли вони вимкнені. І жодна монтажна телевізійна піна з «консервного заводу» ФСБ чи з кримської «каші з димком» їх не заглушить.

Макс Мельцер