Операція «Евакуація»: коли курських «ваньок» поженуть за Урал

У Москві заговорили про «державну програму переселення»

Те, що у Кремлі ще на думці, у його головного телепроповідника Соловйова вже на язиці. Нещодавно він запропонував переселити мешканців прифронтових регіонів до інших, поки що безпечних. Аргумент звучав звично для останніх трендів усієї пропаганди: попереду зима, Україна може бити по енергетичній інфраструктурі, «кілзона» розширилася тощо.

Далі починається найцікавіше. Рятувати людей Соловйов пропонує, звісно, не через завершення війни чи відведення російських військ. Його рецепт простіший: забрати людей із місць, де Кремль сам створив катастрофу, і розселити їх по Сибіру, на Уралі, в Поволжі чи на Далекому Сході.

«А коли лінія фронту відступить, ми все відновимо, люди повернуться на свої місця», – обіцяє Соловйов та переконує в тому, що «ми відмовляємося від робочої сили, дивимося, як люди живуть у найважчих умовах. Повинна бути державна програма переселення, і не в тимчасові житлові приміщення, а в нормальні умови. Поготів, скільки в нас зараз стоїть новобудов, які з різних причин не можуть продатися».

Соловйов продався забудовникам

«Ми ж своїх не кидаємо», – так звучить «моральне» паковання соловйовської ідеї. У перекладі це означає: якщо держава не може забезпечити нормального життя там, куди сама принесла війну, вона оголосить «нормальним» життя деінде. А людина, за такою логікою, просто одиниця розміщення, ліжко-місце.

Проте за «моральним» пакованням криється цілком матеріальна сутність. Соловйов бідкається, мовляв, у країні стоїть багато новобудов, які з різних причин не продаються. Чому б державі не викупити це житло й не поселити туди людей? На перший погляд, це – соціальна турбота. Насправді – майже готовий механізм, у якому гуманітарна риторика вигідно стикується з кризою девелоперів.

Російський ринок новобудов входить у важку зону. Майже 27 % житла, що будується, продається нижче від норми. Середнє покриття проєктного боргу грошима на ескроу-рахунках просіло до 66 %. На кожен квадратний метр будівництва припадає близько 89 тисяч рублів кредитної заборгованості забудовника.

Це ще не масове банкрутство, але вже достатньо серйозна тріщина. Особливо для регіональних і невеликих девелоперів, які не мають запасу міцності. Висока ключова ставка робить кредити дорогими, покупців стає менше, а нові проєкти все важче продавати на старті. У разі виникнення проблем добудовувати частину об’єктів доведеться банкам або державі. Тобто криза може вийти далеко за межі будівельного бізнесу.

На вторинному ринку і в оренді картина також неприємна. У першому кварталі цього року падіння орендних ставок фіксується в низці великих міст: у Волгограді – на 20 %, у Нижньому Новгороді – на 16,7 %, у Челябінську – на 16 %, навіть у Москві (де завжди був дефіцит житла) – майже на 6 %. Пропозиція орендних квартир у середньому зросла на 28,1 %.

Причина зрозуміла: власники, які не можуть продати житло через дорогі іпотеки і слабкий попит, намагаються хоча б здати його в оренду. Інвестори, які заходили в бетон у врожайні часи іпотечного буму, тепер сидять із платіжками за комуналку і з ризиком простою. Ринок, який роками продавався росіянам як найнадійніший спосіб зберегти гроші, зараз на вигляд як дорогий пасив.

І ось на цьому тлі пропозиція Соловйова звучить як цинічний, але зручний міст між двома проблемами: курським населенням, яке заважає «переможній» телекартинці, і непроданим житлом.

Вимушені переселенці чекають на поповнення

Але тут уся ця будівельно-гуманітарна історія починає неприємно відлунювати. Переселення народів, депортації, «евакуації», спецпоселення – для Кремля (хто б у ньому не був при владі) це не архів, а цілком робочий інструмент. У путінській версії його вже застосовували щодо українців із окупованих територій.

Ще у квітні 2022 року тодішній начальник Національного центру управління обороною РФ генерал Мізинцев заявив, що з України на територію РФ «евакуювали» (читай: депортували) понад мільйон людей.  Але в планах прописане ще більше. За словами того самого Мізинцева, «загалом у базі даних 2 753 625 звернень на переселення із 2132 населених пунктів України».

А західні ЗМІ тоді ж повідомили, що у Кремлі було підписано наказ про переселення 95,7 тисячі мешканців окупованої Донецької та Луганської областей за 5500 миль (майже 8,9 тисячі км) від їхніх будинків. У документі йшлося, що з урахуванням ситуації, яка склалася в Україні, РФ схвалює розподіл громадян по суб’єктах федерації і просить забезпечити прийом 95 739 осіб. Зокрема, 11,4 тисячі людей тоді планували відправити до Сибіру, 7,2 тисячі – на Далекий Схід, трохи понад 7 тисяч – на Північний Кавказ, зокрема до Чечні, Дагестану та Інгушетії.

Точну цифру «евакуйованих» у такий спосіб українців досі неможливо встановити: окуповані території закриті, російська статистика непрозора. Найчастіше наводять такі дані: 900 тисяч – 1,6 млн осіб – таку оцінку ще у 2022 році наводили уряд США та низка міжнародних експертів щодо людей, які пройшли через так звані «фільтраційні» процедури та були примусово вивезені до РФ. До цієї цифри входили й сотні тисяч дітей. Близько 2,8 млн осіб, включно з приблизно 450–500 тисяч дітей, – саме такі цифри неодноразово заявляла влада РФ, говорячи про це як про «евакуацію».

Отже, якщо говорити про загальну кількість «евакуйованих» людей, найобережніша оцінка – щонайменше близько 1 млн людей. Максимальні цифри сягають 2,5–3 млн осіб. Але жодну з цих цифр поки не можна вважати остаточно підтвердженою. І ось тепер Соловйов пропонує до цих цифр додати ще 200–300 тисяч.

Юніти в путінський стратегії

Але коли таке кажуть про українців із ТОТ, це ще можна якось пояснити з погляду Москви. Але ж Соловйов тепер відкритим текстом каже і про евакуацію мешканців Курської, Брянської та інших прифронтових областей РФ.

Ця пропозиція, м’яко кажучи, здивувала іншу частину російської медійної спільноти: «Турбопатріоти мабуть вважають, що холопів можна переміщати, як юнітів на карті в стратегіях – обвів мишкою рамку й відправив їх кудись на інший кінець країни, на славу великої ідеї. Одне не зрозуміло, чому тоді турбопатріоти вважають, що не можна було вимагати від українців після 2014 року, щоб вони переїхали в Росію? Одначе замість того, щоб зараз пропонувати «перемістити» когось із Курська?»

І ось тут уся конструкція насправді починає тріщати. Москва роками розповідала, що люди на Донбасі не могли просто переїхати в Росію, бо мають рідний дім, могили предків, побут, пам’ять, землю, яку не можна покидати. Через це, мовляв, Росія була змушена їх «захищати» життями своїх людей і «переміщати» власним коштом.

Але ж тепер і «ваню» з Курська можна перемістити за Урал чи в Сибір? Це дуже по-радянськи. Є карта. Є фронт. Є ресурс. Є порожня житлова площа. Є «робочі руки». А людина з домом, собакою, сусідами й могилами родичів – лише незручна деталь у великій схемі.

Насправді Соловйов просто сказав уголос те, що у Кремлі вже, ймовірно, дозріває як опція. Звісно, не обов’язково завтра з’явиться указ про масове переселення з Курщини за Урал. Але сама поява такої пропозиції у федеральному ефірі показує: війна вже в Росії, але цю проблему Кремль намагається адмініструвати.

І якщо для цього треба назвати депортацію «державною програмою переселення», а підтримку забудовників «порятунком людей», – це назвуть саме так. Ще й сюжет із «врятованими» про це знімуть з «евакуаційного» потяга. Дим локомотивів, які масово тягнули такі потяги в Сибір, у Кремля історично дуже великий.

Макс Мельцер