«Дикі ягоди» насильства: в чому схожість братів Тейт і Путіна

Кривавий кошик Wildberries у системі російських «цінностей»

Наприкінці минулого тижня Служба судових приставів США затримала скандально відомих британських блогерів — Ендрю та Трістана Тейтів. Їх звинувачують у зґвалтуваннях, торгівлі людьми та поширенні порнографії. Мін’юст США підтвердив, що Тейтів затримали в межах процедури екстрадиції на запит Лондона.

Важко уявити, що про цей запит не знали в Москві. Але минулого місяця ці самі брати приїжджали до Росії, де їх зустріли хлібом із сіллю, піснями та танцями.

Скотська поведінка Москві не завада

Уже тоді їхній приїзд викликав чимале здивування навіть серед z-спільноти, яка висловилася в тому дусі, що нам «як папуасам, пропонують радіти цьому заморському диву».

Зазначмо, у 2024 році Ендрю Тейт уже перебував під арештом у Румунії, де йому інкримінували торгівлю людьми, сексуальне насильство, відмивання грошей і створення організованої злочинної групи. Одна із жертв Тейта тоді розповідала, що після нападу він надсилав їй повідомлення такого змісту: «Що більше це не подобалося тобі, то більше це подобалося мені. Мені подобається тебе ґвалтувати».

У Росії минулого місяця побувало ще одне «заморське диво» — американець Скотт Ріттер, засуджений у 2011 році за злочини, пов'язані з сексуальною онлайн-комунікацією з 15-річною дівчиною (яка насправді була поліцейським детективом). Ріттер спочатку попросив її надіслати йому фотографію, а, отримавши, запропонував їй спостерігати за своєю, скажімо так, самовтіхою.

У Росії про цю скотську поведінку, звісно, знали. Але це абсолютно не завадило її головним міжнародним пропагандистським ресурсам RT і Sputnik співпрацювати на платній основі з Ріттером і регулярно публікувати його коментарі у стилі «швидкого краху української хунти».

Ще одного з нещодавніх улюбленців російської пропаганди, який також зачастив до Москви, — батька Ілона Маска, Еррола, — неодноразово звинувачували в сексуальному насильстві над дітьми — як рідними, так і прийомними. Ці звинувачення охоплюють період із 1993-го по 2023 рік і стосуються, за даними The New York Times, п’ятьох дітей. Розслідування видання ґрунтується на поліцейських і судових документах, листуванні родини, інтерв’ю з родичами тощо. Еррол Маск це, звісно, заперечує.

У будь-якій країні лише підозри в подібній поведінці стають приводом для того, щоб принаймні не подавати таким людям руки, не кажучи вже про хліб-сіль. Але тільки не в Росії.

Це засвідчує і кейс відомого французького кіноактора Жерара Депардьє, якого також давно звинувачують у сексуальному насильстві. Відповідну справу торік уже передали до Паризького кримінального суду.

Звинувачення проти нього висунула акторка Шарлотт Арну, яка стверджує, що в серпні 2018-го Депардьє двічі зґвалтував її у своєму будинку в Парижі. Арну звернулася до поліції, але тоді розслідування не дійшло до суду. 2020 року вона подала нову скаргу. Відтоді Депардьє перебуває під слідством. Він, звісно, також відкидає звинувачення та наполягає на тому, що його стосунки (на той час 70-річного) із 22-річною дівчиною «були за обопільною згодою». Однак прокурор заявив про «серйозні та підтверджені докази зворотного» у справі. У разі визнання винним Депардьє загрожує до 20 років ув'язнення.

У травні минулого року паризький суд визнав його винним в іншій справі про домагання. Актора тоді засудили до 18 місяців позбавлення волі умовно. Сам Депардьє провину також заперечував.

У квітні 2023 року на Депардьє заявили одразу 13 жінок — акторки, статистки та гримерки. Міністерка культури Франції Ріма Абдул Малак заявила, що його поведінка щодо жінок є «абсолютно жахливою і ганьбою для Франції».

Але не для Росії, чиїм громадянином він став у 2013 році. Тоді Путін особисто вручив акторові паспорт. Проте, такі звинувачення аж ніяк не спонукали згодом позбавити його громадянства.

Від РПЦ до Кадирова

Саме так ці окремі історії складаються в єдиний портрет. Росія не просто «не помічає» насильства, вона буквально вбудовує його у власну систему цінностей. Воно в Росії не є чимось надто осудним — як у юридичному, так і в побутовому сенсі.

Наприклад, ще у 2017 році Путін підписав закон про декриміналізацію домашнього насильства. І саме РПЦ (незважаючи на другу біблійну заповідь «Люби свого ближнього, як самого себе») виступила найбільш категорично проти посилення відповідальності за злочини в родині. І це тоді, коли близько 40 % їх скоються саме в сім’ї, а жінки та діти становлять понад 90 % постраждалих.

Так само й сексуальне насильство із появою «вагнерівських» штрафбатів тишком-нишком стало декриміналізованим. Офіційної статистики, скільки злочинців через «пригожинський призов» було випущено «на свободу з чистою совістю», звісно, немає. Різні незалежні оцінки свідчать про понад 100–150 тисяч завербованих ув’язнених. Серед них — засуджені за вбивства, зґвалтування, розбій та інші насильницькі злочини. Проте відомо про чимало випадків, коли вони, повертаючись із фронту вже помилуваними Путіним, коїли нові злочини.

Колишній боєць ПВК «Вагнер» після повернення в Новосибірську область із війни, погрожуючи гранатою та пістолетом, зґвалтував двох дівчат віком 10 і 12 років. У Волгоградській області раніше засуджений за вбивство «вагнерівець» зґвалтував свою 13-річну племінницю, погрожуючи їй ножем. У Кіровській області зек-«вагнерівець» жорстоко побив і зґвалтував жінку, залишивши її у вкрай важкому стані. У Свердловській області двоє колишніх ув’язнених (один із них — «вагнерівець») зґвалтували молоду жінку та пограбували її. В Якутії помилуваний убивця після повернення з фронту вбив заслужену вчительку Росії.

Лише з початку 2023 року до російських судів надійшло щонайменше 64 справи про зґвалтування, в яких обвинуваченими були чинні військовослужбовці (і це без урахування «вагнерівців»).

Усі ці та багато інших фактів свідчать, що історії з братами Тейтами, яких у Росії зустріли з хлібом-сіллю, — це не просто «ексцес виконавця» (мовляв, «не знали, кого звали»), а цілеспрямована політика Кремля.

Зрештою, фраза Тейта «що більше це не подобалося тобі, то більше це подобалося мені» мало чим за своєю суттю відрізняється від фрази Путіна, виголошеній 7 лютого 2022 року: «Нравится, не нравится – терпи, моя красавица». Казав він це тоді стосовно України й був упевнений, що за кілька днів Росію в ній зустрінуть квіточками. Але все для нього закінчилося «ягідками».

Про останню «бавовну» на складах Wildberries, що призвела до збитків у десятки (якщо не сотні) мільярдів рублів, відомо всім. Але варто згадати про інший випадок. А саме, спробу силового захоплення московського офісу компанії у вересні 2024 року. Тоді загинуло двоє охоронців, семеро отримали поранення. А очільник Чечні Рамзан Кадиров оголосив «кровну помсту» сенаторові з російського списку Forbes Сулейману Керімову та депутатам Держдуми, звинувативши їх у спробі замовити його вбивство на тлі ситуації з Wildberries.

Цей інцидент став першим зафіксованим публічним збройним протистоянням федерального центру із «кадировцями». До того ж слово «центр» має буквальне значення. Адже спроба рейдерського захоплення головного офісу Wildberries із убитими та пораненими відбувалась за кілька хвилин ходьби від Кремля.

Цю історію тоді спустили на гальмах. Але проблема нікуди не поділася. «Дикі ягідки» на російському полі сімейного, побутового, бізнесового, військового й державного насильства даватимуть ще більший врожай. Бо Путін і брати Тейт разюче схожі.

Макс Мельцер