Українці руйнують третій міф Росії
Невтішні квітневі підсумки для «світової бензоколонки»
Бюджет Росії отримає 200 млрд рублів додаткових доходів через підвищення цін на нафту внаслідок війни на Близькому Сході, заявив нещодавно глава Мінфіну РФ Антон Силуанов. «Ми на ці доходи чекаємо. Але рівні надходжень і недонадходжень доходів за останні два місяці — однакові», — зауважив він, додавши, що згадані показники один одного просто збалансують. Через що російський бюджет у березні та квітні недоотримав 200 млрд рублів, — він, звісно, не уточнив. Хоча це й так зрозуміло.
Дроновий календар: «бавовна» за розкладом
Квітень став для російських нафтовиків справжнім місяцем високої «бавовняної моди» — у тренді були фаєр-шоу на НПЗ від Уралу до Ленінградської області. Наймедійнишим, звісно, був удар по Туапсе. Загалом квітневий ударно-дроновий календар ось такий:
• 2 квітня — НПЗ «Башнафта-Новойл»
• 5 квітня — НПЗ «Лукойл-Нижньогороднафтооргсинтез»
• 9–11 квітня — ЛВДС «Кримська» у Краснодарському краї (ЛВДС — це лінійна виробничо-диспетчерська станція — ключовий виробничий підрозділ магістрального трубопровідного транспорту, що забезпечує перекачування, зберігання та відвантаження нафти чи нафтопродуктів. Об'єднує насосні станції, резервуарні парки та вузли обліку, забезпечуючи безперебійну роботу всієї системи Ред.).
• 16 квітня — Туапсе (термінал; Краснодарський край)
• 18 квітня — НПЗ «Сизранський» та НПЗ «Новокуйбишівський»
• 20 квітня — Туапсе
• 21 квітня — ЛВДС «Самара»
• 23 квітня — НПС «Горький» — ключова нафтоперекачувальна станція, розташована у Кстовському районі, яка забезпечує транспортування нафти трубопроводом «Сургут–Полоцьк» та постачання НПЗ «Лукойл».
• 28 квітня — Туапсе
• 29 квітня — ЛВДС «Перм»
• 29 квітня — НПЗ «Орськнафтооргсинтез» (Оренбурзька область)
• 30 квітня — ЛВДС «Перм» та НПЗ «Лукойл-Пермнафтооргсинтез».
Загалом п’ять російських нафтопереробних гігантів (включно з тими, що на Уралі) вирішили тимчасово «піти у відпустку». Мільйони тонн бензину та дизеля тепер існують лише у звітах, а реальність — це логістичний параліч. Сировина є, а переробляти її можна хіба що в залізних відрах.
Відома z-блогерка Кашеварова на тлі яскравої пожежі в Туапсе буквально волає про «несвоєчасний і непрофесійний підхід до захисту стратегічних об’єктів. Ми говоримо про це із 2022 року, я неодноразово писала, що Україна методично знищує склади ПММ, НПЗ, сховища. Бони (плавучі загородження) поставили лише після ударів ЗСУ, коли нафта вилилася в море. Навіть бетонні саркофаги побудовані так, що все переливається, і зверху немає захисту. Важкою ППО не збити стільки безпілотників, потрібні мобільні групи як на суші, так і на морі, на катерах… Є фахівці, які готові створити систему захисту стратегічних об’єктів, але їх не залучають. Усе робиться так, щоб якомога менше витратити й якомога більше привласнити. У підсумку ми опиняємося на межі катастрофи»,— пише вона.
Отже, стабільність нафтопереробки, яка ще рік тому здавалася в Росії беззаперечною, виявилася настільки крихкою, що навіть уряд був вимушений визнати це: втрату таких колосальних переробних потужностей компенсувати в короткі терміни вкрай складно. Вже зараз Росії довелося скоротити видобуток на 300–400 тисяч барелів на добу.
Саме тому, як і визнав Силуанов, нафтові доходи, отримані в результаті війни на Близькому Сході, навряд чи допоможуть оживити російську економіку, що й так перебуває на межі рецесії.
Нафтова «арабська весна» і путіноміка
Є й інший аспект. Сировинна модель російської економіки може опинитися на межі тотального краху. І його фундамент закладається не тільки в Туапсе, й на тому самому Близькому Сході.
Об’єднані Арабські Емірати, які десятиліттями були однією з опор і співзасновників ОПЕК, цього місяця виходять із нафтового альянсу. Для Абу-Дабі це цілком прагматичний розрахунок — збільшити видобуток нафти, не дотримуючись обмежень картелю. Навіть за умов продовження нестабільності навколо Ормузької протоки Емірати мають страховку у вигляді трубопроводу до порту Фуджейра, через який уже можуть стабільно експортувати близько 2 млн барелів щодня. А щойно зникнуть обмеження ОПЕК, Абу-Дабі готовий різко підняти планку — до 5 млн барелів на добу.
Такий сценарій здатний запустити ефект доміно на глобальному нафтовому ринку. Інші експортери також можуть переглянути свою участь у домовленостях. У результаті ринок ризикує перейти в режим жорсткої боротьби за частки: кожен продаватиме максимум можливого, щоб не втратити позицій. Ситуацію може ще більше загострити повернення великих обсягів іранської нафти після потенційного врегулювання конфлікту із США,.
Для Росії такий розвиток подій стане справжнім економічним шоком. Протягом десятиліть її бюджет живився завдяки високим нафтовим цінам, які значною мірою підтримувалися саме механізмами ОПЕК. Фактично Кремль заробляв не стільки на ефективності власного видобутку, скільки на штучно стриманій пропозиції на світовому ринку.
Проблема в тому, що в новій ціновій нафтовій війні виживатимуть ті, хто може компенсувати дешевий барель масовим видобутком. А Москва такої можливості вже не має. І річ не тільки в санкціях і проблемах із «тіньовим флотом». Для серйозного нарощування виробництва потрібні мільярдні інвестиції, сучасні технології та роки модернізації. У нинішніх умовах Росія позбавлена всіх трьох ресурсів. У підсумку її частка на глобальному нафтовому ринку неминуче скорочуватиметься, а разом із нею хитатиметься і вся конструкція путіноміки.
Світ довго вірив у три російські міфи. Перший — про «другу армію», він уже п’ятий рік поспіль розвінчується десь під Малою Токмачкою. Другий — про «один народ» — його поховано в Бучі та Маріуполі. Третій — про «непереможну світову бензоколонку». Зараз українці доводять: якщо її правильно «підсвітити» дроном, вона горить так само яскраво, як і попередні два міфи.
Макс Мельцер