Росія завзято бомбить свою «Новоросію»

Найбільше від окупантів потерпають «братні» регіони

19 грудня 2013 року на своїй «прямій лінії» Путін заявив буквально таке: «Нам небайдуже становище наших співвітчизників, але це зовсім не означає, що ми збираємося махати шашкою і вводити війська в Україну. Це повна нісенітниця. І якщо ми справді говоримо, що це братній народ і братня країна, то й повинні вчинити як близькі родичі та підтримати український народ у складній ситуації».

19 грудня 2025 року, під час такої «прямої лінії», на запитання американського телеканалу NBC News: «Чи вважатимете ви себе відповідальним за загибель росіян та українців у наступному році, якщо відкинете мирний план Трампа?», Путін заявив: «ні, тому що не ми розпочинали цієї війни». У цих двох відповідях із різницею 12 років, крім того, цікавий пасаж про «братній народ» і «наших співвітчизників». За цей час з’явилася й закінчилася якась «Новоросія».

Її не існує навіть у правовому полі Росії. Лише торік у ній досить активно обговорювалося створення окремого «Новоросійського федерального округу», куди мали б увійти окуповані території. Натомість цей термін і надалі використовують у РФ як насамперед ідеологічне кліше для обґрунтування претензій на південні та східні регіони України.

Росіяни з повітря «добираються» до одеських пляжів

Нагадаємо, згідно із заявами того ж Путіна 2014 року, до «історичної Новоросії» він відносить: Донецьку, Луганську, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Одеську області.

Здавалося б, принаймні ці регіони із «братніми співвітчизниками» мали б найменше потерпати від російських обстрілів та бомбардувань. Натомість вони страждають щонайбільше. Останнім часом чи не найбільше страждає Одеса. Ще 3 грудня депутат Держдуми та актор Пєвцов заявив, що «Росія повинна бути готова до звільнення своїх земель аж до пляжів Одеси». Ось вона і «звільняє». І в той день, коли Путін зняв із себе відповідальність за загибель людей, під удар його армії в Одесі потрапив пасажирський автобус. Вісім осіб загинули, понад два десятки поранено.

Те, що це не випадкові жертви свідчить той факт, що Росія, крім ракет, атакує Одеську область модернізованими «шахедами»: з додатковими антенами, тепловізійними камерами і модемами для ретрансляції (які дають змогу в режимі реального часу операторам вибирати цілі для ударів і вражати їх із високою точністю).

Масовані ракетні та дронові атаки на місцеву портову інфраструктуру та енергетику стали буденністю, вони здійснюються ракетами «Онікс», «Іскандер-М» та Х-22. У липні та грудні 2025 року зафіксовано серію ударів по причалах, зернових терміналах та іноземних суднах. Масовані атаки призвели до того, що місто неодноразово переживало повні блекаути (зокрема, в листопаді та грудні 2025 року), коли залишалося без світла, води та тепла на кілька діб. Росія часто використовує тактику «подвійних ударів» (друга ракета прилітає, коли на місці вже працюють рятувальники), як це було в березні 2024 року.

Серед найстрашніших та великих (за кількістю загиблих) останнім часом – удар 15 березня 2024 року – подвійний удар «Іскандерами» (21 загиблий, понад 70 поранених). 18 листопада 2024 року удар балістичної ракети призвів до загибелі десятьох людей, серед яких багато поліцейських і медиків. Липень 2025 року: масові руйнування порту та житлових будинків, загибель докерів. 19 грудня 2025 року: удар балістикою (вісім загиблих).

Масове вбивство росіянами «своїх» одеситів має комбінований характер: спочатку запускають велику кількість дронів для виснаження ППО, після чого завдають удар швидкісною балістикою. Це призводить до того, що навіть за високого відсотка збиття (зазвичай близько 80–90 %), уламки завдають значної шкоди через щільну забудову міста. Інтенсивність атак на Одесу зараз є однією з найвищих в Україні. За даними BlackSeaNews, тільки в період січень–жовтень цього року росіяни здійснили щонайменше 123 повітряні напади на порти Великої Одеси та інфраструктуру області – це приблизно 12–13 атак на місяць у цей період. Ось так росіяни добираються до одеських пляжів: морем не можуть, то хоча б з повітря.

Харківська трагедія: від фашистів до рашистів

Серед інших міст України, які Росія також уважає «Новоросією», вирізняється Харків. Його мешканців вона масово вбиває з початку повномасштабного вторгнення. 1 березня 2022 року росіяни вдарили двома «калібрами» по будівлі місцевої обласної державної адміністрації, внаслідок чого близько 29 осіб загинуло та понад тридцяти поранено. Серія масованих ракетних ударів 17–18 серпня 2022 року по студентських гуртожитках і житлових кварталах у районі Салтівки: 25 загиблих (включно з дитиною) і десятки поранених. 5 жовтня 2023 року удар «Іскандером» по селу Гроза, який забрав життя близько 59 людей. 25 травня 2024 року російські війська знищили два ліцеї та гіпермаркет «Епіцентр». Тоді загинуло 19 людей та близько 70 поранено.

І якщо раніше російська пропаганда такі обстріли пояснювала «складом боєприпасів», «пунктом управління», «базою іноземних найманців», «криворукою бандерівською ППО», «провокаціями ЗСУ» чи «Київ обстрілює власних громадян, щоб звинуватити Росію», то останнім часом масове знищення «своїх співвітчизників» вже не приховують. Ба більше, воно вже набуло суто технологічного обговорення. Зокрема, один із z-ресурсів, буквально смакуючи останні атаки на Одеську область, згадав фашистські «юнкерси»: «У якийсь момент, у кращих традиціях ескадрильї пікіруючих бомбардувальників Ju-87, над Одесою кружляло водночас кілька «гераней», вишукуючи ціль для удару».

Ті самі «юнкерси», нагадаємо, брали активну участь в атаках на ті самі Одесу та Харків під час Другої світової війни. До речі, залишки цих літаків знаходили, навіть, у Карпатах. Отже, тактику «випаленої землі» використовували як фашистські окупанти України, так і російські. Єдина відмінність у тому, що фашисти тоді цинічно не називали українців «братами».

Макс Мельцер