Російські «курчани» проти «української птахофабрики»

Про що свідчить Z-атака на Балицького і Монтян

Кінець минулого місяця ознаменувався досить знаковою подією серед тієї частини Z-спільноти, яку в Росії прийнято вважати «українською». Під шквал шаленої критики наразився «губернатор» Запорізької області Євген Балицький. Під час прямої лінії він заявив, що куряни (яких він називав «курчанами») не захистили свою область на відміну від жителів Запорізького регіону: «Всі робили для того, щоб захистити в 2023 році нашу область. І ми захистили її, не те що курчани. Я хочу сказати про те, що ми свою область захистили».

Помилка «губернатора»

Пов'язаний з МО РФ канал «Рибарь» після цієї заяви засумнівався в компетентності Балицького: «Прориви ворога взагалі повинні зупиняти армія та інші силові структури, а не жителі з вилами, у яких для цього немає засобів і навіть повноважень». «Воєнкор» «Комсомольськой правды» Олександр Коц публічно запитав у Балицького: «Вас я з вилами на Запоріжжі в 2023-му не бачив, може, розминулися».

Згодом на заяву Балицького відреагувала «велика артилерія». Губернатор Курської області Олександр Хінштейн назвав подібні висловлювання «неприпустимими», «неприйнятними» і «образливими». «Вони ображають усіх курян, яких Балицький, який ніколи не бував у Курській області, помилково називає курчанами… Дуже сподіваюся, що у нього вистачить мужності публічно визнати свою неправоту і вибачитися перед жителями нашого регіону!».

Мужності у Балицького вистачило лише на те, щоб прибрати скандальне відео та заявити, що він на увазі колишнє керівництво Курської області (яке зараз або знаходиться під слідством, або покінчило життя самогубством).

Зазначимо, це не перший публічний скандал Балицького з «вищим керівництвом». Також у жовтні він встиг оголосити про звільнення голови місцевого «виборчкому» «у зв'язку з втратою довіри».  На що наразився на гнівну відповідь з боку головної російської «підрахуйки» - Елли Памфілової, яка вважає, що усі «виборчкоми» - виключно її «номенклатура».

Найцікавіше те, що ще в грудні 2024 року Балицький, намагаючись залучитися підтримкою тієї самої Памфілової, поїхав до Москви та вручив їй, голові ЦВК РФ, фейковий орден «За заслугі пєрєд Запорожской областью І стєпєні». Але не допомогло.

«Ностальгічне за українськими порядками інтерв'ю пана Балицького ТАСС, де він безпідставно і вельми неприємно відгукується про виборчі комісії області, було сприйнято нашими мужніми запорізькими колегами, у переважній більшості жінками, які нерідко ризикували своїми життями, буквально під кулями і погрозами організовуючи референдум і наступні вибори, як образу!» — обурюється Памфілова.

Головний пасаж, звісно, «ностальгічне за українськими порядками». Український політичний активізм в російських реаліях не працює. Відомий російський опозиційний журналісти Андрій Перцев пише з цього приводу: «Кремлівські політтехнологи ще в 2022 році планували змістити глав «нових» територій, включаючи Балицького. Ні він, ні Денис Пушилін («ДНР»), ні Леонід Пасічник («ЛНР»), ні Володимир Сальдо (під контролем Росії Херсонська область) не вписуються в стандарт губернатора — аполітичного технократа… Однак Путін бачить у Пушиліні, Балицькому, Пасічнику і Сальдо символи приєднання, тому регулярно зустрічається з ними і обіцяє підтримку. Символічна складова для Путіна зараз вкрай важлива…

Балицький агресивно витісняв призначенців з Москви: на посаді «прем'єра Запорізької області» встигли попрацювати Антон Кольцов (екс-глава уряду Вологодської області) та Ірина Гехт (колишня віце-губернаторка Челябінської області). Внутрішньою політикою російських частин Запорізької області намагався керувати в ранзі заступника Балицького близький до Кремля технолог Сергій Толмачов. Однак усім їм довелося покинути посади, мабуть, достроково — та ж Гехт чекала нового призначення кілька місяців. Балицький побоювався, що вахтовики перехоплять важелі контролю, і витискав їх.

Політблоку Кириєнка (перший заступник голови АП РФ, який відповідає за внутрішню політику Ред.), набрид цей стиль роботи, і він почав атаку на Балицького. Фігури цієї партії обрані не випадково: оскільки Балицький має прямий контакт з Путіним, то звільнити його допомагають Памфілова і Хінштейн, до яких той ставиться з прихильністю. Швидше за все, Балицький втратить посаду…. Далі вони можуть повторити її проти Леоніда Пасічника: той будує в Луганську систему в радянському дусі (аж до назв керівних органів) і неохоче пускає в неї варягів-вахтовиків. Більш поступливі Пушилін і Сальдо можуть затриматися довше, але рано чи пізно Москва постарається стандартизувати і їх».

До складу цієї «еліти» путінської колабораційної нагадаємо, входять: заочно засуджений до 25 років в Домінікані Володимир Сальдо, колишній десятник фінансової піраміди «МММ» Денис Пушилін, агент ФСБ під прикриттям Леонід Пасічник та «пивний король Мелітополя» (у 1997 році керував місцевим пивоварним заводом) Балицький. Був ще такий собі Володимир Рогов, який стверджував, що «в запорізьких школах дітей вчать вбивати сніговиків, тому що вони є символами РФ». Але Балицький у підсумку переграв його. Тепер він вже грається з Москвою. Звісно, дограється.

«Охранота мочить без жалю»

Тим більш, що перед очима приклад нехай й більш дрібної колабораційної рибки Тетяни Монтян, яку в Росії вже внесли до списку терористів та екстремістів. Вона стверджує, що приводом для переслідування стала її публікація в 2022 році, де містилася фраза «охраноту мочити без жодного жалю». Під «охранотою» малися на увазі охоронці – так в російських колах називають журналістів, експертів і блогерів, які в будь-якій ситуації виступають на боці влади.

Переполошився з приводу «кейсу Монтян» інший відомий колаборант Олег Царьов. «Якщо рішення суду буде не на користь Тетяни Монтян, то факт наявності такої групи буде ще встановлений судом, а значить, матиме силу закону… Я уважно переглянув судову практику за статтею 280 частина 2 і не знайшов жодного виправдувального вироку за цією статтею. Ось такі справи».

Царьову, звісно, також є за що переживати. В його особистих ворогах сам король російської пропаганди Володимир Соловйов. Свого часу з приводу Царьова (який отримав птахофабрику в окупованому Криму), заявив буквально наступне: «Хлопчик, тобі далі пташину фабрику, ось там і кудахкай! Або бери зброю, та йди воювати!». Він продовжив свою думку й тезою про збір коштів, які організовують різні «монтян»: Чого ви збираєте донати з російських громадян, щоб купити щось російським солдатам? Купити себе і йдіть воюйте за себе!».

Те, що ніде в світі не люблять зрадників зрозуміло. Але в чекістсько-путінський Росії це поставлено в державний пріоритет. Усі ці «царьови», «монтян», «балицькі», тощо своїми для Путіна та Соловйова ніколи не будуть. Єдиною людиною, яка зуміла хоч якось реалізуватись в Росії став Андрій Деркач, якому Путін в нагороду за підривну діяльність в Україні дав посаду сенатора від Астраханської області. І те, тому що він дійсно свій – «гебістський». (Але й він зараз, що називається, не відсвічує).

Решта відомих «видних регіоналів», які свого часу так голосно волали про «почути Донбас», - так і не отримала жодної посади ані в «Л/ДНР», ані в самій Росії. Максимум, що цим колишнім кандидатам в президенти України (нагадаємо, ним був Царьов у 2014-му) дозволяється в РФ, - так це «кудахкати» у своїх «птахофабриках». І те обережно. Щоб не образити «курчан». Бо, охранота мочитиме їх без жодного жалю.

Макс Мельцер