Путінські «Буревісники» цілять у США

Навіщо Москва лякає Вашингтон «летючим Чорнобилем»

Дональд Трамп на нібито запуск російської ракети «Буревісник» відреагував спокійно: «Путін повинен закінчити війну замість випробувань ракет».

Натомість Путін ретельно готувався до нової інформаційної ракетної атаки на США, навіть одягнув військову форму. А начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов на телекамеру повідомив, що під час випробувань (які, за його словами, відбулися ще 21 жовтня) ракета пролетіла 14 000 км, провівши в повітрі близько 15 годин.

Телеканал «Россия 1» розповів, що ракету запускали з літака Ту-95, який злітав з амурського аеродрому під символічною назвою «Українка». Водночас показав кадри, на яких вивозять щось довгасте під тканиною. «Це було тренування з нанесення першого удару, який повинен бути покаранням або попередженням у разі подальшої агресії», – пояснив «політолог» Караганов.

Його доповнив ведучий «Вестей недели» Кисельов: «Досі наші ракетні тренування проводили за сценарієм відповідного-зустрічного удару. А тепер відпрацьовуємо порядок путінського санкціонування». Тобто, навіть не став приховувати, що «Буревісник» – це саме відповідь на санкції Трампа, який перейшов від слів «закінчити війну за два тижні» до реальних дій проти Росії.

Тож появу «Буревісника» треба розглядати як пропозицію Москви продовжити договір про стратегічне наступальне озброєння-III. (Фактично останню угоду про контроль над озброєнням між Вашингтоном і Москвою, термін дії якої завершується в лютому). Як вважає видання The New York Times, продовження договору (принаймні на один рік), допоможе Кремлю зосередити свої останні ресурси на війні в Україні, уникнувши чергових ядерних перегонів із США, яка нічим хорошим для попередника Росії – СРСР не закінчилася.

Путінське випробування ракет насамперед випробовує Трампа

Проте, з огляду на реакцію Трампа щодо «Буревісника», вона була не такою, на яку очікувала Москва. Хоча була б на його місці інша людина, це саме стосувалося б і її. Адже вперше появу «Буревісника» Путін анонсував ще сім років тому. І тоді пояснював «це відповіддю на вихід Вашингтону (ще у 2001 році) з Договору про обмеження систем ПРО та розширення НАТО» та казав про «новітню зброю» та «аналоговнєт». Насправді, видання Defense Express ще в жовтні 2023 року розповідало історію цього радянсько-російського атомолітного «довгобуду».

Проте останнім часом ознак його випробування не було, зокрема, й радіоактивного сліду. Адже ця ракета з атомною силовою установкою обов’язково мала б його залишити (саме тому її називають «летючим Чорнобилем») – жодного сліду помічено не було.

Досить невдало намагався його приховати і кремлівський спецпосланець Путіна Дмитрієв, який так своєчасно прибув до США, він разом із роздачею американцям цукерок із висловами Путіна (чомусь російською мовою), обіцяв, що «Буревісник» на них не націлений.

Хоча місія Дмитрієва у США, з огляду на все, малопродуктивна, до Білого дому його так і не пустили. Ба більше – міністр фінансів США Скотт Бессент (автор останніх антиросійських санкцій) буквально принизив Дмитрієва. «Ви справді збираєтеся опублікувати те, що говорить цей російський пропагандист?» – здивувався він у розмові із CBS News та зауважив, що заяви Дмитрієва про нібито «імунітет російської економіки» до санкцій – відверта брехня. За словами Бессента, доходи РФ уже скоротилися на 20 % і можуть упасти ще на 20–30 %. Ось Дмітрієв і поневіряється по телеканалах. Хоча, беручи до уваги все, його й на них скоро не пускатимуть.

Отже, Москва фактично пропонує Вашингтону обрати або Росію (в обмін на зняття санкції та Україну), або «летючий Чорнобиль», оголошення про випробування якого (ще 21 жовтня) так «дивно» збіглося під час нинішнього цукерного турне Дмитрієва по США.

Інформаційні «Буревісники» можуть призвести до бурі

Але питання залишається: «Що далі?». Нічого нового. Голий кремлівський король на тлі неспроможності захопити навіть український Донбас укотре вийняв свою останню дубину – ядерну. Ось лише свіжа коротка хронологія, як Москва розмахує нею. 21 жовтня в Кремлі відзвітували про проведення того самого тренування «стратегічних ядерних сил» (де жодний «Буревісник» ще нікуди не летів). Ним під телекамери керував особисто Путін, який і дав добро на запуск міжконтинентальної балістичної ракети «Ярс» із космодрому «Плесецьк». Паралельно з атомного підводного човна «Брянськ» у Баренцовому морі було запущено ракету «Синева», а стратегічні бомбардувальники Ту-95МС запустили крилаті ракети. Тобто була задіяна вся ядерна тріада Росії.

А до цього, майже рік тому Путін затвердив оновлену ядерну доктрину, яка розширює його можливості для застосування цього виду зброї масового ураження. (До речі, й тоді пропаганда не приховувала, що це рішення є «відповіддю» на дозвіл США завдавати удари по території РФ ракетами ATACMS).

Було ще багато чого: Кремль демонстративно перемістив ядерне озброєння до Білорусі, російський Інститут світової військової економіки і стратегії у своїй доповіді рекомендував МЗС РФ «деталізувати» і «посилити» погрози застосування ядерної зброї. Серед авторів доповіді – Дмитро Тренін і Сергій Авакянц та вже згаданий Карганов. На їхню думку, ядерне стримування з боку РФ під час «СВО в Україні» спрацювало лише частково, і хоча прямого втручання США та інших союзників України у війну проти Росії не сталося, ефективність такого підходу падає. Саме тому вони запропонували лавровським дипломатам у різних країнах застосувати «сходи ескалації»: детально роз’яснити, які кроки Москва може зробити у відповідь на ті чи інші дії Заходу. І якщо на нижніх щаблях «сходів» це можуть бути кібератаки і нальоти БпЛА (що зараз, власне, і відбувається), то на найвищих – уже запуск ядерної зброї. Зауважували, що «цьому може передувати демонстрація ядерного потенціалу Росії ударом по безлюдній місцевості».  

Нагадаємо, депутат-генерал Держдуми РФ Гурульов називав район навколо Работіно «ідеальним місцем для тактичної ядерної зброї, із застосуванням якої російські сили змогли б... повністю взяти під контроль Запорізьку область, а також і сусідню Дніпропетровську». Ще далі у своєму ядерно-демонстраційному угарі пропагандистка Симоньян у запалі пропонувала «скинути бомбу десь у Сибіру», на що наразилася на критику навіть тамтешніх губернаторів. А той самий Караганов (який ще у червні 2023 року пропонував «ядерний удар по умовній Познані»), рік тому на презентації книжки із красномовною назвою «Від стримування до залякування: ядерна зброя, геополітика, коаліційна стратегія» переконував: «Ядерна зброя – це Божий дар, тому не застосовувати її – гріх перед радянським і російським народом, тому що за її створення ми заплатили мільйонами життів». 

Варто згадати, як у тому самому 2018 році Путін під час засідання клубу «Валдай», говорячи про ймовірність ядерної війни, заявив: «Агресор повинен знати, що відплата неминуча, ми, як мученики, потрапимо в рай, а вони просто здохнуть». Ще раніше, 16 березня 2014 року, одразу після окупації Криму, вже згаданий Кисельов на телеканалі «Россия 1» сипав свій легендарний «радіоактивний попіл» на територію США. Але це було тоді, коли всі вони ще вірили у «Київ за три дні».

Тепер навіть Z-«воєнкори» пишуть, що все змінилося. Один із них – Живов прямо вказує, що «серія військових і політичних кроків НАТО може поставити Кремль у контекст неможливості застосування ядерних арсеналів, що залишить війну в Україні в конвенційних межах, а сам зустрічний ядерний удар виявиться майже безглуздим. У підсумку наше керівництво поставлять перед вибором: або бити власною ядерною зброєю по власній території, або не застосовувати її взагалі. Тому що удар по «центрах ухвалення рішень» НАТО (Лондон, Брюссель, Париж, Вашингтон) не змінить «ситуації на землі», тобто в Україні.

Але Путіна це не обходить. Гра у стратегічне стримування «доброго Трампа» та «погану Європу», яка через підтримку України не дає побудувати  коаліційно-стратегічного «тунелю між Америкою та Росією», – видається, закінчилася. Кремль оголосив стратегічну ескалацію. І саме тому путінські «Буревісники» вже «летять» безпосередньо у США. Здається, він реально не розуміє, що, посіявши цей інформаційний вітер, він у підсумку пожне справжню бурю.

Макс Мельцер