Від «Новоросії» в Україні – до «Новоросійська» біля Франції

Москва шкутильгає в «новому світовому порядку»

Ленінський проспект у Москві повністю перекрили для проїзду кортежу нинішнього глави Сирії Ахмеда аш-Шараа (Джулані) – лідера угруповання «Хаят Тахрір аш-Шам» («ХТШ»), що й досі офіційно значиться в російських списках терористичних організацій. Путін у розмові з ним, яка тривала понад дві з половиною години,  переконував, що «Росія завжди керувалася інтересами сирійського народу». Нагадаємо, ще у 2017 році той самий Путін погрожував «завдати болісних ударів» по бойовиках «ХТШ», якщо ті «піднімуть голову».

Цікавий і інший аспект. Коли у грудні 2024 року голова МЗС України Андрій Сибіга зустрівся з тим самим Ахмедом аш-Шараа, то російські ЗМІ ще продовжували називати його «лідером терористичного угруповання, яке скинуло режим президента Асада».

Москва вдає, що все гаразд. Мовляв, «визнавати нову реальність і будувати свою роботу, виходячи з неї, а не із жалю та мрій про стару реальність, – це прояв сили. Тому зустріч із аш‑Шараа в Москві – це прояв мудрості Путіна. Але Асад чи Янукович, які попросили притулку в Росії, можуть бути впевнені в її милосерді».

А доки Москва бавиться в «милосердя», навколо неї формується справжня нова світова реальність, в якій Росії немає місця. Останнім випадком став єгипетський «саміт миру» щодо врегулювання конфлікту в Палестині, куди Путіна не покликали. «Запрошення надсилали господарі саміту – керівництво Єгипту, яке узгоджувало свої дії з іншими арабськими ініціаторами, але передовсім – із США», – пояснив свій провал голова МЗС РФ Лавров.

Саме тому запланований на ті самі дні великий російсько-арабський саміт у Москві екстрено скасували. Прибув лише Ахмед аш-Шараа. І саме тому Путіну довелося влаштовувати йому такий прийом і вдавати, що Росія залишається «потужним гравцем» у цьому регіоні. Це видавалося смішним і принизливим. Особливо на тлі субмарини «Новоросійськ», яка терміново спливла біля берегів Франції через витік палива. Певно, аварія була настільки потужною, що «Новоросійськ» не дотягнув би навіть до російських баз у Сирії, через які насправді, а не через «інтереси сирійського народу», так непокоїться Путін.

Генсек НАТО Марк Рютте іронізує: «Зараз, по суті, в Середземному морі практично не залишилося російської військово-морської присутності. Тільки одинокий і зламаний підводний човен шкутильгає додому після патрулювання».

Подібні «кульгаві» тенденції засвідчені не тільки в Середземному морі. Можна згадати, як Росія фактично мовчала, коли США та Ізраїль бомбардували її стратегічного партнера – Іран.

Туреччина та КНР витісняють РФ із СНД

Але не тільки Близьким Сходом обмежується втрата позицій Росії. Наразі Кремль стрімко відступає в регіонах, де десятиріччями (а іноді й століттями) зберігав політичний, економічний та військовий вплив. На Кавказі Росія більше не є гарантом безпеки: після виходу з Карабаху Єреван відкрито орієнтується на Захід. 16 жовтня Вірменія призначила свого аташе з оборонних питань вже не тільки при НАТО (який був раніше), а й у Євросоюзі. Відчуваючи, що втрачає Кавказ, Путін навіть терміново прилетів у Таджикистан, щоб особисто вибачитися перед президентом Алієвим за збиття пасажирського літака «Азербайджанських авіаліній».

У Центральній Азії колишні країни СРСР і союзники Росії у СНД диверсифікують зовнішню політику, розвиваючи зв'язки передусім із КНР і Туреччиною. Казахстан є ключовим партнером ініціативи «Один пояс, один шлях» – китайські інвестиції в транспорт і логістику (порт Ляньюньган, залізниця через Хоргос). У 2023–2025 роках обсяг торгівлі з Китаєм перевищив 40 млрд доларів США, що більше, ніж із Росією.

Узбекистан також став найбільшим торговим партнером не РФ, а КНР – з обсягом понад 20 млрд доларів США (станом на 2024 рік). Ташкент активно залучає китайські кредити для енергетики, інфраструктури та цифрових технологій. У 2022 році підписав договір про стратегічне партнерство з Туреччиною. Її інвестиції – серед високоприбуткових загалом найшвидше зростають в Узбекистані (особливо в текстильній і будівельній галузях).

Киргизстан останніми роками також активно поглиблює співпрацю з Туреччиною в межах Організації тюркських держав і отримує значну економічну допомогу від Китаю (будівництво доріг, енергетика).

Таджикистан цікавить РФ винятково як постачальник трудових ресурсів. Душанбе це відчуває, тому отримує значні інвестиції з Китаю у гірничу промисловість, дороги та енергетику. У Таджикистані відкрито філії китайських банків, а КНР контролює понад половину зовнішнього боргу країни. Таджикистан також розвиває зв’язки з Туреччиною через освітні й оборонні програми.

Москва втрачає навіть Нігер і Малі

У деяких країнах Африки, де Кремль робив ставку на найманців, починається переформатування: нова влада в Нігері та Малі вже шукає партнерів поза орбітою Москви. Зокрема, в Нігері після перевороту 2023 року хунта спочатку розірвала відносини з Францією і почала тісну співпрацю з Росією – включно з присутністю «вагнерівців». Але після ліквідації їхніх структур у 2024‑му й відповідно ослаблення російського впливу, нова влада країни попросила допомогу не Москви, а Пекіну у видобутку урану, нафти й розвитку інфраструктури, підписала меморандум із Туреччиною про військову підготовку та постачання безпілотників. Крім того, Нігер веде перемови з Катаром і ОАЕ щодо фінансування енергетичних проєктів.

Нова влада Малі після «вагнерівського» періоду вже також шукає альтернативні гарантії безпеки: підписано угоду з Туреччиною про спільну підготовку військових і закупівлю озброєння. Китай інвестує в гірничодобувну галузь і енергетику (літій, золото, гідроенергетика) країни. Вже відбулися переговори з Алжиром і Саудівською Аравією щодо регіональної безпеки та фінансування інфраструктури.

«Дебалканізація» Росії триває

Загрозливі сигнали для Путіна надходять вже й із «братньої» Сербії. Росія буквально шантажує її через постачання природного газу. 11 жовтня президент країни Вучич заявив, що після кількох місяців переговорів розчарований рішенням Москви запропонувати Белграду лише короткострокову угоду про постачання газу, яка діятиме лише до кінця цього року.

До енергетичного провалу у відносинах Москви і Белграда додався і оборонний. Цього місяця до Косова прибули тисячі турецьких дронів Skydagger. Їх уже завантажено на німецькі багатофункціональні вантажівки Rheinmetall, які Косово отримало ще минулого року. Вучич ще у 2022 році казав про неприпустимість цього кроку і сподівався на підтримку Москви, але не дістав її. І це стало черговим симптомом зсуву Сербії, який Кремль вважав останнім бастіоном «слов'янського братства» в Європі.

На тлі цих та багатьох інших подій «Z-патріоти» зовсім не риторично запитують, за що ж тоді (ще з царських часів) гинули росіяни в Сербії, Центральній Азії, Сирії? Звичайно, Путін продовжує вдавати, що «все йде за планом СВО», і не помічати, що буквально на очах руйнується не тільки його «новий світовий порядок», а й хвороблива ілюзія, що «Росія – велика держава». Уся її «велич» шкутильгає, починаючи з «Новоросії» в Україні і закінчуючи «Новоросійськом» біля Франції.

Макс Мельцер