Москва з православної перетворюється на халяльну

Що показав останній хресний хід у столиці Росії

У Москві в неділю відбувся хресний хід на чолі з патріархом Кирилом. За офіційними повідомленнями, в ньому взяли участь 40 тисяч осіб, що стало рекордом. Пояснення просте: з кожного приходу на ходу зганяли за рознарядкою: від 20 до 100 осіб. Великого розголосу набуло відео, як іноземні слухачі (переважно темношкірі) однієї із семінарій РПЦ скандують під час ходи: «Ми – росіяни! З нами Бог!».

«Русская община» – розкол на етнічному тлі

Охороняли захід і тих самих «росіян» представники ультранаціоналістичної організації  «Русская община» (РО). І саме після цієї ходи дехто вже відкрито називає її особистою армією патріарха Кирила.

Про те, чим вона (крім іншого) займається найвиразніше свідчить випадок 5 серпня на меморіальному кладовищі Сандармох у Карелії, де відбулися щорічні пам'ятні заходи, приурочені до Дня пам'яті жертв Великого терору. На жалобну церемонію явилися активісти з «РО», які чіплялися до тих, хто прийшов на акцію, обливали їх водою і співали «Катюшу» під час покладання квітів. Водночас поліцейські не втручалися. Але не все так мирно в російському націоналістичному королівстві.

Наприкінці серпня башкортостанське відділення «Русской общины» оголосило про вихід із федеральної мережі і тепер називає себе «Уфимская община». Формально це лише зміна назви, але, по суті, це серйозний ідейний розкол, що оголив суперечності, які довго накопичувалися всередині російського націоналістичного руху. Причиною стала не тільки звична для таких структур боротьба за автономію. Головне питання: хто саме має право входити до «Русской общины». Московське керівництво наполягає: членами можуть бути тільки етнічні росіяни і ті, хто публічно називає себе росіянином. У статуті знайшлося навіть місце для іноземців, які вирішили «прийняти російську ідентичність», але туди не допускають представників корінних народів РФ, якщо вони зберігають свою національну належність.

Башкирські «русские» визнали таку позицію суперечливою. «Цей епізод не можна розглядати у відриві від загальної динаміки, – пишуть експерти, – адже «Русская община»  останніми роками переживає помітну фрагментацію: вже з'явилися такі її альтернативні проєкти, як «Русская дружина» і «Российская община Юг».

З приводу проєкту «Русская община Юг» минулого місяця дійшло до смішного. Націоналістичні пабліки рознесли новину про те, що «командир ˮАхматаˮ Апті Алаудінов увійде до складу опікунської ради «Русской общины». Особливим знаком довіри стало вручення делегації іменних ножів «Спецназу Ахмат» і сувенірної атрибутики з рук Алаудінова. Ми впевнені, що ця довіра стане міцною основою для подальшої співпраці».

Але співпраці не вийшло. «ˮРусская община Югˮ не має жодного стосунку до реальної ˮРусской общиныˮ, – пише профільний канал «Сини монархії», – колись давно деякі її члени там були, але пізніше їх вигнали, тобто Алаудінов зустрівся з якимись лівими чуваками з вулиці. Зате поговорили на тему ˮКоли брати разом, шайтани плачутьˮ».

З «братами» із числа кадирівців також не склалося. У липні «патріотичну» спільноту сколихнув випадок навколо бійки бійця ММА Максима Дивніча з чеченцем із загону «Шторм-В» 123 бригади в «ЛНР», який чіплявся до дівчат.

Тоді п'яний виходець із кадирівської Чечні Аліхан Берсаєв, який був призваний до ЗС РФ із колонії, замість фронту відпочивав у басейні в окупованому Луганську, обзивав місцевих «лугандонами» й чіплявся до дівчат, до того ж заміжніх. За них і заступився Дивніч, який поклав чеченця, що напав на нього. Берсаєв у цей час волав про належність до «Ахмату» й погрожував зброєю. Після галасу в ЗМІ той самий Алаудінов обізвав Берсаєва «чортом» і «ганьбою чеченського народу», але водночас закликав порушити справу проти Дивніча за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Але системна відмінність башкирського випадку від багатьох подібних, на перший погляд, побутових у тому, що тут ідеться про принципову незгоду із самою моделлю асиміляційного націоналізму, яку просуває Москва. На словах вона виступає за відкритий і навіть «інклюзивний» націоналізм. Однак на практиці ця конструкція виявляється внутрішньо суперечливою: з одного боку, вимагає відмови від власної етнічності, а з іншого – дозволяє «приміряти» російську ідентичність будь-кому, хто бажає, навіть іноземцеві. Для регіонів на кшталт Башкортостану це видається штучним і навіть абсурдним.

У підсумку відбувається закономірний розкол. Там, де ідеологія ігнорує реальність, настає криза. І розкол у башкирській «Русской общине» – це симптом саме такої кризи: націоналізм, побудований на жорсткому розмежуванні за кров'ю і самовизначенням, погано сумісний із задекларованою Москвою «дружбою народів Росії».

Кремль перебуває в «патріотичній» дилемі

Гостроту проблем, пов'язаних з «РО» вже побачили в Адміністрації президента РФ. Бо організація справді має живу структуру, до неї залучено багато людей, що викликає побоювання в кураторів внутрішньої політики на чолі з Кирієнком. Вони побоюються, що в разі завершення війни в Україні рух «за» може отримати додатковий імпульс із числа тих, хто там воював.

У будь-якому разі нині багато експертів сходяться на думці, що на тлі війни і несприятливої внутрішньої соціально-економічної кон'юнктури (пов’язаної з нашестям мігрантів), подальша радикалізація суспільних настроїв у Росії неминуча. Адже та сама «Русская община» абсолютно відкидає будь-яку «общность» не тільки з «новими русскими» з числа мигрантів, а й із «старими». Що й довів випадок із Башкортостаном чи тим самим «півднем», якому подарував ножі кадирівський генерал Алаудінов. Бо питання «ким себе все ж таки вважають ті самі башкири/татари/чеченці: росіянами чи ˮрусскимиˮ?» з порядку денного нікуди не поділося й не дінеться.

Кремль намагається балансувати: з одного боку – імплементація етнічних еліт у федеральні центри влади та інтеграція мігрантів (спрощене громадянство, культурно-релігійні поступки). З іншого – намагання контролю «русского» націоналізму. Але суперечності між ними вже носять системний характер. І це один із найнебезпечніших внутрішніх розколів.

Якщо війна в Україні та санкції ще сильніше вдарять по економіці РФ, виникне конкуренція за робочі місця та соціальні ресурси. Зросте невдоволення мігрантами («забирають роботу», «живуть за наш кошт», «вони – наші раби», як висловився нещодавно щодо узбека-таксиста «титульний» росіянин, і це здобуло підтримку в Z-пабліках). Надалі можна очікувати відродження масових вуличних рухів націоналістів (на кшталт «Русских маршей» 2000-х).

І з цим нічого не можна вдіяти. Адже через демографію (в Середній Азії та на Кавказі населення молодше й народжуваність вища) мусульмани ставатимуть все більш помітною частиною міського населення РФ. Уже зараз за офіційними звітами РАГСів найпоширеніше ім’я, яке дають новонародженим у Підмосков’ї – Мохаммад та Фатіма. У Москві та великих містах вони вже складають десятки відсотків населення. Уже дійшло до того, що в Росії запустили додаток для тотального стеження за мігрантами під назвою «Аміна».

Але якщо їхні громади будуть добре організовані, вони неодмінно почнуть впливати на політику та бізнес. Це викличе ще більшу нервозність у «русских», які боротимуться проти «нерусских», що спочатку призведе до погромів, а потім, імовірно, й до етнічних чисток. У відповідь мусульманські громади самоорганізуються у збройні угруповання (тих самих чеченських чи дагестанських клубів ММА в кожному місті РФ достатньо). Культурно-релігійні осередки додадуть відповідної ідеології. І це вже буде не якась «побутова ксенофобія» чи черговий теракт у черговому «Крокусі», а реальна громадянська війна.

І хто в ній, зрештою, переможе можна тільки здогадуватися. Адже насправді останній православний хресний хід зібрав у Москві не аж, а лише 40000 осіб. Для порівняння: у червні цього року на святкування Курбан-байраму у Москві вийшли близько 250 тисяч мусульман, які зібралися на богослужіння біля центральної Соборної мечеті та на інших майданчиках, які, крім того, провели ритуальне жертвоприношення тварин. Тож питання «якою Росія стане незабаром: православною чи халяльною» на тлі недільної хресної ходи Москвою не видається риторичним.

Макс Мельцер