Москва накручує свої «сірі» болти на санкційні гайки

Чи переможе ринковий реалізм антивоєнну наївність

Ще на початку серпня Дональд Трамп заявив, що Індія не тільки закуповує величезну кількість російської нафти, але й перепродує її значну частину на відкритому ринку, отримуючи на цьому великий прибуток. «Їх не хвилює, скільки людей в Україні гине від російської військової машини. У зв'язку з цим я істотно збільшу тариф, який Індія платить США», – пообіцяв тоді Трамп.

Стівен Міллер, заступник керівника апарату Білого дому в ефірі Fox News тоді фактично звинуватив Індію в тому, що, прикриваючись союзом із США, вона фінансує війну Росії проти України – і робить це не самостійно, а «у зв'язці з Китаєм».

«Індія позиціонує себе як одного з наших найближчих друзів у світі, але вони не приймають нашої продукції, вводять мита, обманюють з візами, і водночас допомагають Росії через покупку нафти», – заявив Міллер і зазначив: «Трамп хоче видатних відносин з Індією, але реалізм повинен перемогти наївність»: не можна заплющувати очей на те, як формально дружня країна економічно підживлює російську військову машину».

І ось 21 серпня голова МЗС Індії Субраманіям Джайшанкар під час засідання міжурядової Російсько-Індійської комісії з торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва, заявив, що обидві країни повинні усунути торгові бар’єри та зменшити нетарифні перешкоди, щоб досягти мети збільшення щорічного обсягу до 100 млрд доларів США. А Посол Індії у РФ Вінай Кумар зазанчив, що його країна й надалі купуватиме нафту, незважаючи на тиск США.

Як працює індійсько-російська нафтова математика

Нагадаємо, індійські держкомпанії Indian Oil і Bharat Petroleum відновили закупівлі російської нафти сорту Urals після короткої паузи, пов’язаної із тарифними погрозами Трампа. Нові поставки вже заплановані на два місяці вперед. За словами трейдерів, росіяни зробили індійцям украй привабливу пропозицію: нова знижка на Urals зросла з 1 долара США до 2,5 за барель.

Пригадаймо, Мінфін США звинуватив Індію в тому, що імпорт російської нафти в країні зріс до 42 % після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Зауважмо, до 2022 року основними постачальниками нафти до Індії були: Ірак – близько 24 %, Саудівська Аравія – близько 18 %, ОАЕ – близько 14 %, США – близько 10 %, Нігерія – близько 4%. Росії й близько не було в цьому списку.

А ось такою є хронологія лише літа 2025 року. Червень: постачання російської нафти до Індії досягли рекорду в 1,6 млн барелів на добу. Липень: постачання знизилося на чверть через сезонне падіння попиту та скорочення знижок. Серпень: нафтовий імпорт із РФ сягнув рекордних 2 млн барелів на добу. За весь 2024 рік Індія закупила у РФ нафти майже на 50 млрд доларів США.

Індійський нафтовий бізнес на російській нафті такий: наразі її поставки (залежно від місяця) становлять близько 35–57 % від загального обсягу. Індія платить у рупіях. (Хоча традиційно розраховується за нафту в доларах США). Отже, країна зменшує потребу у використанні своїх валютних резервів, що також допомагає знизити тиск на платіжний баланс усередині країни.

Розрахунки саме в рупіях дають змогу обійти міжнародні платіжні системи і головне – надалі торгувати без особливого ризику. Цілком можливо, що саме на Індії зараз апробовують ту саму «дедоларизацію» країн БРІКС, про яку так мріють у Кремлі, і через яку так обурюється Трамп. А тим часом віце-прем’єр РФ Мантуров заявив, Росія та Індія перерахували вже понад 90 % платежів між собою на національні валюти, подальшим важливим завданням є забезпечення безперебійності взаєморозрахунків.

Водночас Індія, купуючи нафту в РФ, фактично не порушує західних санкцій. Бо не купує її нижче 60 доларів США за барель і (принаймні офіційно) не допускає до себе російського танкерного «тіньового флоту».

Як Нью-Делі став «глобальним кліринговим центром російської нафти»

Є й інший важливий аспект: Індія реекспортує частину російської нафти, перероблює її на своїх НПЗ і продає в інші країни як дистилят або готові нафтопродукти (дизель, мазут, бензин). Основні ринки індійського реекспорту російської нафти в Азії: В’єтнам, Таїланд, Малайзія; в Африці: Нігерія, Кенія. Так індійські компанії, отримуючи із шаленими знижками нафтову сировину від Росії, продають перероблені продукти на світовому ринку вже за ринковою ціною. Це й робить такий реекспорт досить прибутковим бізнесом.

Пітер Наварро, радник Трампа з питань торгівлі та виробництва, один з авторів його тарифної політики, пояснив, як працює індійсько-російська нафтова математика: «Американці купують товари з Індії. Вона використовує наші долари для купівлі зі знижкою російської нафти, яку переробляють і перепродують індійці по всьому світу – з мовчазної згоди росіян. Так Москва має тверду валюту для фінансування своєї військової машини в Україні».

По суті, Індія виступає в ролі «глобального клірингового центру для російської нафти», перетворюючи сировину (на яку накладено ембарго в США і Європі) в дорогий експортний товар і забезпечуючи Москву «необхідними їй доларами». Виходить, що Захід «оплачує рахунки за відмивання російської нафти Індією», – обурюється Наварро.

Також обурюється й Індія. На початку серпня МЗС країни заявило, що країни Заходу також продовжують торгівлю з РФ, а обсяги їхньої двосторонньої торгівлі з Росією вищі, ніж у неї з Індією. Окремо було зауважено, що «на відміну від нашого випадку, така торгівля з боку цих країн навіть не є життєво важливою національною потребою».

Важко сказати, наскільки життєво важливо для Індії перепродувати продукти російської нафти до Кенії, але щодо країн Заходу це, певною мірою, правда. Але вона й у тому, що вони продовжують всіляко допомагати Україні. А не просто діють за цинічним принципом «кому війна, а кому мати рідна».

Проте, у всій цій російсько-індійській нафтово-імпортній історії головне інше: протягом більше ніж трьох років Євросоюз вже ввів понад десятка тисяч санкцій проти Росії. Їх окремо вводять США, Велика Британія, Японія, Австралія та інші країни. Але жодна з них, зрештою, так і не допомогла наблизити завершення війни в Україні.

На кожну західну санкційну «гайку» Росія навчилася накручувати свої сірі «болти», і, вибачте, класти його, в цьому індійсько-нафтовому випадку – саме на Дональда Трампа. Цікаво буде побачити його реакцію. Чи ринковий реалізм знову переможе антиросійську санкційну наївність?

Макс Мельцер