Укрзалізниця: затикаєш корупційні “діри” - і вуаля! Ось вам інвестиції!
Якщо в Укрзалізницю щороку не “вливати” $3 млрд інвестицій, то в найближче десятиліття вона стане чи не головним гальмом економіки
Укрзалізниця заявила, що обсяг капітальних інвестицій в 2019 році зросте у 1,5 рази та становитиме рекордні 24,5 млрд грн. На придбання нового, модернізацію і капітальний ремонт наявного рухомого складу планується витратити 60% загальної суми. Зокрема, планують закупити 3,6 тис. новеньких напіввагонів, 15 тепловозів General Electric, 106 пасажирських вагонів і три дизель-поїзди. Звісно, цього замало, але вже хоч щось для економіки, яка значною мірою залежить від розвитку залізничного транспорту. Адже більшу частину валютних надходжень Україна отримує від експорту – аграрної продукції, руд, металопрокату, – який більш ніж на 60% здійснюється залізничним транспортом. Зростання ВВП (а це в 2018 році вже відчутні 3%) формує додатковий попит на вантажні перевезення, і якщо залізничний транспорт не зможе забезпечувати пропозицію, це буде означати, що згодом бізнес переорієнтується на інші види перевезень (авто та річкові) – дорожчі та не завжди зручні. Не кажучи вже про пасажирські перевезення, конкуренцію яким поступово складають авто- (дається взнаки масштабний ремонт доріг) та авіатранспорт – з відновленням аеропортів та появою бюджетних перевізників-лоукостів. Тому виклики, які стоять сьогодні перед Укрзалізницею, будуть безпосередньо впливати на економіку України та бізнес, вважають експерти.
Залізничних колій багато, а економіки – кіт наплакав
Домінування залізниці в транспортній інфраструктурі сучасної України успадковане від Радянського Союзу. Тоді перевага цього виду транспорту була зумовлена плановою економічною системою та потребами військового сектору у мобільному транспортуванні. Часи змінилися, проте перевага залізниці досі залишається важливим фактором розвитку вітчизняної економіки. В 2017 році, наприклад, Укрзалізниця звітувала про те, що залізничний транспорт забезпечив 81% вантажообігу в країні (обраховується в тонно-кілометрах), здійснив 65% вантажоперевезень (за загальною вагою вантажів) та перевіз 50% усіх українських пасажирів.
Цікаво, що за даними звіту про глобальну конкурентоспроможність Global Competitiveness Report 2018, розрахованого за методикою Всесвітнього економічного форуму, Україна посідає 23 позицію серед 140 країн у рейтингу щільності залізничних шляхів – тобто щільність у нас є вищою за середню у світі. Водночас за ефективністю послуг залізничного транспорту Україна займає 37 позицію. Це свідчить про те, що при наявній розгалуженій інфраструктурі українська залізниця значно відстає за рівнем якості послуг.
Протягом 2014 і 2015 років внаслідок втрати значної частини активів у Криму та східних областях України, падіння обсягів експорту та ВВП, Укрзалізниця звітувала про збитки у 15,4 та 16,7 млрд грн відповідно. За підсумками 2017-го вона вже мала чистий дохід 3,6 млн євро, а у I-му півріччі 2018 року дохід зріс до 14,6 млн євро. Проте це набагато менше за аналогічні показники європейських перевізників. Наприклад, Німеччина хоч і має щільність залізничних колій в три рази більшу, та дохід її вищий за Укрзалізницю у 50 разів.
“Причиною низьких фінансових результатів, окрім втрат від окупації, є неефективне управління матеріальними та людськими ресурсами через корупцію, розбалансованість бізнес-процесів в Укрзалізниці, хронічне недоінвестування та відсутність чіткої стратегії розвитку”, – вважає Ярослав Пилипчук, експерт програми “Інфраструктура майбутнього” Українського інституту майбутнього (УІМ).
Проведений УІМ аналіз показує: найбільшим викликом для Укрзалізниці сьогодні є критична зношеність інфраструктури, як колій (зношені 40%), так і локомотивної тяги та вагонного парку (технічний знос 80%), що до 2030 року може стати масштабною проблемою і привести до втрати 20-30 млрд грн. З огляду на темпи росту української економіки вже в найближчі два роки їй знадобиться близько 1-1,2 тисяч локомотивів, 40-50 тисяч вантажних та 240-250 пасажирських вагонів. А для фінансування цих, а також інших потреб, Укрзалізниці потрібно щорічно інвестувати щонайменше $3 млрд. Це втричі більше, ніж Укрзалізниця може сьогодні собі дозволити.
Залізничний “басейн” не встигає наповнитися, як усе витікає
Це при тому, що інвестиції у залізничний транспорт залишаються одним із найвигідніших інвестиційних проектів держави з погляду макроекономічного ефекту. Враховуючи той факт, що розвинутий залізничний транспорт в Україні має високу кореляцію з ростом ВВП – близько 90% (за підрахунками аналітиків УІМ), у разі мінімізації імпорту мультиплікатор інвестицій залізничного транспорту України становитиме від 1,5 до 3. Тобто на кожен потрачений 1 долар інвестицій в Укрзалізницю Україна отримує 1,5-3 долара приросту ВВП.
“З метою модернізації залізничного транспорту України до 2030 року необхідно інвестувати від 31 до 60 млрд доларів, що може дати економічний ефект у вигляді 50-112 млрд доларів зростання ВВП до 2030 року”, – каже Володимир Шульмейстер, екс-перший заступник міністра інфраструктури, а нині директор програми “Інфраструктура майбутнього” УІМ.
На перший погляд, суми колосальні. Однак за словами Володимира Шульмейстера, цілком досяжні, адже Укрзалізниця лише на корупції загалом втрачає не менше $2 млрд. в рік. “Якщо уявити собі Укрзалізницю в якості “басейна”, який можна наповнювати доходами, то більшу частину доходів, яким він наповнюється, ми одразу ж втрачаємо. Через існуючу систему тарифів, яка створена в інтересах олігархів, велика частина доходів в Укрзалізницю навіть не потрапляє. За нашими оцінками, недоотриманий дохід становить $800 млн на рік. Ми досі плачемо, що пасажирські перевезення, зокрема, приміські, глибоко збиткові. А насправді лише через безбілетний проїзд залізниця втрачає $150 млн в рік. Втрати на закупках – $200 млн. Тобто “дірок” для витікання доходів – багато. А все це ті гроші, які могли би стати інвестиціями в тягу, вагони, колії, системи автоматизації та інше”, – каже Володимир Шульмейстер. Нарікаючи на те, що нинішня Наглядова рада держкомпанії вкрай неефективно виконує свою роль “сторожа” басейна.
Тезу про проблеми Укрзалізниці через багаторічне неефективне управління, розкрадання компанії-монополіста через корупційні схеми та надмірну залежність від політичних факторів, підтримав і перший заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту, народний депутат Ігор Васюник. У депутата є простий рецепт. На його думку потрібно змінити стиль управління держкомпанією та розробити чітку стратегію розвитку, яка би поєднувалася з державною цільовою транспортною програмою. Також у найближчі два роки необхідно вжити ряд антикризових заходів, які передбачені, зокрема, новим законопроектом “Про залізничний транспорт”, підготовленим Комітетом.
Очі бояться, а руки роблять
У відповідь на претензії, директор з економіки та фінансів ПАТ “Укрзалізниця” Андрій Рязанцев дорікнув депутатам, мовляв, держава дистанціюється від проблем української залізниці. Не намагається її підтримати, врятувати, не помічає зусиль та досягнень держкомпанії у антикризовому та антикорупційному менеджменті.
“Ми дуже добре на папері розуміємо, що потрібно робити, а на практиці робимо абсолютно протилежне. Це стосується в першу чергу оточення, в якому сьогодні перебуває УЗ. Її в першу чергу, потрібно охороняти від політичної корупції, бо це найбільший фактор дестабілізації роботи компанії, – зазначив Андрій Рязанцев. – Простий приклад. Ми почали в цьому році продавати оренду так званих “вільних” вагонів на відкритих аукціонах. І одразу отримали результат: зерновоз замість 1000 грн коштує 4000 грн. Це та ціна, яка реально відповідає ринку і можливостям перевізників. Зараз ми переходимо на торги обсягами перевезень, і повірте мені, ціни теж будуть зовсім інші. Таким чином, ми приберемо більшість з тих дірок, через які доходи втікають з Укрзалізниці”.
Дійсно, в Укрзалізниці є ще багато проблем, але важко не погодитися з паном Рязанцевим, який стверджує, якщо перед компанією буде виставлено чітку стратегічну ціль, надано повноваження і нові можливості, і якщо ніхто з політиків при цьому не заважатиме, тобто не намагатиметься взяти під свій контроль, то за кілька років економіку підприємства вдасться суттєво підняти. А заразом і економіку країни в цілому.
Оксана Поліщук. Київ