Українці у Страсбурзі: Ми не маємо права зупинити допомогу і зламатися
Про силу українства за кордоном і як Асоціація PromoUkraïna за пів року здолала неймовірні задачі
Асоціація PromoUkraïna була створена після російської агресії у 2014 році українцями, що живуть у Страсбурзі. Її основа – 28 осіб постійних членів. Після початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року вони згуртували навколо ширше коло людей для допомоги Україні.
Силами Асоціації на фронт вдалося відправити 10 пікапів і позашляховиків, 11 «швидких», п’ять мікроавтобусів для евакуації, а також понад 100 тонн гуманітарної допомоги – цивільним і військовим.
Також члени організації опікуються понад двома тисячами українських переселенців, які, втікаючи від війни, переїхали до французького регіону Ельзас. Окрім гуманітарної допомоги, переселенці отримали від Асоціації підтримку психологів, курси французької та навіть українську бібліотеку.
ФРАНЦУЗИ ДУЖЕ АКТИВНО ДОЛУЧИЛИСЯ ДО ДОПОМОГИ
Президент Асоціації PromoUkraïna Людмила Ільчук з гордістю демонструє величезне приміщення складу. І згадує перші тижні повномасштабного вторгнення росії, коли робота зі збору допомоги для України вже розпочалася, а складати її не було де.
«У лютому, коли наш перший конвой пішов у Польщу, нам тоді не було навіть де зберігати – все лежало по гаражах, по квартирах, по церквах, у французьких волонтерів. Один француз, одружений з українкою, навіть обмежив власний бізнес, щоб виділити нам частину своїх приміщень під склад для гуманітарної допомоги», – розповідає вона.
Потім відгукнулася велика будівельно-промислова компанія і безкоштовно надала величезне складське приміщення. Інша компанія надала мікроавтобус, щоб збирати допомогу з різних точок або розвозити по локаціях. За допомогою перших донорів вдалося згуртуватися організаційно, стала надходити допомога для українців, збором якої організація почала займатися з перших днів війни.
Пані Людмила згадує, що французи дуже сильно відгукнулися на заклик PromoUkraïna – надходила така шалена кількість дзвінків, що іноді просто не встигали всім відповідати. Лише перший вантаж – з міста Кольмар і прилеглих містечок – становив 11 фур, які вони назбирали за місяць.
Асоціація почала співпрацювати з потужною логістичною компанією Ельзасу, яка допомогла організувати збір гуманітарних вантажів по всьому регіону від усіх мерій великих міст і маленьких містечок. «Наприклад, з Кольмара виходила фура, тут у Страсбурзі ми її довантажували, потім координували, щоб вантаж дійсно дійшов до перевірених волонтерів в Україну та був переданий військовим. Щоразу це дуже потужна робота», – розповідає пані Людмила.
Великий партнер – французьке гуманітарне добровільне об'єднання Protection Civile, яке доставляло вантаж Асоціації в хаб Червоного Хреста на кордон до Польщі, безкоштовно надав 33 фури. Проте вже з березня PromoUkraïna напрацювала власний стабільний напрямок логістики з доставки вантажів прямо в Україну. В Асоціації вирішили чітко відстежувати та контролювати доставку своєї допомоги до отримувачів.
Були укладені контракти з французькими спеціалізованими асоціаціями, які почали поставляти такі необхідні речі, як продукти харчування і засоби гігієни. «Ми працюємо зі всіма донорами, які можуть допомагати будь-чим корисним. Хто скільки може, стільки й привозить. Також працюємо з великими підприємствами», – говорить глава Асоціації та вказує на завезені до складу чи вже підготовлені до відправки речі.
«Перші два-три місяці війни французи боялися і не розуміли – чи зможе Україна вистояти? Чи може війна дістатися до них? Зараз, звісно, лавина допомоги, яка була раніше, вщухає. Доводиться витрачати багато часу на особисті перемовини з донорами, буквально по краплинках збираючи чи то гроші – щоб закуповувати необхідні речі, чи то готову продукцію – у вигляді їжі, засобів гігієни тощо. Ось зараз йде зима, для фронту треба купувати теплий одяг, взуття, ведемо про це переговори зі складами. І це ж усе спочатку треба знайти, плюс ускладнює те, що після ковіду деякі виробництва досі не запрацювали.
Але завдяки нашій команді PromoUkraïna, яка напрацювала шалену репутацію, чим ми пишаємося, ми можемо далі продовжувати допомагати Україні за всіма напрямами, за якими в змозі це робити», – наголошує Людмила Ільчук.
СКЛАД «ДЕПО» АБО ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ
«Депо» – так називають великий промисловий склад у Страсбурзі, звідки вантажі прямують в Україну. Він забезпечує всім необхідним переселенців, що покинули Україну через війну та перебувають у французькому регіоні Ельзас.
Координатор гуманітарного напрямку PromoUkraïna Катерина Пушкар зазначає, що тільки з цього складу тимчасово переміщеним українцям було роздано понад 3 тонни гуманітарної допомоги. Ще близько 100 тонн допомоги поїхало в Україну.
Тож гуманітарний напрямок діяльності Асоціації – це і допомога нашим переселенцям безпосередньо у Страсбурзі, і відправка гуманітарних вантажів в Україну – як для цивільного населення, так і для фронту та шпиталів.
«Разом з асоціацією Esperance ми передали для госпіталів п’ять потужних ламп для хірургічних залів. Потім, завдяки нашій агітаційній роботі з донорами, було закуплено і відправлено в Україну 11 машин швидкої допомоги та десять джипів і пікапів для фронту.
Останній конвой, організований у співпраці з двома місцевими асоціаціями, – три «швидких» і один пікап – пішов прямо звідси на передову. Закупаємо і передаємо дуже багато тактичної медицини, просто тоннами», – розповідає пані Катерина.
Напрямки, куди йшли машини – Бахмут, Харків, Запоріжжя. При цьому всі вони були завантажені гуманітарною допомогою – їжею, засобами гігієни, памперсами й іншими речами, яких потребують волонтери на місцях.
Також в Україну були відправлені п’ять мікроавтобусів у шпиталі та для потреб евакуації населення – або з територій, де йдуть бойові дії, або для вивезення постраждалих з-під зруйнованих будівель.
«Усе передано перевіреним волонтерам. Ми вивчаємо це питання і точно знаємо куди що їде, куди системи для діалізу, куди мішки для тіл. Ми намагаємося зробити так, щоб наша допомога дійшла туди, де вона дійсно потрібна. Обираємо тих, кого знаємо, з ким працювали, починаючи з 2014 року», – говорить Катерина Пушкар.
«А це ми вже готуємо на фронт: сухі супи, їжа, яка не потребує готування, чай, кава, батончики, шоколад, печиво, різні консерви, продукти довготривалого зберігання. Окремо робимо для наших військових гігієнічні набори: засоби для гоління, гелі для душу, шампуні, мило, зубні щітки і пасти, вологі серветки, дезінфекція – все, що їм потрібно. А ще одежа, речі на конкретні запити військовослужбовців», – розповідає координаторка.
За словами Людмили Ільчук, враховуючи, що в Україні багато регіонів організовано приймають до себе переселенців у тимчасових або постійно діючих центрах і хабах, для їх підтримки вирішили відправити велику побутову техніку.
«Зараз тут частина техніки, ми очікуємо, що мають довезти решту, і у нас буде по 20 пральних машин, холодильників, мікрохвильових пічок, кавоварок, електрочайників і індукційних плит на дві конфорки. Все це поїде до центрів прийому біженців біля Харкова, Запоріжжя та Дніпра. Можливо, дещо відправимо до госпіталів, яким дуже потрібно мати умови для зберігання крові, спеціальних ліків, інсулінів, гормональних препаратів. І прати їм особливо треба», – каже пані Людмила.
ПІДТРИМКА ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ І ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА
Окремим напрямком роботи Асоціації є супроводження тимчасово переміщених осіб з України. Саме з ініціативи PromoUkraïna в Страсбурзі, а потім в інших містах Франції і Європи, було започатковано «Єдине вікно» реєстрації переселенців, де їх зустрічали, і допомагали зробити перші кроки у новій країні. «Ми просто жили там», – згадує Людмила Ільчук.
Це був дуже успішний досвід, адже такий підхід дуже полегшив початок нового життя людям, які приїжджали. І водночас багато хто з них стали волонтерами і помічниками PromoUkraïna, що підсилило можливості самої Асоціації.
Також дуже успішною виявилася співпраця з французькими організаціями, які надають гуманітарну допомогу: Червоний Хрест, Restos du Coeur, Banque Аlimentaire або Caritas. Ця співпраця забезпечує біженців квитками на безкоштовні обіди та вечері в ресторанах, адже з моменту звернення за тимчасовим захистом до отримання першої матеріальної допомоги проходить 30-40 днів. Крім того, це дає потужну інтеграцію і спілкування нашим переселенцям, допомагає їм проводити час і не почуватися самотніми.
За словами пані Людмили, підтримка українців, яких тут понад дві тисячі, необхідна для пришвидшення їх адаптації. Комусь потрібно допомогти з працевлаштуванням, комусь – з мовними курсами, освітніми закладами, лікарями тощо.
«Ми навіть організували форум зі спеціалізованою асоціацією з працевлаштування для того, щоб надати людям всю можливу відповідну інформацію. Також робили зустрічі з окремими роботодавцями для того, щоб пояснити нашим переселенцям, як тут функціонує вся система. Вони могли там одразу подавати свої резюме, щоб знайти роботу», – розповідає вона.
Також у PromoUkraïna є напрям, яким вона особливо пишається, це – психологічна допомога переселенцям, що надають саме українські психологи. До цієї роботи залучені кваліфіковані психологи як з-поміж самих переселенців, з яким вдалося познайомитися завдяки «Єдиному вікну», так й ті, що живуть у Страсбурзі.
Як розповіла психолог з Києва Вікторія Швидка, зазвичай люди непросто адаптуються, у деяких був важкий травматичний досвід в Україні, потім вони пережили непростий переїзд до Франції. Багато хто скаржиться на розлади сну або харчової поведінки, високий рівень тривожності, невизначеність, плюс незнання мови – все це збільшує тривожність і підсилює емоційно нестабільний стан. Тому люди звертаються за допомогою як для себе, так і для дітей.
Координаторка українських психологів Страсбурга Аріна Смуток зазначає, що людям допомагають вісім психологинь – дві місцеві українки та шість, що приїхали з України. Упродовж усього періоду їхньої роботи за допомогою вже звернулося кілька сотень людей. Нашим переселенцям допомагають впоратися з викликами сьогодення, що виникли через війну. Можна отримати чотири індивідуальні кризові консультації, в разі необхідності — взяти п’яту. Все безкоштовно.
Є групові заняття як для дітей і молоді, так і для підтримки дорослих віку 50+. Також є група «Мами Ельзасу» для вагітних і тих, хто щойно народили, де вони діляться досвідом пологів у Франції та іншими «болючими темами» щодо маленьких діток.
Як зазначила пані Вікторія, люди приходять з дуже непростими історіями, і те, що переживає зараз майже кожен українець – це без болю слухати неможливо.
«Мене вражає стійкість наших жінок, їхня сила, їхнє бажання жити, рятувати – себе, своїх дітей. Те, як вони знаходять сили в новій країні, попри всі складнощі, щоб продовжувати своє життя в цих нових умовах, допомагати дітям. Вони знаходять нас, психологів, розуміючи, що самі не справляються, тому звертаються за допомогою. І це про те, що в українських жінок є велика жага до життя, сміливість і сила, що мене, як спеціаліста, в них дуже захоплює», – говорить вона.
“ПАРЛЄ ВУ ФРАНСЕ?” (“JE SUIS UKRAINIEN”)
Також PromoUkraïna разом із французькою партнерською асоціацією Collectivité européenne d'Alsace з квітня організували для українських переселенців курси з вивчення французької мови. Французька асоціація безкоштовно надала зали у самому центрі міста, а PromoUkraïna знайшла волонтерів — як україномовних, так і франкомовних — які у відповідні години приходять і навчають українців всіх вікових категорій.
«Окрема історія, якою ми дуже пишаємося, це організація мовних курсів для літніх людей. Коли вони почали вивчати мову в загальних групах разом з молоддю або з людьми середнього віку, то не встигали та губилися. Тож ми організували окреме навчання для людей старшого віку. І вони з величезним задоволенням ходять двічі на тиждень на ці курси. Причому, як кажуть викладачі, – це найбільш віддана і дисциплінована група, яка найкраще робить усі домашні завдання і не пропускає уроки. Крім того, вони всі перезнайомилися і тепер спілкуються», – розповідає Людмила Ільчук.
Також вона каже, що завдяки цим курсам переселенці вже знаходять собі роботу, наприклад, у готельному чи ресторанному бізнесі. Зараз це ще і збирання винограду. «Тобто 30-40% людей наші курси вже дали таку можливість. І не тільки щодо працевлаштування. Люди можуть мінімально щось сказати, щоб записати дітей у школу або потрапити до лікаря», – додає вона.
Викладач Саїд Тажудінов сам з України, але мешкає у Франції. Від початку квітня він веде вже четверту групу українців. За його словами, маючи право на працю, наші переселенці не хочуть сидіти без діла. Але без мови роботу знайти досить складно.
Саїд переконаний, що викладач-француз не зможе навчити дебютанта, а початківець отримує лише стрес і розчарування. Тож мета його курсів – дати базові знання французької українською. «Я даю основи знання, схеми, формули, базу, з якою вони вже можуть піти вчитися на курси до французів. Можливо, француз буде розповідати їм те саме, але вони вже будуть мати основу у голові і розуміти, про що йдеться. А я наберу собі нових початківців», – говорить викладач.
Є в Саїда Тажудінова і особливий підхід у викладанні до переселенців: «Французи люблять знайомитися, щоб студенти презентували себе. Я взагалі у своїх учнів не питаю – ні звідки вони, ні вік, ні чи є чоловік-діти. Це ж війна. Жінка може тут наче посміхатися, а в неї чоловік на фронті чи загинув. Або запитаю, скільки дітей, а виявиться, що «було» троє... Тому ми вчимо просто базу французької мови. Коли вони вже зможуть себе представити, то самі розкажуть, якщо забажають».
ПЕРША В РЕГІОНІ УКРАЇНСЬКА БІБЛІОТЕКА
Місяць тому PromoUkraïna відкрила в Ельзасі хоч і невелику, але першу українську бібліотеку. Завдяки донорам в Україні були закуплені класичні і сучасні книжки. Перед цим команда психологів вивчала попит майбутніх читачів, щоб підібрати сучасну українську літературу. Це була велика та непроста робота. Також наприкінці вересня буде відкритий куточок української літератури у міській медіатеці.
В Асоціації пишаються таким культурним напрямом і говорять, що люди з великим задоволенням відвідують бібліотеку. Діти теж багато читають, навіть чергу організували, домовляються поміж собою, хто за ким яку книжку візьме.
Як розповіла Аріна Смуток, вибір книжок дуже цікавий і різноманітний. На сьогодні це 95 найменувань книг, але невдовзі очікується поповнення.
«Книги – згідно з тими запитами, що хотіли українці. З психології – для тих, хто не готовий йти до психолога, хоче сам справлятися. Йому в допомогу є книжки про роботу, долання викликів, депресії, як пережити кризу. Серед сучасної літератури – такі автори, як Шкляр, Винничук, Кокотюха, Андрухович, Забужко, Матіос, Вдовиченко, Крук тощо. Багато іноземних авторів. Є історичні книги, чим люди зараз дуже цікавляться, нон-фікшн. Звичайно, підліткові та дитячі, фентезі, комікси, казочки», – говорить пані Аріна.
Бібліотека працює тричі на тиждень, книжки даються на два тижні, можна приходити та читати прямо тут, що люди теж роблять. Уже є і постійні клієнти. Все безкоштовно.
ВОЛОНТЕРСТВО І ДОПОМОГА, ЯКІ НАДИХАЮТЬ РОБИТИ БІЛЬШЕ
Усю допомогу переселенці отримують на безоплатній основі. Всі ті, хто її організовує і надає, роблять це безоплатно. «В нас жодної людини на зарплаті немає. Це все – волонтерство», – підкреслює Людмила Ільчук.
Вона показує на машину, припарковану біля складу, на якій волонтер приїжджає після своєї роботи, пересідає за кермо мікроавтобуса та їде збирати гуманітарну допомогу, про яку надійшла інформація. Наприклад, вчора повернувся з повністю завантаженим Мерседесом.
Люди, які тут жили роками і ніколи не перетиналися, зараз подружилися. Хтось взяв на себе логістику і склад, бо є фахівцем у цьому. Хтось зайнявся пошуком і закупкою машин, які потім відправляються в Україну. Багато хто прийшов через знайомих. Багато волонтерів з-поміж тимчасових переселенців.
Глава PromoUkraïna каже: «Стабільно в нас є члени Асоціації, які постійно живуть у Страсбурзі. Вони її заснували. Цей фундамент – 28 осіб. Але з усіма тими, кого ми залучили, коли треба згуртуватися, нас збирається десь 120 людей».
Вона додає, що в цьому плані українці були здивовані та вдячні французам, причому молоді.
«Коли в нас ще не було складу, а допомога вже надходила, то французи-студенти, які вдень вчилися, увечері й навіть вночі допомагали нам у трьох церквах, що дали місце для збору гуманітарної допомоги», – розповідає вона.
Також прості французи, які перейнялися війною і дуже співчували українцям, допомагали збирати продукти під час акцій у супермаркетах, проводячи там весь вихідний з 9 ранку до 7 вечора.
«Це дуже важлива для нас підтримка і розуміння, що ніхто не залишився осторонь з думкою про те, що ця війна – вона десь там та їх не стосується. Нас це вразило. І нехай зараз, коли вже минули місяці, вони допомагають не так масштабно, як на початку, але все одно вони дзвонять, приходять, перепрошують, що зараз період літніх відпусток, і вони не такі активні, але з вересня обіцяють поновити свою діяльність. Це дійсно надихає і надає нам сили продовжувати працювати”, – говорить пані Людмила.
А робити ще багато. Серед іншого – підготовка до відзначення і святкування Дня Незалежності, який PromoUkraïna планує провести в три етапи.
Перший з них полягає в тому, що Страсбург долучитися до встановлення світового рекорду з наймасовішого одночасного виконання гімну України у 50 країнах світу.
Другий – за участі представників Постійного представництва України при Раді Європи та посадовців мерії міста буде проведено великий захід і маніфестацію на дуже знаковому для Страсбурга місці – площі біля Центрального собору. Окремим дійством вшанувати пам’ять загиблих.
«Ми хочемо показати Страсбургу, як Україна живе останні пів року, зробити такий мініспектакль, де наші українці йдуть вулицею з дитячими візочками або на велосипедах, і раптово сирена, тривога, всі падають, закриваються руками, крики... Щоб нагадати всім, як зараз живе Україна. З початку війни ми провели 15 маніфестацій, це були марші, концерти”, – говорить пані Людмила.
Третій етап – великий український концерт. Адже концертна діяльність, що популяризує Україну, є ще одним потужним напрямком роботи Асоціації.
І вже поспішаючи на наступну зустріч, президентка PromoUkraïna каже: «Знаєте, отак увесь вдень усе це робиш, багато, швидко. А вночі сідаєш, подумаєш про все, що відбувається, аж до сліз. І розумієш, що ми не маємо права зупинитися і зламатися. Адже наші там не зламалися. А своєю роботою ми пишаємося. Оскільки робота за пів року нами зроблена колосальна».
Олена Милосердова, Страсбург