«ГРА» за правилами: 14 вистав оцінюють експерти зі США, Швейцарії, Франції, Нідерландів та Польщі
Інтрига вибору лауреатів восьмого Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA»
Цього тижня увосьме стартують фінальні покази вистав Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA». Отримавши до початку березня 92 заявки з 22 міст України, вітчизняні експертки й експерти сформували короткий список із 14 найдостойніших претендентів.
Через нинішню дуже напружену безпекову ситуацію в умовах повномасштабної російсько-української війни організатори фестивалю-премії на фінальному етапі максимально дистанціювалися від столиці. У Києві заплановано лише три дні. До того впродовж тижня вистави почергово покажуть спочатку у Львові, потім в Івано-Франківську, Рівному та Вінниці.
До складу міжнародного журі цього разу увійшли п’ятеро провідних театральних фахівців із Польщі, Швейцарії, Франції, Нідерландів та США. Вони визначать лауреатів у семи загальних та восьми індивідуальних номінаціях, що охоплюють режисуру, акторську майстерність, сценографію, хореографію, музичне оформлення та драматургію.
Як вистави потрапляють до фінального списку? Які етапи становлення пройшов Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» (GRA) із 2018 року? Чому кожному глядачеві й кожній глядачці, які планують зануритися у простори Мельпомени, важливо поцікавитися оцінками експертів? Укрінформ знаходить відповіді на ці та інші запитання.
НЕСПОДІВАНКИ ДОВГОГО І КОРОТКОГО СПИСКІВ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ
Всеукраїнський театральний фестиваль-премію «GRA» за значенням можна поставити в один ряд із масштабними, впливовими й актуальними «Книжковим Арсеналом», Київським міжнародним кінофестивалем «Молодість», Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA.
Суть і значення театрального фестивалю-премії закладено у спорідненому звучанні назви «GRA»/«ГРА». Абревіатура складається з початкових літер слів «Great Real Art» і перекладається як «Велике справжнє мистецтво» — до такого рівня організатори разом із глядачами й учасниками мріють наблизити український театр. А пряме значення українського слова — власне сценічне перевтілення. Ці філігранні лінгвістичні тонкощі налаштовують й іноземців звернути увагу на кейс, який 2018 року започаткувала Національна спілка театральних діячів України.
За правилами театрального фестивалю-премії щоразу визначають найкращих серед прем’єрних вистав попереднього року. Тому всі, хто в період дії воєнного стану, тривалих російських атак і спричинених ними блекаутів знаходить час стежити за театральним життям, розуміють, що до списків потрапили фаворити глядачів: «Енеїда» Театру Ветеранів, «Я бачу, вас цікавить пітьма» за бестселером письменника-захисника Іларіона Павлюка й опера «Місяць» Національної оперети України.
Довгий список восьмої «ГРИ» об’єднав вистави режисерів, які вже не раз потрапляли до лонгліста і фіналу фестивалю-премії. Це Тамара Трунова, Максим Голенко, Оксана Дмітрієва, Дмитро Захоженко, Артем Вусик, Ніна Хижна, Ілля Мірошніченко, Кристина Шишкарьова, Дмитро Некрасов. Уперше ввійшли до довгого списку Іван Шаран, Станіслав Іванов, Євген Карнаух, Микита Поляков.
На часі для українського театру воєнного періоду, за довгим списком восьмого фестивалю-премії «ГРА», — твори Лесі Українки: експерти й експертки високо оцінили три вистави за її творами — «Кассандра», «Бояриня» та «Камінний господар». Оригінальне сценічне втілення має й інша українська класика. Наприклад, твір Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію». Інсценізовано й твори сучасників: Ліни Костенко, Ніни Захоженко, Андрія Бондаренка, Людмили Тимошенко, Тетяни Киценко, Аліни Сарнацької, Володимира Туки, Дмитра Сухолиткого-Собчука, Оксани Данчук, Олександра Гавроша.
Зарубіжна класика в українському театрі часто трансформується в сучасні контексти, зокрема у «Brecht.Cabarett» — копродукції київських «Золотих воріт» із Харківським державним академічним театром ляльок імені Віктора Афанасьєва. Постановку створили за мотивами п’єси «Барабани вночі» відомого німецького драматурга, у ній звучать пісні на вірші Бертольда Брехта в перекладі Сергія Жадана.
У фіналі фестивалю-премії за титули змагатимуться такі «важковаговики», як Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької, Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Київський національний академічний театр оперети, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Національний будинок музики в копродукції з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка. Одночасно на авансцену виходять Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр, Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр імені Миколи Садовського, Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького та кілька незалежних мистецьких колективів.
Якщо повернутися до довгого списку, то до нього потрапили 28 колективів із 10 міст: 12 вистав у Києві, 10 — у Львові, 3 — у порівняно невеликому Івано-Франківську, 2 — у ще трохи меншому Рівному, по одній — у Луцьку, Чернівцях, Ужгороді, Хмельницькому, Вінниці, а ще в особливо загрожених Сумах і Харкові.
Варто зауважити, що фестиваль-премія «ГРА» не приймає необмежену кількість заявок від учасників, тобто прем’єрних показів у всіх театрах значно більше. За даними Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти, минулого року продовжували свою діяльність 109 театрів державної і комунальної форм власності — лише на один менше, ніж у 2024-му (місцева влада вирішила припинити роботу Дніпровського міського телевізійного театру). Держмистецтва прозвітувало про 747 прем’єрних постановок, зокрема камерних із невеликою кількістю акторів та моновистав, упродовж 2025 року. Насправді їх було ще більше, оскільки також діють незалежні колективи, уточняють у Національній спілці театральних діячів України.
СКІЛЬКИ ВИСТАВ ЕКСПЕРТИ МОЖУТЬ ПОДИВИТИСЯ НАЖИВО
Щоразу до експертної ради фестивалю-премії входять 10 театрознавиць і театрознавців, які спочатку переглядають заявки й відеопрезентації вистав учасників, далі дивляться найкращі постановки наживо, а в результаті голосують за короткий список. Донедавна декан театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського (2017–2025) Яна Партола у ролі експертки пройшла з фестивалем-премією «ГРА» більшу частину шляху. Оскільки кандидатка мистецтвознавства вп’яте аналізує ситуацію, перебуваючи всередині процесу, Укрінформ попросив її порівняти перші роки проведення фестивалю-премії та три останні.
«Перший сезон «ГРА» можна вважати так чи інакше святом, — коментує Яна Партола. — На стадії становлення фестиваль-премія завойовував довіру, передусім у професійних колах, до методології оцінювання і розуміння процесів. Нині «ГРА» вже стала тим фестивалем, на який очікують не тільки глядачі, а й професіонали по всій Україні. Звісно, є незадоволені, тому що експертна оцінка завжди є суб’єктивною — ми на території мистецтва. Тут не може бути якоїсь абсолютної об’єктивації процесів».
Фестиваль-премія «GRA» чи не щороку зазнає трансформацій. У 2023 році додали окрему номінацію «За кращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни». Тоді приймали заявки на конкурс театральних проєктів за два роки, бо у 2022-му його не проводили (подали 134 сценічні проєкти з 20 міст).
«Це теж спірний момент, — зауважує Яна Партола. — Бо коли дивишся всі вистави, у будь-якій номінації, вони всі про війну, бо ми з вами живемо у війні. Тому будь-яка вистава, навіть дитяча, є певною рефлексією на нинішні події».
Цього разу звання найкращої драматичної вистави великої сцени виборюватиме «Кассандра» Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського. У цьому сегменті зазвичай до фіналу виходили постановки театрів зі статусом національного. До речі, серед фіналістів є ще кілька античних сюжетів — окрім названих, «Пенелопея» (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки) і «Медея» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
Поступово трансформується «дитяча» номінація. З минулого року вона називається «За найкращу виставу для дітей, підлітків та сімейного перегляду». Важливо й прикметно, що останніми роками стають конкурентоспроможними постановки для підлітково-юнацької аудиторії, а не лише для найменших глядачів, підкреслює Яна Партола. До фіналу вийшли «Sex education. Дівоча версія» незалежного театру «Лава» і «Перший урок» Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького.
Дуже непросто функціонувати театрам в особливо загрожених регіонах. Це позначається на результатах. «Сумно, що через війну вибувають потенційно сильні гравці, — констатує Яна Партола. — Зокрема театри із Сум і Харкова». Національним закладам дещо простіше долати виклики воєнного часу не лише завдяки кращому фінансуванню, а й тому, що вони мають певний відсоток заброньованих артистів і допоміжного складу. У незалежних театрах, оскільки вони не мають статусу критичної інфраструктури, творчі й організаційні проблеми виникають частіше.
Експертка Ірина Чужинова розповідає, що наживо подивилася 29 вистав, які змагалися у восьмій едиції фестивалю-премії «ГРА». Окрім рідного Києва — у Рівному, Луцьку, Івано-Франківську, Львові. Вистави з Харкова і Сум бачила на гастролях.
«Моє персональне відкриття — це незалежний театр «Гармидер» і Руслана Порицька. Я багато чула про них, а завдяки «GRA» нарешті познайомилася і побачила, як театр працює в місті. Насправді театр важливо бачити в контексті міста і навіть району та вулиці, — коментує Ірина Чужинова. — Ще мене вражає вплив на сектор Стипендії імені Антонена Арто, яку завдяки підтримці різних донорів робить продюсерка Ольга Дятел та її колеги і коліжанки з «Proto Produkciia». Цьогоріч у конкурсі також був перформанс «Захищені» мисткині Галини Андрусенко. Загалом мене більше цікавить не мейнстрим, а умовна периферія театрального процесу — бо саме там відбувається все найцікавіше».
ЯК СТАТИ ЗАКОНОДАВЦЕМ ПРОФЕСІЙНОГО І СУСПІЛЬНОГО ДІАЛОГУ
«Попри всі виклики, ми продовжуємо об’єднувати театри з різних міст, знайомити їх із міжнародним професійним середовищем і фіксувати, як змінюється наше театральне мистецтво. Особливо цінуємо готовність членів міжнародного журі приїхати в Україну, попри безпекові ризики», — каже Богдан Струтинський, директор фестивалю-премії «ГРА», голова Національної спілки театральних діячів України.
Вирішальне слово у цьогорічному конкурсі — за міжнародним журі у складі митців із Польщі, Швейцарії, Франції, Нідерландів та США.
Вдруге долучається до оцінювання вистав Ева Баль — асоційована професорка кафедри перформативних досліджень та керівниця Дослідницького центру локальних культур Ягеллонського університету у Кракові. Польська дослідниця і театрознавиця, яка знає українську мову, багато досліджує та пише про український театр, уже визначала переможців фестивалю-премії «ГРА» 2024 року.
У команді журі — Оскар Юстіс, режисер, актор, педагог, менеджер, художній керівник нью-йоркського The Public Theater, професор драматичного письма та мистецтв і публічної політики в Нью-Йоркському університеті (США). Авторитетний американський митець співпрацює зі столичним Театром на Подолі. На початку цієї осені він сам виявив бажання приїхати до нашої країни і познайомитися з багатьма українськими театрами. «Попри надзвичайно щільний графік, Оскар знайшов можливість присвятити десять днів поїздці в Україну та погодився увійти до складу журі», — розповів Богдан Струтинський.
Із нідерландським театрознавцем і режисером Александром Шрьодером познайомилися торік. Драматург роттердамського театру Mooi Weer приїздив в Україну на запрошення Українського інституту і за власним бажанням переглядав вистави фінального етапу «GRA». «Ми побачили його щиру зацікавленість українським театром і підтримку України загалом. Тому цього року запропонували йому долучитися до журі, і він одразу погодився», — деталізує директор фестивалю-премії.
Ще двоє поважних членів міжнародного журі: Юріан Койман — засновник і директор швейцарського фестивалю «Culturescapes» та Арман Сарібекян — актор паризького «Театру дю Солей».
«Ми дуже вдячні кожному члену та членкині журі за готовність прийняти наше запрошення, за професійний інтерес до українського театру, підтримку України та сміливість приїхати до нас саме зараз. Нам важливо, що вони не просто оцінюватимуть вистави, а матимуть змогу особисто зустрітися з українськими театральними командами, побачити, чим живе наше мистецтво сьогодні, і стати частиною професійного діалогу», — каже Богдан Струтинський.
Театрознавиця Ірина Чужинова називає фестиваль-премію «національним шоукейсом»: «Тобто «GRA» — така платформа, що може презентувати країну міжнародній аудиторії. У різних країнах є подібний формат. «GRA» завдяки кільком стадіям експертного відбору дає уявлення про театральний процес загалом, запрошує міжнародне журі для вибору переможців. Минулого року Український інститут синхронізував візит своїх гостей із фестивалем фіналістів «GRA», тобто фактично підтвердив статус спеціальних показів найкращих українських постановок для вітчизняних і зарубіжних культурних менеджерів, критиків, кураторів, медіа».
«GRA» також працює як оглядач і фіксатор театрального життя. Важливими й цінними є альманахи з текстами експертів та експерток про побачені вистави, додає Ірина Чужинова. Експертка резюмує: «Хотілося б, щоб фестиваль-премія «GRA» мав амбіції перетворитися на трендсеттера у театральному світі, який має вплив не тільки на фахівців, а й на аудиторії. Який привертає увагу до важливих подій — можливо, поки що не популярних, але принципових для розвитку театрального сектору. Фестиваль, який підтримує розмаїття та інклюзивність. Який може провокувати дискусії чи обговорення, що виходять за межі «бульбашки».
Переможців восьмого Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA» оголосять у Києві 23 листопада.
Коли театральні колективи працюють в умовах обмежених людських і фінансових ресурсів у спресованому часі між атаками російських ракет і безпілотників, це є видимим спротивом ворогу через розвиток української культури й вагомою підтримкою глядачів під час повномасштабної російсько-української війни.
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Укрінформу та надані НСТДУ і театрами