Захисник Маріуполя видав збірку «Санаторій сатани», написану курячою кісточкою на робі у полоні
Вийшла збірка поезій «Санаторій сатани» військовослужбовця 36-ї бригади морської піхоти, захисника Маріуполя Андрія Петрука, яку він написав курячою кісточкою на тюремній робі в російському полоні.
Про це кореспондентові Укрінформу повідомив автор збірки.
«Коли привезли книгу і, нарешті, я взяв її до рук, мене переповнили фантастичні відчуття. Адже кожен рядок - це історія, написана серцем. Тут зібрані мої думки, переживання біль, надія. Особливо хвилююче усвідомлювати, що слова народжені в найважчі моменти життя, стали справжньою книгою. Щиро дякую всім, хто допоміг їй побачити світ!» - ділиться своїми відчуттями Петрук.
І додає, що для нього це не просто книга, а частинка його душі, кохання, болю і переживань.
За його словами, до збірки, макет якої він створив власноруч під час нічної повітряної тривоги у лікарні, увійшло близько 40 творів. Її загальний наклад 500 екземплярів, поки що вийшло 100. Видати книгу допомогли волонтери, які оголосили збір коштів на видання і необхідну суму зібрали буквально за кілька днів.
У російському полоні, куди Петрук потрапив після важкого поранення, він пробув майже чотири роки. Шукав спосіб відволіктися від жахливої реальності й знайшов його у творчості - почав писати вірші, а згодом і пісні, яких загалом вийшло понад сотню. Хоча, за його словами, ні в школі, ні в інституті літературою особливо не захоплювався.
Перший вірш народився у 2023 році, на день народження його коханої Юлії. Вони не встигли одружитися, почалася велика війна. Дівчина пообіцяла чекати. Та час ішов, за всі роки неволі він не отримав жодної звістки від рідних і сам не мав можливості написати їм.
«Я постійно прокручував у голові слова, сказані коханою перед розлукою: «Я буду чекати тебе стільки, скільки треба». Тому моїми першими поетичними рядками були: «Дочекайся мене, я молю!». А далі пішло…», - згадує Петрук.
Записувати вірші не було на чому, зазначає військовослужбовець. Інколи під виглядом м’яса полоненим давали курячі кісточки. Одну з них чоловік загострив і спробував дряпати нею слова на штанах роби. Виявилося, що писати таким способом можна. Відтоді вдень він записував складені рядки, запам’ятовував їх, а ввечері затирав написане водою, щоб наступного дня мати можливість знову на них писати.
Петрука звільнили з полону 5 лютого 2026 року внаслідок обміну. Але він досі перебуває у лікарні, переніс важку операцію, і сподівається, що незабаром повноцінно стане на ноги і ходитиме без милиць.
Як повідомляв Укрінформ, захисник Маріуполя у російських катівнях видряпував вірші курячою кісткою на в'язничному одязі й мріяв, щоб його дочекалася кохана.
Фото з власного архіву Андрія Петрука