Анастасія Образцова, виконавча директорка Українського культурного фонду
Сорок відсотків переможців УКФ у 2025 році подалися вперше
Український культурний фонд щороку отримує запит, який у кілька разів перевищує його можливості. Війна змінює не лише пріоритети держави, а й саму логіку культурної політики. Попри обмежені ресурси, УКФ розширює програми, намагається вирівнювати регіональні дисбаланси, залучає міжнародні кошти й запускає нові формати підтримки. Як працює культура в умовах дефіциту – пояснює виконавча директорка інституції Анастасія Образцова.
– Пані Анастасіє, в попередньому інтерв’ю для Укрінформу ви зазначили, що найактивніше заявки до УКФ подають Київ і Львів. І от у 2026-му стартував пілотний проєкт із впровадження мережі регіональних представників у двох областях – Одеській і Сумській. Це зроблено з метою активізації менш активних регіонів?
– Лідери, яких ви назвали, залишаються незмінними, але загалом за поданими проєктами ми бачимо суттєве розширення географії. Наприклад, у 2025 році 67 % підтриманих проєктів були не з Києва – і це дуже хороший показник. Український культурний фонд має забезпечувати рівні можливості для всіх з урахуванням специфіки, викликів і спроможності кожного регіону. Водночас ми бачимо різні ситуації: є області, де подають мало заявок і, відповідно, мають низький рівень підтримки, а є регіони, де заявок багато, але відсоток перемог залишається невисоким. Наприклад, Запорізька область тривалий час була менш активною в конкурсах, тоді як Одещина подає десятки проєктів, але підтримку отримує лише частина з них. Саме тому ми вважаємо, що регіональні представники можуть одночасно посилити і ініціативу, і спроможність регіонів. Вони будуть носіями інформації від УКФ і водночас добре розумітимуть локальний контекст.
– Це буде людина з визначеним робочим місцем, до якої потенційний заявник зможе звернутися за практичною консультацією?
– Так. Це буде фахівець або фахівчиня, до кого потенційні заявники зможуть звернутися за практичною консультацією та підтримкою у процесі підготовки заявки.
Регіональні представники допомагатимуть зорієнтуватися у програмах УКФ, пояснюватимуть умови участі, підказуватимуть, на який конкурс або ЛОТ доцільніше подавати конкретний проєкт, інформуватимуть про календарні етапи та типові помилки під час подання. Водночас важливо розуміти: вони не писатимуть заявок замість заявників, а допомагатимуть підсилити їхню якість і зрозумілість.
Окремо важливо й те, що ці представники працюватимуть із локальними культурними середовищами загалом – проводитимуть інформаційні зустрічі, розповідатимуть про можливості УКФ, сприятимуть появі нових партнерств та ініціатив. І в такий спосіб “розбурхуватимуть” культурне життя на місцях та впроваджуватимуть локальні ініціативи. Тут фактично йдеться про посилення присутності Фонду в регіонах і кращий зв’язок із культурними спільнотами на місцях.
– У яких ще областях з’являться ваші представники?
– Ми б хотіли, щоб у перспективі регіональні представники УКФ працювали в кожній області, і поступово рухаємося в цьому напрямі. Але для масштабування такої мережі потрібне розширення команди та відповідний ресурс.
Пілот ми розпочали з двох областей невипадково. Одещина – це регіон із дуже активним культурним середовищем і великою кількістю заявок, де ми бачимо потребу саме в посиленні спроможності та якості проєктної роботи. Сумщина – це вже про стратегічний пріоритет підтримки прифронтових і деокупованих територій, де культура сьогодні відіграє особливо важливу роль у згуртуванні громад і збереженні стійкості.
Важливо, що створення територіальних органів передбачене Законом України «Про Український культурний фонд» ще з моменту заснування інституції у 2017 році. Але фактично ця норма тривалий час залишалася нереалізованою, хоча потребу в такій присутності в регіонах культурна спільнота відчувала давно. Тому для нашої команди дуже важливо, що зараз вдається втілювати речі, які роками існували лише на рівні ідеї чи законодавчої норми.
Водночас ми розуміємо, що сам закон, за яким працює УКФ, уже потребує системного оновлення. За дев’ять років зміни до нього вносили лише точково – перед запуском Фонду, під час пандемії COVID-19 та на початку повномасштабного вторгнення. Але сьогодні сектор потребує більш комплексних рішень. Тому для нас дуже важливо, що за підтримки міністерки культури Тетяни Бережної зміни, які ми запропонували, зокрема й щодо запровадження довгострокових проєктів, – до закону вже були передані урядовим шляхом до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики і схвалені до першого читання.
АНАЛІТИКА УКФ ДАЄ ЗМОГУ БАЧИТИ НЕ ЛИШЕ КІЛЬКІСТЬ ЗАЯВОК, А Й РІВЕНЬ ІНІЦІАТИВНОСТІ ТА СПРОМОЖНОСТІ КОЖНОГО РЕГІОНУ
– Загалом співпраця УКФ із Міністерством культури відбувається конструктивно?
– Так, нам добре працюється з Міністерством. Ми спостерігаємо системне бачення розвитку підпорядкованих йому інституцій. Це підтверджується і збільшенням загального фінансування УКФ: із 251 мільйона гривень у 2025 році до 410 мільйонів гривень у 2026-му, не враховуючи ще фандрейзингу, який ми розбудували з нуля.
– Це відчутне зростання?
– Залежить від того, з чим порівнювати. У цифрах ми бачимо це як суттєве зростання – і ми вдячні за це рішення.
Аналітика УКФ дає нам змогу бачити не лише кількість заявок, а й рівень ініціативності та спроможності культурного середовища в кожному регіоні. І ці дані показують: запит до Фонду на гранти приблизно у шість разів перевищує фінансові можливості щодо підтримки у 2026 році. Загалом за вісім бюджетних років сукупний запит від заявників перевищив 17 мільярдів гривень. І це, з одного боку, свідчить про величезну потребу сектору в підтримці, а з іншого – про те, наскільки жива, активна й готова працювати українська культурна спільнота навіть у надзвичайно складних умовах.
ОПТИМАЛЬНИМ БЮДЖЕТОМ УКФ БУЛА Б СУМА В 1 МІЛЬЯРД ГРИВЕНЬ НА РІК
– Це загальна цифра запиту на фінансування всіх, хто подається. Але ж насправді не всі проєкти долають відбір і здобувають схвальну оцінку експертів як такі, що потребують державного фінансування. Якщо ж говорити про потребу саме тих, які варті, але, ймовірно, не отримують фінансування через недостатність бюджету УКФ, про яку цифру на рік може йтися?
– Тут можемо говорити лише про аналітичні оцінки та припущення. Ми бачимо рейтингові бали проєктів і можемо аналізувати, скільки якісних та спроможних ініціатив залишаються без підтримки не через слабкість заявки, а через обмеженість бюджету.
Якщо опиратися на цю аналітику, то оптимальним для УКФ був би бюджет на рівні близько 1 мільярда гривень на рік. Це дало б змогу підтримати значно більше сильних проєктів, які вже сьогодні проходять якісний відбір і мають високі оцінки експертів. У нас фактично є черга з дуже хороших ініціатив, які або не отримують фінансування взагалі, або отримують його в меншому обсязі, ніж потребують для повноцінної реалізації.
Ідеться не про те, щоб «задовольнити всіх», але ми точно могли б підтримувати щонайменше вдвічі більше проєктів, ніж сьогодні. І для сектору це мало б велике значення.
Водночас культурній спільноті потрібне не лише більше фінансування, а й передбачуваність. Ми всі розуміємо, що сьогодні головний пріоритет держави – оборона країни. Але, якщо культура з об’єктивних причин не може отримати достатнього ресурсу, то принаймні має бути стабільність її підтримки. Особливо це важливо для приватних і незалежних ініціатив та інституцій.
– У квітні цього року стартувала програма підтримки культурного продукту «Тисячовесна» від Міністерства культури України та Офісу Президента. Там досить великий бюджет. Це ж, певно, великий крок для стабільної підтримки?
– Абсолютно. Дуже добре, що держава посилює підтримку створення культурного контенту й інвестує в культуру навіть в умовах війни.
Водночас тут ще є простір для розвитку. Ідеться не лише про окремі формати контенту, а й про ширше охоплення культурних практик – аудіокнижок, виставок, експозицій, міждисциплінарних проєктів. УКФ працює з такими форматами й бачить на них великий запит від спільноти.
Окремо ми зараз спостерігаємо дуже велику потребу в підтримці масштабних культурних подій – фестивалів, форумів, концертів, великих міжрегіональних ініціатив. Саме тому цього року ми запровадили програму «Флагманські події». І попит на неї виявився надзвичайно високим: обсяг запиту майже вдвічі перевищив фінансування, передбачене на всі програми УКФ разом узяті.
Для нас це стало важливим індикатором. Тепер можемо предметно говорити з державою, спираючись на конкретні цифри, аналітику та реальний запит культурної спільноти.
УКФ МОЖЕ ПІДТРИМУВАТИ ТІЛЬКИ 9–15 ВІДСОТКІВ ПРОЄКТІВ, ТОБТО НЕЗАДОВОЛЕНИХ ЛИШАЄТЬСЯ ВІСІМДЕСЯТ
– Загалом який відсоток поданих проєктів у середньому на рік може отримати фінансування від УКФ?
– Щороку УКФ може підтримати лише відносно невеликий відсоток поданих проєктів – у середньому це 12–15 %. І така ситуація залишається від початку роботи Фонду. У 2025 році нам вдалося вийти на 16,8 %. Попит на наші програми надзвичайно високий. Водночас понад 80 % заявників щороку не отримують фінансування. Серце крається щоразу, бо суто по-людськи хотілося б підтримати всіх. За більшістю заявок стоять люди, команди, важливі для громад ідеї та велика робота. Ми бачимо багато сильних ініціатив, які заслуговують на реалізацію. УКФ підтримує саме проєкти – тобто не лише власне ідею, а її цілісне, продумане й реалістичне втілення. Тому надзвичайно важливо ще й «запакувати» її в цей проєкт якісно.
– Щодо «запакувати». Є певна кількість талановитих людей, які продукують хороші ідеї та освоїли якісне подання грантових заявок. Відповідно, з боку може складатися враження, що перемагають щороку одні й ті самі.
– Напевно, така думка може складатися. Частина організацій та команд за роки роботи вже добре опанували проєктний менеджмент і навчилися якісно подавати заявки: навіть видно з рейтингу, коли в одного і того самого заявника з року в рік поступово збільшується оцінка від експертів, тобто якість проєктів, які подаються, зростає.
Але для нас принципово важливо, що правила й процедура оцінювання є однаковими для всіх. Ми дотримуємося принципів неупередженості та справедливості, навіть попри те, що інколи це супроводжується неймовірною кількістю критики чи емоційною реакцією.
УКФ свідомо працює над тим, щоб система не була «закритою», тобто доступною лише для найбільш досвідчених гравців. Тому є диверсифікація програм і створення різних умов для різних типів заявників. Наприклад, окремі конкурси орієнтовані на великі інституції та спроможні команди, а інші – на невеликі територіальні громади чи новачків. Це дає змогу уникати ситуації, коли маленька громада фактично змушена конкурувати зі столичними інституціями з набагато більшими ресурсами й досвідом.
Цьогоріч у новоствореній музичній програмі ми розділили можливості для різних категорій учасників: один ЛОТ – без співфінансування для молодих виконавців-початківців, інший – для великих спроможних заявників із вимогою співфінансування. Ми також постійно враховуємо питання географічного балансу, інклюзії, підтримки корінних народів і створення можливостей для нових учасників сектору. І це вже дає результат: торік
40 % переможців подалися до УКФ уперше. Для нас це важливе підтвердження того, що проведена роз’яснювальна та консультаційна робота працює, і що нові гравці поступово відчувають себе впевненіше у грантовій системі.
– Наскільки я пам’ятаю, попередніми роками була інформація, що один із п'яти заявників подавався вперше і вигравав, а зараз вже майже половина!? Гарний результат для заявників-новачків.
– Звісно, багатьом із першого разу були не дуже зрозумілі всі процедури, навіть якщо це відома особистість чи дуже класна ідея. Це свідчить тільки про те, що треба чіткіше ознайомитися з процедурами та принаймні не подаватися в останній день.
Також варто взяти до уваги той факт, що навіть дуже сильна ідея або відома команда не гарантує успіху з першої спроби. Грантова процедура має чіткі правила, і вони однакові для всіх – незалежно від досвіду чи статусу або наявних знайомств. Часто результат залежить від того, наскільки коректно і повно оформлена заявка та чи дотримані всі вимоги бюджетного законодавства.
Ми не можемо спростити системи до рівня «подача прізвища і автоматичне фінансування», тому що працюємо з державними коштами й несемо відповідальність. Наше завдання полягає в тому, щоб зробити цю систему максимально зрозумілою. Ми регулярно проводимо вебінари з кожної програми, розбираємо типові помилки, пояснюємо логіку оцінювання. Також організовуємо інформаційні дні в регіонах, і, до речі, з появою регіональних представників ця робота стане ще більш системною й доступною на місцях. Важливо, що всі ці заходи є відкритими та необов’язковими, але вони справді допомагають заявникам ефективніше орієнтуватися в процесі і підвищують якість поданих проєктів.
СПІВФІНАНСУВАННЯ МАЄ ВЕЛИКІ ПЕРЕВАГИ – ПО-ПЕРШЕ, ВСЯ ВИДІЛЕНА СУМА ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ОБЛАСТІ
– Ще одна нещодавно втілена фондом ініціатива – підтримка регіональних культурно-мистецьких проєктів у партнерстві з обласними адміністраціями та місцевими радами. Співфінансування п’ятдесят на п’ятдесят. Де це вже реалізовано?
– Про цю модель також дуже довго говорили – поєднати ресурси державного та місцевого рівнів, щоб підсилити ефект підтримки в регіонах. Коли фінансування здійснюється виключно через державний бюджет, уся країна фактично конкурує в одному полі. І хоча ми єдина культурна система, регіони дуже різні – і за пріоритетами, і за спроможністю, і за культурними запитами. Саме тому співфінансування дає важливу перевагу: воно дає змогу зосередити ресурси в межах області або міста та водночас посилити саме локальні ініціативи, які більше відповідають потребам конкретних громад.
Перший такий пілот ми реалізували у 2025 році в партнерстві із Запорізькою міською радою та Запорізькою обласною військовою адміністрацією. Це був спільний бюджет: 2 мільйони гривень від регіону і 2 мільйони від УКФ – загалом 4 мільйони на підтримку культурно-мистецьких проєктів у регіоні. Важливо, що вся операційна частина – від розробки умов до технічного відбору заявок – залишається за УКФ, адже це наша експертиза і гарантія прозорості процедур. Водночас ми обов’язково залучаємо партнерський регіон до формування пріоритетів: вони краще за всіх розуміють, що саме зараз потрібно підтримати – культурну спадщину, фестивальні формати чи інші ініціативи.
– У 2026 році співпраця із Запорізькою областю продовжилася?
– Так і, зважаючи на успіх, навіть подвоїли бюджети: чотири мільйони гривень плюс чотири мільйони гривень.
Перший челендж завжди складний, бо важливо не тільки запустити щось, а зробити його сталим. Це прецедент із погляду адміністрування публічних грошей, нам доводилося спілкуватися не тільки з департаментами культури чи відповідними заступниками голів, а й із департаментами фінансів і представництвами Державної казначейської служби, оскільки це обмін субвенціями державних і регіональних коштів. Ми виходили до кожної області, проводили спільні наради з керівниками управлінь, міністерством, пропонували таку можливість, пояснювали, що нас не злякати цифрами, і будь-яку суму, яку вони готові виділити на культуру власного регіону, УКФ подвоїть. Усе залежить від планів і мети керівників регіонів.
Цей підхід уже почав масштабуватися. До ініціативи приєдналася Львівська міська рада: у 2026 році ми реалізуємо спільні 5 мільйонів гривень від міста і 5 мільйонів від УКФ – загалом 10 мільйонів на культурні проєкти в громаді.
Також долучилося місто Дніпро: у 2026‑му на підтримку культурних ініціатив у місті буде спрямовано 14 мільйонів гривень – 7 мільйонів від міського бюджету і 7 мільйонів від УКФ.
– УКФ минулого року виграв грант від програми Європейського Союзу «Креативна Європа». Тобто ви самі виступали у ролі заявника?
– Інколи УКФ також виступає в ролі заявника. Ми не уникаємо цієї ролі, якщо вона дає змогу залучити додаткові ресурси для української культури.
Зокрема, в межах спецконкурсу програми ЄС «Креативна Європа» ми отримали грант у розмірі 2 мільйони євро, з яких близько 70 % буде спрямовано на підтримку українських культурних ініціатив через механізм субгрантингу.
Це важливий досвід, адже Український культурний фонд став першою державною бюджетною установою в Україні, яка отримала подібне фінансування від ЄС у сфері культури. Зазначу, що тут ми виступаємо ще й розподільником європейського фінансування в Україні.
Ми використовуємо всі доступні інструменти, міжнародні програми, партнерства з бізнесом, співпрацю з місцевою владою, щоб посилювати українську культуру в різних форматах.
Загалом у 2025 році нам вдалося залучити понад 100 мільйонів гривень позабюджетного фінансування. Це майже чверть державного бюджету на гранти УКФ і важливий сигнал про довіру міжнародних партнерів та українського бізнесу до нашої інституції.
МИНУЛОГО РОКУ МИ ПРОСТО НЕ ОЧІКУВАЛИ ТАКОГО ПОПИТУ НА КОНКУРС «КУЛЬТУРНИЙ ШТУРМ»
– Чи продовжується співпраця з військовими в межах програм УКФ?
– Ця співпраця триває та розвивається. Минулого року конкурс «Культурний штурм», який ми реалізували спільно з Третьою окремою штурмовою бригадою, отримав майже 400 заявок замість очікуваних ста. На програму було передбачено 5 мільйонів гривень, і ми змогли підтримати 14 проєктів. Тут ми надзвичайно вдячні військовим із «Трійки» за залученість, попри надзвичайну завантаженість, вони особисто долучалися до перегляду заявок і відбору проєктів.
У 2026 році ми продовжуємо цю практику вже з іншим партнером – корпусом «Азов». Програма має назву «Культура. Сталь», а її бюджет становить 7 мільйонів гривень. Принцип залишається незмінним: нічого про військових без військових. Вони безпосередньо беруть участь у відборі й допомагають визначати, який поданий контент є релевантним і доречним.
Такі програми виконують важливу соціальну функцію – створюють простір взаємодії між митцями та військовими. З одного боку, це можливість для військових бути не лише героями, а і співтворцями культурного процесу. З іншого, для митців це доступ до живого досвіду, який часто складно осмислити й зафіксувати без такої взаємодії. Це також про документування війни та формування сучасної культурної пам’яті. Контент у контексті. Контент – культура, контекст – війна.
Ми бачимо, що цей формат працює, і сподіваємося, що він матиме продовження й надалі.
Любов Базів. Київ
Фото Геннадія Мінченка