У ці дні, коли вся увага прикута до Сполучених Штатів Америки після виборів, говоримо про Європу, що визначає своє майбутнє. Яким воно буде – про це в інтерв’ю з Борисом Тарасюком, двічі міністром закордонних справ України, відомим у світі фахівцем із міжнародних справ.

- Агресія Росії проти України спричинила низку подій, значення яких повною мірою тепер оцінити не можемо. Але з того, що вже сталося і є фактом, можна констатувати, що російська агресія і прагнення Путіна до реваншу спровокували глобальні зміни, зокрема в Європі. Європа набула суб'єктності, а Європейський Союз став повноцінним глобальним гравцем. Тепер ЄС не лише бере участь і спостерігає за самітами Групи семи, а й відповідає за ухвалення рішень у цьому форматі й за майбутнє. На відміну від НАТО, Євросоюз після вторгнення РФ в Україну в 2022 році не вагався надати Україні підтримку, також військову.

Тепер уже п'ятий рік війни, ситуація інша, ніж була в 2022-му. Тож спробуймо визначити, куди прямують Європа, Європейський Союз і Україна разом з Європою.

Почнімо із загального питання. Україна є частиною демократичного світу, власне, саме за демократію ми й воюємо. А хто тепер лідер демократичного світу? Це ще Сполучені Штати? Навряд чи за президентства Трампа прапор демократії у світі несуть США – країна, яку ми завжди вважали гарантом нашої незалежності.

- Так, це дуже важливі геополітичні питання. І я повністю згоден з тим, що Європа перетворилася на справжнього суб'єкта геополітичних процесів.

Що стосується гарантів демократії, ми багато років, десятиліть вважали Сполучені Штати лідером демократичного світу, який дбає про те, щоб демократичні цінності панували, щоб міжнародне право працювало.

На жаль, з приходом до влади Дональда Трампа все помінялося, і Сполучені Штати перестали бути лідером демократичного світу, тією державою, яка дбала б про захист демократії.

Ще більше, вважаю, що сьогодні Сполучені Штати перетворилися на країну, завдяки її президенту, яка фактично заграє з авторитарними режимами, робить ставку на їхнє умиротворення.

До чого призвело умиротворення в минулому столітті, добре знаємо. Сьогодні демократія, зокрема демократія в Європі, стала більш відчутною цінністю, ніж це було раніше.

До російського вторгнення в Україну в Європі вважалося, що демократія – це щось таке, що дано навічно і не потребує захисту.

Події показали, що демократія потребує захисту, особливо з огляду на ті процеси, які ми спостерігаємо останнім часом, – активізацію ультраправих та ультралівих сил у європейських країнах. Причому йдеться про провідні країни, які є близькими партнерами України і лідерами серед інших європейських країн щодо підтримки і допомоги Україні. Подивіться, що відбувається сьогодні на політичній арені в Німеччині, Франції, що було в Угорщині, тепер нові тенденції в Болгарії. Усе це – свідчення того, що в багатьох країнах усталеної демократії відбуваються процеси, які можуть або вже зашкодили демократії.

До чого це може призвести, зокрема у ФРН, де права АдН претендує на владу? До того, що Німеччина перестане бути лідером серед європейських країн стосовно допомоги для захисту України, надання фінансової, політичної підтримки. Те саме можна сказати про Францію. Тому нам не байдуже, які процеси тепер відбуваються в демократичних країнах Європи.

Абсолютно справедливо сьогодні Україна – не лише демократична країна, а захисник демократії в Європі й майже контрибутор стабільності в Європі, – це абсолютно нова роль нашої держави.

І, до речі, війна Росії проти України зумовила те, що фактично Україна стала одним з лідерів у формуванні нової політики безпеки й нової Європи.

- Так, нова Європа формується, вона ще шукає себе. У Стратегії національної безпеки США, яка ухвалена рік тому і відображає підходи Трампа до світу і глобальних питань, зазначено, що Європа втратила економічні потужності, відбувається ерозія цивілізації в Європі.

Варто згадати, з яким баченням Європи приїхав на Всесвітній економічний форум у Давосі віцепрезидент Сполучених Штатів Джей Ді Венс одразу після початку діяльності адміністрації Трампа у січні 2025 року. У виступі він прямо звинувачував Європейський Союз у тому, що цінності там не ті, політика міграції руйнує все, а майбутнього в Європи нема.

І своєю метою Сполучені Штати Америки в Стратегії нацбезпеки визначають свою роль як менеджера відносин між Європою і Росією. Вони вважають, що головне завдання – не допустити загострення відносин і конфлікту між цими двома гравцями, і так можна домогтися стратегічної стабільності в Європі. Фактично йдеться про те, що для Трампа і його зовнішньої політики Росія не менш важливий партнер, ніж Європейський Союз.

- Другий термін президентства Дональда Трампа призвів до того, що Сполучені Штати фактично відмовилися від тих принципів і від тієї ролі, яку впродовж десятиліть відігравали Сполучені Штати Америки, – роль лідера демократичного світу.

Сьогоднішня політика США фактично спричинила те, що основним партнером Сполучених Штатів стала не Європа, яку критикують у Сполучених Штатах і президент, і віцепрезидент, а Росія. Та Росія, яка веде агресивну війну вже п'ятий рік проти України, війну в Європі!

Це Росія, яка погрожує тій самій Європі. І я не можу уявити, як Сполучені Штати бачать свою роль у тому, щоб зблизити позиції європейських країн і Росії. Це призводить до абсолютно протилежного результату, своїми діями Сполучені Штати сприяють збільшенню агресивного апетиту Росії.

США фактично відмовляються від демократичних принципів, на яких базувалася євроатлантична безпека, – це були спільні цінності. Сьогодні Сполучені Штати проповідують зовсім інші цінності, аніж це було десять років тому.

Тепер США сприяють зміцненню альянсу авторитарних режимів через загравання з Росією, КНДР, Китаєм. Замість того щоб досягати своїх цілей в антиядерній програмі Ірану, США фактично дискредитують політику Сполучених Штатів, сприяють зміцненню Ірану як авторитарного режиму, позиції якого не похитнулися унаслідок американо-ізраїльської агресії.

І все це свідчить про дискредитацію Сполучених Штатів як світового лідера, про зміну ролі, місця Сполучених Штатів, зміну акцентів, які призводять до поглиблення кризи в міжнародних відносинах і корозії міжнародного права. Те саме стосується міжнародних організацій.

Згадайте нападки на ООН, спеціалізовані установи системи ООН, згортання гуманітарних проєктів, якими займалася USAID.

США демонстрували майже вороже ставлення до НАТО, з погрозами виходу з Альянсу, погрозами до об'єднаної Європи й окремих європейських країн, згадаймо Данію та наміри США стосовно Гренландії, погрози на адресу сусідньої Канади. Але це має зворотний ефект, а як наслідок – консолідацію європейських країн і зближення європейських країн з Канадою.

Сьогодні вже говорять, що Канада могла б стати або асоційованим членом, або мати системні поглиблені зв'язки з Європейським Союзом, зокрема в галузі безпеки та оборони.

І це дуже важливо, я б сказав, що нинішня політика адміністрації США веде до консолідації, згуртованості європейських країн навколо спільних цінностей, які не втратили європейці. І європейські країни зрозуміли, що вони повинні брати на себе більшу роль у захисті демократії та об'єднаної Європи, спільних цінностей. Про це свідчать і програми зміцнення економік та обороноздатності країн Європейського Союзу, провідна роль європейських країн, зокрема Німеччини, Франції, Великої Британії, у наданні допомоги Україні.

Отже, європейські країни змушені повертатися до самостійної політики, діяти без патронату США і брати на себе провідну роль. Й Україна тут відіграє також не останню роль, вона сприяла тому, що європейські країни прокинулися після довгої сплячки і комфорту безпеки, яку надавали Сполучені Штати.

- До цього переліку прикладів деструктивної діяльності Сполучених Штатів Америки щодо демократії, спільних цінностей, балансу сил я б додав Міжнародний кримінальний суд. Упевнений, що ви просто випадково не згадали МКС. Ставлення США до цієї інституції свідчить про те, що в уявленні чинного керівництва США про справедливість щодо закінчення російсько-української війни не йдеться. Це для них пусті, абсолютно недоступні поняття. Про яке покарання, який трибунал може йтися, якщо Трамп вважає Путіна «хорошим хлопцем», з яким треба розмовляти?

- Оскільки ми обговорюємо питання геостратегії, глобальні, я не згадав Міжнародного кримінального суду, а це – один із зразків того, куди прямують Сполучені Штати Америки за часів Трампа.

Ідеться про ігнорування права, справедливості й відповідальності, адже саме цим займається Міжнародний кримінальний суд. І тому для мене як людини, що працювала постійним представником України при Раді Європи, така позиція США не дивна.

Вони давно виступали супротивником МКС і картали ті європейські країни, також Україну, які приєднувалися до Суду.

І, перебуваючи у Страсбурзі, я переконався в тому, що для Сполучених Штатів Америки питання про покарання вищого політичного і військового керівництва Росії за агресію проти України не були і не є пріоритетними, особливо за часів Трампа. Адже притягнення до відповідальності Росії суперечить тій політиці, яку нині проводять США щодо Росії: Росія – друг, партнер, так само як Китай та Північна Корея.

- Отже, європейська політика США та війна в Україні спонукали Європу гуртуватися і шукати адекватну відповідь. З’явилися нові формати взаємодії – Коаліція охочих, Координаційна група з оборони України («Рамштайн»), Європейська трійка, Європейська п'ятірка, Нордично-Балтійська вісімка разом з Україною, – і кожен з них може стати прообразом нової системи безпеки в новій, повоєнній Європі.

Здається, триває період пошуків оптимального рішення. НАТО в нових умовах теж адаптується, зокрема йдеться про НАТО 3.0. Очевидно, що Європа вже бере на себе більшу роль. Це проявилося і в тому, що ухвалено і виконують програму переозброєння «Європа-2030».

І, як на мене, найпоказовіший і найважливіший факт щодо ролі України – це те, що від самого початку концепція переозброєння Європейського Союзу містила співробітництво з ОПК України. Це елемент, який поєднує Україну з Європою вже тепер, на етапі модифікації оборонної промисловості, пошуку нових рішень для війни в умовах нових технологій. Усе це ми робимо разом, спільно з Європейським Союзом.

Крім того, європейці раз за разом підтверджують свої зобов'язання надалі підтримувати Україну. Це також сигнал про те, що Україна вже є невіддільною частиною демократичної Європи, яка сама дбає про власну безпеку.

Тепер, за часів Трампа, Європа повністю перебрала на себе функції військової і фінансової підтримки України. Ми разом з Європою відчуваємо, що час насправді важливий, і поки що не в усьому Європа може компенсувати американські розвідувальні дані, ракети для Patriot, Starlink та деякі інші речі. Однак ця структура європейської безпеки формуватиметься далі. Якою вона буде наприкінці? Адже взаємодія вже виходить за межі ЄС, бо є Велика Британія, Норвегія, Україна. Чи треба щось інше створювати і формалізувати поряд з НАТО?

- Процеси, які відбуваються у сфері безпеки, і переозброєння країн-членів НАТО – відповідь на політику США упродовж останніх десяти років (окрім часу президентства Байдена), яка спрямована на те, щоб віддалитися від колективної безпеки західних країн, на якій базувався трансатлантичний Альянс між об'єднаною демократичною Європою і Сполученими Штатами Америки, і НАТО було гарантом підтримання миру.

На жаль, через політику Сполучених Штатів цей дуже важливий проєкт втратив свою силу. Тому цілком зрозуміло, що Європа дедалі більше перебирає на себе роль своєрідного компенсатора втрачених можливостей.

Що стосується України, як я вже сказав, то вона стала тим каталізатором, який розбудив Європу, що звикла до комфорту, до мирного життя, яка неправильно трактувала політику Росії, не бачила загрози в Росії.

Отже, об'єднана Європа цілком правильно обрала курс на зміцнення своєї обороноздатності. Україна тут відіграє одну з ключових ролей. Ніхто вже сьогодні не сумнівається у провідній ролі України в одному з найсучасніших, найпередовіших і наукомістких видів озброєнь – безпілотних системах.

Так само найбільший досвід сучасної війни має Україна. Тому цілком логічне зміцнення співпраці між європейськими країнами та Україною в побудові нової Європи. Якою буде ця нова Європа? Важко сьогодні сказати.

Відмовляться Сполучені Штати Америки від участі в НАТО і так розв’яжуть руки європейцям для створення власної системи європейської безпеки чи ні, – важко передбачити. Але, у всякому разі, не сумніваюся, що ключовим елементом майбутньої європейської безпеки буде Україна.

Те саме може і має відбутися з глобальною універсальною міжнародною організацією – ООН. Організація Об'єднаних Націй у такому вигляді, як тепер, однозначно дискредитувала себе, також завдяки позиції, яку останніми роками займають Сполучені Штати Америки.

На мою думку, система універсальної міжнародної організації, якою є ООН, має бути переформатована. На місці Організації Об'єднаних Націй, як колись на місці Ліги Націй, має з'явитися нова універсальна міжнародна організація, яка буде позбавлена несправедливості й недемократичності нинішньої ООН, а саме існування так званих постійних членів Ради Безпеки ООН і права вето.

- Є ще одне дуже важливе питання. Європа шукає своє місце за столом переговорів про закінчення війни, які 10 листопада нібито поновлюються у тристоронньому чи то в двосторонньому форматі за посередництва США. Про це говорять європейські лідери, Президент України, президент Сполучених Штатів також обережно говорив, що Штати не будуть проти.

І навіть із Кремля лунають сигнали, що Європа колись має з'явитися на мирних переговорах. Як на мене, це дещо неправильна позиція, адже Україна та Європа повинні мати одну спільну позицію, сидіти за цим столом на одному стільці, інакше нічого не буде. Чи це надто ідеальне уявлення?

- Місце України саме там – серед країн, які поділяють спільні цінності, об'єдналися в Європейському Союзі чи залишилися за його межами, але є невіддільним складником об'єднаної Європи, особливо в безпековому питанні.

Вважаю, що ця тенденція зміцнення ролі й місця Європи збережеться. Попри спротив Трампа, Європа повинна мати своє місце на всіх переговорах з Росією щодо агресії Росії проти України та післявоєнного формування Європи.

Тому сьогодні, вважаю, об'єднана Європа, зокрема й завдяки Україні, має місце на переговорах і висловлює свою позицію. Можливо, не таке, як цього хотіли б усі європейські країни, але в тій чи тій формі, також через Україну, яка після переговорів інформує європейські країни. Тому Європейський Союз, Об'єднана Європа вже має свого представника на переговорах – Україну. Я вважаю, що роль об'єднаної Європи зростатиме.

- Іншого виходу нема. Якщо подивитися, із чим збирається на черговий раунд консультацій в Абу-Дабі російська сторона, чи що лунає з Кремля, то не побачимо нічого нового: «усунути першопричини» і «врахувати ситуацію на землі». Ці російські евфемізми ми вже добре знаємо.

Ідеться про те, щоб Україна була нейтральною і залежною від Росії, щоб Європа залишалася поділеною і була сферою впливу Росії. Цього нікому не треба, і це нікого не влаштує. Перш ніж говорити про мир, треба посилити тиск на Росію – іншого виходу поки що нема.

Усі ці чергові зустрічі в Абу-Дабі, Женеві, Туреччині чи будь-де є ходінням по колу, поки Росія не змінить свою позицію. Цю позицію її треба примусити змінити, бо іншого шляху я поки що не бачу.

- Згоден, позицію треба змінити, але яким способом? Напевно, не тим, що Трамп заграє з Росією і скасовує санкції, які Конгрес зобов'язав його накладати на Росію як на країну-агресора, це абсолютно не відповідає меті. Так само як не відповідає меті те, що сотні компонентів сучасних озброєнь Росії надходять із Сполучених Штатів Америки. Як це відбувається? Де експортний контроль? Дуже важливо, щоб передові технології не потрапили до авторитарних режимів. Сьогодні ця політика розмита.

І я вважаю, що треба все зробити, щоб припинити дрейф Сполучених Штатів за президентства Трампа назустріч авторитарним режимам. Потрібно відновити об'єднання демократичних країн навколо спільних демократичних цінностей.

І це – дуже небезпечні тенденції. Боюся, може статися так, що впливу і сили Великої сімки, яка об'єднує демократичні країни, буде замало, якщо все триватиме так, як є.

Фактично Глобальний Південь почне перегравати роль Великої сімки, і це – дуже небезпечні тенденції. Тому країни Групи семи і провідні країни демократичного світу не мають допустити розширення впливу й ролі авторитарних режимів.

Це питання виходить за межі європейської безпеки, воно глобальне питання. Як боротися з цією небезпекою, нібито відомо – мир через силу. І, мабуть, варто додати – і демократію. Сила і демократія – це те, що має надати новий поштовх демократичним тенденціям у світі. Бо проти сильного не попреш, його поважають. Тож треба все робити для того, щоб бути сильним.

І та роль, яку відіграє Україна, позиція, яку вона займає, свідчить про те, що Україна з реципієнта допомоги перетворюється в лідера, що показує, як боротися проти автократичних режимів, захищати себе. Тож думаю, що Україна ще скаже своє слово в європейській глобальній політиці.

- Упевнений, Демократична партія у США, яка отримала видатну й дуже важливу перемогу, допоможе адміністрації Сполучених Штатів, президенту з’ясувати, де справжня демократія, що з нею робити.

Ми також наполегливо працюватимемо над тим, щоб сильна Європа разом із сильною Україною допомогла усьому світові стабілізувати демократію і стати сильнішою глобально.

Ігор Долгов

Фото: Кирило Чуботін

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform