Патрік Болдер – нідерландський військовий аналітик, експерт із питань оборони та безпеки, стратегічний радник Гаазького центру стратегічних досліджень (HCSS). Він присвятив 40 років службі в Королівських військово-повітряних силах Нідерландів, де дослужився до звання підполковника. Після закінчення Королівської військової академії в Бреді обіймав посади, пов’язані з оборонним плануванням і формуванням політики, у штабі ВПС та Міністерстві оборони Нідерландів.

У 2004 році Болдер долучився до робочої групи з підготовки головування Нідерландів у Раді ЄС, а також співпрацював з Європейським оборонним агентством. У 2014 році закінчив старший курс у Коледжі оборони НАТО в Римі. Брав участь і в міжнародних місіях на Західному березі річки Йордан.

До Гаазького центру стратегічних досліджень він приєднався у 2019 році. Серед основних напрямів його роботи – оборонне планування в НАТО та ЄС, безпілотні системи, штучний інтелект і мілітаризація космічного простору.

В ексклюзивному інтерв’ю кореспондентові Укрінформу в Гаазі Болдер розповів про підсумки нещодавнього візиту Президента України Володимира Зеленського до Нідерландів і нові пакети підтримки, а також оцінив готовність Європи самостійно гарантувати власну безпеку, протистояти російській загрозі та роль нашої держави в цих процесах.

НІДЕРЛАНДИ ТА УКРАЇНА МОЖУТЬ РОЗПОЧАТИ СЕРІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО РАКЕТ УЖЕ ВПРОДОВЖ РОКУ

- Минулого тижня Президент Володимир Зеленський відвідав Нідерланди. Як ви оцінюєте підсумки цього візиту? Зокрема, Україна та Нідерланди домовилися розпочати роботу над спільним проєктом у сфері протиповітряної оборони під назвою Bliksem.

- Насамперед цей візит свідчить про те, що підтримка України з боку уряду Нідерландів залишається непохитною. Крім того, тепер її зафіксовано на три роки. Це хороший знак, який демонструє, що нідерландці співчувають українцям, змушеним переживати війну. Водночас це підкреслює, наскільки важливим для Нідерландів є стримування Росії та недопущення її повернення до європейського безпекового простору. Адже, як я вже неодноразово казав, безпека України – це також безпека Європи, а отже, і наша національна безпека.

Загалом більшість депутатів парламенту Нідерландів позитивно ставляться до підтримки України. Щоправда, не всі політичні сили виступають за фінансову допомогу, оскільки, на їхню думку, ці гроші краще було б використати на потреби самих нідерландців. Але зрештою, якщо підтримка України зміцнює вашу безпеку, то вона зміцнює і нашу. Саме так, на мою думку, це потрібно пояснювати.

Позиція прем'єр-міністра Нідерландів щодо України дуже позитивна. Гадаю, він міг би докладніше пояснювати суспільству, чому допомога Україні настільки важлива. Часом політикам бракує вміння простими словами донести це до громадян. Саме цього не вистачає – простого пояснення, особливо для людей, які легко можуть стати жертвами російської пропаганди та не усвідомлювати наслідків закликів, ніби «не буде зброї – зупиниться війна». На мою думку, прем'єр-міністр недостатньо чітко та переконливо доносить цю думку до нідерландців.

Але загалом я задоволений результатами візиту. Що стосується спільного виробництва системи протиповітряної оборони, думаю, це певною мірою пов'язано з проєктом Freya («Фрея»), який зараз розробляють українці, та з можливістю Нідерландів зробити свій внесок у нього.

Я також сподіваюся, що ракети Freya можна буде використовувати не лише як окремий засіб ураження, а й у складі систем Patriot. Нідерланди мають значний досвід експлуатації цих ЗРК. Тож їхня експертиза може допомогти зробити ракети Freya сумісними з Patriot.

Звичайно, є й інший важливий аспект: якщо ми зможемо виготовляти ці ракети спільно з Україною, нам не доведеться чекати на нові поставки американських для Patriot. І можна буде закуповувати їх безпосередньо у Європі, залучаючи власні компанії та українських виробників. Це завжди краще, ніж купувати все в Америці, адже витрачені гроші залишатимуться в європейській економіці.

- На вашу думку, скільки часу знадобиться Нідерландам та Україні, щоб налагодити виробництво?

- Гадаю, це станеться десь наступного року, тобто приблизно через 10–12 місяців. Наскільки я можу судити, перші етапи виробництва вже розпочаті. Випробування, схоже, відбулися, тепер потрібно доопрацювати систему й адаптувати її до відповідної пускової установки. Сподіваюся, це відбудеться протягом найближчих місяців.

Якщо подивитися, наскільки швидко українська оборонна промисловість здатна впроваджувати інновації та пристосовуватися до обставин, гадаю, що протягом року будуть готові перші серійні ракети Freya. Надіюся, ще до наступної зими.

- Що ця співпраця означає для України та Нідерландів? Чи можуть наші країни долучитися до провідних гравців на ринку систем протиповітряної оборони? Чи дасть змогу спільне виробництво зменшити залежність України від постачання американської зброї? Адже на тлі непередбачуваності політики Трампа та його наміру зустрітися з Путіним і Сі Цзіньпіном, щоб фактично поділити світ за сферами впливу, питання спроможності Європи самостійно гарантувати власну безпеку стає особливо актуальним.

- Так, ми вступаємо в дуже небезпечний період. Якщо Трамп, Путін і Сі вирішуватимуть, як має бути влаштований світ і де пролягатимуть межі сфер впливу, а Європі не буде місця за столом переговорів, то це матиме серйозні наслідки. Не пам’ятаю, кому належить цей вислів: «Якщо тебе немає за столом, ти опиняєшся в меню». Тож мусимо подбати про те, щоб Європа отримала своє місце за цим столом.

Думаю, більшість європейських політиків розуміють небезпеку й намагаються домогтися для Європи місця за столом переговорів. Але якщо ці троє не захочуть його надати, ситуація буде дуже складною.

Уявімо, Трамп заявить, що Північна та Південна Америка – це сфера відповідальності США. Китай обере для себе Азію, а Росія – Європу та, можливо, південь Африки. Це було б дуже небезпечно для Європи.

Водночас, якщо Європа побачить, що її намагаються відтіснити, це, ймовірно, спонукатиме до більшої єдності й усвідомлення загроз. Навіть популістські партії можуть зрозуміти небезпеку надмірного розколу.

Але тут є багато невизначеності. Я не впевнений, що звичайні люди достатньо цікавляться подіями у світі та ймовірними загрозами. Важливо розуміти, що лише об’єднана та згуртована Європа, зокрема Європейський Союз, може гарантувати безпеку. І лише в безпечній Європі ми зможемо зберегти добробут на нинішньому рівні. Саме тому так важливо розповідати людям простою мовою, чому безпека України – це також наша безпека. На кону дуже багато. Я вважаю, що політики недостатньо чітко пояснюють, що саме поставлено на карту та яку додану вартість має ЄС, попри всі його проблеми, бюрократію й адміністративні перепони. Європейський Союз перетворив нас на потужний геополітичний блок. Саме тому Путін і Трамп його не люблять. Ми маємо подбати про те, щоб зберігати узгодженість дій і єдність.

ПУТІН МАНІПУЛЮЄ ТРАМПОМ, ЯКИЙ ПОМИЛКОВО ВВАЖАЄ СЕБЕ ГОСПОДАРЕМ ГРИ

- Ви зазначали, що хотіли б почути від прем’єр-міністра чітке пояснення для нідерландського суспільства важливості підтримки України. Адже громадяни мають розуміти різницю між російською пропагандою та реальним станом справ. Як би ви пояснили, чому Нідерландам і Європі важливо допомагати Україні? Які загрози можуть виникнути, якщо Росія підкорить нашу державу, тобто зможе використати її ресурси та людей для подальшої агресії, зокрема примусово залучати українців до війни проти інших країн. Чи вважаєте ви, що про такі ризики потрібно значно більше говорити з нідерландським суспільством?

- Саме так. І водночас це велика проблема – протидія дезінформації. Адже навіть добре освічені люди, які мають значну аудиторію в соцмережах, пишуть у коментарях, що Україні слід поступитися Путіну, бо це нібито покладе край війні. Вони наголошують, що війна жахлива, але зовсім не зважають на українську позицію. Не намагаються зрозуміти, чому Україна не може капітулювати перед Путіним і що станеться, якщо вона піде на такі поступки. Це не означатиме завершення війни. Навпаки, так почнеться ще масштабніша війна, що наблизиться безпосередньо до нас усіх.

Таке послання складно донести до людей. Значно простіше сказати: «Усі хочуть миру, тож ми маємо домовитися та дозволити сторонам вести переговори». До того ж, на думку багатьох, нині недостатньо зусиль для дипломатичного врегулювання.

Але подивіться, що сталося, коли прем’єр-міністри Норвегії та Фінляндії зателефонували Путіну. А він натомість знову почав розповідати свою вигадану історію. Це демонструє, що Путін не налаштований на дипломатичне завершення війни.

Звісно, потрібно намагатися вести переговори. Але водночас слід реалістично оцінювати ситуацію: якщо Путін не хоче дипломатичного завершення війни, Україна не має іншого вибору – лише чинити опір. І за нашої допомоги намагатися врятувати якомога більше. Мені здається, ситуація цілком очевидна. Однак багато людей хочуть вірити, що достатньо Україні поступитися або Зеленському погодитися віддати Донбас – війна закінчиться. Вони не розуміють, що це лише заохотить Путіна. Якщо він отримає Донбас, то піде далі. Росія претендує на території вздовж усього Дніпра.

До речі, хочу ще раз висловити співчуття українському народу. Дуже боляче бачити, що відбувається в Україні. Дніпро, Київ та, звісно, інші міста – це жахливо. Знову удари по цивільному населенню.

Коли бачиш таке, як узагалі можна стверджувати, що Путін – гуманіст або що з ним потрібно укладати мир? Я не розумію людей, які вважають, що Путін прагне миру. Він не хоче миру. Він хоче перемоги, влади та більшого впливу, зокрема над нами. Мені здається, що це очевидно. Але бракує простого та зрозумілого пояснення від політиків для тих, хто досі цього не розуміє та хоче вірити у щось інше. Тут іще дуже багато потрібно зробити.

- Що ви думаєте про проведення тристоронньої зустрічі між Сполученими Штатами, ЄС та Україною перед тристоронніми переговорами в Абу-Дабі?

- Попередні переговори, ймовірно, будуть чи не єдиною можливістю для Європейського Союзу отримати місце за столом. Утім, я не очікую вагомих результатів. Можливо, зустріч стане своєрідною підготовкою або визначить порядок денний перемовин в Абу-Дабі.

Я вважаю цю ініціативу позитивною, хоча Путін, Трамп і Сі можуть просто відкинути її, якщо їм не сподобається те, що там обговорюватимуть чи до яких підсумків прийдуть.

До того ж участь Лаврова у підготовчій зустрічі країн G20 і його заява, що Росія продовжуватиме ескалацію війни, свідчать про те, що від Кремля не варто нічого очікувати.

Адже Трамп фактично винагороджує РФ за погану поведінку: спочатку домовленостями щодо дизельного пального, а тепер послабленням санкцій.

Трамп постійно говорить про комерційні й економічні домовленості з Росією, але ніколи – про те, що відбувається безпосередньо на місці чи як можна врегулювати ситуацію.

Звісно, можливо, це американська тактика – утримати Росію за столом переговорів, намалювавши їй привабливу картину майбутнього.

Трамп уважає, що керує Путіним і Зеленським, але насправді все навпаки: Путін маніпулює Трампом, а через нього намагається впливати й на Зеленського. Зеленський це розуміє, а Трамп – ні. Він уважає себе господарем гри, хоча насправді є у ній маріонеткою. І це небезпечно.

Трамп вважає, що має достатньо влади, щоб змусити Путіна діяти так, як він хоче. Але відбувається навпаки: Трамп дозволяє Путіну робити те, що той хоче, сам не йдучи на жодні поступки. Поки що Путін просто отримує бажане. А це надзвичайно небезпечно. На жаль, ми не можемо змінити цю ситуацію. Можемо лише говорити про те, якою вона є.

Зараз настає дуже напружений період. Трамп хоче завершити війну та, схоже, вважає, що найпростіше досягти цього тиском на Зеленського. Звичайно, Україна залежить від США у питаннях постачання певних видів озброєння, а також надання супутникових послуг. І Трамп використовує цю залежність як інструмент тиску на Зеленського.

Але підтримку України слід продовжувати. Можливо, після проміжних виборів Трамп знову змінить свою позицію. Він може побачити, що співпраця з Путіним не веде до зниження цін, не здешевлює дизельне пальне та не допомагає знайти вихід із війни. Тож, можливо, він почне трохи активніше підтримувати Україну. Принаймні я на це дуже сподіваюся. Але ж ви добре знаєте Трампову непередбачуваність.

- Як ви вважаєте, Трамп настільки помиляється в оцінці намірів Путіна, чи Росія має певні важелі впливу на нього, які дають змогу Кремлю маніпулювати його рішеннями

- Зараз Трамп фактично ділить світ на сфери впливу та формує блоки держав. Але Путін веде дуже хитру гру. Він хоче більшого, прагне отримати вигідні для себе позиції та знову заробляти гроші.

Я справді не розумію поведінки Трампа. Адже навіть російська нафта, яку він отримує від Путіна, не надходить у тих обсягах, на які Трамп сподівається, та не веде до зниження цін. Крім того, російські супутники зараз стежать за супутниками, що використовуються Міністерством оборони США, зокрема його розвідувальними службами. Я маю на увазі супутники під номерами X36 та X37, виготовлені фінською фірмою IcEye. Росіяни також передавали розвідувальні дані хуситам та Ірану. Іран використав цю інформацію для ударів по американських військових у районі Перської затоки, тоді загинули військовослужбовці США. І попри все це, Трамп і далі підтримує Путіна, а не карає його. Це дуже дивно, я ніяк не можу зрозуміти, чому він так поводиться.

Щось схоже було і під час його першого президентського терміну. ЦРУ повідомляло про ворожі дії Росії проти Сполучених Штатів. А Трамп відповів, що збирається запитати про це Путіна. Звісно, той усе заперечив. Після цього Трамп заявив, ніби ЦРУ не розуміє, що каже.

У цьому й полягає проблема Трампа: він не читає аналітичних довідок і не хоче сприймати інформацію, якщо вона йому не подобається. Він просто ігнорує її та називає неправдою. Тож як із ним працювати? Власне, це і є головна проблема.

Підлещуватися до нього, як це робить Рютте, теж безглуздо. Так, йому подобається, коли його хвалять. Але потім він просто йде, а ти нічого не отримуєш, натомість втрачаєш власну гідність. Тож працювати з таким президентом дуже складно. Він уважає себе найрозумнішою людиною у світі, але насправді Путін і Сі грають ним у своїй грі.

УКРАЇНА ЗМІЦНЮЄ ПОЗИЦІЇ НА ФРОНТІ, АЛЕ ДЕФІЦИТ РАКЕТ ДЛЯ PATRIOT ЗАГРОЖУЄ ЗАХИСТУ НЕБА

- Тож ви не вірите в успіх цієї зустрічі в Абу-Дабі?

- Ні, вона нічого не дасть. Росіяни не мають жодних стимулів відмовлятися від своїх вимог, які, здається, лише зростають. Зеленський хоче домовитися про енергетичне перемир’я та припинення вогню. Але нащо росіянам на це погоджуватися? Наразі вони нічого не втрачають і почуваються добре, адже американці дозволяють їм робити все, що заманеться. Ба більше, перед ними відкриваються перспективи для дедалі ширшої ділової співпраці. То навіщо їм зараз зупинятися?

- Як оцінюєте нинішню ситуацію на полі бою?

- Безпосередньо на полі бою українці поступово стають сильнішими та дедалі успішніше відтісняють російські війська. Російські підрозділи, своєю чергою, стають організованішими, діють розумніше.

До речі, втрати росіян убитими та пораненими у жовтні перевищили 54 000. Минулого місяця ця цифра становила 42 000, позаминулого – 41 000, а місяцем раніше – 40 000. Це означає, що за перші десять місяців цього року російська армія зазнала майже 400 000 втрат убитими та пораненими. Це вражаючі цифри.

Загалом ситуація на полі бою для українців непогана, а для росіян – навпаки. Але це не означає, що одна зі сторін стрімко захоплює території. Такого немає. Просування буде дуже складним для всіх. Фактично війна на землі перетворилася на виснажливе протистояння.

А от у повітрі ситуація інша. Пам’ятаєте, ми колись говорили з вами про швидкісні дрони, які українці спочатку не могли збивати? Через це росіяни тимчасово припинили застосовувати балістичні ракети. Тепер же бачимо, що українці знову дедалі частіше перехоплюють ці безпілотники, за деякими даними, навіть 80% швидкісних дронів.

До речі, я чув новини про те, що нові дрони, зокрема типу «Шахед», зможуть розвивати швидкість майже 1000 кілометрів за годину. Це стане наступним викликом.

Але тепер, коли українці знову почали збивати швидкісні безпілотники, Росія відновила масоване застосування балістичних ракет, що має руйнівні наслідки.

- Ситуацію ускладнює дефіцит ракет-перехоплювачів для систем Patriot...

- Та навіть за наявності таких комплексів балістичні ракети складно збивати. Тож люди фактично беззахисні перед ними.

Наскільки я чув, росіяни виробляють дедалі більше таких ракет. Протягом місяця-півтора вони майже не використовували їх, тож зараз накопичили значний запас, який, імовірно, застосовуватимуть у найближчі місяці. Це жахлива ситуація.

Я хотів би закликати Іспанію та Грецію, які досі мають ракети-перехоплювачі для Patriot, передати їх Україні. Але це їхня відповідальність. Ми не змусимо їх це зробити. Можемо лише апелювати до моральних принципів.

У цьому й проблема: не всі країни поводяться так, як Нідерланди, які, на мою думку, передали Україні все, що могли. Німеччина також надала дуже багато допомоги. Водночас є країни, які могли би зробити більше.

Нинішня нестабільність у Європі, наближення виборів у різних країнах і зростання популізму створюють невизначеність щодо подальшої підтримки України.

- Що ще вигідно Путіну?

- Путін не хоче, щоб війна закінчилася. Він хоче тримати її замороженою, адже це дає йому змогу й надалі утримувати війська в Україні, чинити більший або менший тиск на європейські країни та Трампа, коли заманеться.

Насправді він хоче повернутися до ситуації між 2014-м і 2022-м роками, але тепер з посиленим терором і конфліктом на Донбасі, який залишався би локальним. Йому подобається така модель. Подивіться на Придністров’я, Абхазію та Південну Осетію. Є низка заморожених конфліктів, які то загострюються, то переходять у менш активну фазу. Думаю, саме цього прагне Путін.

Тоді Росія зможе залишити своїх військових там, адже Путін не хоче повертати солдатів і ветеранів, зокрема тих, хто пройшов через в’язниці та зараз воює й може становити загрозу. Це тільки підвищило би рівень злочинності у країні. Тож Путін не прагне миру, натомість зацікавлений у замороженому конфлікті. І він може знову розпалити його, коли захоче, або ж знизити інтенсивність. Саме так він підтримує свій вплив у європейському регіоні.

ВІЙНА РОСІЇ В УКРАЇНІ ВЖЕ НАБУВАЄ ДЕДАЛІ ВИРАЗНІШОГО МІЖНАРОДНОГО ВИМІРУ

- Як ви вважаєте, завдяки чому Росії досі вдається підтримувати високі темпи виробництва озброєння, попри міжнародні санкції? Яку роль у цьому відіграє допомога Китаю й інших країн?

- Китай і Росія хочуть створити новий світовий порядок. Спочатку вони виступали проти Америки. Тепер бачать, що Трамп теж хоче бути у клубі.

Водночас у Європі багато людей вважають заробляння грошей важливішим за дотримання високих моральних принципів. Тому дехто досі хоче вести бізнес із Росією, щоб отримувати прибуток. Це єдине пояснення, яке можу дати. Бо якщо прислухатися до власного сумління та поглянути на те, що відбувається, то Путін – найбільший воєнний злочинець у світі. Навіщо вести бізнес із такою людиною? Я не розумію. Але для багатьох людей заробляння грошей важливіше за моральні принципи.

- Як ви вважаєте, наскільки обґрунтованими є побоювання країн Балтії, що Росія може спробувати перевірити дієвість п’ятої статті НАТО?

- Поки війна в Україні залишається активною, Росія навряд чи наважиться на справжнє вторгнення до країн Балтії. Можливо, вона спробує перевірити, наскільки дієвою є п’ята стаття НАТО: здійснить невелике вторгнення, спрямує літаки через кордон або атакує, наприклад, кораблі в територіальних водах, і подивиться на реакцію. Але, на мою думку, найближчим часом нам не варто боятися повномасштабного вторгнення й окупації цих країн.

Спершу Путін намагатиметься домогтися свого вимогами щодо так званих першопричин війни та повернення до конфігурації НАТО станом на 1997 рік. Він хоче, щоб у країнах Балтії не було військ Альянсу, а залишалися лише національні збройні сили Латвії, Литви й Естонії. Американські, німецькі, польські, британські та нідерландські військові – усі вони, за його задумом, мають звідти піти.

Це послабило би країни Балтії. Путін не обов’язково напав би на них одразу, але отримав можливість здійснювати значно потужніший тиск. Адже присутність іноземних військових є важливою гарантією безпеки. Вони виконують роль своєрідного запобіжника – так званого tripwire force (військовий контингент, розміщений у потенційно небезпечному регіоні, – ред.). Це означає, що в разі нападу на країни Балтії та загибелі там військових, серед яких нідерландські, німецькі чи американські солдати, найімовірніше, буде задіяно п’яту статтю НАТО.

Але якщо Путін спершу зуміє домогтися виведення всіх цих військових із країн Балтії, ситуація зміниться. Тому слід пильно стежити за тим, щоби п’ята стаття й надалі залишалася дієвою. Бо якщо гинутимуть лише балтійські військові, а не солдати інших європейських країн, у парламентах можуть сказати: «Це ж не наші військові загинули, це їхня проблема». І саме в цьому полягає велика небезпека.

- На вашу думку, чи достатньо сильне сьогодні НАТО? Чи може війна Росії в Україні перерости в нову світову війну?

- НАТО сильніше за російську армію. Але головне питання – чи готові ми воювати?

Думаю, нам потрібно дедалі менше покладатися на США. Однак у сфері протиповітряної оборони ми маємо серйозні прогалини. У нас немає таких можливостей, як у Сполучених Штатів, – бракує засобів ППО, щоб захистити себе. А Росія веде війну, зокрема масовано застосовуючи ракети. Якщо ми не зможемо відбивати ракетні атаки, чи вистачить у нас військ, щоб витримати перші удари? Чи матимемо достатньо сил і витривалості, щоб відреагувати після них? Ось у чому наша головна вразливість.

Друга проблема полягає в тому, що європейські армії країн НАТО нині не мають такого бойового досвіду, як Україна. Насамперед досвіду ведення сучасної війни, з огляду на те, як змінився її характер. І це становить для нас серйозну небезпеку. Зараз відбувається активний обмін досвідом між НАТО й Україною, але чи достатньо швидко ми засвоюємо уроки? Чи здатні впроваджувати їх у наших збройних силах? Це велике питання. Адже чимало хто каже, що наступна війна не буде схожою на нинішню.

Я вважаю, що безпілотники все одно будуть невід’ємною частиною майбутньої війни, так само як і ракети у великій кількості, інші безпілотні системи та штучний інтелект. Мені ще потрібно розвинути цю теорію, але я завжди кажу, що майбутню війну визначатимуть чотири основні чинники.

- Які саме?

- Перший – дистанційне ведення бойових дій: ракети, дрони й інші системи, які дають змогу завдавати ударів на великих відстанях.

Другий – гібридна війна. Вона вже триває, але її масштаби зростатимуть, і вона стане невіддільною частиною воєнної кампанії загалом.

Третій чинник – швидкість. Рішення доведеться ухвалювати дедалі швидше. Це стосується, зокрема, кіберпростору.

Четвертий – штучний інтелект, який посилюватиме всі інші чинники та робитиме їх ще ефективнішими.

Я не впевнений, що ми сповна усвідомлюємо, наскільки важливими стануть ці складові та які саме спроможності потрібно розвивати.

Так, є ризик великої війни у найближчому майбутньому. Війна Росії в Україні вже набуває дедалі виразнішого міжнародного виміру. Китай підтримує Росію, постачаючи компоненти для озброєння, Північна Корея надає їй військових і ракети. Військові з різних країн світу воюють у складі як російських, так і українських сил чи беруть участь у бойових діях як іноземні добровольці. Україна отримує допомогу з усієї Європи.

Фактично значна частина світу вже залучена до цієї війни, навіть якщо й не на офіційному рівні. Тож вона має ознаки світової війни. Про це свідчать і масштаби людських втрат, і економічні збитки, які виходять далеко за межі України та Росії.

Ця війна також впливає на інші регіони та конфлікти, зокрема на Близькому Сході – в Ірані та навколо дій хуситів, яких Росія так чи інакше підтримує. Свою роль там відіграють також США, Ізраїль і Китай.

Ці два конфлікти взаємопов’язані. Якщо ситуація навколо Ірану залишатиметься неврегульованою, вона й надалі відволікатиме увагу США та впливатиме на американську економіку. А це означатиме менше уваги до пошуку рішень, важливих для Європи й України.

- Тож можна сказати, що ця війна майже набула масштабів світової?

- Вірно. Але я дуже сподіваюся, що вона завершиться на прийнятних умовах.

Кажуть, потрібно побудувати «золотий міст» для того, кого хочеш перемогти, щоб він міг повернутися додому та сказати, що війна була не марною. Я не хотів би нічого віддавати Путіну, але, можливо, доведеться запропонувати щось, що дасть йому змогу заявити росіянам: ця війна була не марною. Щоправда, я не знаю, що саме це могло би бути.

Дехто каже, що Путіна варто було б убити. Але я не думаю, що це щось змінить, адже за ним стоїть багато прихильників та однодумців.

Ідеальний спосіб завершити цю жахливу війну? На мою думку, Україна могла б отримати величезну користь від повної підтримки Сполучених Штатів: постачання озброєння і, передусім, посилення тиску на Путіна. Україні потрібні надійні гарантії безпеки – членство в Європейському Союзі та НАТО. Також необхідно організувати навчання для українських і європейських військових, зокрема через програми обміну, взаємне вивчення військових доктрин і спільний аналіз уроків цієї війни. Я щиро сподіваюся, що міжнародна політика невдовзі розвиватиметься саме в цьому напрямку. Заради безпечної України та Європи, де ми зможемо жити й процвітати в мирі.

Ірина Драбок, Гаага

Фото автора