Після застосування бойових дронів в аеропорту Лейпцига російська гібридна війна проти Заходу виходить на новий рівень. Це вимагає від Берліна та НАТО не лише посилювати захист власної території, а й відмовитися від практики, коли Москва фактично утримує «ескалаційну ініціативу». Союзники мають визначати можливі наслідки для Росії, чітко про них попереджати й бути готовими їх реалізувати у разі потреби. Одним зі складників такої відповіді має стати значно рішучіша підтримка України.
Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив бригадний генерал Бундесверу у відставці, викладач новітньої історії Університету Потсдама Клаус Віттманн. За його словами, Захід надто довго допомагав Україні «з увімкненим ручником», а формулу підтримки «стільки, скільки буде потрібно» давно слід було доповнити словами «усім, що їй потрібно» і «своєчасно».
Однією з головних проблем Віттманн називає здатність Росії й надалі завдавати ударів балістичними ракетами, тоді як можливості їх перехоплення залишаються обмеженими. За цих умов, упевнений він, Україна повинна мати можливість системно бити по самих пускових установках, військових аеродромах, логістиці та оборонному виробництву в глибині Росії.
Серед інших тем розмови – як провести межу між гібридною атакою та відкритим збройним нападом; чи прокинулися Європа та Німеччина; чи реально перекрити частину українського неба силами союзників; хто тепер має стратегічну ініціативу на фронті та який вплив українських «далекобійних санкцій»; що має змінитися на полі бою та в самій Росії, щоб війна могла завершитися.
АТАКА В ЛЕЙПЦИГУ – ЦЕ НОВИЙ РІВЕНЬ ГІБРИДНОЇ ЗАГРОЗИ
- Пане генерале, у Лейпцигу лише завдяки щасливому збігу обставин вдалося уникнути катастрофи. Оснащений вибухівкою дрон атакував літак «Антонов». Ще один вантажний літак, вочевидь, також зіткнувся з дроном, але зміг безпечно приземлитися. Як ви оцінюєте цей інцидент? Що це було, на вашу думку?
- Почнімо зі слова «інцидент». Це найразючіше применшення дня, применшення в чистому вигляді. Адже це була атака – атака в рамках гібридної війни.
Видається, лише погано закріплений кабель підривача завадив цій доволі потужній дроновій бомбі вибухнути поблизу літака «Антонов».
Про другий літак відомо ще менше. Там, де, вочевидь, сталося зіткнення, на землі досі не знайшли жодних уламків. Утім, вони могли впасти в доволі великому радіусі. Тож нічого певного про це поки що сказати не можна.
Але порівняно з тим, що ми досі спостерігали в Німеччині у вигляді диверсій, цей дрон означає новий рівень загрози.
- Хто, на вашу думку, стоїть за атакою?
Весь наратив Путіна полягає в тому, що в Україні Росія нібито захищається від «агресивного Заходу»
- Довести це завжди складно. Атрибуція, тобто встановлення відповідальності за кібератаки, а також за атаки дронів, завжди складна.
Але експерти вважають – і в цьому випадку я також зараховую себе до них, – що є три чинники, які свідчать про те, що ця операція була ініційована Росією. Дрон не обов'язково мав прилетіти сюди з Росії. Його могли доставити так звані одноразові агенти або інші люди, які діють тут у російських інтересах і за російським дорученням.
На це вказують три чинники. По-перше, ціль: аеропорт Лейпциг/Галле має особливе значення для транспортування військової допомоги Україні.
По-друге, метод: дрон, начинений вибухівкою. Хоча остаточно ще не встановлено, яку саме вибухівку використали, вочевидь, ідеться про Semtex. Якщо це підтвердиться, то вказуватиме на державного актора. Звичайні люди такого не мають – це є у державних структур або в людей, які діють за дорученням держави й отримують від неї відповідні матеріали.
І третя ознака – російська стратегія. Путін неодноразово говорив, що не обмежуватиметься Україною, а триматиме в полі зору також тил. І таким тилом у цьому випадку, безумовно, є і Німеччина. Адже весь його наратив полягає в тому, що в Україні Росія нібито захищається від «агресивного Заходу».
Два роки тому в Лейпцигу/Галле також стався інцидент із посилкою, яка загорілася й лише через затримку літака DHL не зайнялася вже на борту. У цій справі російські агенти або люди, найняті Росією, уже постали перед судом, розслідування тривають.
І багато інших інцидентів останнього часу цілком можна пов'язати з Росією. Тобто це вкладається в загальну картину. І скажу вам ще одну річ, що якнайкраще підходить до цих випадків: якщо щось виглядає, як качка, кахкає, як качка, і ходить, як качка, то це, імовірно, і є качка.
НЕ СЛІД ЗАВЖДИ ЗАЛИШАТИ ЕСКАЛАЦІЙНУ ІНІЦІАТИВУ ЗА ПУТІНИМ
- Раніше ви говорили, що будь-яка атака на територію НАТО повинна мати для Путіна «непередбачувані й нестерпні наслідки». Що це означає в разі диверсій, які залишаються нижче від формального порога відкритого збройного нападу?
Наш федеральний канцлер Мерц раніше вже казав: ми не перебуваємо у стані війни, але і справжнього миру в нас уже немає
- У цьому й полягає один з елементів гібридної війни: вона залишається нижче від порога справжньої війни. Саме тому наш федеральний канцлер Мерц раніше вже казав: ми не перебуваємо у стані війни, але і справжнього миру в нас уже немає.
Усе, що Путін захоче зробити проти держав НАТО, він робитиме так, щоб у Північноатлантичній раді виникли розбіжності щодо питання, чи це вже є військовим нападом відповідно до статті 5 Північноатлантичного договору.
Тому я вважаю, що слід бути досить упевненими, що це – Росія. Для цього не потрібен остаточний доказ, прийнятний у суді. Але в результаті аналізу і, можливо, за допомогою додаткових ознак, які ще вдасться знайти, за кілька днів ми мали б дійти висновку: це випадок для застосування статті 4 Північноатлантичного договору – для консультацій у рамках НАТО, а також для розгляду в Європейському Союзі.
І це мало б стати приводом нарешті серйозно реалізувати санкції, які вже давно обговорюють, та перейти до значно жорсткішої лінії щодо Путіна. Не у суто військовому сенсі, адже ми як НАТО не хочемо вести війну проти Росії.
Але йдеться про тіньовий флот, заморожені кошти, значно активніше публічне викриття й засудження його злочинної війни. На моє переконання, це мало б постійно бути темою Ради Безпеки ООН, особливо те, що відбувається останніми тижнями, – ця безоглядна бомбово-ракетна війна проти цивільного населення та його домівок.
І Taurus теж мав би бути частиною цього.
Тож підсумовуючи: не слід завжди залишати ескалаційну ініціативу за Путіним. Треба думати, як продемонструвати йому наслідки, пригрозити ними і, за необхідності, справді їх реалізувати.
ЗАХІД НАДТО ДОВГО ДОПОМАГАВ УКРАЇНІ «З УВІМКНЕНИМ РУЧНИКОМ»
- Ви вже згадали Taurus. Чи могло б постачання цих крилатих ракет стати частиною такої відповіді та сигналом Москві, що російські диверсії на німецькій території не послаблюють підтримку України, а навпаки посилюють її?
Кожен день, коли ми на Заході надавали Україні військову підтримку лише «з натягнутим ручним гальмом», коштував людських життів
- Наразі ситуація така, що через дефіцит ракет Patriot, які чи не єдині здатні перехоплювати балістичні ракети, українські міста вже кілька тижнів залишаються значною мірою беззахисними перед російськими балістичними ракетами, і, можливо, це триватиме.
Я вважаю – і Президент Зеленський також робив відповідні заяви і дедалі більше їх реалізовує, – що українська стратегія знову має змінитися в тому сенсі, що треба значно інтенсивніше атакувати цілі у глибині: логістику, оборонну промисловість, пускові установки та військові аеродроми.
І Taurus був би саме тим засобом, який для цього потрібен. Адже в радіусі кількох сотень кілометрів є дуже багато стаціонарних військових цілей та оборонно-промислових об’єктів. Крім того, Taurus, як одна із небагатьох подібних систем, має велику пробивну силу.
І скажу дещо драматично: кожен день, коли ми на Заході надавали Україні військову підтримку лише «з натягнутим ручним гальмом», коштував людських життів.
Вічну мантру «ми допомагатимемо Україні стільки, скільки буде потрібно» ще багато років тому треба було доповнити словами: «усім, що їй потрібно» і «своєчасно». Обох цих елементів бракувало.
Я вже публічно говорив і писав, що було б добре, якби федеральний канцлер виконав свої заяви з часів опозиції. Ще за день до виборів він казав, що як стане федеральним канцлером – постачатиме Taurus. А через кілька днів – ні, усе ж таки ні.
Такі експерти, як депутат Кізеветтер, та і я сам досить часто говорили: треба було принаймні дати доручення розпочати навчання українського персоналу роботи з Taurus і повідомити про це Путіну. Можна було б сказати: якщо те чи те триватиме або якщо Росія зробить те чи те, ми поставимо Taurus.
Я вважаю майже ганебним, що ми, наприклад, словами міністра оборони Пісторіуса, кажемо: тепер Україні Taurus уже не потрібен, бо вона може робити це сама.
УКРАЇНА ВЕДЕ ВІЙНУ, ЯКУ НАМ ПОКИ ЩО НЕ ДОВОДИТЬСЯ ВЕСТИ
- Щодо дефіциту ракет-перехоплювачів Patriot: яке рішення існує на найближчі місяці? Чи залишаються, на вашу думку, у союзників запаси, з яких можна було б передати Україні додаткові ракети?
Треба робити все можливе, аби запобігати самим запускам, а не лише реагувати, коли ракети вже летять
- Низка європейських країн, зокрема Іспанія та Греція, усе ще мають запаси ракет Patriot.
Уже минулого або позаминулого року Німеччина намагалася – і це треба визнати, – зокрема через Пісторіуса та міністра закордонних справ, переконати країни, у яких є ще ці запаси, що Україна тепер – передова лінія.
Данія, наприклад, передала Україні свої військові засоби значною мірою завдяки тому, що прем'єр-міністерка заявила: якщо фронт в Україні не втримається, наступними будемо ми.
Україна – це передова лінія фронту, і вона виграє для нас час. Дещо пафосно я завжди кажу: Україна веде війну, яку нам – поки що! – не доводиться вести самим.
Отже, короткостроковою можливістю було б передавання цими країнами ракет Patriot. Ми самі також уже передали дуже багато ракет.
Є також нові українські розробки і програма FREYJA для протидії балістичним ракетам, яку Україна просуває спільно з європейськими партнерами. Але все це потребує часу і не є рішенням на сьогодні чи завтра.
Американські запаси Patriot також, вочевидь, серйозно виснажені. Під час війни з Іраном було витрачено багато ракет, а виробництво нових потребує часу.
Тому я повертаюся до думки, що треба робити все можливе, аби запобігати самим запускам, а не лише реагувати, коли ракети вже летять.
Крім того, треба значно активніше викривати і засуджувати агресора, суттєво посилити публічний тиск на Росію через цей злочинний спосіб ведення війни.
Якщо Трамп вважає і постійно каже, що має вплив на Путіна, нехай нарешті продемонструє це і скаже: припиніть! Він уже так сказав, але потім одразу ж узяв свої слова назад.
До того ж американська готовність дозволити Україні ліцензійне виробництво Patriot, очевидно, також опинилася під питанням.
НАТО НЕ ГОТОВЕ ЗАКРИВАТИ НЕБО НАД ЗАХОДОМ УКРАЇНИ
- Іншим теоретичним варіантом був би захист силами союзників принаймні частини повітряного простору на Заході України. Наскільки це реально?
- Я вважаю це нереалістичним, бо для цього ми не знайдемо консенсусу в НАТО.
Така масштабна операція фактично означала б створення безпольотної зони і в матеріальному сенсі робила б її учасників стороною війни. На мою думку, для цього не буде ані більшості, ані консенсусу в НАТО чи ЄС.
Тому, хоча від самого початку я вважав цю ідею правильною, не бачу перспективи її реалізації.
Але що більше тепер у Польщі та Румунії – навмисно чи ненавмисно – падають російські ракети або дрони, або що більше в Латвії, Естонії та Литві з'являються українські дрони, які були Росія збила з курсу, то більше, звісно, треба думати, що ми робимо для захисту власного повітряного простору, принаймні на кордоні й, можливо, трохи за його межами.
Повернуся до теми постачання. Майже два роки тому Росія знову пробувала наступати через кордон біля Харкова. Тоді завжди дуже обережний президент Байден дозволив застосовувати артилерійські системи HIMARS через кордон проти цілей у Росії – у дуже обмеженому локальному районі.
Через кілька днів були перехоплені радіопереговори російських солдатів, які скаржилися, що до них більше не надходить постачання – продовольство, пальне тощо.
І я завжди думав: якщо вже на такій невеликій локальній ділянці це мало такий ефект, то яким він міг би бути, якби це дозволили у великому масштабі?
Обмеження на застосування західної зброї проти цілей на території РФ дуже допомагало веденню війни Росією.
ФРОНТ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІДНОСНО СТАТИЧНИМ, РОСІЯ ТРОХИ ПРОСУВАЄТЬСЯ ЦІНОЮ ЖАХЛИВИХ ВТРАТ
- Повернімося до Лейпцига: цей випадок показує, що розв'язана Росією війна не обмежується українським фронтом. Утім, її результат і надалі вирішуватиметься в Україні. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на полі бою? Хто, на вашу думку, має стратегічну ініціативу?
Те, що Україна й далі успішно стримує ворога та обороняється, чотири роки тому навряд чи хтось міг уявити
- Я думаю, що тепер жодна зі сторін насправді не має ініціативи. Україна обороняється і останнім часом робить це переважно успішно. Утім, видається, знову спостерігається незначне російське просування – і надалі ціною жахливих втрат.
Треба зробити все, щоб не допустити оточення так званого поясу фортець. Генерал Сирський, на мою думку, на тактичному рівні робив правильні, як ми кажемо німецькою «Verzögerung», – дії для стримування, залишаючи певну територію, щоб реорганізовувати війська і зберегти життя своїх солдатів. Але це не може тривати нескінченно.
Бойові дії на передовій є відносно статичними. Стратегічна ініціатива й надалі залишається за Росією, тому що Росія є нападником. Те, що Україна й далі успішно стримує ворога та обороняється, чотири роки тому навряд чи хтось міг уявити.
Головна проблема України – це особовий склад. У технологічному плані, передусім що стосується дронів, Україна й надалі справляє на мене дуже велике враження, так само як і мужність її солдатів. Але якщо стає дедалі складніше замінювати сили на передовій навченими військовими, не може тривати безкінечно.
Російська ініціатива фактично полягає в тому, що вони знову і знову посилають солдатів на загибель, майже не здобуваючи території. Це цинізм, який важко осягнути. І тут також діє правило: кожен загиблий – на рахунку Путіна.
ЩОЙНО СТАНЕ ВІДОМО, ДЕ РОЗМІЩЕНІ ПІВНІЧНОКОРЕЙСЬКІ РАКЕТИ, – ЗОСЕРЕДЖЕНИЙ ВОГОНЬ ТУДИ
- Як ви оцінюєте українські «далекобійні санкції» – удари по російських нафтопереробних заводах, військових аеродромах та інших цілях у стратегічній глибині?
- Це абсолютно необхідно – переносити війну на територію Росії і, наскільки це можливо, концентруватися на військово значущих цілях. Водночас Україна повинна уникати підстав для звинувачень у тому, що вона воює проти цивільного населення, як Росія це робить щодня.
Поки що я не бачу жодних підстав висувати Україні такі звинувачення.
Склади Wildberries, так званого російського Amazon, на мою думку, є легітимною ціллю, оскільки там також продаються й рекламуються товари військового призначення. Нафтопереробні заводи, звісно, – також належні цілі.
Треба сильніше бити й по постачанню, як це вже відбувається з автоцистернами на шляхах сполучення з Кримом. І тут я бачу чітку різницю між російськими ударами по українських автозаправних станціях, якими користується цивільне населення.
І повторюся: пускові установки та військові аеродроми потрібно, наскільки це можливо, брати на приціл.
Скажу вам цілком відверто: щойно стане відомо, де буде розміщений цей новий північнокорейський підрозділ із балістичними ракетами, – зосереджений вогонь туди!
- Тим часом ударів зазнає вже не лише нафтопереробка в Росії, а й експортна інфраструктура. Чи має Україна посилювати тиск на російські експортні маршрути й тіньовий флот, щоб бити також по доходах, завдяки яким Росія фінансує цю війну?
- Україна сама вже значною мірою це робила. І певні західні країни досить рішучі, щоб також протидіяти тіньовому флоту, інші – не настільки.
Можна підніматися на борт цих суден, перевіряти страхові документи, екологічні стандарти та технічний стан. Уже лише завдяки цьому можна вивести з ладу значну частину тіньового флоту, не маючи потреби топити всі ці судна.
ПЕРШИЙ ВИРОК ЗА «ВОЄННИЙ ЗЛОЧИН» У ЦІЙ ВІЙНІ НЕ МАЄ БУТИ ВИНЕСЕНИЙ УКРАЇНЦЮ В НІМЕЧЧИНІ
- Ми говоримо про енергетичну інфраструктуру як один із важливих ресурсів російської воєнної машини. І тут ми підходимо до особливо складного питання – Nord Stream. Якщо припустити, що версія німецьких слідчих про українську причетність підтвердиться судом і метою операції справді було позбавити Москву доходів для фінансування війни, чи міг би Nord Stream з військово-стратегічного погляду бути виправданою ціллю?
- Я готовий піти настільки далеко, щоб сказати: з військово-стратегічного та морального поглядів це виправдана ціль.
Я не юрист і, звісно, не хочу ставити під сумнів незалежність правосуддя. Але якщо подивитися на передісторію, я був серед тих, хто категорично виступав проти Nord Stream 2.
Рішення про Nord Stream 2 було ухвалене, коли Крим уже давно був окупований. Попри це, продовжували вірити, що на Росію можна розраховувати як на надійного постачальника дешевого газу, і називали це суто економічним проєктом.
Водночас заплющували очі на те, що нам постійно говорили країни Балтії, Польща і, звісно, українці: з російського погляду це був геополітичний проєкт.
Тут я хотів би процитувати прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, який сказав, що проблемою було будівництво Nord Stream 2, а не його знищення.
Звісно, знищення чужої власності є серйозною справою. Але треба дивитися на це також у політичному й психологічному вимірі та запитати, чи відповідає інтересам Німеччини те, що перший вирок за «воєнний злочин» у війні в Україні буде винесений проти українця – та ще й у Німеччині?
Я не знаю, наскільки великий простір для маневру мала Федеральна прокуратура й чи була вона зобов'язана вимагати екстрадиції.
Але з огляду на масштаб і жахливість російських воєнних злочинів, я не вважаю прийнятним, щоб німецьке правосуддя насамперед зосередилося на «українському воєнному злочині».
- Nord Stream водночас був символом тієї політики щодо Росії, яку сьогодні в Німеччині значною мірою вважають помилковою. Чи зробила Німеччина з цих помилок стратегічні висновки? Чи Німеччина та Європа вже справді прокинулися?
- Так, я думаю, що прокинулися. Але висновки робляться недостатньо швидко. Я взяв собі за правило вислів «час став для нас питанням долі».
Це стосується як національної та союзницької оборони, так і оснащення, підготовки, оборонного планування та розбудови збройних сил. Німеччина, з одного боку, є логістичним вузлом НАТО, а з іншого – сама потенційно перебуває під загрозою.
Я думаю, що політичний клас значною мірою прокинувся. Але нам потрібен значно вищий темп.
- Північна Корея має економічні можливості, які майже неможливо порівняти з європейськими. І все ж вона змогла підтримати Росію мільйонами артилерійських снарядів, балістичними ракетами, а тепер і безпосередньою військовою участю. Що це говорить про здатність Європи реально перетворювати свій величезний економічний потенціал на військову силу?
Ідея перенести війну на територію Росії була правильною: наслідки цієї війни мають відчуватися і там, через удари по військово значущих цілях
- Це, звісно, також різниця між командною і ринковою економікою. У демократії та ринковій економіці не можна діяти так, як Росія чи Північна Корея. Але це не може бути виправданням того, що ми надто повільні.
Росія погоджується на величезні економічні витрати, щоб продовжувати цю війну. Тому сама ідея перенести війну на територію Росії була правильною: наслідки цієї війни мають відчуватися і там, через удари по військово значущих цілях.
Водночас і Росія має дедалі більші труднощі з набором особового складу. За таких великих втрат вона ледве встигає поповнювати війська підготовленими солдатами.
ВИРІШАЛЬНИМ МОЖЕ СТАТИ МОМЕНТ, КОЛИ РОСІЙСЬКІ ГЕНЕРАЛИ СКАЖУТЬ ПУТІНУ: ДАЛІ НЕ МОЖЕМО
- Ви бачите реальну можливість змінити стратегічну динаміку війни на користь України? Чи ми будемо свідками, як війна дедалі більше перетворюється на тривалу війну на виснаження?
- Війна завершиться лише тоді, коли Путін справді постане перед небезпекою її програти, коли він зазирне у прірву поразки.
Для цього застосування далекобійної зброї по цілях у тилу, удари по військово значущих об'єктах і все те, про що ми говорили, є, щонайменше, настільки ж важливими, як і утримання самої лінії фронту.
Подивіться на Крим. Він уже майже ізольований.
Я згадую Зеленського, який півтора чи два роки тому звертався до людей у Криму зі словами: виїжджайте звідти, поки ще можете. Тоді це сприймали трохи як жарт, але частково цього вже вдалося досягти. А далекобійною зброєю, за допомогою Deep Strike, можна досягти ще дуже багато.
Я вже багато років дотримуюся свого переконання і повторюю його: ця війна завершиться не тоді, коли фізично буде відвойований останній квадратний кілометр української території, а тоді, коли генерали прийдуть до Путіна і скажуть: ми більше не можемо продовжувати цю війну. Тоді вторгнення доведеться припинити, а окупаційні війська – вивести.
Люди кажуть: Путін ніколи цього не зробить. Я цього не знаю. Але треба зробити все, щоб поставити його в таку ситуацію.
Василь Короткий, Берлін
Фото: АА, Ольга Танасійчук, Укрінформ, Ralf John, wiki