У гібридній війні, яку веде Росія, ЗМІ та факти – така сама ціль, як і комбатанти у формі. У цьому пересвідчився президент Німецької асоціації журналістів (DJV) Міка Бойстер, який вивчав досвід українських колег, зокрема те, що в зоні дії російських дронів безпечніше переміщуватися без маркувань «ПРЕСА».

Він також упевнений, що агресія РФ давно вийшла за кордони України. Німецькі медіа зазнають хакерських атак з боку Росії, а німецьких правих популістів підкуповує Кремль, щоб ті поширювали російську пропаганду.

Про всі ці виклики для свободи слова, відповіді на них та підтримку України президент Німецької асоціації журналістів розповів Укрінформу.

МИ ХОЧЕМО ПІДТРИМАТИ УКРАЇНСЬКИХ КОЛЕГ ЯКОМОГА ШВИДШЕ Й ЕФЕКТИВНІШЕ

- Як саме DJV підтримує українські ЗМІ?

- Ми давно знайомі зі Сергієм Томіленком, головою Національної спілки журналістів України. Коли він виступив на нашій щорічній конференції в Інгольштадті, ми вирішили підтримати журналістів на передовій. Зібрали майже 6000 євро, які були надіслані НСЖУ, щоб газети могли закупити папір і чорнило, а також виплачувати заробітну плату журналістам, які працюють у надзвичайно складних умовах.

Наш наступний крок – збір захисного спорядження для журналістів, зокрема жилетів, шоломів тощо. Учора ми почули від українських колег, що їм потрібно. Хочемо підтримати журналістів в Україні якомога швидше та ефективніше.

Ми також дізналися, що журналісткам потрібен захист, розроблений спеціально для жінок, однак більшість доступного спорядження виготовлено саме для чоловіків. Я цього раніше не знав. Ми зв’яжемося з німецькою владою, щоб довідатися, чи є відповідні бронежилети.

Крім того, журналісти більше не носять маркувань «PRESS», бо Росія переслідує їх. Це воєнний злочин. Представники ЗМІ не комбатанти – ми інформуємо про війну. Я також напишу про це, коли повернуся до Німеччини.

- Чого ще ви навчилися в Україні?

- Ми постійно контактуємо з нашими українськими колегами. Я глибоко вражений їхньою мужністю та стійкістю. Життя під постійною загрозою ракетних атак та бомбардувань створює величезний психологічний тиск. Утім, українські журналісти продовжують виконувати свою роботу. Це свідчить про надзвичайну відданість професії.

Україна перебуває на передовій інформаційної війни. Усі європейські країни можуть навчитися у вас, як боротися з дезінформацією та пропагандою. Ми в Німеччині – під загрозою гібридної війни, дезінформації, мови ворожнечі та пропаганди.

ЛИШЕ ПРОТЯГОМ ОСТАННІХ РОКІВ НІМЕЧЧИНА ПОЧАЛА РОЗУМІТИ СВОЮ ВРАЗЛИВІСТЬ

- Як саме в Німеччині виглядають російські дезінформаційні кампанії?

- Вони заполонили соцмережі, особливо Telegram. Але Instagram, Facebook та TikTok також наповнені пропагандою, що поширює дезінформацію та страх. Широкому загалу бракує медіаграмотності й розуміння, як це працює.

Росія також намагається проникнути в політичні інституції, такі як «Альтернатива для Німеччини» (AfD), ультраправа партія, що найняла осіб із тісними зв'язками з Росією та Китаєм. Деяких із них підозрюють у шпигунстві, хоча вони мають доступ до даних Бундестагу та секретних матеріалів.

Це лякає. Ми повинні запитати себе, куди поширився вплив Москви. Щодо AfD мають бути дискусія та більш відкрите розслідування.

- Росія вдається не лише до гібридних загроз, а й до прямих погроз та атак проти країн ЄС. Як це сприймається в Німеччині та як на це реагують ЗМІ?

- Лише протягом останніх кількох років ми почали по-справжньому розуміти, наскільки вразлива наша критична інфраструктура. У Берліні перерізали два кабелі – і значні перебої з електроенергією тривали два дні. Наші залізничні колії також вразливі. Варто вимкнути один вимикач – і цілий регіон може не працювати.

Те саме стосується інфраструктури медіа. Журналісти повинні інформувати громадськість, тому ми вважаємо себе критичною інфраструктурою та захищаємося. Медіа вже стикалися з цілеспрямованими кібератаками. Газети не могли працювати день-два через хакерів, імовірно, з Росії. Новинні вебсайти виходять з ладу, тому що їх атакують.

Справжні новинні вебсайти іноді копіюють. Сторінки виглядають як офіційні, але насправді фейкові та наповнені пропагандою. Вони схожі на Der Spiegel, Süddeutsche Zeitung або FAZ. Люди помилково їх приймають за оригінал, але можна побачити, що це фейк. Шрифт не такий, логотип, кольори не такі. Але пересічний читач подивиться й вирішить, що це стаття з Der Spiegel.

ЖУРНАЛІСТАМ ПОТРІБНО БУТИ БІЛЬШ ПРОЗОРИМИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

- На якому етапі перебуває впровадження медіаграмотності в Німеччині? Чи навчаєте ви дітей цього так само як і правил пішоходів?

- Я погоджуюся, що медіаграмотність така ж важлива, як і навчання дітей поведінки на дорозі. Ми вчимо їх зупинятися на червоне світло, дивитися по боках, але потім даємо малечі смартфони й кажемо: «Розважайся!». В інтернеті є правила і загрози, про які ми тільки починаємо дізнаватися. Я кажу про залежність від соцмереж, кіберзлочинців, пропаганду, мову ворожнечі. Нам потрібна медіаграмотність.

Ми маємо бути більш прозорими як журналісти, пояснювати, як створюємо наш продукт, як досліджуємо питання та за яким принципом обираємо теми. Потрібен діалог із громадськістю.

- Ми бачили медіакампанії проти українських біженців у Польщі та Угорщині. Чи спостерігаєте щось подібне в Німеччині?

- На початку повномасштабного вторгнення Німеччину переповнювало співчуття до українських біженців. Із часом ця хвиля емоцій спала.

Міграція є однією з головних тем для AfD та ультраконсервативних кіл. Антиімміграційні настрої вплинули і на українських біженців. Люди почуваються менш бажаними гостями, ніж на початку війни. Ми також повідомляємо про це.

Законодавство змінилося. Закон про правовий статус тепер суворіший. Тож українці відчувають тиск, щоб залишитися в Німеччині. Але загалом я все ще вважаю, що українські біженці в нас мають більшу симпатію, ніж інші групи.

У НІМЕЧЧИНІ Є ВЕЛИКА РОСІЙСЬКОМОВНА МЕНШИНА, ЯКА РАДИКАЛІЗУЄТЬСЯ

- Ви описали «Альтернативу для Німеччини» як загрозу. Поясніть докладніше чому?

- «Альтернативу для Німеччини» можна схарактеризувати як ультраправу або правоекстремістську партію. ​​Вона є в більшості німецьких земель. Ведеться офіційне розслідування проти неї за підозрою в правому екстремізмі. Партія не є повністю однорідною. Десь її члени більш помірковані, але на Сході Німеччини вони більш радикальні та вважаються справді фашистськими.

Більшість партійних чиновників має дуже тісні зв'язки з Росією. Вони прагнуть двосторонніх переговорів із Москвою. Дехто перебуває під слідством за одержання російських грошей для поширення пропаганди. Вони хочуть менше витрачати на оборону, менше або взагалі не підтримувати Україну, а також повернутися до дешевого російського газу та нафти як нагороду за більш тісні зв'язки з РФ.

Коли я був спостерігачем на їхній партійній конференції, деякі промовці навіть стверджували, що воєнні злочинці не в Росії, а в Україні, і РФ не є ані загрозою, ані агресором.

І небезпека цього наративу полягає в його повторенні. Спочатку ніхто в це не вірить. Але якщо ті самі меседжі проговорювати місяцями та роками, люди починають ставити питання: може, у них є якась рація?

Вибори – восени. Лідерка «Альтернативи для Німеччини» є відкритою правою екстремісткою, дружньою до Росії, й атакує державні ЗМІ. Вони проти журналістики та демократії, а також проти позицій Німеччини та Європи, що є непрямою загрозою для України.

- Деякі американські ультраправі змінили своє ставлення до України. Чи може це статися з «Альтернативою для Німеччини»? 

- Ні, я так не вважаю. Вони ідеологізовані. І в Німеччині є велика російськомовна меншина, яка інформує себе переважно через російське телебачення та інші джерела. Вони радикалізуються. Отже, «Альтернатива для Німеччини» також радикалізується. Я не бачу потенціалу для широкого антиросійського руху.

Я також не вірю в будь-який судовий процес, який може вплинути на майбутні вибори. Він повільний, і нічого насправді не відбувається.

Іван Косякін, Київ

Фото: Павло Багмут