Україна продовжує успішно застосовувати «далекобійні» санкції проти російської нафтогазової інфраструктури, яка живить агресивну війну проти України, забезпечуючи паливом авіацію та іншу військову техніку, і спрямовуючи кошти на фінансування російської воєнної машини.
Укрінформ обговорив ситуацію у нафтогазовій сфері Росії, вплив війни в Ірані на глобальні ринки енергоносіїв та політичну ситуацію в США з американським аналітиком Максом Пизюром, який є директором дослідницького напрямку у Фонді досліджень енергетичної політики.
СИТУАЦІЯ В РОСІЇ ПОГІРШИЛАСЯ І МАЄ ПОГІРШУВАТИСЯ ДАЛІ
- Пане Максе, почнімо з головного: як українські удари вплинули на скорочення видобутку та експорту нафти в Росії?
- Звісно, сектор переробки та експорт нафтопродуктів зазнали збитків. Відбувся зсув у балансі: спостерігається зниження експорту нафтопродуктів з Росії, натомість бачимо збільшення доступного експорту нафти. Тож загальний обсяг експорту, судячи з усього, істотно не змінився. Просто експорт нафтопродуктів зменшився, а сирої нафти – зріс.
Зараз Україна атакує і термінали, і нафтопереробні заводи. Якщо порушити роботу нафтопереробного сектору, він буде нездатний переробляти вуглеводні.
- Наведете конкретні цифри?
- Спочатку експорт сирої нафти становив близько 3,5 млн барелів на добу, а нафтопродуктів – ще близько 2,5 млн барелів. Зараз цей баланс порушився: експорт нафти становить близько 4 млн барелів, а нафтопродуктів – 2 млн. Отже, загалом це все ще близько 6 млн барелів на добу, але замість співвідношення приблизно 3,5 на 2,5 млн тепер маємо 4 на 2 млн.
- Який у Росії обсяг видобутку нафти? Здається, ці показники не оприлюднюються. Скільки нафти вони насправді видобувають?
- Ця сфера мало змінилася. Іншими словами, сам видобуток нафти не є об’єктом санкцій. Росія видобуває, гадаю, близько 10 млн барелів на день. Це приблизно на тому самому рівні, що й Саудівська Аравія.
- Але ж вони не розкривають дані, не публікують…
- Це можна оцінити шляхом розрахунків, знаючи, скільки експортується у вигляді нафтопродуктів і нафти, і скільки може споживатися всередині країни. Саме так оцінюють це аналітики. Більшість припускає, що Росія видобуває в середньому від 9 до 10 млн барелів на день.
Якщо вам потрібна річна цифра, просто помножте 9–10 млн на 365. Але зазвичай про видобуток говорять у щоденних показниках.
- Чи впливає це на доходи бюджету Росії, якщо обсяги видобутку залишаються незмінними?
- Так, це впливає на бюджет. Раніше країни G7 запровадили косметичні санкції, що обмежували ціну нафти, яка транспортується по морю, і це не мало істотного впливу.
Після запровадження посилених санкцій – десь у серпні 2025 року – Росія знизила ціну, яку могла отримати за свій експорт. Відповідно, зібрала менше експортних мит і мала менше надходжень до державної скарбниці.
Отже, обсяги експорту суттєво не змінилися. Змінилася сума доходів, яку російська держава може отримати.
Однак у випадку з Ормузькою протокою ситуація змінилася після 1 березня, адже ціни на нафту підскочили. Зараз Росія максимізує суму грошей, яку може принести до державної скарбниці.
- Українські медіа вказують, що Захід неодноразово закликав Україну припинити удари по російських нафтових об’єктах. Чи це так?
- Так. Але Україна більше не обов’язково має на це зважати. Це питання виживання. Останнім часом я не чув нічого послідовного з цього приводу, проте час від часу адміністрація Трампа намагається вплинути на адміністрацію Зеленського, щоб обмежити такі дії.
Однак зброя, що використовується у війні проти Росії, – українська, а не американська, тож прямого американського контролю немає. Україна має право діяти на власний розсуд.
- Отже, є сенс бомбити російські об’єкти?
- Безумовно! Абсолютно! Думаю, що ситуація погіршилася для Росії і має погіршуватися далі. Метою має бути усунення Путіна від влади. Він є політиком, який віддав наказ про вторгнення в Україну, про знищення, культурне винищення народу. Чорт забирай, так! Війна має постукати йому в двері.
У МОРІ ПЕРЕБУВАЄ БЛИЗЬКО 100 МЛН БАРЕЛІВ РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ
- Хотілось би трохи детальніше зупинитися на питанні про Ормузьку протоку. Як її блокування вплинуло на ситуацію на нафтовому ринку? Яку вигоду отримала від цього Росія?
- За загальними оцінками, через Ормузьку протоку щодня проходило близько 21 млн барелів енергоносіїв. Приблизно 14,5 млн припадає на сиру нафту, а решта – нафтопродукти.
Що стосується сирої нафти, існує багато способів компенсувати перебої: перенаправлення поставок, використання стратегічних запасів нафти та залучення плавучих сховищ. Саудівська Аравія може переорієнтувати близько 7 млн барелів нафти на добу до Червоного моря.
Як результат, чисті глобальні втрати для ринків нафти становлять близько 3,5 млн барелів на день.
Більшою проблемою є нафтопродукти. Близько 6,5 млн барелів, що проходили щодня через Ормузьку протоку, – це бензин, дизель, авіаційне та корабельне пальне.
Ці продукти набагато складніше замінити. Як наслідок, зараз у світі спостерігається дефіцит нафтопродуктів, що негативно впливає на економіки країн, які сильно залежать від цих поставок, зокрема Японії, Китаю, Індії, Пакистану та кількох африканських держав.
Ще одна проблема – добрива. Близько 10% азотних добрив у світі проходить через Ормузьку протоку. Крім того, було перервано експорт приблизно 10,5 млрд кубічних футів СПГ (майже 300 млн кубометрів, – ред.) з Катару.
Усе це негативно впливає на економіки, які значною мірою залежать від поставок, що надходять через протоку.
У Сполучених Штатах вплив переважно проявляється у вигляді вищих цін на нафтопродукти – дизель, бензин та авіаційне пальне. Однак оскільки США можуть виробляти власні нафтопродукти, тут немає значного дефіциту.
Дефіцит починає виникати в Європі, яка значною мірою залежить від імпорту, не має достатніх потужностей з переробки, а також для зберігання нафтопродуктів.
- А скільки нині російської нафти перебуває в морі на танкерах?
- На плавучих сховищах, за останніми даними, близько 100 млн барелів. Це дуже великий обсяг – еквівалент близько 50 дуже великих нафтових танкерів.
Отже, принаймні протягом наступних 120–200 днів деякі країни можуть покладатися на російські плавучі сховища і бути менш залежними від поставок нафти, які зазвичай надходять через протоку.
- Які це країни?
- Очевидно, що Китай та Індія. Вони є найбільшими споживачами російської нафти, а також, можливо, Південна Корея та Японія.
- Індія купує нафту в Росії, переробляє її, а потім продає до Європи?
- Так. Найбільший НПЗ у світі розташований поблизу Мумбая. Це завод Reliance, який переробляє близько 1 млн барелів на добу.
Для порівняння: найбільший НПЗ у США переробляє близько 600 тис. барелів. Це завод Motiva у Порт-Артурі, штат Техас, дочірня компанія Saudi Aramco. Отже, Саудівська Аравія фактично володіє найбільшим нафтопереробним заводом у США.
Сама Індія не має достатнього внутрішнього попиту, щоб повністю споживати цю продукцію, тому вона експортує нафтопродукти в Європу, Східну Азію і, ймовірно, тепер також в Австралію, яка відчуває значний дефіцит авіаційного палива.
- Тобто Європа насправді є великим споживачем російської нафти – не безпосередньо, а через Індію?
- Саме так.
США НАМАГАЮТЬСЯ ЗІСКОЧИТИ ІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РОСІЙСЬКОГО УРАНУ
- Питання щодо Угорщини. Орбан щойно пішов з посади прем’єра. Чи продовжуватиме ця країна купувати російський газ і нафту?
- Ну, вони вже це роблять. Наскільки я розумію, чинний контракт діє до 2029 року. Тож якщо Україна й надалі дотримуватиметься угоди, то вона зобов’язана й далі транспортувати нафту трубопроводом «Дружба». На тому боці все ще є споживач.
- Чи мають вони можливість перейти на інших постачальників?
- Вони можуть купувати з інших джерел, але постачання по нафтопроводу дешевше, ніж транспортування баржами по Дунаю.
Угорська національна нафтопереробна компанія – MOL (Magyar Olaj) – має велику нафтопереробну базу. Вони постачають продукцію до Словаччини, і вони також мають АЗС у Румунії.
- А як щодо відносин між США та Росією в енергетичному секторі? Наскільки розумію, США не купують російські нафтопродукти. А як стосовно урану?
- Гадаю, США намагаються зіскочити з цієї залежності від російського урану.
Це пов’язано з розпадом Радянського Союзу та угодами, що були укладені після цього. Щоб зменшити загрозу, яку становлять російські запаси ядерних матеріалів, Сполучені Штати допомогли створити систему перетворення урану збройового класу на уран з нижчим ступенем збагачення, який використовується на атомних електростанціях.
Отже, беруть високозбагачений уран, що використовується для ядерної зброї, і переробляють на уран для атомних реакторів.
У рамках цієї програми Сполучені Штати фінансували як саму переробку, так і закупівлю збідненого урану в Росії.
Думаю, цей процес поступово добігає кінця. Більшість, якщо не весь, збагачений уран, призначений для переробки, уже збіднено.
Як результат, Сполученим Штатам надалі знадобляться альтернативні постачальники. До основних країн-виробників урану належать Канада, Австралія, Казахстан, Україна та Росія.
- Трішки політики… Як американські політики ставляться до довгострокових санкцій проти Росії?
- Публічно багато політиків заявляють, що підтримують санкції. Але загалом республіканці голосують відповідно до будь-якої політики, яку пропонує чи підтримує Білий дім. Тож вони можуть публічно говорити одне, але їхні дії, як правило, узгоджуються з позицією адміністрації Трампа.
Демократи можуть і говорити, і діяти більш критично щодо Росії, але, як відомо, наразі вони не контролюють політичну систему на національному рівні. Обидві палати Конгресу контролюються республіканцями, тож навіть якщо демократи спробують провести голосування, воно, найімовірніше, провалиться.
- А які ваші прогнози щодо проміжних виборів у листопаді цього року?
- Гадаю, зараз загальні очікування такі, що Палата представників перейде під контроль демократів, хоча я не знаю, з яким відривом. Щодо Сенату, республіканці можуть втратити декілька місць, але, ймовірно, все одно збережуть контроль, маючи, можливо, 51 голос (з перевагою в один голос, – ред.).
Але ситуація може змінитися. Ви вже бачите більше критики серед республіканців щодо війни, яку адміністрація Трампа веде проти Ірану. Нещодавно відбулося голосування щодо закону про воєнні повноваження, воно було провалене, але якщо раніше результат був 53–47, то цього разу – 51–49.
Двоє сенаторок з Республіканської партії приєдналися до демократів – Ліза Мурковскі з Аляски та Сьюзен Коллінз із Мену.
Володимир Ільченко, Нью-Йорк